читанка

2022-02-27 13:24:14 Якщо перерахувати єпітримку на армію, категорія буде «книги». Це тому що #зсу зараз пише історію України.

Якщо у вас там щось залишилося, докиньте, важить кожна гривня й навіть копійка, ви ж знаєте.

Задонатити на ЗСУ

#вірюЗСУ #SupportUkraine #StandWithUkraine #СлаваУкраїні Відкрити / Коментувати

2022-02-18 11:14:40 «Попізм. Ворголівські 60-ті», Енді Воргол та Піт Геккет

Хто такий: Енді Воргола складно описати трьома словами. Усі визначення на кшталт «художник, засновник поп-арту» будуть неповними. У цій книзі він – майже без емоційний спостерігач. А його витвори мистецтва – це вечірки і світська хроніка. І це ще більше розкриває сенс поп-арту.

Про що книга: Про десятиліття нових наркотиків, рок-н-ролу, безтурботної багатої молоді. Художників, які нарешті можуть заробляти гроші і знімати артхаусне кіно. Щось схоже можна було б написати про українську арт-тусовку зараз, тільки без зіркових імен і замість поп-арту – загравання з серйозними темами типу фемінізму чи історичної пам'яті.

Як читати: у зв'язці з іншими книгами про Воргола. Наприклад, «Я стану твоїм дзеркалом» (35 різних і чудових інтерв'ю з художником), «Що таке мистецтво» Артура Данто (мистецтвознавчий аналіз поп-арту), «Це Воргол» від ВСЛ (майже дитяча книга, втім, присвячена цікавим деталям з життя Енді). Або ж уявити, що це продовження автобіографії колекціонерки Пеггі Гуггенхайм. Тільки замість пліток про Дюшана, плітки про Thee Velvet Underground та The Rolling Stones. Часи ж-бо змінились.

Кому не читати: хто не любить сумних закінчень та читати про те, як хтось тусовався та морально деградував.

P.S. інші книги, написані художниками (Малевич, Марина Абрамович, Ван Гог, Далі) раджу ось тут, спеціально для Cittart. Відкрити / Коментувати

2022-02-16 14:18:57 Анрі Картьє-Брессон «Інтерв'ю та розмови», (1951-1998), ist publishing

Хто такий Картьє-Брессон: відомий документальний фотограф, репортер та один із засновників агенства Magnum, дійсно культова особистість для фотографів.

Про що книга: це 12 інтерв'ю, записані у різні роки. Він говорить про улюблені камери, плівку, друк фото, задачі репортера, улюблених письменників та поетів. Якщо коротко: будьте людяним, любіть свою роботу, майте принципи та совість – і все вийде чудово. Складно писати умовну критику, коли це інтерв'ю, ще й досить короткі і сухі, які не дуже добре розкривають Картьє-Брессона. Бо він з тих, за кого говорять його роботи і з ким краще говорити про поезію Артюра Рембо, а не про приховані сенси фотографії.

Кому читати: фотографам і, можливо, починаючим журналістам, щоб проаналізувати, що пішло не так і як робити не треба.

Мінуси: в багатьох інтерв'ю повторюються питання і розповіді, тож кількість інтерв'ю можна було б давати вдвічі менше. Але, так як ці інтерв'ю дуже короткі, вийшла б брошюра, а не книга. Хоча, на мою думку, якби видання доповнювали фотографії Брессона – ці повтори і сухі питання, були б менше помітні (але це питання до Центру Помпіду). Також – це дууууже маленька книжечка (менша, ніж навіть small run цього ж видавництва) за 380 гривень. Відкрити / Коментувати

2022-01-22 15:26:24 зін «(не)справжня робота»

«Вчишся на культоролога? І ким ти будеш? В музеї працювати?», «В галереї працюєш? Сидиш там картини стережеш?», «А коли ти нормальну роботу знайдеш?». Це типові питання для тих, хто працює/починає працювати в креативниій сфері. Саме такі професії як художник(ця), куратор(ка), менеджер(ка) мистецьких проєктів та навіть комунікаційник(ця) – постійно отримують порцію нерозуміння, а що ж ти таке, власне, робиш. Тому, ГО «Культурні географії», які минулого року випустили чудовий зін-дослідження про ринки Києва, вирішили присвятити (не)спражній роботі цьогорічний зін. Він не просто пояснює чим ми всі тут займаємось, але й говорить про те, що ця «несправжня» робота приносить багато втоми, розчарувань і мало грошей. До зіну ввійшли професійні досвіди, а також особисті історії та аналітичні матеріали працівників/иць культури у форматах на перетині документальної літератури та візуального мистецтва.

