Філіжанка ✙

2021-01-28 13:09:59 Українську Правду прийнято вважати взірцевим проукраїнським медіа. Проте є зашквари, які помічає не кожен. Ці зашквари не дають адекватним людям вважати УП таким, яким вважає його більшість. Про них в новому лонгріді Стодолі Відкрити / Коментувати

2021-01-27 15:49:08 ​​Ймовірно вже цього четверга Верховна Рада прийме закон про зброю. До ради подано два законопроєкти: основний №4335 «Про обіг цивільної вогнепальної зброї та бойових припасів до неї й альтернативний» та альтернативний №4335-1 «Про цивільну зброю та боєприпаси». Це чудова новина, адже так близько до легалізації короткоствольної зброї українське суспільство ще не було. Проте є ризики, адже один з законопроєктів – це фактично легалізація №622 указу МВС, який дарує мусарам безмежне поле для корупції, а володіти окремими видами зброї зможуть лише привілейовані групи населення.

Право на зброю і самозахист – це базове право будь якого цивілізованого суспільства. Особливо необхідне це право в Україні, адже в цій країні не можна довіряти своє життя правоохоронним органам. Лише дурень довірить свою безпеку поліцейським, які ґвалтують жінок, вбивають дітей, б’ють перехожих, вішають кримінальні справи на невинних людей. Мати зброю – це взяти на себе відповідальність про свій захист і безпеку своєї сім’ї. Я можу наводити 1001 аргумент, чому зброя необхідна, але якщо людина цього не розуміє, то не бачу сенсу доводити очевидні речі дурню. Зрештою, ми про це вже писали (тут, тут і тут).

В Україні все правове поле пов’язане з вогнепальною зброєю регулює №622 указ МВС, який був списаний з радянського закону 1989 року.

Він застарілий і не вирішує цілий ряд сучасних проблем. Наприклад, проблему самозахисту, адже згідно №622 указу зброю можна придбати лише як мисливську. Саме тому, якщо ви захистите свій дім від грабіжників за допомогою рушниці, то з ймовірністю 90% ви сядете до в’язниці. Так, є т.зв. спецзасіб несмертельної дії, в народі «травмат». Його в теорії можна застосувати в цілях самозахисту, але отримати дозвіл на «травмат» можуть лише привілейовані люди (силовики, депутати, судді, їх родичі, тощо). Крім того, цей указ має безліч юридичних прогалин. Мусор може просто так відмовити вам у видачі дозволу, хоча у вас є всі необхідні документи. Закону немає, ви не можете захистити своє право на зброю. Хочеш отримати дозвіл без проблем? Плати хабар!

Зараз у ВР зареєстровано два законопроєкти. Основний (№4335) був написаний мусарами для мусарів. Так, якщо цей закон приймуть, ви зможете придбати пістолет. Але носити його з собою і застосувати у разі потреби – ні. Його можна буде зберігати вдома, і використати у разі нападу на будинок. Стріляти можна лише в тирі і у спеціально відведених місцях. Перевозити пістолет потрібно буде розрядженим, з від’єднаним магазином і у спеціальному кейсі. Таке володіння зброї – це те саме, якщо мати машину, і могти на ній їздити лише вдома у гаражі або на спортивному треку.

Альтернативний законопроєкт (№4335-1) написаний спеціалістами для громадян України. Видачу дозволів на зброю регламентуватиме мін’юст, а не мусарня. Короткоствольну зброю можна буде приховано носити зі собою і використовувати у разі потреби.

Іншими словами, цей альтернативний законопроєкт позбавляє МВС величезного поля для корупції. Для чого платити хабар, щоб отримати «наградняк», якщо я можу отримати дозвіл і придбати пістолет в магазині?

Швидше всього ВР не прийме жоден з законопроєктів, адже кожен з них, у різній степені, прирівнює привілейованих людей з звичайними громадянами. Але якщо депутати вирішать прийняти законопроєкт, то вони проголосують за №4335.

Стодоля Відкрити / Коментувати

2021-01-26 17:40:08 Система гнила...

СБУ - це одна із найважливіших деталей у складному механізмі безпеки нашої країни. Однак будь-якій системі властиво псування та "ржавіння" деяких її частин через недбале ставлення, що призводить до її несправного функціонування.

Чип розібрав для вас ситуацію, що склалася навколо СБУ та спробував знайти вирішення цієї проблеми. Відкрити / Коментувати

2021-01-25 16:57:45 То ти правий чи лівий? Що таке ці ваші бісові політичні координати?
Не знаєш? Спеціально для тебе Лібертарій написав статтю для пошуку свого шляху в політиці та розрізнення ідеологій.

