Погана кампанія

2022-01-19 13:59:06 В Штатах кандидат до Сенату завдяки NFT зібрав 575 000 $ за 36 годин

Республіканський кандидат у Сенатори від Аризони знайшов цікавий спосіб збирати політичні пожертви. Блейк Мастерс виставив на продаж NFT (вид криптоактивів — фактично, унікальний об’єкт цифрового мистецтва) з обкладинкою власної книжки. Охочі знайшлися дуже швидко та поповнили фонд кандидата на пів мільйона доларів. Його колега з Каліфорнії виявилася менш успішною: лише 6 600 $ за три дні.

Традиційно, політики у США збирають пожертви продаючи різний мерч: футболки, кашкети, книжки. Але NFT, чий ринок сягнув 40 мільярдів минулого року, стає новим трендом. Не виключено, що таким чином можна обходити обмеження по фінансуванню виборчих кампаній.

А для наших депутатів є порада: NFT — вид мистецтва, а мистецька діяльність, як відомо, депутатам не забороняється. Тому малюйте картинки та виставляйте на продаж. Просто, законно та дуже дорого Відкрити / Коментувати

2022-01-19 13:58:54 Відкрити / Коментувати

2022-01-18 14:07:49 Вчорашні події з Петром Олексійовичем може затьмарити лише одне — його обійми з Кірою Рудик Тією, яка два роки тому скаржилася, що Порошенко занадто сильно хоче обійняти «Голос»

Ситуація така:

Літо 2019-го, «Голос» йде на вибори з риторикою «нових облич» та «професійного підходу до політики». Тим сами цілком і повністю зливаючи себе з електральним полем «Слуги Народу» з однієї сторони та «ЄС» з другої. Чим він і забовязаний своїм 5,82%.

Осінь 2019-го, фракція «Голосу» постійно бігає між критикою та підтримкою нової влади, намагаючись зобразити конструктивну позицію. Зрештою потрапляє у пастку «Самопомочі» та втрачає рейтинг.

Літо 2020-го, Кірі Рудик напередодні місцевих виборів показують соціологію. Стає зрозуміло, що головним конкурентом «Голосу» за виборця є саме «Євросолідарність» і без критики (навіть легкої) Порошенка голосів у них не з’явиться. Рудик в інтерв’ю для УП називає Порошенка конкурентом, після чого вся фракція «Голосу» вимушена пояснювати її логіку.

Початок 2020-го, Рудик говорить про нібито перемовини стосовно коаліції зі «Слугою».

Весна 2020-го, стає зрозумілим, що партії майже не видно і без критики влади можна втратити останній відсоток підтримки. «Голос» знову починає ходити на мітинги, а Рудик ліпити образ «партії бунтарів»

Висновків буде декілька.

В політиці не існує союзників, а є лише тимчасові партнери та інтереси. Але формувати позицію потрібно завчасно та виважено, інакше твій рейтинг сягне дна ще до того, як ти вимовиш: «опозиція» Відкрити / Коментувати

2022-01-18 14:07:44 Відкрити / Коментувати

2021-12-27 16:22:19 Повернення Порошенка в Україну: чого очікувати?

Якщо дуже довго казати: «Карфаген має бути зруйнований» — зрештою він впаде. Тому підозра п’ятому президенту мало кого здивувала. Втім, це не завадило йому стати головним хедлайнером новин напередодні свят. Ми у «Поганій кампанії» могли б впіймати хвилю хайпу, але вирішили взяти паузу, щоб підготувати для вас адекватний текст (а може й два) про цю історію.

Отже, Порошенко «відбув у турне» як мінімум до середини січня. Звісно, йому хотілося б повернутися у стилі Аятоли Хомейні, щоб одразу з аеропорту натовп відніс його у головне крісло країни. Які аргументи за/проти цього?

Порошенко взяв паузу. Це дуже важливо для мобілізації свого електорату. Фактично, у п’ятого президента є понад місяць, щоб організувати своїх прихильників та продумати план дій.