Чим загалом важливий цей зін? Він не претендує на один і беззапаречний зріз середовища. Однак, об'єднує різні (хоч і дуже схожі між собою) досвіди. Так, кураторка Ліна Романуха пише текст про те, як намагається пояснити родині ким вона працює та чому не може назбирати на квартиру. Художниця Яна Бачинська намалювала іронічну роботу про голодного художника. А я написала про те, чим насправді займаються комунікаційники в культурі.

Цей невеликий зін дуже цікаво зверстаний: немає акценту на авторах, а розповіді складаються в одну історію. Серед текстів з'являютьсч роботи митців, а сама верстка не дає занудьгувати. зін «(не)справжня робота» – це ніби ми тут поклали усе погане і красиве в коробочку, яку треба або тримати завжди перед собою і перечитувати як Біблію (щоб нагадувати,як не треба робити), або закрити на замок і забути (піти в айті або бізнес).

P.S. свій текст я потім дала прочитати бабусі. вона запитала чи це нормально, що я кажу про гроші і чи не будуть мене сварити за правдивий опис робочих умов. Ось тут можна почитати онлайн і вам. Відкрити / Коментувати

2022-01-11 17:14:07 «This is Америка. Історії не з Голівуду», Остап Яриш, Човен

Назва книги дає нам одразу дві підказки перед прочитанням. Перша – нарешті ми прочитаємо про багатогранну та різноманітну культуру на клаптику землі під назвою США. Друга – історій про шалений успіх та американську мрію не буде. Натомість буде 9 історій про наполегливість, волю до життя, любов, розчарування і політику.

Коротко про Остапа: він український журналіст, який зараз працює в Голосі Америки у Вашингтоні. А ще він чудово та неупереджено пише, обираючи різні погляди, досвіди та гендери. Для мене ця книга перш за все не про політику (більшість інтерв'ю записані 2020 року, а окремо йдуть міні-репортажі про президентську гонку Байден-Трамп), а про людей. Про самотню матір, яка хоче кращого життя своїм дітям, хоч поки що вирощує марихуану на продаж («Зелена лихоманка»). Про незаможного чоловіка, який багатіє щасливими спогадами про сім'ю («Зона Ріо-Ґранде»). Або про чорношкірого Деріла Дейвіса, який роками розмовляє з Ку-Клукс-Кланівцями, і переконує їх покинути організацію («Ку-Клукс-Клан і рок-н-ролл»). Власне, про людей, які почали боротись з несправделивістю.

Маючи друзів у США або тих, хто там жив довгий час, я знала про багато проблем, які висвітлює і Остап. Наприклад, про дуже дороге житло, яке все життя орендують. Або про расизм, особливо побутовий, та радикалізацію поглядів. Однак, мене все ще (ніби вперше) вражає, як багато відбувається вбивств чорношкірих дітей, підлітків та дорослих, які вчинили поліцейські. Просто через свої упередження, просто тому що іграшковий пістолет був схожий на справжній. Тому, у 2020 (!) році, матері забороняють своїм дітям гратись з іграшковими пістолетами, бігти від поліції або навіть робити різкі рухи. Висновки після прочитання робіть самі.

