Зейгарнік Ефект

2022-07-27 20:40:25 Як кобзарі зарізяку для Порфирія Мартиновича замовляли, або чому не варто дізнаватись секрети таємних товариств.

Кобзарі (не плутати з лірниками) до 20-30-х років ХХ століття були не просто співцями-оповідачами, але й у першу чергу герметичною організацією для сліпих людей. Як і у будь-якій організації такого типу, якщо чужинець дізнається забагато, його вбивають.

Порфирій Мартинович, український художник (тісно пов'язаний із Харковом), фольклорист та етнограф, досліджував і кобзарів. А це було непросто:

«Найбільш не щастило В. Горленкові, якого незрячі співці, сприймаючи за поліційного агента, неодноразово били».

Якоїсь миті кобзарям здалося, що Порфирій зайшов надто далеко у своїх дослідженнях. І він справді зайшов. Щоб отримати важливу інформацію, що стосувалась таємної книги, він пішов на брехню. Кобзарі зрозуміли це і найняли зарізяку (найманного вбивцю) Павла, який мав зарізати Порфирія. Але в останній момент виявилося, що таємні знання він все ж таки не отримав. Нижче першоджерело цієї історії.

—

Мало не трагічно закінчився один із конфліктів П. Мартиновича із кобзарським Цехом. Бажаючи дізнатись якомога
більше про 􏰀незрячі􏰀 Вустинські книги, Порфирій обманув співоцьку Суднюраду, запевнивши кобзарську старшину у тому, що йому полтавський цехмайстер Іван Кравченко-Крюковський буцімто надав ексклюзивного поміж зрячими дозволу на запис 􏰀Дванадцяти Вустинських статутів􏰀. Подібний крок ледь фатально не обірвав життя визначного етнографа. Адже
співоцькі таємниці ретельно оберігалися у братстві від будь-яких зазіхань і, за давнім звичаєм, усіх порушників співоцьких
заповітів карали смертю. Дотримуючись заповітів легендарного кобзарського цехмайстра Гната Рогозянського, незрячі співці вважали, що у 􏰀темні часи􏰀 будь-яка відкритість перед 􏰀панками􏰀може принести велике горе:

- Чим більша тайниця,
Тим більше на неї мисливців,
Чим вона більш недоступна,
Тим на неї більше покупців!
􏰀
говорив Гнат Рогозянський про 􏰀людців􏰀, які здатні перевернути й занапастити найшляхетнішу справу.

Трагедія мала розігратися у 􏰀чарівну􏰀 Купальську ніч 1900 року в м. Костянтинограді біля річки Берестової. Про цю подію П. Древченко згадував так:

􏰀(...) Так ото той Мартинович часто все було допитує нашу панібратію про􏰀 Кахтирські книги. Ну ми йому недуже одкривалися. Це через те, що його мати, чертям сестриця, була 􏰀срібролюбка􏰀, а ще й через те, що він трохи 􏰀бріхонув􏰀, що йому наш найшляхетніший із панотців мудрець кобзарської мудрості Крюковський, одкрив йому одклинання на Устинські книги. Ми вже поперелякувалися і пішли на все, щоб відняти у цього пана Порхвирія Мартиновича нікому для зрячих недозволене одклинаніє. Ну ото якось так трапилося, що ми вже
підготувалися, прости Господи, на чорне діло і вже підготовляли на діло
нашого земляка, зарізяку Павла (...)

