Українка про українське

2021-06-14 09:23:14 Привіт, друзі!

Хочу нагадати, що на каналі дійсний донат. Якщо ви хочете таким чином подякувати мені, як авторці, залишу для вас номер карти:

5375414104057210

Хорошого нам усім дня та дякую заздалегідь! Відкрити / Коментувати

2021-06-10 18:13:27 Як це — бути толерантною патріоткою?

Прогнозую, що після цього допису хтось від мене раз і назавжди відпишеться. Проте, я від початку вирішила бути з вами чесною, тому — ділюся.

Знаєте, часом друзі звинувачують мене у нав’язуванні поглядів. Ну як — «нав’язуванні». Я можу сказати: «Обов’язково подивись цей фільм — він неймовірний! Ти в кінці плакатимеш, обіцяю!» Або: «ця книга переверне твою свідомість — у мене так було!»

Я припускаюсь однієї важливої помилки в цих рекомендаціях — так було зі мною, але не факт, що це підійде вам.

Те саме з моїм почуттям патріотизму.

Я не розумію, як можно не любити свою країну, людей, що тут живуть, міста та селища. Не розумію, бо в моїй реальності це очевидні речі. Але це в моїй реальності. Хтось думає інакше — і це його вибір.

Маючи любов до своєї країни я толерантно ставлюсь до інших націй та країн. Я не вважаю, що хтось краще чи гірший — я вважаю, що кожен народ особливий. І взагалі, я не люблю порівняння — ні людей, ні країн, ні ВВП (чи що там люди порівнюють).

Підсумовуючи, в мені абсолютно природно уживаються ці два почуття: любов до своєї країни та захоплення іншими країнами/культурами/традиціями. Я, наприклад, зі Стамбулу привезла Коран, який збираюся прочитати. Не тому, що планую перейти в іслам. Просто я цікавлюсь, я так збагачуюсь.

Але от що я помітила. Існує певний прошарок патріотів, які буквально стоять на консервативных засадах бозна-яких часів. Для яких всі ці поняття типу толерантності до інших рас, сексуальних орієнтацій і навіть зовнішнього вигляду — це фу та ганьба. Вони дивляться на любов до країни дуже вузько — ми найкращі, а всі інші — апріорі гірші за нас. Якщо ти не з нами — ти проти нас.

І тепер найцікавіше — дехто вважає, що я притримуюсь таких саме поглядів.

Так от — я свідомий приклад того, що патріотизм прекрасно уживається зі здоровим глуздом і сучасним поглядом на світ.

Я всіляко підтримую популяризацію української мови та абсолютно чесно вважаю, що для мене (саме для мене і тих, хто поділяє мою думку! ) Україна є ідеальним місцем для життя та розвитку.

Але, в той же час, я хочу подорожувати. Я б навіть пожила кілька років в іншій країні, щоб зрозуміти інакший тип мислення та життя в цілому. Але я би повернулась — бо мене завжди тягне додому.

Сьогодні толерантність — це ніякий не тренд. Це спосіб життя, без якого неможливо працювати, подорожувати, заводити нові знайомства. Не розуміти цього — це обмежувати себе у рості та, пробачте, розвитку.

Але це моя думка. Я не нав’язую (але, сподіваюсь, ви зі мною).

#я_так_бачу Відкрити / Коментувати

2021-06-10 11:11:40 Вітання всім, хто з гордістю носить звання «Порохобот». До Вас звертаюсь я (@garrincha_7), новий адміністратор каналу «Порохоботченко». Мене звати Віталій і ви можете знати мене як власника каналів: @ukrmediagid, @right_inside_ua, @kinokraina, @serialy_ua, @moja_ukraina та інших проєктів. Я вже більше року розвиваю власні проєкти та допомагаю багатьом адміністраторам українських телеграм-каналів, безкоштовно просуваючи та рекламуючи різноманітні важливі для суспільства та Держави проєкти.

