Тарас Чорновіл 🇺🇦

2021-10-02 12:06:19 Це вже ніби й не новина, що Зеленському підкинули ще одну ідею такого "чого ніхто ніколи не робив" - захистити наші кордони від РФ та Білорусі комплексом споруд "Стіна". На проєкт міністр МВС Монастирський уже вимагає в уряду 17 мільярдів гривень на наступний рік, а основні капіталовкладення заплановані через рік.

Десь у куточку тихо схлипує Арсеній Петрович, курить бамбук та зітхає: "А за що ж мене стільки років товкли? І чи не лоханувся я тоді з ціною?.."

P.S.: Нарізку з офіційного сайту МВС та архівних кадрів гарно скомпонували на ТК "Інсайдер". Відкрити / Коментувати

2021-10-02 11:36:37 А мене турбує дещо неочікане питання: "Де Шефір?" Невже таки добили? Тисячі слідчих, нацгвардійців, поліцейських, сбушників, собак, вертольотів, водолазів... "шукають" "терориста". І навіть знайшли вже давно загиблого чоловіка та одну (чи ж вона там одна?) незаконну вирубку. Це добре.
А Шефіра якось так непомітно знову втратили. Мушу нагадати, що він працює і отримує чималу зарплату на досить відповідальній посаді першого помічника президента. Така людина повинна постійно бути поряд із своїм шефом, формувати й забезпечувати графік, отримувати й оперативно розписувати всі доручення, отримувати звіти й невідкладно доповідати. Це - ніби нянька, яка супроводжує кожен крок маленької дитини. І ота дитина є, якась бурхлива діяльність, словесний понос та переміщення першої задниці країни також помітні. А няньки, яка мала б ту задницю регулярно підтирати та спрямовувати, нема...
То може вже на пошуки самого Шефіра переключитися? Відкрити / Коментувати

2021-10-02 11:36:05 ВЕЛИКА ФІКЦІЯ. Усе точно. Відкрити / Коментувати

2021-10-01 23:37:29 Осінь прийшла, саджати почали. Один пішов. Не діждуся, коли Коломойський купить білет до США. Відкрити / Коментувати

2021-10-01 16:08:00 Тільки но написав про донос віцепрем'єра й міністра стратегічних галузей Уруського на Марченка, що той, контра вражеська, не хоче виконувати дитячі фантазії "найвеличнішого". Припустив, що завдяки таким умілим "тук-тук-тук" звільнити можуть ще й не Уруського, а якраз неслухняного міністра фінансів.

Аж ні. Мабуть таки приберуть. Але не тому, що і сам Уруський нічогісінько не робив на посаді, і міністерство його "не приший свині сідло". А через те, що "дуже гідну" заміну відшукали. Тепер забезпечувати косметичні процедури зє-Лєнці буде сама віцепрем'єрка... Ідеться про таку собі Липківську-Ергюль Олену Григорівну, власницю торгівельної марки "Експрес-манікюр" та працівницю турецької фірми Sahne Vizyon Casting Turism. Я коли побачив у новинах, не повірив. Поліз у гугл і відшукав там її декларацію, в якій чорним по білому написано, що вона претендує саме на нинішню посаду Уруського. Додам вам посилання на її декларацію з підтвердженням, а ви її рахунки, квартири, машини, цінності самі досліджуйте (там уся необхідна інформація, яку не закрили, як конфіденційну):
https://public.nazk.gov.ua/documents/da7dfe4c-4846-4d4e-98c8-015e762a23f2

Вона задекларувала цілу купу нерухомості, а ще дорогі елітні автомобілі та мегадорогі прикраси й аксесуари (як вам 5 сумок всередньому по чверть мільйона кожна, а ще одяг і прикраси на понад 2 мільйони). Гроші, згідно декларації, переважно тримає в готівці. І це вам не якісь пару тисяч гривень, якраз стільки в неї на рахунках українських банків. А готівки там на мільйони. І основне - доходи пані майбутньої віцепрем'єрки та її чоловіка, громадянина Туреччини, не покривають і відсотка від їхнього майна та заощаджень. Ні, пояснити можна все, що завгодно, але всі дані з декларації шановної пані кандидатки можуть свідчити про уникнення від оподаткування та інші сумнівні дії, як і про схильність до корупції. Доки вона була звичайною громадянкою України (тільки України, чи й Туреччини?) та дружиною громадянина Туреччини, то ці перипетії могли б зацікавити хіба фіскальну службу. А тепер вона стає особою із особливою схильністю до корупційних ризиків.

