2022-03-20 12:15:20
Після моєї вчорашньої публікації, мені написала одна з підписниць, і я поділюся в каналі і її віршем. Цими рядками їй хотілося б підтримати інших підписників, а ви, в свою чергу, можете написати їй щось хороше в приват, або у коментарях.
****
Історія так любить різкі повороти,
Непередбачуваність, Циклічність - її імена.
Але так страшно зранку стало,
Коли повторилось ще одне - Війна.
Вона прийшла як того року, з промінням світанковим,
Тоді гостю стрічало літнє сонце,
Сьогодні - паморозь ранкова,
Зима готовулася піти, але снаряди затримали її.
Так безжально, нагло і підступно
Розбудили мешканців мирних міст,
Небо знову, як тоді, тяжко здригнулось, бо
на українську землю ступили вороги.
Вже вкотре, несуть зрадники з собою зброю,
Вже вкотре, продали душу за гріш,
Горять міста і гинуть люди,
"Ніколи знову" - ця фраза ваш найбільший гріх!
Ви несете на вільні і квітучі землі,
Свій прогнивший, непотрібний "русский мир",
Так заберіть його в свої родини!
Нам залишіть наш український світ.
А він залишиться, а він і буде!
Нескорені стоять і вистоять ще раз,
Нікому не вдасться в попіл затоптати
На українських землях, наш жовто - блакитний стяг.
****
Автор вірша: https://t.me/Lannaya
Ілюстрація: "Привид Києва", Андрій Данкович
#вірші
2.6K viewsedited 09:15