Аж раптом сталася така сітуейшн, друзі. Мені набридло спостерігати, як канал «Порохоботченко» занепадає та майже не розвивається, а тут ще й один попередній власник продав канал іншому, який зовсім не розуміє, як працює телеграм та що потрібно робити для розвитку і просування каналів. Тож ми з небайдужими підписниками моїх проєктів зібрали потрібну суму і викупили канал у іншого власника і тепер точно впевнені, що він не потрапить після чергового продажу в руки людей, які могли б деструктивно напаскудити не тільки на теренах патріотичного середовища у телеграмі, а й в цілому для України, паплюжачи наші спільні цінності та шифруючись під патріотів.

Канал тепер назавжди потрапив у руки спільноти людей, яким не «какая разніца» і розвиток «Порохоботченка» буде насправді крутим та вражаючим. Планую вже до кінця року мати на ньому не менше 8000 підписників, впевнений, що разом ми можемо досягти навіть кращих результатів і об'єднувати якомога більше однодумців заради спільної мети — процвітання Української Держави! Держави українців, а не малоросів. І боротьба на інформаційному фронті є фундаментальною складовою державотворення.

Підписуйтесь на канал @porohobotchenko та приєднуйтесь до нашого патріотичного ЧАТу, запрошуйте друзів та однодумців.

Тільки об'єднуючись ми впораємося. Все буде Україна! Відкрити / Коментувати

2021-06-10 11:11:40 Радію, що українськомовне телеграм-ком'юніті росте. Ще більше тішуся, що адміни підтримують один одного Відкрити / Коментувати

2021-06-08 09:04:30 Часом мені здається, що на прикладі будинку, в якому я живу, можна пояснити все, що відбувається в Україні.

Поясню.

Я живу в новобудові у спальному районі столиці. Це прекрасне місце на самому краю Києва — поруч ліс та озеро. Кисень у центрі Києва та тут — це зовсім різний кисень, якщо ви розумієте про що я.

Тепер щодо мінусів. Цей будинок (і кілька інших багатоповерхівок комплексу) побудували не так давно — років 6-7 тому. Він знаходиться трохи віддаль від району, де повно хрущовок з типовим «контингентом». Варто мені тільки вийти з «периметру ідеальних умов» у своєму будинку (де багато молодих сімей з дітьми, господарі чотирьохлапих щоранку та щовечора гуляють зі своїми улюбленцями, спортсмени-любителі намотують кола навколо озера, а активісти ОСББ висаджують тюльпани на клумбах прямо під моїми вікнами).

Так от, варто мені трохи відійти від цього милого куточка, я бачу чоловіків і жінок з пивом та слабоалкоголками у руках (зранку, ввечері, у будні та особливо — вихідні). Я бачу мешканців району, що голосно матюкаються один на одного та навіть на своїх дітей. Я постійно бачу людей, що викидають сміття прямо посеред вулиці чи лісу, бо поряд немає урни.

Нещодавно у місцевому супермаркеті побачила показну ситуацію. Пара купувала продукти — я стояла в черзі за ними. Разом з молоком, хлібом та іншими продуктами на стрічці лежала маленька пляшка горілки. Мужчина приніс її в останній момент, і на німий подив своєї половини відповів: «Ну а шо? А дома аж три тижні буду». Так от, коли касирка назвала суму до оплати, з’ясувалося, що їм трохи не вистачає грошей. Як ви думаєте, що вони попросили прибрати з чеку? Горілку? Ні, молоко та хліб.

Часом після вечірніх прогулянок «по району» я ніби потрапляю в іншу реальність. Повертаюсь до своєї квартири, де зі мною вітається консьєрж. А в ліфті сусід притримує двері, поки я дістаю платіжки з поштової скриньки. Каже: «сам не люблю, коли перед носом закриваються двері — то вам на який поверх?» А біля моєї квартири гордо вигулює сам себе «британець» — кіт Лакі. Сусідка відпускає його погуляти поверхом, і не переживає, що він раптом загубиться чи хтось його «загубить».

Ось такий маленький світ хороших людей посеред бидла-людей.

Не подумайте, що я ідеалізую реальність. Просто, як виявилось, створити місце, де в під’їзді не смердить сечею, а додому ввечері повертатися не страшно — реально. Для цього просто треба, щоб група хороших людей згуртувалася і дотримувалася певних правил.

Ось так і у нас в країні. Завжди є активісти та просто хороші люди, що вміють об’єднуватися (і створюють умови для розвитку).

І завжди є бидло, яке паралельно існує на фоні. І, на жаль, бидла більше.

