Кіт і Лампа

2022-01-15 11:00:18 Коли починаєш якийсь свій проект — блог, канал в Telegram, канал на YouTube — дуже важливим фактором мотивації для тебе як для автора, виступає аудиторія. 

Але на початках вона завжди маленька. І це може демотивувати, може спонукати кинути все на півдорозі. Є один простий спосіб як уникнути цієї психологічної пастки.

Просто уявіть собі, що ви виступаєте зі сцени і всі ці люди сидять перед вами в залі. Навіть тридцять людей — це багато, а якщо їх сотня? А п’ятсот і більше?

І це не просто випадкові перехожі, це люди, яким цікаво те, що ви говорите. Люди, які саме для цього тут і зібралися — вас послухати. Це мотивує і радує.

Дякую за те, що ви зі мною Відкрити / Коментувати

2022-01-14 17:35:12 Конфи, івенти, мітапи

Єдиний аргумент на користь читання проф.літератури, відвідування профільних конференцій і т.п. - це можливість отримати конкретні відповіді на конкретні питання, і практично одразу ж реалізувати їх на практиці.

Як тільки ви отримаєте достатньо інформації, щоб почати діяти - починайте. Витрачання часу на "послухати розумних людей", це ніщо більше ніж академічні вправи або безтолкове спалювання часу. Тому явно не варто розкидуватись власним часом направо й наліво - цей ресурс має властивість закінчуватися. Причому раптово.

За дивним збігом обставин, на різного роду масових міроприємствах саме розумних людей і практиків я зустрічав мало. Потік свідомості професійних виступаторів здебільшого потрібний тільки їм самим.

А от 90% дійсно корисних і практичних інсайтів я завжди отримував в кулуарах, барах і переписках в приваті. Відкрити / Коментувати

2022-01-13 20:17:13 ​​Мова — блискучий маркер національної приналежності. І ще десь 2-3 роки тому я почав все частіше наочно бачити приклади того, як російськомовні українці переходять у спілкуванні на солов'їну.

Це радує, це круто, і це дає впевненість у майбутньому держави і нації. Критично важливий фактор самоусвідомлення і самоідентифікації. Бо якщо забрати фактор мови і культури, то повторюючи Черчилля: "А за що ж тоді воюємо"?

Впевнений, що серед моїх підписників є багато тих, хто теж свого часу перейшов на українську. Розкажіть, що вас до цього спонукало? З якими складнощами ви зіштовхнулися в процесі? І що хотіли б порадити тим, хто планує зробити аналогічний крок? Відкрити / Коментувати

2022-01-12 22:27:26 Той незручний момент, коли на початку 2022 року, починаєш читати книжку, куплену в кінці 2011 Відкрити / Коментувати

2022-01-11 15:34:41 У вас теж так бувало, що в дитинстві ви ненавиділи якісь страви чи продукти, а потім виявлялося, що це просто ваші батьки не вміли їх готувати?) Відкрити / Коментувати

2022-01-09 18:07:05 ​​Фітнес для мозку

Якщо спробувати в декількох словах описати, що таке читання книжок, то напевне найбільш точним було б назвати це можливістю прогулятися стежками чужих думок. Де автор є твоїм провідником, але маршрут, який вам належить пройти, він тримає в секреті.

Коли ти думаєш про щось у своїй голові, тут немає чому дивуватися, все буде звично і передбачувано. А от з книжками все по іншому.

Ти не знаєш, куди заведе тебе автор на наступній сторінці. Ти можеш залипати над одним абзацом і перечитувати його по декілька разів. Тобі може здаватися, що все просто і очевидно, а потім раптом натрапляєш на ще один глибинний шар, а потім ще і ще один. І неочікувано переосмислюєш все це, вже через декілька днів по тому. 

Під час читання в голові починають з’являтися візуалізації прочитаного, якісь абсолютно нові взаємозв’язки і асоціації, думки складаються в образи і пазли, з якими ти ніколи не був знайомий раніше. І продовжуючи йти слідами думок автора, доходиш до моменту, коли перед очима відкриваються пейзажі, до яких ніколи не дійшов би сам по собі. Або дійшов би років так на десять пізніше.

