читанка

2021-11-23 12:47:39 «Лабораторія сучасного мистецтва», фонд культурних ініціатив Ізоляція

Пам'ятаєте свої уроки образотворчого мистецтва у школі? До якогось класу ви малювали будинок, море і землю, а потім типу мали вчити різні стилі. Мистецтво ставили на останній урок, який можна було зі спокійною душею прогуляти. Або поробити на ньому домашку. Відтак, сучасне мистецтво після школи теж здається чимось нудним, складним і взагалі неіснуючим.

Нова книга «Лабораторія сучасного мистецтва» від Ізоляції (упорядниця Валерія Бураджиєва) не розповідає історію сучасного мистецтва. Навіть не намагається охопити всі можливі напрями, матеріали або стилі. І цим книга суттєво відрізняється від всіх інших. «ЛСМ» немає зверхнього або повчального тону. Усі тексти, ніби дружній обмін інформацією.

Книга показує можливості взаємодії мистецтва та дітей та що це взагалі дає у реальному житті – як створення зіну допоможе розкрити думки, дослідження святкового столу проілюструє історію країни, а лендарт та фотографічні прогулянки познайомить з навколишнім світом. Тут Софія Рябчук розповідає, як в США музеї працюють з дітьми (лікують ведмедиків у музеї медицини), після тексту Алевтини Кахідзе хочеться записувати звуки свого міста, а Ольга Шишлова пише про те, як мистецтво та галереї допомагають у соціальній адаптації дітям з особливостями та їх батькам.

Але окрім того, що це дуже класні та цікаві тексти (як для батьків, так і для дослідників мистецтва), у книзі супер круті ілюстрації від Олі Гордієнко, верстка від Каті Лесів, а ще додаткові матеріали, що було цікавіше працювати.

Легально читати та ділитись книгою можна за посиланням. Це супер класна книжка і я щиро радію, що вона існує і доступна всім. Відкрити / Коментувати

2021-11-14 15:12:34 Майже все що ви хотіли знати про зіни, але боялись запитати:

хто був першим автором зіну в Україні;
звідки пішла культура зінів та до чого тут панки;
а ще про деякі українські проєкти.

модерував Андрій Онищенко з Bloop Books.

Нещодавно теж стала авторкою тексту для одного зіну, але про це розкажу потім! Відкрити / Коментувати

2021-11-12 13:41:27 «Образний світ Георгія Нарбута і творення українського бренду», Мирослава Мудрак, Родовід

Чим нам відомий Нарбут? Першими українськими: грошима, гербом та Абеткою (з великою літери, бо вона – як окремий мистецький твір). Відома та поважна Мирослава Мудрак вважає, що саме Нарбут був батьком українського дизайну та створив український бренд. І після прочитання книги – я їй вірю і погоджуюсь.

Мудрак зрозуміло, просто та цікаво пише про становлення Нарбута, як графіка. Вона розпочинає з самого дитинства – у селі на Глухівщині Георгія оточували поважні родини, які жили у маєтках в стилі козацького барокко, а вдома зберігали книги, ікони та картини. У Петербурзі з козацьким барокко змішались європейські традиції та трошки російського лубка. Але Нарбут багато досліджував традиційні українські орнаменти (о, диво, вони ж зовсім не такі, як ми звикли вважати), барокко та культуру Київської Русі. Тож, коли 1917 року його запросили створити перші українські державні символи – він вже знав з чого почати. Нарбут почав з козацького барокко, додавши до нього вже сучасного авангарду. Цікаво, що дизайнери сучасні теж прокладають цей місток – але тепер вже до авангарду, ігноруючи (як і Нарбут), період «російської колонії». Дослідниця не замовчує про роботи Нарбута на тему робітників, комунізму та заводів. Однак, пропонує приглядітись до укаїнських рис та чисто нарбутівської динаміки навіть в пропагандистських зображеннях.

