Виконавче провадження

2021-02-16 21:41:44 Банковская тайна раскрывается государственным и частным исполнителям — они должны знать о деньгах должника, которые хранятся в банке.

Банк обязан предоставить органам государственной исполнительной службы и частным исполнителям информацию о наличии и/или состоянии счетов должника, которая содержит:

номера счетов, открытых должником в банке;
суммы средств, которые имеются на таких счетах.
Это предусмотрено постановлением Нацбанка от 12.02.2021 № 18, которое вступило в силу 16 февраля.

Изменения внесены в Правила хранения, защиты, использования и раскрытия банковской тайны. Відкрити / Коментувати

2021-02-15 15:00:16 ​​Визначення державним виконавцем місця побачення з дитиною за місцем її фактичного проживання, на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, з дотриманням порядку встановленого п. 12 р. III Інструкції з організації примусового виконання рішень, не є порушенням статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», і тим більш не порушує права стягувача на належне примусове виконання судового рішення.

Закон України «Про виконавче провадження» та Інструкція з організації примусового виконання рішень не містять положень, які б зобов'язували виконавця призначати побачення з дитиною саме на території, на яку розповсюджуються повноваження органу державної виконавчої служби, у якому він працює.
Батьки дитини можуть проживати в різних адміністративних районах навіть одного міста та зобов'язання виконавця призначати побачення з дитиною саме на території, на яку розповсюджуються повноваження органу державної виконавчої служби, у якому він працює, не сприятиме своєчасному виконанню рішення суду про встановлення побачення з дитиною та не сприятиме забезпеченню найкращих інтересів дитини.
Постанова Сумського апеляційного суду від 28.01.2021 (справа № 592/15556/18) Відкрити / Коментувати

2021-02-15 10:00:29 ​​Судові рішення на користь підсанкційних суб'єктів — виконанню не підлягають
#Дії_бездії

Правильним є висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про те, що виконання судового рішення за таких обставин лише відтерміновується з не залежних від виконавця та сторін спору причин і після зникнення наведених вище обставин, що є підставою для тимчасового обмеження в Україні виконання рішень судів, рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації від 03 жовтня 2016 року у справі за позовом АТ «АВІА-ФЕД-СЕРВІС» до ДАХК «Артем» про стягнення суми сплаченого за договором від 24 грудня 2014 року авансу, арбітражного збору та витрат позивача, що виникли у зв'язку з арбітражним розглядом, може бути виконане.

Такі обмеження є тимчасовими з огляду на потребу України в захисті інтересів суспільства та держави від загроз національній безпеці, зокрема, безпеці людей, які проживають на території України, та забезпечення державного суверенітету, оскільки наслідки виконання такого рішення на території України є несумісними з публічним порядком України.
Постанова ВС КЦС від 27.01.2021 (справа № 761/46285/16-ц) Відкрити / Коментувати

2021-02-11 13:52:09 ​​Зупинення виконавчого провадження при повторному перегляді рішення (автор Петрова А. М.)
#Боржник #Дії_бездії

Рішенням суду з відповідача стягнуто заборгованість на користь позивача. Після того, як рішення вступило в законну силу, судом було видано відповідний виконавчий лист. Однак, після закінчення строку на апеляційне оскарження та відкриття виконавчого провадження, третьою особою, що не приймала участі у справі було подано апеляційну скаргу на рішення суду.
Дізнавшись про розпочатий процес оскарження, боржник звернувся до державного виконавця із заявою про зупинення виконавчого провадження на підставі ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження», проте державний виконавець йому відмовив.
Не погоджуючись із рішенням державного виконавця, боржник звернувся до суду та просив визнати незаконними бездіяльність та рішення приватного виконавця про відмову у зупиненні виконавчого провадження.

Суд першої інстанції скаргу боржника задовольнив, а апеляційний суд з цим рішенням не погодився і у задоволенні скарги відмовив.
В обґрунтуванні своєї позиції, суд апеляційної інстанції проаналізував та співставив ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 370 ЦПКУ і дійшов до висновку:
- ст.38 Закону регулює порядок зупинення виконавчого провадження у випадку подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ще не було предметом перегляду апеляційним судом
- ст. 370 ЦПКУ передбачає можливість зупинення дії рішення суду першої інстанції у разі подання апеляційної скарги після закінчення апеляційного перегляду справи.
Таким чином, оскільки апеляційним судом було поновлено строк на апеляційне оскарження рішення місцевого суду після закінчення апеляційного перегляду і не зупинено його дію, воно вважається таким, що набрало законної сили і є обовязковим для виконання, а тому висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення скарги є помилковими.
ВС розкритикував тлумачення ст. 38 Закону судом апеляційної інстанції та зазначив, що вказана стаття не містить застереження про те, що зупинення виконавчого провадження можливе лише у випадку подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ще не було предметом перегляду апеляційним судом. Тому, рішення суду першої інстанції в цій частині є законним.
Також, ВС коротко зазначив про те, що ст. 370 ЦПКУ не підлягає застосуванню у даному спорі, оскільки суд апеляційної інстанції може зупиняти дію судових рішень, які не підлягають примусовому виконанню, але не має повноважень вирішувати питання щодо зупинення виконання рішення суду першої інстанції, якщо останнє підлягає примусовому виконанню (як у справі, що розглядається), оскільки наведене відноситься до виключної компетенції виконавця на підставі частини першої статті 38 Закону України «Про виконавче провадження».
За результатами розгляду боржник ніби-то і отримав те, що бажав, але не на довго. Після перегляду за скаргою третьої особи, рішення про стягнення заборгованості все ж таки залишилось без змін.
Постанова ВС КЦС від 20.01.2021 (справа № 466/5766/13-ц) Відкрити / Коментувати

