2021-05-03 12:52:35
Подружка, але не подружка, а сука?Моя мама обожнює слухати про мої походеньки й сама розповідає про свої двіжі молодості, всіляких залицяльників і просто шалені вчинки (по яких я часто впізнаю себе і розумію, звідки ростуть ті ноги).
Серед її історій є такий собі лейтмотивчик про заздрісних подружок. Вона може мені щось ляпнути у стилі "пильнуй, з ким ти дружиш". Я злюся, бо не можу повірити, що хтось із мого оточення може зробити мені щось на зло.
А тим часом у мами є декілька реальних кейсів. Коли вона зустрічалася зі своїм першим хлопцем, її "подружки" пустили плітки, що у неї є інший. Пізніше родичі приховували її нову адресу від хлопця, в якого вона була шалено закохана. А ще однокімнатниця якось позаздрила появі залицяльника зі столиці. І сказала їй щось типу: як це ти, така тупа, не багата і не супер красива, а знайшла собі такого імпозантного красавчика (це було про мого тата, до речі, він реально красавчік, але і моя мама далеко не промах))).
Такі історії завжди мене шокували – от суки, правда? Наче сюжети для російських серіалів по Інтеру. Але я чула багато інших, схожих історій із тих часів.
Як? Чому? Я просто не можу повірити, що котрась із моїх подруг могла б підсунути мені таку фігню. Я чесно не можу уявити, щоб моя подруга, там, відбила у мене чувака чи розказала йому про мене якусь єрєсь чи взагалі б дозволила мені казати, що я когось не гідна. Це все легко вичислити і легко вивести на чисту воду.
Навіть якби так – вона б одразу пішла нахуй. Але я і нахуй послати нікого не можу, бо у моєму оточенні просто немає таких сук. З кожною з моїх подруг мене пов’язує багаторічна затишна дружба. І може колись у дитинстві і бували ситуації, коли десь когось не могли поділити, здебільшого через підлітковий максималізм і дурість. Але щоб зараз?
Я довго думала, чому так. Може я просто сліпа, наївна і надто довіряю людям? Може мені просто пощастило на адекватних і щирих подруг? А може – і ця версія імпонує мені найбільше – їм просто нецікаво таке творити.
А чому? І тут я проаналізувала, що подруги досить чітко розуміють, який хлопець їм потрібен. І запити у всіх різні. Хтось більш сімейний, хтось більш полігамний. Я бачу партнерів своїх подруг і розумію, що це кльові чуваки, але вони не для мене. Це пазли з іншої коробки і взагалі з іншого дитячого магазину (Кльова вийшла метафора, да?) І от цей хлопець моїй подрузі підходить ідеально – і я це бачу. Але мені така людина точно б не підійшла. У мене до всесвіту запити зовсім інші.
Так от, думала я і вирішила, що секрет у тому, що
ми просто краще відчуваємо свої потреби, ніж це робили наші батьки. Тоді була одна правда – те, що говорило суспільство. А сьогодні суспільство і інтернет дає тобі ширший вибір і майже не засуджує, навіть якщо ти вибираєш чайлдфрі. Чи це просто я у такій інформаційній бульбашці?..
155 views09:52
Д