Оцей ментальний шум і візуалізація образів, які виникають під час читання, і є тією самою користю, яку воно приносить. Бо ж мозок теж час від часу треба тренувати. 

А книжки – це саме той інтелектуальний фітнес, який доступний кожному. Відкрити / Коментувати

2022-01-06 19:28:42 Різдвяний настрій 

Протягом майже трьох десятків років, за рідкісними винятками, ми всією сім’єю щороку їдемо на різдвяні свята в село. Це моє улюблене свято, яке ще з дитинства запам’яталося своєю особливою атмосферою.

Атмосферою тепла, затишку і відчуття якоїсь відстороненості в часі. Коли ти немов випадаєш зі звичної реальності, і потрапляєш у світ, що зійшов зі сторінок якоїсь давньої книжки.

І хоча цього року з нами вже не буде діда, але зберемося ми все в тій же дідовій хаті. І навіть пам’ять про нього вносить якісь нотки добра. Наповнює простір тим старим-добрим магічним ореолом, що супроводжує час Різдва.

І обов’язково випаде сніг. Буде весело рипіти під ногами колядників, іскритися в світлі місяця і запрошувати вийти з хати на вулицю, щоб приєднатися до хорошої компанії, яка вже готується заспівати під вікном коло хати.

Нікому не буде хотітися спати. За столом знову зберуться старі і малі, захоплено розповідаючи добрі, цікаві історії.

І буде сміх. І буде свято. І буде радість на землі.

Христос рождається! Відкрити / Коментувати

2022-01-03 18:36:56 ​​Стівен Кінг – «Крістіна»

Арні лузер. Хирляве посміховисько в окулярах у сталевій оправі й розсипом прищів на обличчі. У кожній школі є такий хлопець, якого дівчата наче не бачать, а всі інші лише принижують. Арні жив собі таким, допоки не побачив Крістіну і не закохався в неї. І це геть не смішно від самого початку, адже мова йде про машину. 

Крістіна - не жінка, але Арні Каннінгем любить її до шаленства. Крістіна – не жінка, але подруга Арні з першого погляду розуміє, що це її суперниця. Крістіна — не жінка, але батьки хлопця змушені ділити із нею сина...

Мій відгук:

Я досить довго відкладав читання саме цього роману Кінга, мабуть через те, що сюжет здавався мені доволі банальним. Але це один з тих моментів, в яких дідусь Стів демонструє талант майстра – навіть сюжет, який базується на простих речах, він може перетворити в щось захоплююче.

Через весь роман лейтмотивом проходить тема взаємовідносин батьків і дітей, а вже на фоні цього, поступово, розгортається містична історія з автомобілем, який починає сіяти навколо кров, страх і наповнює місто насильством.

Контраст поведінки і змін, які відбуваються з головним героєм, підсилює напругу, і вона практично не спадає протягом усієї книги. Навіть у моменти, коли нічого здавалося б не відбувається, ця тривога продовжує висіти у повітрі.

Хоча деякі важливі моменти залишилися нерозкритими (чим насправді є Крістіна і як вона дійшла до стану руїни у Лебея), та й сам роман не назвеш шедевром, але це в повній мірі компенсується тим, наскільки класно прописані герої, і як це доповнюється атмосферою. 

Криваво-червоний автомобіль їде нічним містом по чистому білому снігу… Їде, щоб поквитатися зі своїми кривдниками. І Крістіна обов’язково досягне свого.

Неймовірно вперта у своїх простих цілях. І безкінечно люта. 

Цитати:

— «Якщо бути дитиною – значить вчитися жити, то ставати дорослим – значить вчитися помирати.»

— «Я й досі переконаний, що людина пізнається у програшах, а не у перемогах.»

— «Вода, може, й точить камінь, але на це йде сотні років. А люди так довго не живуть.»

