2022-02-03 14:52:33
Нещодавно Служба зовнішньої розвідки України відкрила у центрі Києва меморіальну дошку полковнику Армії УНР та начальнику Інформбюро Розвідочної управи Армії УНР Миколі Красовському. Однак у Києві Красовський був відомий задовго до своїх розвідницьких подвигів, як професійний детектив та слідчий.
Історію "київського Лекока" та одного з засновників української розвідки розповідає у рубриці #Локальна_память.
Микола Олександрович Красовський народився 1871 року в родині київського священника, який мав парафію в Гостомелі.
Службу в поліції розпочав помічником пристава спершу в Ніжині, а потім в Чернігові. Певний час був начальником тюрми у місті Мглин. Згодом за розпорядженням чернігівського губернатора, направлений служити в Козелецький повіт, де активізувався криміналітет на хвилі революційних подій 1905 року. Активна боротьба зі злочинністю і принципова непоступливість Красовського не подобалась місцевому поліцейському керівництву, тому у січні 1908 року він переводиться на службу до Києва.
У Києві Красовський спершу служить околоточним наглядачем (аналог сучасного дільничого), а згодом переводиться у кримінальний розшук Київської міської поліції. Тут Красовський зарекомендував себе, як умілий детектив, що розкриває справи "по гарячих слідах". Київська злочинність вбачала у Красовському хитрого та вправного ворога, а громада міста - надійного захисника. Ставши начальником розшукового відділення, Микола Олександрович приймав відвідувачів щоденно з 11 до 13 у приміщенні відділення і незалежно від цього порядку у власній квартирі.
Після зміни керівництва, Красовський відбув служити у містечко Ходорів, однак уже за кілька місяців його повернули до Києва для розслідування справи убивства підлітка Андрія Ющинського.
Хлопчика знайшли зв'язаним у печері біля цегельного заводу Зайцева з чисельними колотими ранами. Підліток загинув від втрати крові. Підозрюваним у справі став 39-річний прикажчик заводу Менахем Бейліс. Російські шовіністи, так звані "чорносотенці", всіляко намагались спровокувати антисемітську істерію, піднімаючи середньовічні забобони про те, що євреї використовують у своїх ритуалах християнську кров (що насправді суперечить всім канонам юдаїзму). Красовський досить швидко вивів, що в убивстві Ющинського винен не Бейліс, а група лук'янівських грабіжників, однак через те, що значна частина керівництва у Києві була пов'язана з чорносотенними організаціями, Красовського спершу відсторонили від справи, а потім взагалі звільнили з поліції. Однак, саме завдяки його слідчим діям вдалось встановити невинуватість Бейліса у вбивстві.
Протягом Першої світової Красовський служив в Конотопі, а у лютому 1917 року повертається до Києва, де призначається Центральною Радою очолювати столичний карний розшук. За правління гетьмана Скоропадського, Микола Олександрович перебував у підпіллі та боровся з німецькими спецслужбами, що квартирувались в Україні. Згодом арештований німецькою контррозвідкою. Після приходу до влади Директорії - звільнений з ув'язнення та направлений на службу в Розвідочну управу Генерального штабу Армії УНР.
Саме завдяки Красовському починає набирати інституційної спроможності Інформбюро Розвідочної управи Генштабу Армії УНР - орган військової розвідки та контррозвідки. Під його проводом «ІНФІБРО» працювало результативно, постачало Головному Отаману й іншим представникам вищої влади цінну інформацію щодо воєнно-політичної обстановки як на терені УНР, так і за її межами, про ставлення урядових і ділових кіл інших країн до проблем України та її державотворчих зусиль.
У 1927 році Красовський повністю відійшов від справ та оселився в Рівному. У 1930-тих доля занесла Миколу Олександровича до Єгипту, де у 1938 році він помер в одній з російських колоній в Каїрі.
237 views11:52
І