І ще одне. Її майбутня посада передбачає безумовний доступ до державної таємниці, якщо сімейка Зеленських остаточно не перетворять поняття стратегічних галузей економіки на свою індустрію розваг, салонів краси та іншого щасливого просаджування життя в країні голодних і убогих лохів. Але як має пройти спецперевірку особа, в якої чоловік - громадянин іноземної держави, а місце проживання, згідно декларації - квартира в Туреччині (їх у неї з родиною там три), а в Україні маленька квартирка записана в декларації лише, як місце реєстрації...

І тепер останнє. А в чому така унікальна цінність цієї чергової подружки Зеленських, що її призначають аж на посаду віцепрем'єра та міністра із стратегічних галузей економіки. Як розумію, цінність нульова, про жодну активність у таких сферах невідомо. Який у неї досвід управління? Державної служби - точно ноль, а про іншу, як і про будь-які досягнення поки не відомо нікому. Тобто, якась пані з нульовими підставами просто так стає другою чи третьою людиною в уряді, бо так захотів Зеленський чи випросила його жінка?! І ці продажні й тупорилі слуги за таке проголосують? І яка може бути повага до країни, в якій насєлєніє отаке понаобирало та й далі готове підтримувати. А щодо стратегічних галузей, то тут якраз "хужє нє будєть". Їх і так у нас ця влада вже добила, тому щось зруйнувати та пані навряд, чи зможе. Хіба трошки підсяде на якийсь черговий корупційний потік. Але до цього нам уже не звикати... Відкрити / Коментувати

2021-10-01 10:45:22 Божевільний таваріщь Саахов (Міхеїл Саакашвілі) таки прилетів до Грузії й висадився в Батумі. Мені за минулі роки на нього багато накипіло за ту шалену деструкцію, невдячність, тупу злобу, яку він приніс в Україну. Але зараз я навіть не шлю йому вслід побажань, щоб його там арештували та знущалися так, як за його наказами добивали в'язнів у грузинських тюрмах за його правління.
Нічого злого вслід. Лише одне-єдине побажання: "Міхо! Ніколи не повертайся в Україну. Нехай тобі щастить в Грузії, від якої ти вже не раз відрікався, нехай в тебе все там вдається, бо в Україні ти окрім шкоди не зробив нічого. Щасливого побуту на історичній батьківщині й назавжди забуть дорогу до України!" Відкрити / Коментувати

2021-10-01 10:31:19 Сьогодні відбудеться засідання Комітету з премії ім. В’ячеслава Чорновола за кращу публіцистичну роботу в галузі журналістики. Частину творів проглянув у попередні дні, останні проглядав цієї ночі. Звик відповідально ставитися до своїх обов'язків, тому зараз геть невиспаний. Відчуваю, що будемо довго дискутувати на засіданні комітету, бо явного лідера, як це бувало в минулі роки, не бачу.
Є варті уваги праці. Але частина випадає з галузі "публіцистика". Це скорше монографії, хоча й анонсовані у формі нарисів. Цьогоріч практично нема саме журналістських робіт, які б виходили у періодиці. Більшість представлених творів - об'ємні книги. І ще одна проблема багатьох наших авторів, які пишуть у національно-патріотичному та суспільному секторі, важкість та нудність викладу. Дещо з цілком правильних матеріалів ледве втискав у свою свідомість. Ні, для наукового обігу такий стиль може й був би прийнятним (і то навряд, бо пригадую захопливі наукові ессе видатних фізиків-ядерників, коли працював над цією тематикою), але публіцистика - це ж війльний, легкий виклад, який під доступною формою популяризації приховує глибину й відповідальність пошукової праці. А коли тобі пропонують працю на 400-500 сторінок, а ти втрачаєш бажання її читати вже після перших абзаців... Щось подібне ми заковтували хіба після тривалого інформаційно-духовного голоду в роки Пєрєстройкі. Але не нині треба міняти стиль, бо щороку під час перегляду номінованих творів ніби повертаюся десь у початок 90-их. А це неправильно.
Що ж, будемо сперечатися. Цінні праці є. Хоча виклад шкутильгає у більшості. Відкрити / Коментувати

