❤️ white notes ❤️

2023-01-31 21:16:15 Судячи із запитань в особистих повідомленнях, найскладніша частина в матриці, це “прощення людей”.

Ця тема, насправді, складна лише тому, що образи і прощення занадто довго використовують як маніпуляцію, а нерозуміння теми прощення робить людину ще більш нещасною.
Нас вчили, що потрібно “бути хорошим і прощати”, не можемо простити - відчуваємо себе поганим, нас вчили “треба бути сильним і не ображатись”- образились і починаємо відчувати себе слабким, приховуємо образу, щоб не здатись вразливими, нас вчили “не засуджувати”- не можемо змиритись і лютуємо від безсилля, вчили “що ми притягуємо таких людей” - ми ображені і ще і почуваємось винними. А три мої улюблені варіанти?
“Найскладніше, це переступити через власну пиху і вибачитись”- і що? той хто сказав “пробач” вже майже герой, а ти майже злочинець, що не може пробачити?
“Люди не усвідомлюють, що ображають” - і що? ти страждаєшь і МАЄШ потерпіти, бо це не спеціально.
“Якщо люблять - пробачають” - так, так постраждати - наше все.

По - перше, домовленість душ, чи їх зв'язки у минулому - це про душі, а тут на Землі, в кожного є вибір як вчиняти і як усвідомлювати. І мати домовленість з душею - це не дорівнює “мати зобов’язання перед людиною”

По-друге, відчувати - це наше право, те що ми відчуваємо не робить нас кращими, або гіршими, і забороняти собі відчувати - це погіршувати свої сценарії.

По - третє, до прощення неможливо змусити, або вмовити, або зобов’язати. Технічно неможливо (далі поясню чому).

На четвертому рівні свідомості “виконувати правила” - не працює, потрібно ці правила відчувати правильними і створювати свою власну систему. Тому, пояснити теоретично чому ви маєте простити людину, яка намагалась вас вбити - можна пробувати на третьому рівні свідомості. Коли ви здатні запам’ятати це як шаблон і не задаватись зайвими запитаннями. На четвертому рівні свідомості ви не сприймете те, чого не відчуваєте. Тому, люди з відкритою четвертою чакрою досить часто відчувають “конфлікт” чи протистояння із зовнішнім світом, оскільки правил багато, але внутрішні відчуття говорять інше і потрібно дуже багато усвідомити, щоб розібратись, які правила ти справді відчуваєш, а які тебе змушують виконувати.

“Я тобі пробачаю” в перекладі на людську мову четвертого рівня свідомості значить “я розриваю зв’язок з низьковібраційною реальністю, у яку перемістився в наслідок нашої взаємодії”.
Хіба в цьому перекладі є щось про засудження іншої людини? Когось звинувачено? Щось про помсту? Чи є в цьому стверджені обіцянки любити когось вічність? Ні. Прощення - це розірвання енергетичного зв’язку, відмова “підгодовувати” низьковібраціну ВЛАСНУ реальність. Це про вихід зі страждань. Легко запам’ятати: прощаю - прощаюсь зі стражданням. Відмовляюсь страждати. Я і моя реальність. Нічого про іншу людину.

Чому фізичні хвороби виникають як наслідки образ? Бо ми в низьковібраційному стані, підключаємось до низьковібраційних егрегорів, наші органи просто "не виживають" (Пригадали? 3 нижні рівні за Хокінсом не придатні для життя).

Що таке справжня образа? Це залишитись в переживанні страждань після того, як відчули біль.

Біль - нормальна частина нашого життя, конфлікт реальності та ілюзії, але страждання - це наш вибір і вони не нормальні. Страждання - це вибір не цього моменту, а вибір як наслідок багатьох інших виборів: коли ми обирали заборонити собі щось відчувати, дозволяли собі не усвідомлювати, заборонили замислюватись над правилами, дозволили собі не встановити власні.