Але Мудрак не зупиняється на історії Нарбута – вона ілюструє його вплив на інших графіків та митців, пише про поширення цього стилю серед українських емігрантів та навіть прокладає зв'язки з сучасним мистецтвом (Тістолом та Маценком, не дуже розумію чому саме вони, але підтримую тему спадкоємності). Окремо подобається, що вона дає курсивом історичний контекст. Першочергово, для французького видання, однак і в Україні не всі свою історію знають.

Книжку можна прочитати за вечір, а можна розглядати дуже довго. Буде класним подарунком і натхненням на власні дослідження. Відкрити / Коментувати

2021-11-07 13:44:46 Неділя починається з моєї малесенької підбірочки новинок для Vogue.

Про «Волязловський. Стереоскопічно» та «Фабрика.Кіно» я вже писала детально в каналі, а ось «Авангард Олександри Екстер: київський період», «Георгій Нарбут і творення українського бренду» та «Лабораторія сучасного мистецтва» скоро з'являться у читанці Відкрити / Коментувати

2021-10-18 09:17:57 Якщо сходите на виставку про футуризм в Мистецькому арсеналі, ФУТУРОМАРЕННЯ, і захочете дізнатись більше, зануритись в наші 20-ті або навпаки хочете підготуватись до виставки, тримайте список, що почитати:

«Нова генерація», Мирослава Мудрак, Родовід. Найповніша книга про футуризм, митців, їх ідеї, тусовки, і власне культовий журнал «Нова генерація». Можна побачити обкладинки на виставці і багато творів вживу, які є в книзі.

«Український художній авангард», упорядник Дмитро Горбачов. Дух і літера. Маніфести, публіцистика, бесіди, спогади, листи того періоду для кращого розуміння ідей. Тут мій відгук.

«Українська авангардна поезія. 1910-1930», Смолоскип. Тут все зрозуміло, але почитайте окремо всього Михайля Семенка від Темпори, бо це любов.

«Казимир Малевич. Київський аспект», упорядниця Тетяна Філевська, Родовід. Малевич у Києві, академія мистецтв, 18 текстів про релігію в творчості Малевича, театральні декорації й нові ідеї. Тут мій відгук.

«Бойчукізм», каталог дуже потужної виставки Мистецького арсеналу 2017 року. Тоді, здається, нарешті всім відкрився забутий на довгий час стиль. Чекаю і мрію про каталог з Футуромарення.

«Авангардне мистецтво в Україні, 1910–1930: пам’ять, за яку варто боротися», Мирослав Шкандрій, Фабула. Якраз вступна книга для тих, кому це все зовсім незнайоме. Тут мій відгук

«ВУФКУ. Lost&Found», Довженко-Центр. Дослідницький проєкт про кіно 20-х, експерименти, авангард і кіновиробництво. На виставці теж можна переглянути декілька фрагментів з ВУФКУ.

«Борис Косарев. 1920ті роки. Від малярства до теа-кіно-фото», упорядники Тетяна Павлоа та Валентина Чечик. Родовід. Великий і неймовірно красивий альбом, де є роботи не тільки Косарева, але й його колег. На виставці вживу можна побачити фото зі зйомок «Землі» Довженка та інші роботи.

«Дмитро Горбачов. Случаї», упорядниця Тетяна Філевська. Спогади мистецтвознавця та колекціонера, в яких можна побачити ставлення до мистецтва 20-х в радянський період. (спойлер: не дуже, щастя, що все це вижило якимось дивом).

«Розстріляне відродження. Антологія 1917-1938», Смолоскип. Поезія, драма, есеї, проза та історії того, що сталось у 30-х.