#я_так_бачу Відкрити / Коментувати

2021-06-06 09:50:47 Доброго недільного ранку, друзі!

У нас на черзі історія про перехід із суржика на українську від пані Ірини
__
Як це було у нашій сім'ї?
Ми з чоловіком родом із села, з Черкаської області. У нас українська мова завжди була в спілкуванні, але із суржиком. Багато слів із російської мови: кровать, шкаф, одіяло, свєт, морожене (морозиво) і багато іншого.

Ми обоє закінчили університет Шевченка і живемо в Києві вже більше 30 років. Із народженням сина старалися говорити чистою українською. Коли приїжджали в село, то всі виключали свєт, а нашому сину навіть бабуся говорила "виключи світло".

Як чоловік відучував мене від русизмів.

Під час розмови він мене виправляв таким чином:

- То в Москві одіяло, а в Києві - ковдра.

І так постійно. Це мене дратувало, тому старалася говорити правильно. А скільки у мене було радості, коли я його "ловила на русизмі"!

І так уже напрацювалося, що я говорю українською. У розмові з чоловіком, якщо не знаю якогось слова, то запитую його:

- А як буде українською?

А ще з цього приводу в мене була ситуація у маршрутці.

Їду вечері, втомлена, пасажири тільки сидячі. Стаю на вихід на задні двері і кажу:

- На зупинці.

Водій не зупиняється на зупинці. Я кажу ще раз, маршрутка їде, і тут один пасажир каже:

- Тут просять на остановці.

І я просто автоматично видаю на весь салон, щоб і водій почув:

- Остановка, то в Москві, а в Києві - зупинка. І я просила зупинитися на зупинці.

Коли я вийшла з маршрутки, просто почала сміятися, що я так сказала.

Зараз з усіма говорю так, як пишу тут. Навіть коли розмовляю із кимось із сільських, то бачу, як моя мова різниться, але на місцевий говір не переходжу.
__
Якщо маєте історію про мовний перехід - надсилайте її в особисті @ksu_cherniaieva з хештегом #мій_перехід

Нехай ваша історія стане мотивацією для тих, хто ще вагається - чи варто повертатися до української?

Варто, друзі! Без сумніву - варто! Відкрити / Коментувати

2021-06-04 08:48:56 Друзі, вас неочікувано стало +3К на каналі

Тішуся, що вам близькі мої погляди та цікаві мої дописи.
Залишайтеся, бо тут завжди чесно та затишно.

Дякую
Ваша авторка. Відкрити / Коментувати

2021-06-03 20:00:09 До вашої уваги добірка цікавих патріотичних каналів, на які рекомендуємо підписатися. Потрібно максимально об'єднуватися задля щасливого майбутнього України!

@oleksiihoncharenko - так-так, це саме той депутат Олексій Гончаренко, від якого палає не тільки у російських пропагандистів, але і у нашого Напівшостого. Підписуйтесь, не пожалієте.
@dmitriy_chekalkyn - канал завзятого порохобота, людини, яка веде боротьбу за Україну на інформаційному фронті з самого початку російської агресії та у вишуканій інтелігентній манері підпалює сраки ворожим пропагандистам.
@irynagerashchenko - канал народної депутатки, співголови фракції ЄС у Верховній Раді. Відверто про важливе для України та всіх нас.
@right_inside_ua - Правий Інсайд. Спортивно-патріотичний канал. Вболіваймо разом за Україну! Український спорт має бути насправді українським.
@a_shtirlitz - актуальні новини з фронту, 200 бригада і багато іншого про небратів.
@solovei_ihor (NACHTIGALL) - канал досвідченого журналіста і аналітика Ігоря Солов'я. Пише про політику і нацбезпеку. Багато ексклюзивів, але головне – робить правильні висновки із ситуацій.
@moja_ukraina - краса України через призму фото і художнього мистецтва, та найкраща українська музика.
@tanya_adams - Політична НЕаналітика від Тані Адамс. І нехай ніхто не піде скривдженим.
@Sharpreview - Авторський канал Олега Шарпа: політика, економіка, історія, прогнози, тренди, інсайди, добрий гумор, злий сарказм.
@ukrainian_about_ukrainian — цікавий авторський канал українки Ксенії, де про Україну говорять чесно та без пафосу
@smolii_ukraine - Телеграм-канал політичного експерта Андрія Смолія.
Україноцентричний погляд на політику та суспільство.
@gistapa - славнозвісний Фашик Донецький. Ворог "народу днр". Мешканець окупованого рф Донецька.
@rozumaha - Політичний Магдіяж. Канал політолога та фахівця з гібридності Євгена Магди. Про політику всередині України та за її межами - влучно та іронічно
ї політики.
@berezoview - Канал політтехнолога та журналіста телеканалу "Прямий" Тараса Березовця, автора ютуб-каналу https://youtube.com/channel/UC7FEBULCrgaFxH05t6mYeHA. Все найважливіше про закулісся української та міжнародної політики. Відкрити / Коментувати

