Дівочий Двіж

2021-06-08 19:30:57 Запрошую сьогодні о 21:00 на голосовий чат. Приносьте з собою романтичні історії побачень. Не провалами єдиними) Відкрити / Коментувати

2021-06-07 18:26:40 Як НЕ варто підкатувати до дівчини

Вже давненько не виходила на полювання, тож й призабула як це все відбувається. Нещодавно у кав’ярні познайомилася з якимось хлопцем – він переплутав мене з баристкою, я його виправила, а вже за 5 хвилин він вирішив “скласти мені компанію”, хоч я попередила, що компанію чекаю. І от одне за іншим – і у нас пусті балачки про всяке дурне, а він кидає мені наївні компліменти “ви художниця? ви студентка?”. Помилка №1 – відверте лицемірство.

Мені ж цікаво знайомитися з людьми, але я забуваю, що іноді хлопці, знайомлячись, уже прикидають якого кольору в тебе соски. Хоч і у цього пропащого шанси побачити мої соски дорівнювали нулю вже тоді, коли він із хвилюванням першокурсника переплутав мене з баристкою (хоч я і стояла з кредиткою у руках, альо!) Невдовзі я пішла і мій стілець у кав’ярні не встиг охолонути, як цей новоспечений знайомий почав писати мені у інстаграм. Помилка №2 – занадто швидко нагадав про себе.

Зрештою я проігнорувала якесь за рахунком його повідомлення, однак він не здавався і вирішив відреагувати на сторіз – наче це інфопривід, зелений сигнал, щоб знову написати. Ще й прислав 4 повідомлення поспіль, усі з різними пропозиціями, щоб зустрітися на вихідних. Помилка №3 – нав’язування.

Я вирішила його ігнорувати. Однак він проігнорував мій ігнор і ввечері нагадав, що я не відписала. Я чесно відповіла, що зараз дуже виснажена і не в ресурсі спілкуватися з людьми. Він сказав “ну то я напишу тобі пізніше, через пару днів” і написав уже наступного ранку. Помилка №4 – він не звернув увагу на мої потреби!

Ну і що робити з такими наглими залицяльниками? Він не залишає мені іншого вибору, окрім як сказати “іди нахуй”. Однак я дівчинка вихована, тож написала: “Якщо я тобі не відписую, то це щось означає? Як ти гадаєш?” Він відписав “Або надто змучена, або хочеш, щоб я відчепився”. Ура, я то я думала, що він зовсім пропащий. А тоді він спитав моєї думки, як підкатувати краще. А тут уже розмова й справді зав’язалася, бо я обожнюю аналізувати.

І все було б кльово, але після третього повідомлення він зненацька запитав “ти скорпіон за гороскопом?” А ні, я помилилася – він таки точно пропащий) Відкрити / Коментувати

2021-05-28 19:01:22 Сорі, втиканула додати реакції( Відкрити / Коментувати

2021-05-28 18:59:29 Момент, коли щось починає йти не так

Таке часто буває, якщо спочатку все було ду-у-у-уже весело. Кльове знайомство, приємні розмови, у очах грають вогники. Ви чимскоріше біжите зустрітися, допомогти, підтримати. Ви обіймаєтеся, багато жартуєте і поруч так комфортно! Він каже, що йому теж комфортно з тобою. І все собою йде, як річка пливе течією. Ти розслабляєшся, бо здається, наче тут все ясно.

І, блін, не знаю, але раптово настає момент, коли вся радість і легкість випаровується. Шкіра на руках наїжачується і наближення піздеца відчуваєш спинним мозком.

Повідомлення рідшають, дужок стає все менше, ентузіазм вивітрюється. І я не розумію: що і коли пішло не так? Що я зробила не так? І чи справа в мені? В чому справа взагалі?

Я змирилася, що таке іноді трапляється – і нічого тут не вдієш. Тож як тільки відчуваю перші нотки холоду – одразу починаю бульдозером зносити існування людини в голові. І біда, це працює у зворотному напрямку – він відчуває холодок і від мене. І холодок породжує ще більший холод, а потім настає зима.

Наступного ранку прокидаюся сама у великому ліжку, сонце світить у мої червоні від втоми очі. Я піднімаюся, ковдра сповзає з плечей. А сум від втрати доводиться заїдати жирнючим пончиком до ранкової кави.

Ех, лише час просрала. А тепер знову починати все з початку. Відкрити / Коментувати

2021-05-23 16:03:45 Так, наче ти на війні

Знаєте, тіндер-побачення, мудаки-колишні і роздуми про те “кидати чи не кидати свого хлопця, якщо я не зовсім щаслива” – це, звісно, добре. Проте, як відомо, у цьому світі все пізнається у порівнянні. Ніякий тіндер і ніякі залицяльники не допоможуть тобі, якщо твоє життя висітиме на волосині.

Кілька тижнів тому я прокинулася вранці і мала звичайнісінький день. День закінчився, коли я лежала гола на операційному столі, а анестезіологиня намагалася знайти вену, щоб під’єднати мене до крапельниці. Через тиждень мене виписали з лікарні – з пошарпаним кредитним лімітом, синцями на дупі і руках від численних уколів і крапельниць, з блідими губами і грубим шрамом над лобком.

Коли життя висить на волосині, цінності мають здатність змінюватися. Тоді твій партнер, твоя сім’я і твої найближчі друзі – це перший ешелон, який допоможе тобі вижити. Бо хочеш ти того чи ні, але ми – істоти соціальні і самій жити тяжко. І поки ти лежиш у лікарняному ліжку і не можеш підвестися навіть, щоб сходити в туалет, хтось мусить розмовляти з лікарями, бігати в аптеку, здавати для тебе кров, приносити чистий одяг і готувати дієтичну їжу. При всій повазі, друзі, але це точно не робитимуть ні випадкові тіндер-метчі, ні мудаки-колишні, ні навіть кур’єр глово.

Цей допис я б хотіла закінчити фразою із мого улюбленого серіалу The Marvelous Mrs. Maisel:

Життя нечесне. Воно важке і жорстоке. Ти маєш вибрати друзів, наче на війні! Тобі потрібен чоловік, який схопить за тебе кулю! А не такий, який вкаже на горище і скаже: “Вони там”. Відкрити / Коментувати