Дуже чекаю на «Авангард Олександри Екстер: київський період», Георгій Коваленко, Родовід. Ось-ось вийде у Родовід. Відкрити / Коментувати

2021-10-11 12:59:48 «Фабрика кіно. Антологія української кінокритики. Том 4», Довженко-Центр

Це вже третя книжка про 20-те століття, яку я прочитала за останній час. Вони схожі своїм оптимізмом, звивистим стилем письма, і не ясно чи це статті, чи це репортажі, чи це художня пригодницька література. Тексти у «Фабрика кіно» найменш схожі на критичні та журналістські статті, серед усіх томів про Аналіз (1), Експеримент (2) та Слово (3).

Тут багато текстів про те, як будується Київська кінофабрика (нині Довженка), Одеську кінофабрику, а ще кінотеатр Жовтень та стаття Ільфа і Петрова чи то про Остапа Бендера, чи то про кіно. Але всі вони настільки художні і романтичні, що від критики лишається тільки буржуазна. Ось тут київські трамваї, а там одесити з гарячими серцями, а ось імпресіоністична замальовка Жовтня, а тут пробігли білогвардійці. Починає здаватись, що критикувати радянське вже не можна. І конкретику писати теж. Аналіз зник разом з перекладами європейських критиків, а експеримент...ну, якось в 1929 вже страшно бути авангардистом, коли репресії починаться.

Читати 4 том – найлегше, найприємніше і найсумніше одночасно. Ці тексти дійсно легкі для розуміння, десь сучасні, опис осені чи старого Києва збиває з зосереджених думок про кіноіндустрію, а одеській вітерець так і виривається з книги. Але, читаючи попередні томи, мені не вистачає цього аналізу, детального розбору, досі актуальних акцентів та проблем, оптимізму та експерименту зі словом. Тінь цензури вже помітна, вона вже дихає в шию. Тому й так нетерпиться почитати 5 том: що залишилось від кінокритики 20-х.

Замовляйте традиційно тут. Відкрити / Коментувати

2021-10-06 10:22:16 Де купувати книжки про культуру?

Більшість книг, які я читаю та про які пишу в канал, я купую у майже завжди одних і тих самих крамничках. У них хороші підбірки книжок та видавництв, а ще – там просто працюють класні люди Отже, де купувати?

На сайтах видавництв. Чому? Так гроші йдуть напряму видавництву, які воно може вкласти у видання нових книжок або зарплату працівникам. А ще на сайтах часто бувають знижки (як, наприклад, у ВСЛ) або передзамовлення, коли можна купити книжки дешевше (наприклад, Видавництво).

Музейна крамниця Довженко-Центру. Окрім видань самого центру, там дуже багато книжок про кіно та його історію. Іноді трапляються дуже рідкісні речі, як от дослідження українського кіно 90-х або критика тілесності в кіно. Також там є артбуки, постери та багато книг про мистецтво та урбаністику. Плюс, ви так допомагаєте єдиному в Україні архіву кіно.

Bloop Books. Інстаграм-магазин, заснований чотирма друзями, які дуже люблять красиві книжки. Підбірка рідкісних на наших землях візуальних книг: від The Collected Works of Jim Morrison до японських котів у творчості Утагави Кунійосі. По секрету скажу, що іноді мені здається, що Bloop Books можуть дістати все.

The Naked Books. Артбуки та фотобуки зі всього світу і, звісно, України. Поки купуєш книгу, можеш випадково зустріти автора і підписати книгу. Також багато книг англійською по теорії мистецтва, кураторства та критики.

Музейна крамничка Мистецького арсеналу. Прекрасні каталоги з виставок у МА, книги про мистецтво, а ще нерідко й саме мистецтво, представлене принтами або графікою.

Очікувано, але Yakaboo. Це особливо стосується книжок іноземних видавництв, а також мені особисто дуже зручно замовляти там. Доставка без зайвих комунікацій і часом знижки.