Сказали Порхвирію, що на
Івана Купала одкриємо з восьмої по дванадцяту Устинські книги. Тільки не в хаті, а на лугу біля річки Берестової. От він аж
затрусився од радості. І почав ото він на наші требування своє одклинання читати. Чита, чита, слухаємо: А воно, аказується, 􏰀не те щось мете􏰀. Одним словом, наче нам хто каменя з душі зняв! Воно то одклинаніє, тільки не віднаших сліпецьких книг, а од зрячих Вустинських книг, од усяких так званих книг Думовець􏰀, 􏰀Муровець􏰀, 􏰀Мислівець􏰀, 􏰀Хитровець􏰀, Умновець􏰀, Дубровець 􏰀(Ну їх цих зрячих Вустинських книг є аж п􏰀ятдесят та сто добавних)... Ми тоді дуже зраділи, що 􏰀Крук􏰀 - так ми величали Круковського- не поламав Присяги, якуми давали, тоді вже вспокоїлися і оставили Порхвирія Мартиновича живим і здоровим і писаніє його осталося цілим... А ми боялися, що як попала у руки зрячого одклинання, то попала йому й
дванадцята Устинська книга, і нам би всім було... (цього не
пишіть). Відкрити / Коментувати

2022-07-27 09:16:32 Харків у Львові. Людина-видавництво, культуролог, кандидат філософських наук, Олександр Савчук («Видавець Олександр Савчук») проводить три зустрічі. Про дві гігантські постаті в українській культурі та науці. Та кобзарство.

Презентація книги «Українська абетка» Георгія Нарбута: у пошуках власної ідентичності».

28 липня о 19:00

Вхід вільний за попередньою реєстрацією https://cutt.ly/4ZpY0Pc
Подія https://fb.me/e/63q7XUugh

«Таємниці українського кобзарства» - про один з найвідоміших феноменів української культури із численною кількістю міфів, що ускладнюють розуміння явища.

29 липня о 19:00

Реєстрація https://cutt.ly/XZpYMZ1
Подія https://fb.me/e/3EvkTYst0

Презентація двотомника спогадів славіста, історика української літератури та театрального критика, харків’янина Юрія Шевельова «Я-мене-мені… і довкруги».

30 липня о 17:00

Реєстрація https://cutt.ly/WZpY9PA
Подія https://fb.me/e/2OdCzAmJH

Де: Львівський муніципальний мистецький центр. Вул. Стефаника, 11. Відкрити / Коментувати

2022-07-26 19:39:33 Про рудименти колоніалізму. Два подкасти.

Подкаст «Правила гри», що створюється завдяки спільноті The Ukrainians, починається з історії про Гоголя. Гоголь ніби робить промову, де стверджує, що мовою всіх слов’ян має бути тільки російська, і що це мова, наближена до Євангелія. Чому він так міг говорити (якщо говорив) автор подкасту показує через оптику колоніальних студій.

Наприклад, він говорить, що так звана меншовартість - це прямий наслідок колонізації, коли колонізовані продовжують сприймати себе через погляд колонізатора, порівнюють себе з ним, або змінюють знак на протилежний.

Під час війни особливо важливо, але й важко не прив’язуватись до колонізатора. Негативна прив’язка єднає навіть більше. Тому порівняння і контекстуалізація України мають бути через глобальну історію світу, як пише Ярослав Грицак у книжці «Подолати минуле: глобальна історія України». Історія, як і мистецтво, має бути глобальним, треба розширяти на всю земну кулю.

Як писав Кіплінг: «І що знають про Англію ті, які тільки про Англію знають?»

У подкасті на тих-таки The Ukrainians, Грицак пояснює різницю між культурою народу та нації. Та як вони пов’язані.

Народ має етнічну складову. Культура народу проявляється через пісню, танець, епос, ритуали. Це мають і мали всі народи всіх часів на всій планеті. Але у народу немає опери, класичної музики, високого мистецтва та архітектури, літератури та кіно. У нації з’являється вже ця, так би мовити, «елітарна» культура. І саме тому лише до народного зводилась українськість спочатку Сталіним, потім його послідовниками. Не дарма хор Верьовки заснований у 1943 році і є найкращою ілюстрацією кітчевої народності. І це робилося свідомо після початку 20 століття зі всіма українськими проєктами, модерном, авангардом, який досі відчутний в українських містах, передусім у Харкові.

І саме тому мені важливо писати переважно про таку, високу культуру України, яку навіть не потрібно створювати, бо вона існує дуже давно. Лише потребує реставраційного, інколи археологічного пензлика, а часто - просто стерти пил або просто відкрити очі.

