Виконавче провадження

2021-12-05 15:00:51 ВП ВС визначила у яких випадках виконавець повинен отримувати дозвіл органу опіки та піклування на #Реалізація\_майна з зареєстрованою дитиною та наслідки відсутності такої дії.

Розглядаючи справу, Велика Палата прийшла до висновку, що у випадку наявності права власності дитини чи права користування житловою нерухомість яке виконавець планує виставити на торги, то останній зобов’язаний отримати дозвіл органу опіки та піклування щодо його реалізації. У випадку відмови опіки у наданні дозволу на реалізацію такого майна, то виконавець повинен виконувати рішення суду за рахунок іншого майна, а якщо такого не має, то повернути виконавчий лист стягувачу. При цьому, з метою захисту щонайкращих інтересів дитини повинні працювати орган опіки та суд за зверненнями уповноважених осіб, а саме учасників виконавчого провадження шляхом оскарження дій виконавця щодо реалізації майна без отримання дозволу органу опіки та піклування. Але Велика Палата зазначає, що такий порядок стосується лише випадків виконання судових рішень, які не стосуються звернення на стягнення на конкретно визначене майно. Можна прийти до висновку, що вказане правило не розповсюджується на судове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки. Що ж стосується випадків зловживання своїми правами з боку боржника (у даній справі це була реєстрації місця проживання дітей у період наявного відкритого виконавчого провадження), то такі дії не можуть свідчити про виникнення у дітей житлових прав на спірну квартиру.

На цій підставі Велика Палата нагадує свої інші правові висновки у контексті вже оскарження самих торгів, які полягають у тому, що відсутність згоди опіки сама по собі не є самостійною підставою для визнання недійсним правочину (результатів аукціону), якщо у дитини є інше майно де вона може проживати або у такої дитини відсутній зв'язок (особа не є батьком (матір'ю) або ж особою, яка замінює останніх) з власником майна яке реалізується чи щодо якого укладається правочин. Тобто, якщо майно, як у даній справі належить бабі дітей, які не позбавлені батьківського піклування, то з цих підстав результати аукціону скасувати не можна. Як і не можна визнавати протиправними дії виконавця через здійснення боржником дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення, що прямо заборонено законом.

Інший висновок, який був зроблений судом стосувався питання ознайомлення боржника з оцінкою майна. Він полягає у тому, що виконавці повинні довести до відома сторін оцінку майна і лише потім направляти заявку на електронні торги, але направляти повідомлення про оцінку у день направлення заявки, що суперечить нормам Закону України «Про виконавче провадження» та відповідному порядку реалізації арештованого майна.

З цих підстав, так як виконавець допустив порушення закону щодо доведення до боржника результатів оцінки, то Велика Палата скасувала постанову суду апеляційної інстанції та змінила мотивувальну частину рішення суду першої інстанції яким було визнано неправомірними дії виконавця щодо передання майна на торги. Відкрити / Коментувати

2021-12-05 13:44:30 ДП «НАІС» оновило програмне забезпечення ДРРП та АСВП
Поточним оновленням 05.12.2021 було оптимізовано роботу функціоналу програмного забезпечення, а саме:
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (ДРРП)
Запроваджено інформаційну взаємодію ДРРП з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (ЄДР) в частині звірки (верифікації) даних юридичних осіб резидентів.
Автоматизована система виконавчого провадження (АСВП)
Забезпечено автоматичне заповнення поля «РНОКПП» у реєстраційній картці боржника, за умови його відсутності, на підставі отриманої відповіді Державної податкової служби на відповідний запит виконавця.
Розроблено пошукові форми реєстру «Повідомлення про відкриття/закриття рахунків» та реєстру «Постанови банкам».
Для зручності державних та приватних виконавців реалізовано можливість отримувати повідомлення про надходження коштів по виконавчих провадженнях на депозитні рахунки організації у вкладці «Повідомлення» реєстрі "Надходження коштів" Відкрити / Коментувати

2021-12-02 12:06:13 ​​ВС роз’яснив порядок задоволення забезпечених вимог кредиторів після спливу 170 днів з дня введення процедури розпорядження майном

Господарський суд Донецької області ухвалою у справі № 905/1923/15 відмовив у задоволенні скарги АТ «Сбербанк» на дії державного виконавця щодо зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу господарського суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Постановою Східного апеляційного господарського суду ухвалу суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким дії державного виконавця щодо винесення постанови про зупинення виконавчих дій при примусовому виконанні наказу господарського суду визнано неправомірними. При цьому апеляційний суд зазначив, що строк дії мораторію на задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника і строк процедури розпорядження майном (170 календарних днів) хоча й збігаються за моментом їх початку та тривалістю, проте їх сплив має різні процесуальні наслідки, які, зокрема, не настають для інших вимог конкурсних кредиторів.

ВС у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та залишаючи в силі ухвалу суду першої інстанції, вказав на таке.

Закон України «Про виконавче провадження» встановлює загальні правила та механізми, які мають обов’язково бути застосовані виконавцями у процесі примусового виконання судових рішень. Водночас із моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі і спеціальними нормами КУзПБ для випадків звернення стягнення на майно боржника встановлені спеціальні правила.

Тож не можна вважати правомірними дії державного виконавця щодо звернення стягнення на предмет іпотеки боржника, який перебуває у процедурі банкрутства, на підставі лише положень Закону України «Про виконавче провадження», без урахування процедур і положень КУзПБ, норми якого мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

У ч. 6 ст. 41 КУзПБ закріплено, що задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, здійснюється лише в межах провадження у справі про банкрутство.

