Віршолюб

2021-10-19 17:00:02 Юрій Іздрик

осіннє безумство розлито в повітрі
немов по новій скатертині чай
та відчай нічого не вартий – повір мені
як дійдеш до краю – ступай за край
це тільки здається – впадеш розіб’єшся
це тільки здається що дно кам’яне
допоки летітимеш гратиме меса
а маса зникатиме і промине
а видиме дно – це поверхня озерна
вчорашніх і позавчорашніх сліз
хоч деякі з них впали в землю зернами
і сталося поле і виріс ліс..
минуле минуло – забудь відірвися
прийдешнє прийде але ми летимо
лиш не оглядайся і вниз не дивися
прорвемось за обрій проб’ємось крізь дно
нехай божеволіють ті що бояться
шаліють дуріють звихаються – хай
ми ж маємо все що потрібно для щастя
і скатерку чисту і свіжий чай Відкрити / Коментувати

2021-10-16 13:00:01 Іван Драч

Без тебе світ — це тьмавий морок.
Без тебе не біжить вода.
Без тебе кожен камінь — ворог,
Подушка каменем тверда.

Без тебе сонце — повне ночі,
Без тебе ночі — без кінця,
Для тебе ж ночі я доточую,
Для тебе місяця — вінця.

Без тебе небо — повне криги,
Стоять в душі самі льоди,
Без тебе світ — це ж тільки крихти
Моєї зимної біди.

Без тебе, що мені без тебе —
Нема мене на всі світи…
Тож нахились блакитним небом,
Тож святом сонця освяти!.. Відкрити / Коментувати

2021-10-12 16:00:03 Сергій Жадан

Навіть якби ти покинула ті місця
в яких народилась і де лишалась чекати,
де формувались риси твого лиця
і починались географічні карти,навіть якби ти вживала чужі слова,
торкалась чужих плечей і чужих простирадел,
і навіть звідтіль, куди мало хто заплива,
не поверталась, хоч хто би тобі не радив,навіть якби ти тікала від власних слідів,
від власних снігів на подвір’ї і сонця в ринвах,
якби уникала присмерків і холодів,
приспавши чужих кошенят на своїх колінах,ти би примчала, всупереч всім листам,
назад — де високі дими і гарячі стіни,
напевне знаючи, що навіть там
ти його не зустрінеш. Відкрити / Коментувати

2021-10-09 14:00:02 Дмитро Павличко

Сонце намальоване циноброю,
На вітрилах вечора пливло.
В золотій спечаленості обрію
Ти світилась, як небесне тло.

За зорею рідною й далекою
Ти тужила на моїм крилі,
Ніби не принесена лелекою,
А прибула в світ на кораблі.

Ми стояли в придніпровській обочі,
Ми вдивлялись, наче діти, в путь,
По якій твої космічні родичі
Надпливуть чи просто надійдуть… Відкрити / Коментувати

2021-10-06 20:00:02 Віталій Іващенко

Мені щемить на серці — мчать літа,
І з кожним днем все швидше,
швидше, швидше,
Душа тривожним сумом оброста,
Кохання мрія безголосо кличе.

Буває, серед тисячі очей
Побачу раптом наче рідні очі.
Я простягнути руку й серце хочу,
Розкрити душу, що жива іще.

В ній стільки мрій, бажання і тепла,
В ній стільки ласки зібрано за роки,
В часи зневіри віру зберегла
У почуття прекрасні і високі.

Як це сказати? Зупинити як
Тих, хто в самотність впевнено крокує?
Душі бажаній як подати знак,
Що нам обом тепла сердець бракує?

Ніяк не скажеш, хоч і не німий.
Ніхто чужого слухати не хоче.
Усі чужі. Тому душа щемить,
І в самоті живі згасають очі. Відкрити / Коментувати

2021-10-04 20:01:48 До вашої уваги добірка цікавих українських каналів в Telegram, на які варто підписатися:

@Porohobotchenko — нам не какаяразніца! Слава Україні.
@kinokraina — найбільша база фільмів українською.
@estetuka — поезія, музика та цитати на щодень.
@virsholub — вірші українських поетів.
@abookua — найкращі аудіокниги українською.
@the_old_chest — про те про се і про людей.
@inspire_life — саморозвиток, мотивація, натхнення.
@netflix_ua_news — прем'єри Netflix українською.
@gradusadparnassum — освітній мистецтвознавчий куточок.