Порошенко взяв достатньо велику паузу. Як відомо, салат олів’є на вашому новорічному столі живе довше українських новин. Особливо це актуально в умовах свят, коли суспільна думка перебуває у напівкоматозному стані. Є ризик, що історія з Порошенко виявиться забутою чи набридлою.

Незрозумілі сценарії. Для успіху кампанії Порошенка потрібен істотний тригер, який може збурити протести. Порівняємо дві історії. Юлія Тимошенко була ув’язнена після довгого судового розслідування, яке постійно перебувало у полі зору медіа. Хоча це викликало певну реакцію, ніяких істотних протестів не було аж до самого Майдану. Тепер порівняйте цю ситуацію з арештом Саакашвілі у Києві, коли це перетворилося на епічну битву зі сценами на даху. Це зрештою мобілізувало більшість опозиції та значно вдарило по рейтингах влади (не варто забувати, що його кілька разів відбивали від правоохоронців).

Імідж. Більш того, між Тимошенко, Саакашвілі та Порошенка є критична різниця, що може стати ключовою. Саакашвілі, хоч і зазнавав ударів, але мав репутацію борця з корупцією та противника Росії. Більша частина негативу Тимошенко з’явилася саме під час її ув’язнення на Лук‘янівці. До цього вона виводила людей на Майдан у 2004-му і радше виглядала як жертва інфантильної політики Ющенка. Жоден з них не мав такого антирейтингу, який зараз має Порошенко. Тому їх не соромно було підтримувати. Але навіть це не врятувало їх від тюрми.

Тактика — наше все. Ідеальним варіантом для Петра Олексійовича буде прибути в Бориспіль, оточений технікою та тисячами правоохоронців, які миттєво кинуться на п’ятого президента. А його прихильники мужньо стримуватимуть ці навали. Порошенко із прапором, який йде брати владу, пізніше зобразять у картині «Петро, що веде народ». Всі ці події під об’єктивами сотень камер обов’язково додадуть йому підтримки. Втім, останні акції опозиції показують, що в МВС все ж таки читають західні методички по протидії протестам і неохоче ведуться на такі історії. Протест під Банковою показує, що поліція хоча й готується, але намагається діяти максимально лояльно, бо навіть найменша необґрунтована агресія — козир опозиції. Від цього саме й залежить успіх протесту.

Вікно можливостей. Зараз ми можемо спостерігати унікальне явище, коли вперше за багато років опозиція намагається діяти у більш-менш симбіозі проти Зеленського. Принаймні на кількох телеканалах чвари всередині вже майже непомітні. Ми не будемо казати, що потенційний арешт Порошенка буде тим, що об’єднає опозицію. Але не варто виключати ситуативний альянс. Зрештою, акції «проти капітуляції» тимчасово об’єднали ЄС, Голос та Батьківщину. Хто зна, що буде цього разу?

Тому не варто очікувати на сенсацію по поверненню Петра Олексійовича до України. Новорічні свята у штабі Порошенка пройдуть у постійній розробці стратегій поведінки. Чи зможуть вони переграти Банкову — побачимо з часом. Відкрити / Коментувати

2021-12-27 16:22:12 Відкрити / Коментувати

2021-12-24 17:58:32 “Cancel culture - не для всіх” або Східна Європа is the new black colored

Ви вже напевно чули про новий сезон популярного серіалу «Емілі в Парижі», де поміж іншого з’являться новий персонаж — українка з надмірно типовим для нас ім’ям Пéтра Петра нахабна, трохи дурнувата, має повну відсутність смаку і любов до халяви, чим і пояснюється її злодійкувата поведінка.

Ми не будемо обурюватися з цього приводу, це вже успішно зробили до нас, а краще поговоримо про більш глобальні речі.