2021-06-02 18:01:06 Я не змогла б працювати в піарі (а до цього в журналістиці), якби не любила людей.

Та чого вже там — мені важко було б жити в цій країні, якби я не любила людей. Наших — українців.

Хтось каже — «у нас погані люди». Дивно.
«У мене» — люди прекрасні.

Так, я знаю, бувають різні випадки та різні соціальні групи населення — все це зрозуміло. В будь-якому суспільстві є ті, хто його псує. Але чомусь мені все частіше трапляються люди хороші.

Добрі люди. Люди, яким чомусь не байдуже.

От сьогодні був випадок.
Я часто користуюсь сервісом оренди велосипедів. Для того, щоб сісти за кермо такого байка (він стоїть прямо на зупинці громадського транспорту — на спеціальній велосипедній парковці) треба його «розблокувати». Простіше кажучи, навести смартфон на QR-код.

Байк, який я намагалася розблокувати, чомусь довго не піддавався. Можливо, бо лежав на тротуарі, а не стояв, як зазвичай. Тому я присіла біля нього і довго наводила на той клятий QR-код Зі сторони, мабуть, це виглядало дивно — я ніби сиджу на асфальті з нахиленою головою та руками, що тягнуться до керма

Десь за дві хвилини до мене підбіг незнайомець.

— Дівчино, так це ви байк розблоковуєте? Я подумав вам погано! Побачив, загальмував — он там машину біля дороги припаркував (показує на іншу сторону дороги за світлофором). І біг, думаю, треба ж скоріше!

Я подякувала, а потім ми з ним разом спробували розблокувати мій орендований байк. На цей раз все вийшло — я поїхала по справах, а незнайомець побіг до свого авто.

Буквально за півгодини я зайшла в підземний перехід метро і зрозуміла, що тут немає жодних пристосувань для переміщення велосипеда/дитячого візочка/інвалідного візка. Робити нічого — взяла байк під руки і уявила, що «це просто вправа на руки, а про те, як незручно все це для людей з обмеженими фізичними можливостями, мам з візочками і таких як як, на байку, — я подумаю потім».

В ту ж мить до мене підійшов вже літній мужчина.

— А що ж ви його сама тягнете? Дочекалися б мене — я б на початку ще допоміг.

Врешті, я знову подякувала та поїхала додому.

Можливо, в Києві дійсно не найкраща ситуація з пандусами, бордюрами та велодоріжками.

Але одне я знаю напевно — в нас найкращі у світі люди

#я_так_бачу Відкрити / Коментувати

2021-06-01 08:11:02 Настрій дня від Юрка Іздрика - без ком і крапок. Бо кому вони потрібні, коли говориш про почуття?
___
Людина сама нічого не може
людині завжди потрібен інший
на кого можна себе помножити
для кого варто писати вірші
з ким можна разом долати відчай
чи радість ділити не ризикуючи
хто може в будь-яку мить засвідчити
що ти – реальний що ти – існуєш
людина ж бо в себе не надто вірить
все свідка для себе шукає якогось
нема людини – спіймає звіра
не зловить звіра – віднайде бога
не знайде бога – візьме люстерко
та навіть там себе не впізнає
бо в сóбі бачить обличчя смерті
й не розуміє що смерті немає..
людина сама нічого не може –
ні народитись ні вмерти тихо
побудь же іншим мені мій боже
постій поблизу…
помовч…
подихай… Відкрити / Коментувати