— «Можливо, це один із способів упізнати по-справжньому самотніх людей. Вони завжди знають, чим зайнятися у дощовий день. І ви завжди можете покликати їх. Вони завжди вдома. Завжди.»

— «Господь кожного наділяє хоча б однією привабливою рисою.»

— «Я й досі вважаю, що найвульгарніший і найнебезпечніший наркотик, винайдений людством, — це алкоголь. І він легальний.»

— «Ти не знаєш, що таке боятися по-справжньому, доки хтось із твоїх дітей не закричить у темряві.»

#книжкова_полиця Відкрити / Коментувати

2022-01-02 14:03:53 Пам'ятаю, коли я був маленьким, то ніяк не міг зрозуміти, як ці дорослі можуть до 10 ранку валятися в ліжку по вихідних, це ж капець як скучно!

А тепер буває переводжу телефон ввечері на вихідних в авіарежим, щоб ніхто не розбудив, і не заважав мені зранку скучати Відкрити / Коментувати

2021-12-31 17:31:38 ​​Новорічних побажань пост

В час, коли президенти усіх країн готуються сказати вам в телевізорі, що цей рік був непростим, ми з Котом включаємо Лампу, наливаємо собі глінтвейну і сідаємо писати про те, що все буде добре.

А почнемо з того, що хто б там що не говорив, і якими б не були зовнішні обставини, ти і тільки ти вирішуєш, якою буде твоя версія реальності. Бо наше сприйняття світу часто впливає  на нас більше, ніж сам світ. 

Тому більшість проблем магічним чином втрачають свою силу після хорошого сну, смачного обіду чи просто приємної прогулянки на вулиці.

І завжди знайдеться хтось, хто з задоволенням розділить цей приємний час з тобою. Хтось, кого ти не завжди помічаєш, але хто завжди буде поруч в непрості хвилини. Фізично, чи хоча б думками. Хтось, з ким тобі спокійно і добре.

Найважчий навик з тих, які більшості з нас рано чи пізно, але треба буде освоїти – це навик більше діяти і менше обдумувати. Ставати відкритішим до нового. Прийняти той факт, що постійний рух і зміни – це єдина константа. І це по-своєму прекрасно.

Візьміть своє життя під контроль. Бо немає більше ніяких дорослих, які прийдуть і все розрулять. Ці дорослі – це ми самі. 

А почати треба з того – щоб винести сміття. Позбутися непотрібних речей, припинити токсичні стосунки, вийти з середовища, в якому вам некомфортно. Бо іноді завершити щось, є не менш важливим досягненням, ніж почати.

В домі ніколи не буде вистачати місця для хороших речей, якщо він завалений непотребом. Тому якщо вже шукати в Новому році якийсь символізм, то найкраще він підходить саме для цього – великого прибирання. 

А потім треба пробувати. Все більше і більше нового. Бо тільки так і можна зрозуміти, що тобі щось по-справжньому заходить – просто спробувати це. А тоді прислухатися чи Ок. Спрацьовує безвідмовно.

Навчіться розставляти пріоритети і знайдіть свій баланс. Ніхто з вас у старості не буде жаліти, що замало часу проводив в офісі чи передивився не всі серіали з Netflix. Як і сотню років тому, всі ви будете жалкувати лише про одне – що мало любили, і мало подорожували. 

Усім нам потрібні інші люди. Спілкування, стосунки, емоції і почуття. Усім на потрібна свобода. Свобода дій, вибору і самовираження. І в усіх нас є ті самі ключі, які відкривають потрібні двері. 

Просто треба перестати шукати їх лише зовні, бо потрібні відповіді найчастіше лежать всередині. А те, що вам найбільше потрібно, буде знайдено там, де ви найменше здогадалися б шукати.

Цього я вам і побажаю в прийдешньому 2022-му – знайти ключі до того, що для вас справді важливе. 

З Новим Роком, котики!
Всім добра  Відкрити / Коментувати