Цей серіал — справа рук відомого нам Netflix. Будьмо відвертими, аудиторія Netflix доволі особлива. Переважно це молоді і прогресивні люди (з усіма наслідками), які не сприймають стереотипів та упередженостей відносно кольору шкіри/гендеру/віку/чогось там ще. Це ж правда, хіба ні?

Насправді стереотипи — один з ключових комедійних елементів. Всі ми (навіть якщо нам зараз соромно за це…) (…але, насправді - ні) сміялися з образів «чорних кварталів», жартів про геїв, білявок, китайських чи індійських студентів, надто темпераментних мешканців Кавказу. Погодьтеся, будь-який серіал знятий принаймні до 2010-го року неодмінно спекулював цими темами.

Але щось пішло не так.

Що відбувається зараз, коли витвір сценаристів чи режисерів торкається чиїхось почуттів? Наприклад, HBO закрив серіал «Удача» з Дастіном Хоффманом через кілька нещасних випадків з тваринами під час зйомок.
Обурені смертями кількох коней зооактивісти, змусили авторів припинити роботу на серіалом, не дивлячись на розпочаті зйомки другого сезону. Або ж коли Кевін Спейсі був повністю вирізаний з вже відзнятого фільму «Усі гроші світу» та серіалу «Картковий будинок», через звинувачення у харасменті.

Та що там казати про Спейсі, коли нові морально-етичні стандарти змусили вирізати момент з Трампом у фільмі «Один вдома»? Культура скасування змушує глобальну індустрію забути про будь-які жарти, відносно певних категорій осіб.
Певних, але не всіх.

Як відомо, святе місце не може бути порожнім, особливо коли мова йде про улюблене аудиторією використання стереотипів.
Якщо не можна жартувати про чорних/геїв/жінок, бо всі вони мають згадуватися лише у позитивному контексті, то на допомогу приходять … (барабанна дріб) СХІДНЯКИ!

Цей образ не такий вже й новий. Ще Моніка з «Друзів» жартувала про любов українських жінок додавати у будь-яку їжу сало, а Джаред Лето малював кокаїном мапу України. Ну, в ті моменти, коли не торгував зброєю.

І нас це не дивувало, бо стигми тоді були всюди, та й згадки про нас були не такими вже й образливими.

Але образ українців з того часу значно девальвував. Бо коли насміхатися над темною шкірою чи сексуальною орієнтацією стало табу, яке може поставити під загрозу твій фільм за кілька сотень мільйонів, доводиться вигадувати нові об’єкти для кепкування.
І хто підходить на цю роль краще, ніж українці чи інші мешканці Східної Європи?

Зрештою, вони minority, але достатньо білі, щоб це не викликало обурення. Тому на них можна ретранслювати всі хибні стереотипи, створювати фальшиві манери поведінки та висміювати без жодних перепон.

Така доля.

Інакше чому нікого (крім Назарбаєва) не обурив казахський журналіст Борат, який чомусь спілкується польською, а його донька румунською? Бо всім «нраіца».

Чи закріпиться цей штамп на українцях та українках — залежить лише від нас.
Зрештою, пам’ятаєте, як добре ми вмазали FIFA у 2018-му? Фактично, Netflix вже заробив собі на невелику кампанію, на кштал #metoo чи #JeSuisUkrainianInParis, які викривали би приклади дискримінації наших співвітчизників за кордоном.

Бо ця вся історія зводиться до одного вибору, який доведеться рано чи пізно зробити всім прихильникам політкоректності: або ми жартуємо вільно без всяких обмежень (як у старих-добрих комедіях 90-х та нульових), або ж давайте дотримуватися справжньої рівності.

Простіше кажучи - або жартуємо з усіх, або ні з кого.

Без цього вибору поведінка Netflix та всіх його наступників буде лише прикладом безвідповідальної політики подвійних стандартів. Відкрити / Коментувати

2021-12-24 17:58:21 Відкрити / Коментувати

2021-12-22 14:00:34 Друзі, «Погана кампанія» прагне розширити ваш лексикон і готова поділити новим терміном.