Ми не можемо сказати людині тут і зараз “не страждай/ не відчувай/ прости” - оскільки рішення страждати/не відчувати/не прощати приймалось раніше і багато разів. Якщо людина схоче, вона може знову навчитись відчувати себе, розуміти, усвідомлювати і тоді тема "прощати/ не прощати" стає дуже і дуже простою. Відкрити / Коментувати

2023-01-30 14:53:54 Одже, #внутрішній_вчитель - це певний шаблон, за яким ми аналізуємо будь-яке явище у своєму житті. Шаблон - умовний, оскільки четвертий рівень свідомості відрізняється поза шаблонним мисленням і індивідуалізує кожну людину і подію.Тобто, краще вживати слово алгоритм чи план.

По нашому плану, ми все розкладаємо на складові, відкидаємо зайві компоненти і залишаємо лише бажані, а на бажане вже реагуємо певним чином. Тобто, все що відбувається в нашому житті відразу перебираємо не накопичуючи зайвого і зберігаючи цінне. Матриця трансформації в стані (#матриця_ТУС) - це зразок, такого способу взаємодії з інформацією. https://t.me/c/1755751357/87 Але це не "єдино можлива схема для кожного". Ми лише використовуємо її, щоб діагностувати роботу внутрішнього вчителя і налагодити її у разі потреби. Наприклад, всі події в матриці розподілені між 4 сферами життя, у вашій особистій матриці їх може бути 1 дві 4, 12 - так як ви вважатимете за потрібно (мені просто буде легко пояснювати планетарні принципи корекції життя саме за цими 4 напрямками), в матриці, все що нам болить я називаю просто біль, в своїй матриці ви можете розмежовувати за типами "образа", "ревнощі", "заздрощі", "приниження"... тощо. Тобто, фактично кожен "малює" таку "табличку" для себе. Для практики, радила б всім для початку записувати її саме на папері, шукаючи свою ідеальну схему. Або деякий час використовувати мою табличку, оскільки усі принципи дії легше розуміти і запам'ятовувати саме на практиці.

Хто вже у жовтні - листопаді пробував її заповнювати, пам'ятає, що ми брали старі досвіди, стільки, скільки могли згадати. Але наша мета, таким чином аналізувати автоматично, тут і зараз, все, що з нами відбувається. https://t.me/white_notes112/261

Всі події, емоції, люди в нашому житті - це знання. Знання в першу чергу про нас самих. І дуже важливо, щоб наші знання про нас були саме нашими. Безліч сумних історій відбувається через те, що замість того, щоб поговорити з людиною, ми говоримо про неї із собою. Щось додумуючи, перекручуючи вкладаючи у власні шаблони. Але ще більше сумних історій відбувається тоді, коли про себе ми розмовляємо не з собою, а з дитячими травмами, з соціальними стереотипами, з образом батьків, що запам'ятали, з узагальненими знаннями з начеб-то авторитетних джерел. Насправді із зовні немає відповіді на запитання хто ми. Це знаємо лише ми. Щось потрібно пригадати, щось усвідомити, щось не побоятись сказати самому собі. Але, ми знаємо. Людина стає щасливою виключно від того, що є щастям саме для неї. Можна мати безліч речей і так ніколи і не відчути справжнього щастя (стан повноти і наповненості). Саме тому, найцінніше знання для нас - це знання про те, хто ми.

Саме система внутрішнього вчителя дозволяє нам вимірювати все "собою", своєю індивідуальністю, своєю унікальністю та гармонійно взаємодіяти із зовнішнім світом. Погодьтесь, важко цвяху взаємодіяти із дошкою, якщо він намагається бути гарним шурупом. Але якщо кожного для запитувати себе хто я, що це для мене, що я відчуваю і що думаю, ми маємо шанс вже за пів року - рік не тільки познайомитися з найкращою людиною у своєму житті (з собою) але й реалізовувати ті сценарії (послідовності подій), що найкращі саме для нас, тобто саме для нас будуть джерелом щастя. Відкрити / Коментувати