Додавайте в коментарях, де ви ще купуєте книжки про культуру та мистецтво. І підписуйтесь на інстаграми крамничок Відкрити / Коментувати

2021-10-03 16:49:15 «Чар Марока», Софія Яблонська, Родовід

Уявіть собі Марокко, яскраве від розмаїття тканин, фруктів, трав, одягу, прикрас. Золоте від спеки і пустельних вітрів повітря («Дюна», привіт). Людей, які вірять у магів, і одночасно непохитно вірять у слово Аллаха. Людей, які вміють красиво жити. Але залежні від французів, а їх жінки (за віруваннями ісламу) просто не мають душі. Таким, повним краси і культурних контрастів, побачила Марокко 1932 року мандрівниця та фотографка Софія Яблонська.

Яблонська – одна з перших фотографок українок, яка переїхала у Францію. Вже звідти вона вирушала у свої навколосвітні подорожі, знайомлячись з місцевими жителями. Окрім фотографій, вона записувала свої враження, часто майже на колінах – чи то в машині, яка неслась Сахарою чи то серед азійських річок. І якщо вищезгадана Клер Шерідан детально описує умови своєї подорожі, то Яблонська – подібно імпресіоністам – змальовує враження. Ми не дізнаємось всієї історії жінки-арабки, яка п'є з нею каву. Навіть не зрозуміло куди вона зникла й чи зникала взагалі. Однак, ми знатимемо історію, яка запала в душу Софії.

Улюблені моменти: Яблонська пояснює арабу що українці та росіяни різні нації; міськи забави; Яблонська попускає француза; Яблонська описує туристів з фотоапаратами.

Дизайн – це окреме задоволення. Синій колір, цупка тканина, ніби з щоденника, абстрактні ілюстрації, окремі розділи на кожне враження та пригоду. А ще ж є дві книги про Китай «З країни рижу та опію» та «Далекі обрії» про подорож майже навколо світу. Так що очікуйте наступні рецензії Відкрити / Коментувати

2021-09-30 12:22:41 А мою читанку передплачувати не треба! Пишу рецензії во благо книговидання
Але омоложує і приносить удачу.

Джерело: https://chtyvo.org.ua/authors/Vsesvit/1928_N12/ Відкрити / Коментувати

2021-09-26 18:40:11 «Щоденник мотоциклістки», Клер Шерідан, Medusa

Мандрівниця, феміністка, скульпторка, кузена Черчилля, а ще чудова письменниця – усе це про Клер Шерідан. Вона виховувалась у аристократичній сім'ї, підтримувала комуністичні ідеї, мала багато впливових друзів та обожнювала подорожі. Так, у 1924 році разом з братом, Клер вирішила поїхати на мотоциклі «Сатанелла» з Лондону до Стамбулу через Німеччину, Польщу та Україну, яку вона вперто називає Росією. І якщо Німеччина і Польща – це тільки відправні точки і описує Клер готелі і дороги (хоча, як на мене, Варшаву вона досить точно описала), то Україною вона захоплюється, дивується їй і щиро сприймає.

Окрім Житомира, Києва, Катеринослава, Одеси, вона відвідує Крим, який, здається, найбільше її захоплює. Наприклад, каже, що з цим не зрівняється ні Італія, ні Франція. Шерідан мало описує природу або архітектуру. Найбільше її, як прихильницю комунізму, цікавлять настрої місцевих, життя робітників, ціни, тощо. В кінці вона робить висновок, що якщо ти пролетарій і за радянську владу – у тебе є все, якщо ні – тебе викине система.

Щоб багато не спойлерити, скажу, що давно не читала такої цікавої книги. Не тільки через погляд іноземки на Україну майже сто років тому. А ще й тому, як легко написана книжка, який добрий переклад (Станіслав Мензелевський), крутий дизайн (Надя Кельм та Оля Жук) і верстка. Ну і поки читаєш, здається, що нічого не змінилось. Тільки комуністи, дяка богу, зникли

Дуже щиро рекомендую, поки вона ще є. Бо книги Медузи розбирають швидко. А ще можна вибрати жовту чи синю обкладинку. Відкрити / Коментувати