—
Ще у подкасті Грицак пояснює чому Степан Бандера не фашист і чому українських фашистів не існувало і не існує.

Подкаст Ярослава Грицака у кнопці. Відкрити / Коментувати

2022-07-26 15:05:21 ​​Новий фільм Антоніо Лукіча «Люксембург, Люксембург» буде на Венеційському кінофестивалі 2022.

Фільм йтиме у конкурсному розділі «Горизонти». Це міжнародний конкурс, які представляють новітні естетичні та експресивні тенденції.

У другому фільмі режисера «Мої думки тихі» знімались учасники гурту Курган & Agregat Аміль і Раміль Насирови. Вони грають братів-близнюків (ну авжеж), Колю і Васю, які дізнаються про місцезнаходження давно зниклого батька і намагаються дати раду своїм власним життям. Також у фільмі гратиме герой «думок» Андрій Лідаговський.

Зйомки почались задовго до війни і майже все було готове. Творцям (вибачте, жарт з «думок») фільму вдалося успішно евакуювати матеріали і закінчити роботу.

Паризька компанія Celluloid Dreams, відома за фільмами Франсуа Озона, безкоштовно займатиметься продажем нового фільму Антоніо Лукіча «Люксембург, Люксембург», компенсувавши собі лише прямі витрати.

Сподіваюсь, другий фільм вийде настільки ж прекрасним, як і дебютний. Як поціновувач творчості близнюківських геніїв, сподіваюсь на успіх.

Повний список фільмів «Горизонтів» можна подивитись тут.

—
Третій учасник гурту, Жека Володченко, захищає країну зі зброєю у руках. Аміль та Раміль займаються волонтерством, тож підписуйтесь на їх інстаграми, вони постійно займаються збором грошей та закупками для ЗСУ. Посилання у кнопках. Їх реквізіти тут @kurganagregatrekvisit Відкрити / Коментувати

2022-07-26 15:04:19 Трейлер «Люксембург, Люксембург» Антоніо Лукіча Відкрити / Коментувати

2022-07-26 09:15:00 ​​Олексій Шмурак (@predelnyuyut), проведе онлайн-лекцію про українських композиторів. Композитор говоритиме про композиторів.

Коли/Де: 31 липня (неділя) о 14:00 (за Києвом). Онлайн

Я фанат його лекцій про музику. У них поєднуються знання предмету, широта погляду, гострий розум, гострий гумор і гострі думки.

Лекція благодійна, гроші збираються на автоо для ЗСУ. Для запису пишіть @marynaboroda. Відкрити / Коментувати

2022-07-25 17:38:02 МІГРАЦІЯ — ЦЕ НЕ ВІДПУСТКА І НЕ ЩАСЛИВИЙ КВИТОК ДО МОЖЛИВОСТІ ПОБУДУВАТИ НОВЕ ЖИТТЯ. МІГРАЦІЯ — ЦЕ НАСИЛЬНИЦЬКЕ ВИГНАННЯ

@lyukmedia запускає великий проєкт «Внутрішня міграція» про долі та відчуття переселенців. Це понад 40 історій людей з різних регіонів України, які змушені були екстрено покинули рідні домівки та міста.

У фокусі — особистий досвід переселенців, їхні емоції та почуття. Історії звичайних українців та українок (вчителів, лікарів, підприємців, ІT-фахівців, дизайнерів, маркетологов, студентів, пенсіонерів тощо), які через війну змушені були покинути свої домівки та поїхати в невідомість.

Мета - дослідити, як російська агресія змінила життя людей.

Дуже класно, що на сайті проєкту можна буде знайти історії й тих, хто мігрував раніше, під час першої хвилі, що почалася у 2014 році. Бо для багатьох людей цей досвід відбувається вже вдруге:

«…ми наголошуємо, що війна з Росією йде не перший рік, — каже засновниця онлайн-журналу «Люк» Катерина Переверзева. — І міграція людей, яка розпочалась 24 лютого — лише продовження мільйонів історій про те, як люди вимушені були евакуюватися з окупованих територій та будувати життя з нуля.