2023-01-27 14:49:46 Далі: дівчина, яка пішла в мовчанку свідомо (нажаль занадто часто свідомо), або як наслідування моделі що вже бачила (а бачити таку модель це також сигнал травмуючого досвіду) маніпулює задля досягнення мети. Оскільки мовчання - це найжорстокіший різновид емоційного насильства, хлопець в цей момент відчуває біль, який його мозок сприймає як фізичний. Тобто, активується ті ж самі ділянки мозку, що активуються при фізичному болі. Людині боляче і це немає жодного стосунки ні до іншої людини ні до почуттів. Це первісний інстинкт страху за життя, оскільки фізичний біль - це сигнал загрози життю (принанні так його бачить наша свідомість). Пам'ятаєте, я казала, що втрати, не вчать цінити, вони вчать боятися втрати. Ми не починаємо цінувати іншу людину, ми починаємо боятись ще раз пережити цей біль, який жодним чином не пов'язаний із самою людиною.Так відбувається кожного разу, коли батьку йдуть в токсичне мовчання, коли друзі обривають спілкування, так відбуваються коли від нас йдуть по справжньому чи маніпулюють через дистанціонування. Всі з ким в нас є емоційний зв'язок, якщо зникають "раптово", нам боляче "фізично" ми відчуваємо себе у небезпеці і пов'язуємо це відчуття з певною людиною (доречі, на дистанціонуванні дуже багато різних маніпуляцій будується, і тому так легко прив'язуються до людей з уникаючим типом прив'язаності, бо вони дистанціюються постійно).
Повернемось до наших "щасливих закоханих". Якщо люди в стосунках, де один чи двоє постійно "йдуть". В обох певний емоційний дефіцит, тому, примирення пов'язане зі з'ясуванням емоцій - цей дефіцит компенсує. Маніпулятор отримує своє, а другому партнеру перестає боліти. У разі якщо дівчина не маніпулювала а думала що йде по справжньому, для неї це схожий тип болю, так що примирення може бути ще яскравішим. По партнерах навіть можна сказати приблизний час, через який відбудеться примирення 2-3 дні. чи 2-3 місяці. Настільки це прогнозований сценарій хвороби. Тобто, нашу пару "звела хвороба" тобто емоційний дефіцит, а тримає разом біль. Точніше, спроби його уникнути і страх його відчути. І знаєте що тут найцікавіше? Ось ці "сварки, біль, примирення" порушують роботу четвертої чакри, закривають серце. Тобто про кохання тут не йшлося від початку, або воно втрачається в процесі. Це не закохана і потенційно щаслива пара, це ілюзія на рівні гормонів. Фізична реакція на емоційну незрілість і ментальні шаблони.
І це тільки найпримітивніший сценарій того, як неусвідомлений біль, робить нас схожими на мишей в лабіринті. Цей сценарій можна розгортати далі і розповідати про те, яких однакових людей будуть зустрічати учасники пари, які цикли емоційного виснаження в них будуть і які сценарії розгортатимуться в інших сферах життя. Це людина - унікальна, а хвороби всіх стандартизують. Примушують жити по середньозваженому. А середньозважене не підходить нікому, тому що йому не відповідає повністю жодна людина. Людина унікальна і її дороги унікальні.
Так от, повертаючись до матриці ТУС: якщо правильно усвідомити біль, який запустив ці сценарії в житті пари, сценарії не запускатимуться, люди почнуть відчувати і думати по іншому, тобто, ходити іншими дорогами і зустрічати інших людей і ситуації. Відкрити / Коментувати

