ХРУМка ПОЛІТИКА

2021-05-31 17:27:55 Сергея Стерненко признали виновным по 263 статье и приговорили к 3 годам тюрьмы с заменой на 1 год условно. Відкрити / Коментувати

2021-05-31 16:01:30 Інколи не ми обираємо міста, а вони нас)

Я народилася у Києві, виросла тут біля станції метро Героїв Дніпра, де ми вічно пропадали по гаражах та стоянках машин, тут був мій перший похід в житті у кінотеатр «Україна» на Городецького - і це було просто диво на годину у темному залі, відчуття якоїсь магії лише для мене)).

Тут був мій перший поцілунок десь неподалік від театру Івана Франка (де саме вже і не згадаю точно, бо у спогадах лише тремтіння і відчуття, що від захвату не можеш дихати), тут була перша сигарета у дворах на Прорізній, і тисячі ночей, вечорів і побачень у Маріїнському парку... і перше справжнє доросле інтерв’ю на роботу в тому місті, де зараз галерея М17 на Антоновича...

...У 2008 я мріяла жити будь-де далеко від Києва.

Мені хотілося свободи, паризького шику, сучасності Лондону, характеру і музики Барселони. Київ здавався мені несучасним, занадто знайомим, але він (як і будь-яка рідна людина) терпляче сприймав це, і з розумінням відпускав та чекав.

У 22 я зібрала речі у невеличку валізу і покинула Київ, як мені здавалося, назавжди. У 25 я повернулася за візою, і побачила Київ зовсім іншим.

Сучасним, кольоровим, крутим, справжнім, який шукав себе так само, як я, який так само мав власний характер і неймовірні історії у минулому, але вчився нового і змінювався разом із його друзями та рідними, впускав у себе нове.

У 2014 в цьому іншому вже Києві йшов сніг, кричали дзвони Михайлівського, Київ палили, били, ображали його та його рідних людей. Він відроджувався, та не закривався, як це інколи робили ми, і вірив у кращі часи, власних друзів та їх сили.

Тоді я зрозуміла, що не можу його кинути. А точніше - що не хочу їхати, що хочу знову познайомитися з ним, що саме тут відбувається щось неймовірне і дуже-дуже важливе.

Зараз Київ розвивається більш стрімко, ніж будь-яке місто, яке я коли-небудь бачила у житті...

Він стає собою, він наче знайшов те, що давно шукав: поєднання історії та модерну, пригод та класики, тендітних парків та сучасних джунглів зі скла та металу.

У ньому маленькі кав’ярні на Рейтарській та кращі «офіси» світу на Труханівському над водою між серфбордами, цілі ліси в його межах та вічні криші Подолу, старовинні театри та андеграунд клуби у закинутих будівлях, печери Лаври, що погрязли у політиці, і коридори чистих сучасних коворкінгів, вічні золоті церкви та пагорби і прогулянки Андріївським та кальяни на берегу біля Річпорту, найкраща кава у світі та київська перепічка, біля якої завжди і в дощ, і в сніг, довжелезна черга)

...Ця енергія захоплює, підіймає, вчить, надихає... і немає іншого міста, де б я зараз хотіла жити та рости разом)

Зі святом мене, та зі святом тебе, мій Києве)
https://t.me/AlonaShkrum/1222 Відкрити / Коментувати

2021-05-31 15:55:24 Відкрити / Коментувати

2021-05-31 15:05:14 Сергея Стерненко оправдали по одной из статей. Она касалась 300 гривень. Ему грозило 7 лет тюрьмы с конфискацией имущества. Суд продолжается. Відкрити / Коментувати

2021-05-28 18:59:29 Відкрити / Коментувати

2021-05-28 15:49:50 ̶h̶a̶p̶p̶y̶ukrainian
Стихійне звалище пульпи та буту

Бачу таке вперше в житті. Навіть слів таких не чула.

Пульпа – це суміш твердих частинок і рідини, яка з'являється під час нарізання граніту - така собі незрозуміла подоба до глини та дрібних відходів каміння.

А бут – великі шматки породи каміння неправильної форми, які не можна використовувати.

І ось - величезні простори, де у тонах сміття важко розгледіти хоча б якесь життя.

Відчуття, ніби там все перетворюється лише на напівмарсіанський бруд.

Пульпа стає своєрідним болотом під час дощу, і марсіанською пустелею під сонцем.