Нам важливо, щоб терміни "ВПО" та "переселенці" стали більш людяними. Людей, які вимушено покинули свої домівки, мільйони, але кожна історія варта уваги та повинна бути почутою. І збереженою».

Слідкувати за проєктом можна на сайті migration.lyuk.media. Щотижня на сайті з’являтиметься дві нові історії українською та англійською мовами. Зараз доступні шість розповідей. Відкрити / Коментувати

2022-07-25 17:37:58 Відкрити / Коментувати

2022-07-25 11:25:45 ​​​Другий концерт з серії музично-коктейльних вечорів «Не відкладаючи на потім» у Art Area ДК.

Коли/Де: 30 липня о 17:00 Art Area ДК (вул. Чернишевська, 13, вхід праворуч від кас колишнього театру П(ор)ушкіна). Місце глибоко під землею і безпечне.

@piano119 разом із Classical Underground роблять концерт, щоб поспостерігати, як музика українських авторів вплітається у світовий контекст. Власне, звідки вона й не випліталася ніколи.

Програму другого концерту підготувала піаністка Ярослава Сердюк. У програмі вийшло багато музичних діалогів. Вони об’єднують сучасне, минуле та майбутнє у єдиний музичний простір.

Будуть палкі романтики Йоганнес Брамс та Ріхард Вагнер, що сперечалися між собою, наш класик Микола Лисенко, Клод Дебюссі та Моріс Равель з їх схожим та водночас різним поглядом у прекрасне минуле зі дзвіниці своєї Прекрасної епохи, їх сучасник Луі Вюймен — «темна конячка» програми, та наші сучасники Богдан Сінченко з омажем у формі варіацій музиці Вагнера і Валентин Сильвестров, з одним із перших творів свого пізнього «слабкого стилю» (про який усі сперечаються), де він намагається не створити красу, а спіймати.

Вхід: free donation

Коктейль вечора: Bellini
Бар працює з 17 до 21

—
Минулого разу було близько 40 людей, і це вражає. У місті, що під обстрілами, збираються кілька десятків людей, щоб слухати скарби світової музики. Думаю, це буде одна з культурних легенд України. Відкрити / Коментувати

2022-07-24 16:00:08 Симфонія «Воскресіння» Малера на
оперному фестивалі Екс-ан-Прованс, Франція, 13 липня 2022.

Найпопулярніша симфонія Густава Малера у постановці Ромео Кастеллуччі на стадіоні Вітроллі.

Роздуми про непостійність і утвердження віри у творчу силу: Симфонія № 2 до мінор Густава Малера, більш відома як «Симфонія Воскресіння», безсумнівно, є найпопулярнішим твором австрійського композитора. Іконоборець Ромео Кастеллуччі (його прочитання Реквієму Моцарта викликало сенсацію в Екс-ан-Провансі у 2019 році) зустрічається з фінським диригентом Еса-Пекка Салоненом для радикальної перестановки цього універсального твору мистецтва.

Стадіон Vitrolles, спроектований архітектором Руді Річчотті та урочисто відкритий у 1994 році, не збирав глядачів протягом двадцяти років. Пустий і занедбаний «Кубус» був частково реконструйований з ініціативи Ромео Кастеллуччі. Тут люди, тварини та машини збираються разом для страшної сцени: земля зчищається, доки на світло не з’являються поховані тіла. Думається про сучасний варіант середньовічних зображень Страшного суду. Виняткова подія, в якій – у поєднанні з потужною музикою Малера – Еса-Пекка Салонен і Оркестр де Парі відкривають новий шлях для мистецтва.

ПЕРЕРЕДЖЕННЯ: Точно дітям не дивитись, а також якщо ви виснажені нескінченним насиллям, спровокованим московитами, теж краще пропустіть. Бо на відеоряді процес ексгумації, який дуже нагадує Бучу та інші місця військових злочинів.

Дивитись тут, прямо на сайті. Відкрити / Коментувати