С — спойлер

Не кваптеся казати, що це дурня, бо мова йтиме не про кіно. Спойлером у політичних технологіях називають кандидата, який не здатен перемогти на виборах, але може суттєво відтяти голоси в одного з лідерів. А з ними, можливо, і перемогу.

У нас спойлерів часто називають «технічними» кандидатами, хоча це не дуже коректно. Спойлер — більше про електоральні симпатії, ніж про місця у виборчих комісіях. Тому поговорімо про те, як створити якісного спойлера на найбільш екстравагантному прикладі.

Є (більш відомий нам під іменем Каньє Вест) все ж таки виявився спойлером Дональда Трампа. До такого висновку дійшли журналісти кількох видань. Каньє був яскравим прихильником Трампа, але на фоні BLM протестів начебто змінив свою думку. Вест балотувався на президентських виборах у 2020 році у якості незалежного кандидата. Тоді чимало ЗМІ писали, що це виборчий хід Трампа, яким він має відтягнути голоси Джо Байдена. Прямі докази з’явилися лише вчора — Каньє консультували республіканські юристи.

Не будемо казати, що кампанія Веста вдалася, бо він отримав лише 60 тисяч голосів. Втім, побудована вона була за всіма канонами спойлерів:

Відтягує голоси суперника

Вест за багатьма параметрами підходив для виборця Байдена. Вони зазвичай більш прогресивні, молодші та живуть у великих містах. Темношкірий кандидат, який обіцяє будувати суспільство за мотивами фільму «Чорна пантера», мав зацікавити невпевнених молодих виборців Демократичної партії.

Тримає дистанцію

Звісно, якби Вест почав казати про расизм республіканців чи соціальну нерівність, то лише б підіграв демократам. Все ж таки Каньє лідер думок і здатен був би не відтягнути голоси у Байдена, а лише підсилити популярність його програми серед виборців. Тому хороший спойлер має тримати певну дистанцію від обох кандидатів. Вест брав участь у BLM демонстраціях (демократична тема), але робив пожертви людям, чий бізнес постраждав від погромів (республіканська тема). Він виступав проти абортів (знову республіканці), які називав геноцидом темношкірих (демократична тема).

Підібрана електоральна мапа

Американські закони дозволяють балотуватися лише в окремих штатах. Каньє обирався лише у 12. І майже всі вони (барабанний дріб) — демократичні. «Червоною» була лише Оклахома, втім Трамп там перемагав з величезним розривом. Решта штатів віддавала перевагу Байдену, а головне — мінімальну перевагу. Розрив там був у 1-2% і поява такого кандидата Веста могла б дещо змінити стан справ.

Зрештою, Трамп не переміг, як і Каньє. Хоча останній навіть не збирався. Втім, задум був гарний, бо в 9 з 12 штатів, де балотувався Вест, лідерство здобув саме Трамп. Навряд чи у цьому є заслуга саме нашого спойлера, але стратегія Республіканської партії була досить правильною.

До речі, у нас могли б бути не менш цікаві спойлери. Подейкують, що Володимира Зеленського вмовляли стати спойлером Святослава Вакарчука, коли весь український (та й не тільки) політичний бомонд був впевнений, що він висуватиметься.

Втім, перші ж рейтинги Зеленського виявилися настільки шоковими, що стати спойлером з подвійною силою переконували вже самого Вакарчука.

Втім, це вже зовсім інша історія… Відкрити / Коментувати

2021-12-20 11:00:00 Передвиборча агітація з Чехії

Місцева партія влади стверджує, що захистить всіх від Піратостану. «Піратостан» прямі конкуренти правлячої партії. Згідно з останніми соцопитуваннями, можуть взяти парламентську більшість. Таку назву партії дали місцеві. Це блок у складі Піратської партії (реально така назва) та політсили мерів міст, під назвою Stan. Пірати не розгубились та дали відсіч такій агітації відповівши «Піратостан — це земля, де не крадуть». Відкрити / Коментувати