@smachni_retsepti — смачні рецепти з цінами.
@UKRPDR — ПДР України, та все для водія.
@literature_ua — ваша щоденна порція літератури.
@dumyPV — надихаючі вислови відомих людей.
@moja_ukraina — краса України в мистецтві.
@intromen — Ван Гог жартує.
@tudyisudy — маршрути Україною та поради.
@psyhologya_zhyttya — психологія для успішного життя.
@with_love_card — листівки та привітання, з любов’ю.

@costukraine — про економіку, податки, інвестиції.
@louise_hay_notes — психологія, цитати, афірмації щодня.
@factuu — найцікавіший канал в телеграмі.
@serialy_ua — найбільша база серіалів українською.
@trembita_ua — тут найкраща українська музика.
@amazing_ph — дивовижні місця світу українською.
@prytcha — притчі та цитати.
@ResourceNETinfo — просунення українських каналів у Telegram. Відкрити / Коментувати

2021-10-02 15:00:02 Василь Стус

Тримай над головою свічку,
допоки стомиться рука —
ціле життя. Замало — нічку.
Довкола темінь полохка.
Літають кажани, як кулі.
Нестерпом студиться щока.
Де ви, крилаті? Гулі-гулі!
Як вам — нестерпно — без небес?
Аж очі підвели, поснулі.
О ні, ти не один воскрес!
Як в бодню — пугачеві скрики.
Десь бродить землячок-дантес.
О шанталавий, недорікий,
а чи поцілиш ти мене?
Свіча в задумі — не мигне. Відкрити / Коментувати

2021-09-29 14:00:03 Дмитро Загул

О моя остання світла мріє,
За тобою мій співучий льот.
Може, ще раз промінь твій зогріє
І розтопить кількалітній льод.

Ти вкриваєш млосною імлою
Мій осінній неспокійний сон…
Я так тужно тягнусь за тобою,
Як зимою крізь вікно вазон.

І уста в жагучому тремтінні
Притуляю до тонкого скла,
І збираю тремотливі тіні
Деревин, що ти повз них пройшла.

А мій погляд – боязливий злодій –
За тобою… за тобою вслід.
До країни золотих мелодій,
До минулих молодечих літ.

Ніжних весен незабутні зграї,
Виринайте, встаньте з забуття!
Хай самотнім серце не вмирає,
Як на бруку вбогий сирота.

Бо щодня, як заграва погасне
І одійде мій турботний день,
Серце стане холодно-нещасним
Серед білих снігових пустель.

О моя остання світла мріє,
Хто розтопить думи крижані?
Як не ти, то хто ж його зогріє,
Буде сонцем бідному мені? Відкрити / Коментувати

2021-09-26 13:00:01 Тодось Осьмачка

Сучасне місто лжеязиче
Мій дух відкинуло у тінь
За те, що небо вічно кличе
Його на дальню височінь;

А люд, у злочинах упертий,
Ушанував мої жалі —
І я, щоб і голоду не вмерти,
Пеньки корчую на селі;

Аби воли спочити з плуга
Ревли на той бік під бичем:
Бо тут у їх шалена туга
З очей струмками потече;

А я ж сьогодні, я вже нині
Жадаю плакати, як віл,
Десь у захованій долині
І від столиці, і від сіл.

Але не маю сліз і змоги
Оплакувати супокій,
Який не тільки руки й ноги
Спотужнює завжди до дій,

А й душу, мріями живу ще,
Сповняє міццю — гнів нести,
Віддячити селу найдужче
І, може, місто заклясти!.. Відкрити / Коментувати

2021-09-23 12:00:03 Микола Сингаївський

Все минає – ночі і світанки,
Та життя не випити до дна.
Залишаються нащадкам знаки, –
Наче карби, наші письмена.

Лиш земля, немов легенда, вічна,
Одцвітають очі і вуста.
Зборознили батькове обличчя
Мозолясті і важкі літа.

Повертаюсь до життя і згадок –
У полон розкрилених жадань.
Батько залишив мені у спадок
Крик своїх незборених страждань.

Я візьму їх у тривожну душу,
В пам’ять, що підвладна тільки нам…
Пронести і передита мушу
Все, що заповідано синам. Відкрити / Коментувати