Дуже раджу книгу, навіть якщо вас не цікавить Америка. Хоча б для того, щоб зрозуміти, що таке хороший репотаж. Відкрити / Коментувати

2022-01-02 21:07:57 з новою книгою та новим роком вітаю @roman_huba , який за сприяння рандомайзера, виграв книгу «Українці XYZ. Звички, смаки, побут», Марта Мольфар, Андрій Достлєв

Бажаю нам усім багато хороших книжок, цікавих текстів, чесних рецензій та часу на читання Відкрити / Коментувати

2021-12-26 11:59:31 Art for Architecture. Ukraine. Soviet Modernist Mosaics 1960 to 1990, Євген Нікіфоров, Поліна Байцим, DOM publishers

У радянському союзі діяла жорстка цензура на мистецтво. Усе – від мозаїк до картин – мало бути у стилі соціалістичного реалізму. Це значить, що все має бути без вигадок: кольори такі як у життя, ніяких абстракцій, ніякого символізму. Лише прославляння партії, піонерів, самовіддача на війні та на заводі, ну я думаю суть ви зрозуміли. Ніхто не знає, як так вийшло, але монументалістам вдавалось обійти ці заборони і заховати абстракціонізм та символізм у величезних мозаїках серед українських міст.

Євген Нікіфоров досліджує та фотографує мозаїки з 2013 року. Це його друга книга (перша вийшла у видавництві Основи і її вже не можливо купити). Вона особлива тим, що в ній присутні мозаїки, які доступні для загального огляду. А ще це ті роботи, які є не просто пропагандою, а дійсно мистецтвом. Більшість з них ігнорували заборони соцреалізму: зображали оголене тіло, створювали кольоровий фон, авангардний рух, поєднували форми та лінії. Інші, разом з лаконічними текстами Поліни Байцим, ілюструють логіку пропаганди в мистецтві.

Чому вам варто купити цю книгу? По-перше, як показує практика, книги Нікіфорова дуже швидко зникають з книгарень. По-друге, у книзі зображені дуже круті мистецькі роботи, які мають цінність. По-третє, на жаль, Євген нещодавно під час експедиції потрапив в серйозну аварію. Тому замовлена у нього книжка зараз дуже допоможе Євгену. Відкрити / Коментувати

2021-12-24 21:04:56 «Українці XYZ. Звички, смаки, побут», Марта Мольфар, Андрій Достлєв

Це не навчальна тривога: фотографії з сімейних альбомів вийшли за їх межі! Журналістка Марта Мольфар та митець Андрій Достлєв ризикнули зібрати з домашньої фотографії 30 років наших звичок, моди, технологій та розваг. Від цього трохи соромно, тепло, спокійно і дивно одночасно. Ви вже згадали усі ваші фотографії, де ви їсте шашлик на камеру або позуєте біля Макдональдсу? Бо я так!

Фотокнига поділена на декілька основних розділів, перед якими є зовсім трохи тексту про 90-ті, 2000-і та 2010-ті. Ці тексти нагадують міні-довідники для ностальгійних спогадів, коли вже про все поговорили. І – о диво! – ці куці речення діють як печиво на Пруста. Ну, наприклад, 90-ті це юппі та мівіна, 2000-ні це курка гриль і крабові палички, а 2010-ті перші суші і шаурма. Що ж до фото – мене чомусь дуже вразили фотографії з телевізорами, відеокамерами та комп'ютерами. Тобто, бажанням запам'ятати щасливу мить і вставити в альбом фотку з комп'ютером, ніби з далеким родичем. А ще дуже сподобалось, що фотографій різного дозвілля найбільше. Є гроші чи немає – але чим зайнятись ми знайдемо.

Це хороша спроба звернутись до своїх власних архівів і звичок минулого, які формують наше сучасне. Мені цікаво думати про те, як майбутні покоління вивчатимуть і музеєфікуватимуть наші речі. Чи візьмуть вони у сховище велюровий спортивний костюм зі стразами? Чи зроблять виставку плакатів з підліткових журналів? Чи готуватимуть крабовий салат, як традиційну страву? На жаль, побуту сучасного покоління дуже бракувало. Від покоління Z там війна, марші рівності, айфони... У передмові автори пишуть, що дуже складно було знайти фотографії саме сучасні. І я розумію чому: як серед сотні фотографій для сторіс, обрати ту, ілюстративну? Але, думаю, і з цим можна буде попрацювати. Адже поки що це більше історія про 90-ті. А ще, так як книга двомовна і пояснює зрозумілі нам концепти, її аудиторія більше іноземці, ніж ми. Загалом ця книга – як переглядати альбом сім'ї, у якої дуже багато родичів.