Мабуть, чудова декорація для Burning man під Києвом, але от тільки це реальність, а не декорація.

Дерева та трава тут вже не росте. Сміття та пульпи стає кожного місяця більше і більше.

Таке видовище вражає дуже глибоко й сильно.

Колись давно я створила Instagram-акаунт з назвою happyukrainian.

Я стала депутаткою, і ця назва для мене отримала ще додатковий зміст показувати нашу країну та її туристичні місця.
На сьогодні це - ̶h̶a̶p̶p̶y̶ukrianian

На питання: «Що робити з неконтрольованим звалищем?» – просто відповіді немає.

Адже практично всі підприємства у Коростишеві, які займаються видобутком граніту, пульпу просто відвозять на окраїни міста. Через це й утворились стихійні звалища.

Плюс цей процес ніхто не контролює, і офіційно відведених місць для вивезення відходів немає.

Проблема залежить:

і від встановлення меж міста Коростишів (бо хто відповідальний?);

і від того, що підприємцям, які на сьогодні виробляють продукти на експорт, просто немає куди звозити залишики тієї ж пульпи (хоч вони і готові часто платити за це);

і від того, що в нас немає жодної програми та підтримки для переробки пульпи, яка залишається на землі, як відходи, замість буде переробленою.

Єдине підприємство у місті, яке повторно видобуває воду з пульпи (наскільки нам відомо), – це «Гран Мік». Інші – викидають пульпу на звалище.

Будемо розбиратись із цією історією.
-

Відвідали звалище та поспілкувалися з підприємцями ми нашою ініціативою «Без ярликів» - це про поїздки «в поля» невеличких українських міст до 35 тис. жителів у різних областях, де ми можемо спілкуватися без політики (бо ми з різних фракцій), але про конкретні проблеми громад.

#nolabels
#українськийінтерес
#безярликів Відкрити / Коментувати

2021-05-28 15:45:07 ̶h̶a̶p̶p̶y̶ukrainian Відкрити / Коментувати

2021-05-27 19:33:50 Конкурсна митниця?
 
Розпочались конкурси на голів регіональних митниць України
 
Ви, мабуть, бачите, що я дещо перестала писати про реформу держслужби та про конкурси, яких майже рік не було.

І які мали б забезпечити професійних людей на посади в країні.
 
Чому я про це НЕ пишу?
 
Бо вірю, що свою енергію можна витрачати лише на ті речі, які мають шанс показати результат. Справжніх і відкритих конкурсів зараз не відбувається.
 
На жаль, в країні повністю нівелюються конкурси на центральному рівні.

Я вангую, що 90% усіх нових «конкурсних» призначень, – будуть тупо затвердженням призначень тих самих людей, які вже були поставлені без жодного відбору в ручному режимі наче б то «на час карантину».
 
Цю битву ми відверто програли. Принаймні, станом на зараз.

В Офісі Президента не розуміють конкурсів, і вірять лише у «своїх людей». Які б ці люди непідготовлені не були. Шкода, але факт.
 
Відверто, за останні 6 років довіра до конкурсів на держслужбу ніколи не була такою низькою, як зараз.
На жаль.
 
Водночас я і вас, і колег – прошу звернути увагу на конкурси, які відбуваються на митниці.
 
Бо це новий цікавий кейс.

А треба боротися за ті кейси, які мають хоч мінімальний шанс.
 
Наше завдання:
- максимальна прозорість цих конкурсів та
- недопущення на посади людей, які не відповідають професійним вимогам.
 
Отже, що з конкурсами на митниці?
 
До Податкового комітету особисто звернувся голова Держмитслужби пан Рябікін, який запропонував депутатам слідкувати й контролювати конкурси категорії «Б» на призначення керівників регіональних митниць.
 
На відміну від усіх інших державних органів, тут Голова митниці не боїться відкритості і, навпаки, до неї запрошує.
 
На відміну від Національного агентства з питань держслужби (НАДС), до якого я написала вже, мабуть, листів 5 про те, щоб мене про конкурси в категорії «А» повідомляли і давали до них доступ.
 
А на листи мені відповідають вже після того, як конкурси пройшли. Це абсолютний провал і велике розчарування.
 
Зрозуміло, що на конкурсах на регіональну митницю депутати не мають права голосу, але тут політичний голос і не треба.
 