2023-01-27 14:49:46 Коли я писала про матрицю трансформації у стані (#матриця_ТУС) я казала, що нижня її частина (Страх, Біль, Зумовлена радість, Повторювані сценарії) - це не те, що тягне нас донизу, це наша земля, від якої ми можемо відштовхнутись, щоб злетіти. https://t.me/white_notes112/18 Відштовхнутись - усвідомити. Всі ситуації в нашому житті створюються комбінаціями певних енергій, енергії можуть бути в плюсі і в мінусі (насправді їх 3 стани і про це пізніше, зараз полярність потрібна для спрощення пояснення) Так, от, якщо певні ситуації були в нашому житті, значить в нас є енергії, якщо ситуації негативні - це сигнал того, що енергії в мінусі. Тобто, для того, щоб змінити життя (підвищити його якість) нам достатньо змінити мінус на плюс. Беремо мінус, правильно усвідомлюємо, отримуємо плюс і він нас підкидає у верхню частину матрицю. Усвідомлення зумовленої радості - нам дасть розуміння справжнього себе, усвідомлення болю нам дасть нові дороги, усвідомлення страхів дасть нам нові способи думати, відчувати, а значить діяти, усвідомлення повторюваних сценаріїв дасть нам нових людей і нові події.Тобто, ми можемо або страждати від свого минулого, або зробити його по справжньому безцінним. Всі ж знають, що роблячи те саме, не можна очікувати на новий результат. Ці 4 усвідомлення навчать нас робити інакше і результат буде іншим (якщо заповнити матрицю, то навіть побачите, в яких сферах в першу чергу можна буде спостерігати зміни),
Наведу простий приклад, щоб було зрозуміло, як УВЕСЬ наш неусвідомлений досвід, змінює наше життя і керує нами.
Ви всі знаєте експерименти, де мишу б'ють струмом на певній ділянці лабіринту і вона починає обходити цю ділянку, де мавпу поливають водою і вона не намагатиметься дістати банан. Тобто, де завдають болю, усвідомлення для тварини недосяжне, тому, вона змінює модель поведінки.
З людьми і болем без усвідомлення відбувається так само, тому неусвідомлений біль закриває дороги.
Приклад: пара в стосунках, кожна сварка закінчується тим, що один з партнерів (нехай буде дівчина, але це не важливо) після сварки постійно йде в мовчання, тобто віддаляється фізично, інший партнер (припустимо хлопець, але це теж не важливо) або постійно "наздоганяє" для примирення, або також йде в мовчанку. Потім, кожного разу відбувається примирення, яке ніби підвищує градус зближення люди "розуміють" наскільки цінні одне для одного і як сильно не хочуть одне одного втрачати. Бурхливі емоції. Народна мудрість "милі сваряться - тільки тішаться". Романтика і все таке. Ось це справжнє кохання і пристрасть.
Щойно, ви переглянули, замальовку містифікації, створену болем.
Дивимось: партнер йде в мовчанку - травмована внутрішня дитина, демонструє емоційну незрілість і уникаючий тип поведінки
партнер постійно наздоганяє - підсвідоме почуття провини, травмована внутрішня дитина демонструє тривожний тип прив'язаності,
партнер також йде в мовчанку - травмована внутрішня дитина, демонструє емоційну незрілість і уникаючий тип поведінки Відкрити / Коментувати

2023-01-26 11:21:44 #внутрішній_вчитель
Якщо бачити цілісну картину взаємозв’язків у Всесвіті, легко зрозуміти, що пошук винних - це найбезглуздіша трата часу, так само як і збереження образ.
Наші батьки - не погані, ми спеціально обирали їх, щоб зафіксувати пам'ять про досвіди, що хочемо пережити.
Наші діти не погані, з їх появою кожен з нас отримує можливість для усвідомлень, зростання. виправлення власних "помилок", реалізації талантів.
Наші колишні - не погані, їх притягнула в наше життя наша травма, яку ми запланували зцілити (покращити тип енергії).
Наше оточення непогане, його притягують наші низьковібраційні стани, оскільки матрицю страждань ніхто не відміняв.
Люди, які поводились з нами не так, як нам хотілось би - не погані, вони лише нагадування про те, як би ми хотіли, щоб з нами поводились і дають привід задуматись, чому так не відбувається.