Книга поки що не продається. Але я хочу подарувати один примірник. Просто напишіть свій нік у телеграмі або ім'я та прізвище у гугл-форму. І не забудьте підписатись на читанку Результати оголошу 30 грудня (так що з Новим роком). Удачі Відкрити / Коментувати

2021-12-12 13:31:01 Найкраще прочитане у 2021

«Якщо подорожній однієї зимової ночі», Італо Кальвіно, ВСЛ. Двоє читачів намагаються знайти справжній варіант книги, яка починається з цього речення. Нуар, японський роман, детектив, антиутопія і не тільки – фрагменти з різних романів, які прочитають ці двоє і ми разом з ними. Просто чудова і приємна книжка.

«Всьо ясно», Джонатан Сафран Фоер, КСД. Культова книжка про пошук свого минулого та втрачену пам'ять. Тут Україна 90-х та мовчання поколінь, історія дружби та зради, а ще філософія життя євреїв. Пронизлива, майже міфічна оповідь і гротеск української провінції.

«Постійне місце проживання», Жадан та Маков, ist publishing. Що тут казати: чудовий Жадан, чудовий Маков, два десятки років паралельної роботи в Харкові.

«Казимир Малевич. Київський аспект», збірник статей за редакцією Тетяни Філевської, Родовід. Малевич та релігія, Київ, який приймає всіх авангардистів, «Нова генерація», де друкуються найкращі люди того часу, неймовірний театр 20-х. Усе в одній книзі.

«Вітчизна», Нора Круг, Видавництво. Комікс про сором бути німкенею, про силу шукати правду про своїх предків та розуміння, чим є Вітчизна. Улюблений комікс 2021 року, а може й не тільки.

«Малевич. Автобіографічні записки 1918-1933», Родовід. Просто люблю читати, як Малевич називає себе українцем і розповідає, як він любить село та природу.

«Кіноревізія Донбасу 2.0», Довженко-Центр. Абсолютно прекрасна книга книга про зображення Донбасу в кіно від 20-х до сьогодні. Коли з Донбасу зникла українська мова? Як популяризувався трудоголізм та самовіддача? І чому протести шахтарів наблизили незалежність? Здається, накладу майже не лишилось, тому дуже рекомендую.

«Chernobyl. History of a Tragedy», Сергій Плохій. Книга мого 2021 року. Коротко та по суті, але від того не менш глибоко та чуттєво – про одну з найбільших наших трагедій. Історія ЧАЕС від будівництва до аварії, від ліквідації до виборювання відшкодування, від протестів до будування укриття. Плохій каже, що саме з цієї трагедії почалась наша незалежність.

«Щоденник мотоциклістки», Клер Шерідан, Medusa. Родичка Черчиля подорожує Україною 1924 року і описує свої спостереження. Спойлер: майже нічого не змінилось!

«Лабораторія сучасного мистецтва», фонд культурних ініціатив Ізоляція. Збірник статтей від професіоналів про те, як говорити з дітьми про мистецтво та що воно може їм дати. А ще вправи, які допоможуть розбудити свого внутршнього митця. Для підлітків і не дуже. Відкрити / Коментувати

2021-12-01 13:16:11 Brutal East Volume II, Zupagrafika

Модернізм та панельки минулого століття вже давно the new black. Ми виросли і почали ностальгувати за знайомими кварталами та чудернацькими будівлями. А польське видавництво Zupagrafika збудувало на дослідженні цього стилю свій бренд. Взагалі про книги цього видавництва особливо не потрібно розповідати. Такі фотокниги зазвичай більш промовисті, ніж сотні сторінок досліджень. А в серії Brutal East – можна ще й скласти свої будівлі. Так можна побудувати в себе вдома власний міні-готель Салют або Літаючу тарілку Флоріана Юр'єва.

Разом з улюбленими Bloop Books ми хочемо подарувати промокод #Zupa20 на всі книжки Zupagrafika. Замовляти та гортати тут. Відкрити / Коментувати