З метою дотримання принципу судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства, зважаючи на відсутність нормативного врегулювання співвідношення процедур виконавчого провадження та процедур банкрутства, з огляду на мету та цілі КУзПБ такими, що відповідають положенням чинного законодавства України, можна вважати лише ті дії державного виконавця щодо звернення стягнення на майно боржника, які були дозволені (санкціоновані) судовим рішенням (ухвалою суду) в межах справи про банкрутство.

Отже, після спливу 170 днів з дня введення процедури розпорядження майном, якщо господарським судом протягом цього часу не було винесено постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про введення процедури санації, задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, має здійснюватися за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, постановленою за результатом розгляду заяви кредитора, вимоги якого є забезпеченими.

Детальніше – на сайті Верховного Суду за посиланням https://cutt.ly/hTKT5Fz.

Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 22 вересня 2021 року у справі № 905/1923/15 можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/100424282

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login. Відкрити / Коментувати

2021-11-30 17:43:02 25 листопада 2021 року в ЄДРСР оприлюднено постанову КГС ВС у справі № 908/3994/14
Норми процесуального права не передбачають повноважень суду на скасування рішень органів державної виконавчої служби/приватних виконавців
У справі № 908/3994/14 (https://cutt.ly/mT35waS) касант вказує, що на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми ст. 343 ГПК України, якою регулюється порядок оскарження дій державного виконавця.
Відповідно до ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до положень наведеної норми процесуального права за результатами розгляду скарги господарський суд постановляє ухвалу, в якій або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність виконавця неправомірними, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Отже, норми процесуального права не передбачають повноважень суду на скасування рішень органів державної виконавчої служби/приватних виконавців. Відкрити / Коментувати

2021-10-08 08:18:16 Відкрити / Коментувати

2021-07-29 12:24:08 ВС РОЗ’ЯСНИВ ЧИ МОЖНА ПРОДАВАТИ МАЙНО ПІСЛЯ ПРЕД’ЯВЛЕННЯ ПОЗОВУ ПРО СТЯГНЕННЯ БОРГУ
Рішення ВС у справі № 747/306/19 https://cutt.ly/1m88SYt
Щоб переглянути скорочену правову позицію у справі тисніть на помаранчевий значок щита
ВС розглянув справу про визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку, за обставинами якої відповідач отримав від позивача в борг грошові кошти. У строк позику не повернув. Боржник відчужив будинок за договором купівлі-продажу після пред’явлення позову про стягнення боргу, тому позивач вважав, що цей договір укладений з метою уникнення сплати боргу.
КЦС зазначив таке.
Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:
особа «використовувала право на зло»;
наявні негативні наслідки для інших осіб (стан, до якого потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають);
враховується правовий статус особи (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення про обсяг своїх прав і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником інших аналогічних правовідносин).
Відповідач зловживає правами, оскільки вчинив оспорюваний договір через вісім днів після відкриття провадження у справі про стягнення боргу, що свідчить про мету приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення у справі та порушує права позикодавця. Як наслідок, оспорюваний договір є недійсним. Відкрити / Коментувати

2021-07-12 17:52:35 https://sud.ua/ru/news/publication/207628-verkhovniy-sud-vislovivsya-pro-styagnennya-vikonavchogo-zboru?fbclid=IwAR345zwmXKiGBB3JxHY4oWDfKp4AMS-h1IMkyHSftfX4JVwu6TWE_pyekVc
#Виконавчий_збір Відкрити / Коментувати

2021-02-24 11:17:36 ​​Не думав, що для вирішення цього "НАДВАЖЛИВОГО ПИТАННЯ" потрібен був висновок Верховного Суду

Сплата судового збору: оригінал квитанції не потрібний - ВС
У справі №754/9573/13-ц позивач оскаржив до апеляційної інстанції скасування заходів забезпечення позову. Однак апеляційний суд залишив його заяву без розгляду, оскільки до неї не було додано доказів сплати судового збору — оригіналу платіжного документа. Адже суд уважав, що наданий дублікат квитанції не підтверджує сплати збору. Касаційний цивільний суд нагадав, що 1.09.2015 набрав чинності закон від 22.05.2015 №484-VІII, яким з-поміж іншого вилучено норму щодо обов’язкової сплати судового збору виключно через установи банків або відділення зв’язку. Відтак сплата збору онлайн відповідає вимогам закону «Про судовий збір».
Квитанція, що надходить на електронну адресу як підтвердження сплати збору, є єдиним можливим документом на підтвердження цього та має доказову силу.
Відповідно, суд мав перевірити зарахування збору до спеціального фонду державного бюджету. Відкрити / Коментувати

2021-02-23 19:58:54

Відкрити / Коментувати

2021-02-19 20:37:23 ​​Та сама постанова ВС КЦС від 03.02.2021 (справа № 756/1927/16-ц) щодо #Арешт_коштів боржника Кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат), та набули статус вкладу.

Виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону № 1404-VIII.

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону № 1404-VIII).

Кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк у свою чергу в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів.

При цьому, арешт на рахунок боржника !не унеможливлює! отримання заробітної плати ним, за його бажанням, готівкою через касу роботодавця або поштовими переказами на вказаний ним рахунок (адресу), а тому висновок судів про те, що накладення арешту на грошові кошти боржника порушує його право на отримання заробітної плати є необґрунтованим.

Зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. Також арешт може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати.
Таких же висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19. Відкрити / Коментувати