Ми у своєму житті не актори, а режисери.
В когось з нас більше реквізиту, в когось менше, але ми обираємо акторів, роздаємо ролі, виставляємо декорації.
А потім забуваємо, що це були саме ми, і витрачаємо енергію на крики "Хто це наробив/це все вони/за що це".
“В Бога не має інших рук на землі окрім рук людини”. Все, що ми хочемо отримати від Всесвіту ми так чи інакше отримуємо через людей. Тому, що для матеріалізації у фізичному світі, потрібна істота зі здатністю творення фізичного - а це люди.

Наше оточення, також, роздає нам ролі у своїх сценаріях і ніхто не змушує нас грати не притаманні нам ролі. Ми самі погоджуємось бути жертвами, агресорами тощо.

На Землі зустрічаються люди, але більшість зустрічей планували душі, і чим більше люди схожі на себе справжніх (на “Я - душа”), тим легше нам впізнавати одне одного, тим легше ми визначаємо що "ось цього я попросив нагадати мені про самоповагу" і нам вже не потрібно проживати травмуючий досвід з цією людиною, ми зустрілись згадати, усвідомили, людина пішла своєю дорого, а ми своєю Чи ось з цією людиною ми "домовились бути щасливими", і ви відразу впізнали, і не пройшли повз. Або "ось ця людина" відповідь на мій запит бути заможнім, а ось ця людина відповідь на мій запит "навчитись любити".

З четвертого рівня свідомості ми починаємо знімати свої маски і впізнавати одне одного. Відкрити / Коментувати

2023-01-25 14:05:18 #внутрішній_вчитель #нестраждати
ЖОДНА ДУША НЕ ПРИХОДИТЬ СТРАЖДАТИ

Яку б систему розрахунку і аналізу завдань людини у втіленні, чи плану душі ви не обрали, жодна не видасть вам результат "страждати", в жодній синастрії (аналіз поєднання енергій в парі), не стоятиме в плані "страждати". Тобто, ніхто з нас не прийшов сюди за досвідом страждань. Ні в кого немає завдання страждати.К ожного разу, коли ви в стражданнях, ви йдете проти плану своєї душі, проти себе, проти законів Всесвіту, проти плану Творця тощо. Ніхто не має страждати, тобто тривалий час переживати стан "пригнічення болем".

Так, досвіди, які ми переживаємо за людськими мірками можуть бути жахливими, але кожен досвід для нас або травмуючий (неусвідомлений, що фіксує стан страждань) або усвідомлений і лише ми обираємо, яким він стане саме для нас. Три однаково хворі людини, використають час хвороби для 1.страждань, 2.усвідомлення, 3.творення. Однакова ситуація, три різні способи прожиття, 3 різних якості життя.
Усвідомлення йде через запитання: для чого мені цей досвід і ніяких 'за що". Нас ніхто ні за що не карає, ми отримуємо усе лише відповідно до законів енергії. Щось руйнуючи, ми повинні розуміти, що повернемось до порожнечі яку створили і будемо вимушені або відновити її або залишитися на краю прірви. Це ще називають “накопичення негативної чи позитивної карми”.

От як раз важкі досвіди - це заповнення створеної колись порожнечі. Ми могли вбити у минулому житті людину, а могли, роками накопичувати заздрість у цьому втілені. І те, і інше - створення порожнечі (накопичена негативна карма), така собі яма, яку потрібно засипати, щоб продовжити подорож, яма в середині нас, хоча, простіше уявити, що просто на нашому шляху. Сидіння в ямі - страждання, сидіти на краю ями - зупинка еволюції, тобто деградація.

Усвідомлений спосіб життя - це засипання ям на шляху, ще до того, як ми до них дійшли, у зручному для нас графіку.(Напрацюванн позитивної карми/Відновлення енергії)

Не потрібно очікувати, коли прийде фізична хвороба, можна працювати з причинами її виникнення заздалегідь, почати засипати яму, і навіть, якщо яма занадто глибока і ми не встигли засипати її повністю, зіштовхнувшись з хворобою, нам буде простіше з неї вийти, оскільки частину роботи для одужання ми вже зробили.

Усвідомте сьогодні важливе та через три роки на якомусь перехресті ви не втрапите в яму.