Підписатись на автора статті можна тут. Відкрити / Коментувати

2021-01-24 20:10:41 Непрості стосунки наддніпрянців і галичан у вирі національно-визвольної боротьби, частина 3/3

Перед тим, як читати заключний текст, обов’язково прочитайте першу та другу частину проєкту. Відкрити / Коментувати

2021-01-23 23:20:48 ​​Передача Ep2Se1 | Олександр Фразе-Фразенко

Новий гість чатику Філіжанки «Передача»: Олександр Фразе-Фразенко - музикант, режисер, поет, перекладач.
Про Грушевського, Бандеру, героїв і мову - всьо, як треба

Слухати можна на YouTube | Anchor

P.S.
Ти можеш стати учасником програми «Передача», достатньо доєднатись до чатику і слідкувати за анонсами. Відкрити / Коментувати

2021-01-23 18:44:45 ​​Непрості стосунки наддніпрянців і галичан у вирі національно-визвольної боротьби, частина 2/3

Перша частина тут

На публіці лідери обох державних формувань заявляли про те, що «шкідні непорозуміння» потрібно негайно вирішувати задля збереження соборності України, проте на ділі Наддніпрянщина й Галичина мали різні уявлення про геополітичний курс – наприклад, Петлюра вважав головними ворогами росіян (більшовиків і білогвардійців) і прагнув до замирення із Польщею, в той час як для Петрушевича основною ціллю було звільнення Галичини від поляків, і, відстоюючи інтереси рідного краю, він був готовий піти на співпрацю із Москвою (що підтверджує подальша доля УГА). Ось як це пояснював історик Роман Тимченко: «Президент УНРади, який виріс в умовах конституційної монархії, здавна звик жити за законами й дотримуватися їх. Світогляд Головного Отамана, навпаки, формувався в умовах цілковитої сваволі російського самодержавства, де нормативні акти часто не виконувалися. Тому Є. Петрушевич, прийшовши до влади, основну увагу приділив розвитку державного життя й проведенню політико-правових реформ. Директорія ж, уособлювана насамперед С. Петлюрою, практично не займалася даним питанням, оскільки весь час змінювала місце свого перебування. Зовнішньополітичні орієнтири обох чільників також формувалися за імперської доби. Тому цілком виправдані надії Головного Отамана у війні на Польщу, а Президента УНРади – на російські сили».

Невдовзі після підписання Акту Злуки УНРада призначила Євгена Петрушевича представником Галичини у Директорії, проте у повному складі Директори зібралися лише раз – 12 березня 1919 р. у Проскурові, бо вже 9 червня УНРада, зважаючи на скрутне становище галицьких земель, припинила власне існування й проголосила Петрушевича Диктатором ЗУНР. Це поглибило суперечки з Директорією, бо після ліквідації галицького парламенту, влада над землями ЗО УНР мала би перейти до них. У відповідь на дії галичан, наддніпрянці виключили Петрушевича зі складу Директорії й 4 липня 1919 р. створили у складі свого уряду Міністерство Західної Області, через яке мало би здійснюватися управління Галичиною.

Тоді складну політичну ситуацію на короткий час вдалося вирішити. Хоч УНР і надалі прагнула ліквідувати автономію ЗО УНР, Українська Галицька Армія після провалу Чортківської офензиви перебувала у скрутному становищі й потребувала допомоги. Стан армії УНР теж різко погіршувався – почалася епідемія тифу, багато вояків дезертирувало або перейшло на бік Червоної армії чи Денікіна. Це створило умови для переходу УГА за Збруч і об’єднання двох армій для спільний бойових дій.

Здавалося би, настав час відкласти політичні суперечки. Однак ексцес із дипломатичною місією до Польщі, коли П. Пилипчук перевищив покладені на нього обов’язки, спричинив новий вибух суперечок між наддніпрянцями й галичанами. Останні почали підозрювати керівництво УНР в тому, що вони вирішили «обміняти» Галичину на військову допомогу Польщі. Щодня українська преса у Кам’янці провокувала конфлікт – наддніпрянська газета «Український козак» безупинно критикувала Диктатуру, а галицьке видання «Стрілець» - Головного Отамана. І хоч договір із Польщею вже за рік буде укладено, на той момент конкретних планів по «обміну» української землі у Петлюри не було.