2021-02-10 15:56:31 ​​Допоки рішення суду не виконано, дії державного / приватного виконавця не можуть бути визнані правомірними – КЦС ВС

За скаргою заявника місцевий суд, із рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, визнав неправомірною постанову державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу та скасував її, водночас відмовив у задоволенні вимоги про визнання бездіяльності державного виконавця неправомірною.

Суд першої інстанції вказав, що заявник не зазначив, яка саме бездіяльність є неправомірною та про усунення яких порушень йде мова у скарзі.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду з цим висновком не погодився й визнав бездіяльність державного виконавця неправомірною з огляду на таке.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов’язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, регламентовано у ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 цієї статті за такими рішеннями виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 вказаного Закону (10 робочих днів після відкриття виконавчого провадження), перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Згідно із ч. 4 цієї статті виконавець під час виконання такого рішення доводить до відома боржника резолютивну частину рішення, про що складає відповідний акт, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» на державного виконавця покладено обов’язок вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Оскільки боржник самостійно не виконував рішень суду, а державний виконавець не вчиняв усіх необхідних виконавчих дій протягом двох років (до повернення виконавчого документа), суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що державним виконавцем під час вчинення виконавчих дій не допущено порушень, викладених у частинах 1, 4 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження».

Належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дії, що є недопустимим з огляду на положення ст. 129-1 Конституції України щодо обов’язковості судових рішень. ВС також послався на положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і відповідну прецедентну практику Європейського суду з прав людини.

Оскільки примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка зобов’язана вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, державний виконавець діяв із порушенням вказаного Закону, при цьому прийняв неправомірне рішення про повернення виконавчого листа.

Постанова Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 619/562/18 (провадження № 61-39095св18) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/94489872. Відкрити / Коментувати

2021-02-10 10:00:15 ​​Правомірність заміни сторони у виконавчому провадженні у виконавчому написі до відкриття виконавчого провадження

Виконавчий напис нотаріуса є різновидом виконавчого документа у розумінні ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», який є відмінним від виконавчого листа за формою, змістом, а також суб'єктом та процедурою видання, отже положення ч. 4 ст. 379 КАС України не можуть бути застосовані за аналогією у випадку заміни сторони у виконавчому написі нотаріуса, виконавче провадження за яким ще не відкрито.
Вимоги про заміну сторони у виконавчому провадженні у виконавчому написі до відкриття виконавчого провадження у порядку ст. 379 КАС України є передчасними, оскільки у випадку незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю державного чи приватного виконавця після подання виконавчого документа, заявник вправі їх оскаржити в загальному порядку.
Правова позиція Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 27 січня 2021 року у справі № ЗВ/380/22/20 Відкрити / Коментувати

2021-02-09 23:22:34 Дохід від відчуження нерухомого майна підпадає під дію Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб та на який, згідно вказаного Переліку може бути здійснено стягнення в межах виконавчого провадження.
#Аліменти Відкрити / Коментувати

2021-02-09 23:22:34 ТЕПЕР КОШТИ, отримані від продажу нерухомого майна, — не є "доходом" чи "заробітком", а тому не враховуються при визначенні та стягненні аліментів.
#Аліменти

Виручення боржником грошових коштів від продажу нерухомого майна, в обмін на передачу покупцю права власності на зазначене нерухоме майно, не має наслідком отримання доходу платником аліментів, а є грошовим еквівалентом вартості цього майна до його продажу та не є видом заробітку (доходу), з якого стягуються аліментні платежі, у розумінні Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів.

Постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25.01.2021 № 758/10761/13-ц
Цією постановою Об'єднана палата КЦС-ВС відступила від правового висновку Верховного Суду у складі колегії судів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 липня 2020 року у справі №234/15413/17, що вказаний нижче Відкрити / Коментувати

2021-02-09 10:00:55 ​​Щодо юрисдикції спорів, що виникають між органом державної виконавчої служби та особою, яка не є боржником у виконавчому провадженні, з приводу накладення арешту на майно особи

Cтаття 59 Закону «Про виконавче провадження» є спеціальною нормою, в якій закріплено порядок вирішення спорів, що виникають між органом державної виконавчої служби та особою, яка не є боржником у виконавчому провадженні, з приводу накладення арешту на майно особи та реалізації вказаного арештованого майна. У разі виникнення зазначеної спірної ситуації належним способом захисту прав особи є саме звернення до суду з позовом про визнання права власності на майно і зняття з нього арешту.
Правова позиція Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 20 січня 2021 року у справі № 818/337/17 Відкрити / Коментувати