Чим менше ям, тим комфортнішою ставатиме дорога. Тим приємнішою буде мандрівка і з'явиться більше часу на те, щоб насолоджуватись нею, а не постійно закопувати якісь ями. З іншого боку, коли ви зрозуміли принцип закопування і будете автоматично робите це в зручному для себе форматі - це вже майже забавка, замість важкої роботи.

Уявіть, що все життя - це подорож, у якій ми запланували відвідати декілька місць, наше завдання у відвідуванні, але якою буде якість шляху та емоції вражень, ми визначаємо вже тут на Землі, в процесі мандрівки. Можна скиглити та жалітись на кожен камінець, звинувачувати всіх довкола, можна плестись пішки з важким вантажем, а можна комфортно мандрувати на авто, підвозячи попутників. Можна тижнями ридати над пробитим колесом, а можна познайомитись з тим, хто дасть запасне.
Подорож за враженнями. Попутники та випадкові зустрічні. Наш вибір станів і емоцій.

"Навіщо мені саме ця дорога, навіщо мені саме цей попутник, я більше не знайомлюсь ось з цими випадковими зустрічними, але буду радий ось цим, я обираю красиву комфортну дорогу, не намагаючись скоротити шлях городами, щоб швидше, але відбити собі усі нирки на бездоріжжі, я не плестимусь ніби нікуди не поспішаю, оскільки в мене ще багато справ по дорозі: побачити, відчути, прожити".

Ось і вся простота і складність життя. Не бери того, що важко тягнути, не бери тих, з ким не по дорозі, піклуйся про дорогу до зустрічі з ямою, слідкуй за вказівниками, не поспішай занадто і не гальмуй, насолоджуйся подорожжю, а не живи очікуванням її завершення. Відкрити / Коментувати

2023-01-23 15:59:55 "Кожна Людина для нас вчитель".чули? Забудьте. Так, потрібно розуміти, що ми можемо вчитися у кожній ситуації, яка в нас виникає з людьми. Але на цьому все. Примусове усвідомлення не відбувається. Можна примусити запам'ятати. Усвідомити - ні. Людина або сама усвідомила (навчилась) або ні. Тому, якщо порівнювати іншу людину з навчальним матеріалом, то це скоріше не вчитель, а навчальний матеріал, презентація, яку ми самі повісили на дошку. І якщо ми її не вивчимо, то ніхто нічому нас і не навчив. “Кожна людина - не потенційно вчитель, а дошка для демонстрації, що ще може і на голову впасти”

З давніх-давен звання Вчителя, вважалось особливою місією. На ранніх етапах людства звання Вчителя і духовного наставника ототожнювались. За образу духовного наставника передбачались суворі покарання в усіх релігіях і культурах. Давньоведичні міфи розповідають повчальну історію про те, як цар полубогів зневажливо поставився до духовного наставника і той просто пішов, а цар був позбавлений всього: трону і багатств через напад демонів. Дуже показова історія, якщо поглянути на неї метафорично. Образа духовного наставника, це "підлість у відповідь на щирість". Це взяти високовібраційні енергії і використати їх для примноження страждань. А я вже писала, що закон енергії це суворо забороняє. Духовний наставник запалює в людині те світло, яке розгоряється в полум'я думок, почуттів, ідей, натхнення, життя. Фактично, він дає життя людині ще раз. Бути вчителем/духовним наставником - це величезна відповідальність, оскільки мова йде про право на втручання в долю (перебіг подій) іншої людини. Добре думайте, кого називати вчителем. І ніколи ні в процесі навчання, ні після його завершення не допускайте навіть думки про зневагу до нього. Це реально ніколи не минається за просто так. Завжди важкі наслідки.