Гармидер Відкрити / Коментувати

2021-01-22 14:15:20 Щороку українці святкують День Соборності. У цей день ми згадуємо Акт Злуки УНР і ЗУНР – подію, що вперше об’єднала наддніпрянців і галичан у одній державі, сповнивши «віковічні мрії, для яких жили і за які вмирали найкращі сини України». Відзначення Дня Соборності завжди було консолідуючим: і у Карпатській Україні, де 22 січня 1939 року зібрався 30-ти тисячний мітинг, і вже за часів відновлення незалежності, коли пам’ять про соборність і єдність змусили тисячі людей об’єднатися у живий ланцюг, що починався із Івано-Франківська й простягався через Львів, Тернопіль, Рівне, Житомир – аж до Софіївської площі у Києві.

Однак зі зростанням цікавості до цієї теми багатьом стає відомо про не дуже приємні подробиці наслідків прийняття Акту злуки, що боляче б’є по почуттях українців, які звикли ідеалізувати цю подію й вірити у світле свято Соборності. Із кожним роком святкування 22 січня все більше стає причиною для інтернет-дискусій. Хто винний більше: Петлюра, що «продав Галичину», чи Петрушевич, який перейшов на бік Денікіна? Наддніпрянці чи галичани?

До Дня Соборності Гармидер підготував цикл постів, що детально досліджують відносини обох частин українського народу у ті непрості часи. У незалежній Україні між нами не сміє більше бути сварок – і саме тому ми маємо знати правду про нашу спільну історію, не забувати про наші помилки й вчитися на них. Заради пам’яті про людей, що полягли за Соборність. Заради того, щоб вберегти те, чого не змогли вберегти вони.

Непрості стосунки наддніпрянців і галичан у вирі національно-визвольної боротьби частина 1/3 Відкрити / Коментувати

2021-01-22 12:03:45 Відкрити / Коментувати

2021-01-19 21:22:36 ​​Ми вже писали про теорію підкови (хто не бачив, швидко переходьте за саморозвитком). У політичному спектрі вона не всім сподобалася, отож на противагу підкові «винайшли» рибальський гачок.

Теорія «рибальського гачка» (fish hook theory) виникла як відповідь від крайніх лівих на теорію підкови. Вони були незадоволені, що їх порівнюють з їхніми опонентами на протилежному боці та вбачали часткову співпрацю центристських течій з правими.

Ця теорія стверджує, що політичний спектр не є лінійним, де крайні ліві та праві течії знаходяться на двох протилежних кінцях. Насправді він за формою схожий на рибний гачок, де ультраліві знаходяться на початку гачка (кільце), центристи – посередині, а ультраправі на кінці гачка, який закручується у сторону центру. Цим показано, що центристські партії прямо чи опосередковано підтримують ультраправих та симпатизують їм, що відповідно призводить до поширення фашизму, течії, яку найбільше ненавидять крайні ліві – комуністи та анархісти.

Щодо правдивих фактів, то ця теорія спирається на те, що неоліберали (центристи) - в Іспанії, Чилі, Бразилії, Франції та інших країнах – у більшості підтримували на виборах ультраправих, адже віддавали перевагу умовному фашизму ніж умовному соціалізму. Адже соціалізм, як ліва течія, проголошує рівність щодо громадянських свобод, але не економічних. Натомість хоч і фашизм сповідує тоталітаризм, він більш схильний надавати економічні свободи. Отож з погляду центристів, вибір більш-менш очевидний.

Цю теорію авжеж критикують, адже зв’язок між крайніми правими та центристами можна знайти, але це окремі випадки. Такий самий зв’язок можна знайти між крайніми лівими та лібералами. Авторитаризм, популізм та навіть антисемітизм в окремих випадках присутній у всіх політичних течіях, як лівим, так і правим. Не всі ліві мають однакові риси (не кожен лівий є прихильником соціалізму) так і праві (не всі праві мають позитивний погляд на релігію), тому у політичному спектрі є безліч розгалужень з обох сторін. Так, випадки того, що центристи надають перевагу співпраці з правими ніж з лівими є, однак формувати на їх основі загальну картину не можна.

Теорія рибальського гачка є більше засобом сатири ніж правдою, адже головна її ціль – розвіяти ймовірну близькість між крайніми течіями, дискредитуючи теорію підкови та розкритикувати демократичні цінності центристів, які на думку крайніх лівих, призводять до поширення фашизму. Насправді центристські течії протистоять двох крайностям політичного спектра, за що їх і не люблять з обох боків.

Чип Відкрити / Коментувати