Але депутати точно мають здійснювати парламентський контроль і в цьому питанні призначень просто чудово працюють балансами та противагами

Чому, думаю, розумієте.
 
Усі члени комітету мають посилання, графік і доступ бути долученими до всіх співбесід, які вже стартували і триватимуть до 31 травня (у будні) із 10:00 до 16:20.
 
Спочатку ми слідкували в онлайн-режимі, як відбувалося тестування.

Можна було днями сидіти, як у школі, і дивитися, щоб вони не списували і не користувалися мобільними телефонами.
 
Тепер вже відбуваються самі співбесіди.

Їх графік великий і щільний, але їх може подивитися кожен депутат або його довірений помічник.
 
Щодо вимог до кандидатів на посади голів регіональних митниць, то це:
 
Освіта не нижче ступеня «Магістр».
 
Досвід роботи: на посадах держслужби категорій «Б» чи «В», в органах місцевого самоврядування чи на керівних посадах підприємств, установ організацій незалежно від форм власності не менше 2-х років.
 
Вільне володіння українською мовою.
 
Знання законодавства.
 
А також вимоги до компетентності: лідерство, доброчесність, стресостійкість, стратегічне управління та управління персоналом.
 
Загалом до співбесід з конкурсною комісією допущено 141-го кандидата, які подали 236 заявок на 14 вакантних посад (дехто подавав документи на кілька митниць одночасно).
 
Детально про те, як відбувались співбесіди, які питання кандидатам ставила комісія, чи насправді все відкрито, – напишу згодом. Відкрити / Коментувати

2021-05-27 19:31:21 Відкрити / Коментувати

2021-05-27 17:11:26 Із колегами-депутатами в рамках неформального міжфракційного об'єднання «Без ярликів» (так, і таке є!) відвідали «місто каменярів» – Коростишів Житомирської області.

Хоча, звісно, «місто каменярів» - це теж ярлик, проти яких ми як раз і виступаємо)

Бо місто виявилося в тисячу разів більше, ніж про вироби з каміння, їх успішний експорт, робочі місця чи проблеми у цій сфері.
 
Були абсолютно різні, але дуже цікаві зустрічі.

Як ковток свіжого повітря (і чудової сонячної погоди) серед нескінченного дощу й карантину.
 
Тож детальніше про поїздку:
 
Спілкувалися із громадами з 11 сіл, до яких до сих пір немає нормальної дороги. А шлях у 6 км для швидкої або шкільного автобуса займає 1,5 години (!).
 
«Привіт децентралізації». Люди говорять про цю проблему декілька років, і готові вже на найбільш радикальні кроки.
Будемо із цим розбиратися.
 
Зустрічалися з місцевими жителями с. Стрижівка, де незаконно намагаються відновити видобуток піску на кар’єрі.

Якщо це станеться, жителі села повністю залишаться без води у своїх оселях.
 
Дуже цікава, особисто для мене, зустріч стосовно брендингу центрального парку міста Коростишів, і можливості зробити з нього та околиць супермагніт для центральної України.

Історія про туризм та реальні проекти, у яких, сподіваюсь, зможемо допомогти.
 
Побачили з колегами неконтрольоване і стихійне «пульпове» звалище.
 
Це, мабуть, вразило найбільше. Буде окремий пост.
 
По закінченню поїздки – мали змогу зустрітись із представниками місцевих органів влади з різних партій та міським головою Коростишева Іваном Коханом.
 
Більш детально про проблеми та ініціативи громади, які візьмемо під свій контроль, напишу згодом.

Адже проблеми комплексні та залежать від багатьох чинників.
 
Трохи про «Без ярликів»:
 
Це достатньо непублічна (поки) міжфракційна ініціатива з депутатами з різних комітетів, направлена на вирішення конкретних і болючих проблем для невеликих українських міст (із населенням близько 25-30 тис. людей).
 
Бо дуже часто можновладці просто не доїжджають до таких міст як, наприклад, Коростишів.
 
До речі, ідея сформувалася ще до початку карантину і була дуже простою:

потрібно не лише підтримувати ініціативи одне одного у ВР, а й відвідувати невеличкі міста до 35 тис. жителів у різних областях, де ми можемо спілкуватися без політики, але для досягнення конкретного результату.

Поки дуже зайшло) Відкрити / Коментувати