Тому, ні, не кожна людина для нас вчитель, бо ми можемо вчитись в людини чи ні, людина може не запалювати нас, а можете гасити. Навчаємось ми не в людини, а через усвідомлення досвіду стосунків з нею. І якщо десь в прогнозах сумісності пар ви прочитаєте, що для когось ви вчитель, це в перекладі на людську значить, що потенційно, ви можете створити в житті людини ситуацію, що стане для неї або травмуючим досвідом, або кроком для розвитку. Так, от. Хочу нагадати: у вас є право обирати, чи готові ви до спричинення страждань. Вам ніколи не здавалось дивним, що кармічних партнерів за життя може бути десятки? Навіщо нам стільки угод? Тому, що душі еволюціонують у земному втілені і якщо душа розвивається вона вже не прагнутиме завдати страждань, тому що не хотітиме відповідальності за наслідки. (А що, хтось дума, що “вчитель” не отримує свою негативну карму?) Тому ніколи не заспокоюйте себе тим, що от людина вас такого/чи вас таку заслужила. Може людина, щось і заслужила, а чи заслужили ви розгрібати наслідки свого "вчительського" впливу?

Резюме: на четвертому рівні свідомості, ми стаємо все менше здатними виконувати функцію каталізатора травмуючого досвіду, а це значить, що менше травмуємо і як наслідок, менше отримуємо травмуючих досвідів для себе.

Не примножувати страждання. Хіба не чудово? Відкрити / Коментувати

2023-01-22 13:49:37 Зараз саме час робити і декларувати найважливіші речі, які закладають фундамент наступного року.
Тому, зроблю ще один не простий допис. Про зоряне небо.
Я як маркетолог за фахом, добре знаю як легко зібрати велику аудиторію під розважальний контент. Що попсові мотивуючі цитати збирають багато лайків і репостів. Гороскопи або таро прогнози, календарі апокаліпсисів і страшнючі передбачення.
Чому ж тоді продовжую вас мучити не самим простими, а подекуди і нудними текстами?
Тому, що лайки і репости не змінюють зоряне небо.
Останнім часом, все частіше згадую Канта з його "Зоряним небом наді мною і моральний закон в мені".
Я постійно кажу про те, що люди на "зелених рівнях" світяться.
Випромінюють.В них достатньо ресурсу, щоб стабільно віддавати і матеріалізувати (давати ріст ідеям).
Тому, поле планети Земля можна побачити, як багато зірок на не рівномірно підсвіченому небі.
Уявіть, що ви підняли голову і вдивляєтесь в зорі. Так, подалі від великих міст їх краще видно, але вони нікуди і не зникають над містами, просто через "шум/смог" ми гірше їх бачимо, але їх від цього не стає менше.
Якісь зірки яскраві і великі, якісь поменше, якісь об'єднуються в скупчення, в якихось ми бачимо сузір'я. Ніби світляки в темряві організовуються в групи. Тільки в полі Землі, це не космічні тіла, а Люди. І це небо постійно змінюється: в ясну погоду зірок багато, а коли приходить негода, зірки ледь помітні, деякі просто не видно, а деякі насправді згасають. Якби кожен міг бачити, як під час ракетних ударів, чи після чергової трагедії небо швидко темніє, хоч якісь зірки засвічують яскравіше, деякі згасають (втрачають стан). І кожного разу як з'являється нова надія чи перемога небо знову запалюється. Якби кожен міг бачити це, не були б потрібні жодні пояснення про стани і про іх важливість. Ми з первісних часів розуміємо важливість ясного неба. Важливість найбільшої зірки - Сонця. Ми усі підсвідомо насправді розуміємо важливість світла і його роль в нашому житті. Але, так часто забуваємо про ці знання. Можливо тому, всі дружньо і народилися в час, коли це найголовніше знання на планеті. Щоб згадати.
Але, ми робимо досить дивну і безглузду річ, ми згасаємо. З одного боку ми вміємо світити і знаємо як, коли ми світимось, ми легко отримуємо реалізацію у фізичному світі, оскільки все зростає від світла, ми легко знаходимо "своїх" і об'єднуємось у скупчення і сузір'я, щоб світите ще яскравіше і зробити ще більше. Так завжди видно, "на небі" як працюють Майстри, вони об'єднані ніби павутинкою що накриває великі частини неба, і найбільше зірок запалюється саме в зонах накритих цим павутинням.
Всі знають, що відбувається з планетами, коли їх сонця згасають. Але чомусь, ми постійно згасаємо самі. Іноді коли напередодні якоїсь великої події, Майстри майже кричать "тримайте стан", мені це нагадує "тримайте стрій". Тому що міцність ланцюжка залежить від міцності найслабкішої ланки. Ми всі частина однієї великої системи. Хочемо цього чи ні.
Я хочу, щоб кожного разу вдивляючись в зоряне небо над своєю головою, ви бачили в ньому відображення енергетичної системи Землі і запитували себе "А де я тут/Чи свічусь?"
Це небо не повинно згаснути.
І чим темнішим стає небо, тим яскравішим має бути ваше світло, для себе, для своєї сім'ї, для свого Всесвіту. Відкрити / Коментувати

2023-01-22 12:44:35 Ось вся магія візуалізації і чому всі наші мрії здійснюються.
По факту, на тонкому плані вони вже здійснились. Вони вже відбулись, тобто будь-яка уявна подія - можлива з точки зору матеріалізації на Землі. Вона вже є і їй потрібен лише наш ресурс (енергія), тобто ми фактично проводимо ідею в матеріальний світ.
Наші страхи і "жахливі картинки" ми проводимо так само. Тому важливо прибирати страхи, щоб ми не підгодовували ті "жахиві картинки" які одного разу придумали. Уявіть, ми у віці 5 років уявили, що потрапили під потяг, і кожного разу лякаюсь потягі у майбутньому ми вкладаємо енергію в той старий сценарій, збільшуючи вірогідність подій.
Чи уявіть, що поки ми з йсього простору обираємо ті картинки, які нас навчили обирати, ми не обираємо свою найкращу картинку.
Зміни в нашому житті не можуть відбутись миттєво, оскільки ми постінйно вигадуємо собі інші каринки, підключаємось до сотень сценаріїв, ми не сконцентровані, тому і обрані сценарії не можуть реалізуватись (ім не вистарчає нашої енергії). Нові сценарії не можуть реалізуватись миттєво, оскільки ми перескакуємо з хвилі на хвилю інших сценаріїв.
І надважливо.
Людина не може примусово заборонити собі бачити картинки. Тобто фраза "не думай про погане" - вона... нуууу, дещо безглузда. Ми не контролюємо ті інформаційні поля, до яких підключаємось, поля - занадто потужні структури. Але ми контролюємо себе, свою власну систему приймач/передавач. І тільки налаштувавши приймач на певні хвилі, ми змінимо ті картинки, що "бачимо".
Ось це і називається "підвищення рівня свідомості до зеленої зони і вибір найкращих сценаріїв"
Потрібно бути налаштований на найвищу хвилю, до якої ми можемо дотягнутися, і ми побачимо у своїй голові найкращі картинки і віддамо енергію на їх реалізацію. Картинки будуть змінюватися, тому що чим до більш високовібраційної хвилі ми зможемо дотягуватись, тим "високовібраційнішою" буде та картинка, яку ми малюємо в своїй голові. Ось це називають процессом зростання, а не оті "страждати і мучитись, щоб подорослішати".

Думаю, тепер зрозуміло, чого я "вчепилась" в ті стани, і писала, що ми не завжди реалізовуємо свої сценарії і що потрібно "втікати " від людей, що намагаються нас утримувати в стані низьких вібрацій. Чим довше ми в низьковібраційному стані тим більше своєї енергії розпорошуємо на реалізацію страшних і лякаючих картинок з нашої голови.
А це ваше життя вартість має кожна хвилина, оскільки кожну хвилину ми можемо вкласти "в лякаючий сценарій" чи "в надихаючий". Тому, одна з ознак справжнього бажання - це радість, щира безумовна радість від "картинки" . а не жага, пиха, лють і так далі. Не потреба а бажання. Відкрити / Коментувати