2021-10-01 10:13:35 (Це закінчення попереднього тексту). А от із супутником знову вилізло. До речі. Це творєніє зеленої мислі мало літати десь на орбіті й передавати своє "біп-біп" ще на День Незалежності... Зараз запраглося до Нового Року, хоча й це абсурдно та нереально. А тепер про інфантильність. Зеленському в наркотичному дурмані намріялися свої Нью-Васюки: цьогоріч перший супутник, наступного року ціла купа наступних, а до кінця його каденції висадка на місяць. Це справді якесь примітивне божевілля. І справа навіть не в вартості такої програми, для якої потрібно обнулити кошти на пенсії, освіту, охорону здоров'я тощо. Питання доцільності. Кілька найбагатших країн у минулі десятиліття тратили сотні мільярдів доларів для освоєння космосу. Але це вже давно в минулому. Сьогодні космос - це виключна прерогатива приватного бізнесу. А держави іноді ще запускають окремі супутники для військових чи розвідувальних цілей. Виняток становлять хіба тоталітарні РФ та Китай. Схоже, що в їх ідеологічному світі й продовжує жити зелений нєдоросль.
Відомство Уруського, виконуючи забаганку Зеленського і розробляючи якісь космічні фантасмагорії, так і не змогло надати економічного обґрунтування та пояснення, чим займатися, кого обслуговувати та як приносити гроші буде отой наш нафантазований супутник. Тому й програми не змогли написати. Бо в ній могли б зафіксувати лише такі фрази: "Виконуємо бажання "найвеличнішого", штампуємо купу дорогого мотлоху, платимо великі гроші, запускаємо цей мотлох у космос, де він крутиться, передає сигнал на рівні першого совєтського супутника та регулярно появляється на смартфоні Зеленського, коли пролітає над Україною, щоб він міг про це розказати в своїх відосіках чи похвалитися при зустрічі з кимось з-за кордону". Мінфін у фінансування такої дурні відмовив. Хоча, якби була реальна програма із чітким економічним обґрунтуванням, то можна було б дискутувати. І Уруський зразу накатав донос. Те, що зєпрідєнт до всіх цих питань при нашій системі влади ніби ніяким боком не дотичний, це вже більше значення не має.
І знаєте що? Я зовсім не здивуюся, якщо Уруського раптом вирішать не звільняти. А крісло захитається під Сергієм Марченком. Його також не особливо шкода. Бо він уже доказав, що ефективним службовцем міг бути лише в адекватній владі, де над ним були розумніші зверхники, працювала реальна система та віддавалися мудрі вказівки. Самостійно він, як і Маркарова, виявився не дуже ефективним. Хіба не аж таким примітивним, як втілювачі дитячих мрій Зеленського. Але нині це не аргумент. Відкрити / Коментувати

2021-10-01 10:13:35 От я вам тут одну цитату наведу. Вона на перший погляд ніби й ні про що, лише класичне дуполизство. А як на хвильку вдуматися в цей текст, то війне крижаним холодком 1937-го, а не лише бридкеньким бажанням чергового чиновничка прогнутися перед начальством.
Але почнемо з оригіналу. Ось фраза віцепрем'єр-міністра України - міністра з питань стратегічних галузей промисловості України Олега Уруського: "Мінфін прекрасно знає, що космічна тема – це пріоритет Президента. Це включено до програми Президента, Уряду та Верховної ради. Вони формально кажуть: "Програма ж не прийнята. Програма буде, ось тоді будемо говорити". Але ж Володимир Олександрович ставить задачу, щоб ми у 2022 році запустили наступні супутники, а в 2024 – модуль на Місяць. Це ж потребує вже фінансування! Ми не можемо собі дозволити рік втратити…"
А тепер до паралелей. Це не дослівна цитата з Лисенка, а авторський переказ: "Товарищь Сталин на Всесоюзном собрании передовиков сельского хозяйства подтвердил, что приоритетом для страны является производство новых сортов зерновых, и в первую очередь ветвистой пшеницы. Благодаря этой программе Советский Союз должен победить в исторической борьбе против загнивающего запада. Но окопавшиеся в Академии аграрных наук предатели-троцкисты и последователи апологетов продажной девки империалызма генетики занимаются соботажем и противоставляют свои мелкобуржуазные принципы и вредительскую сущность приказам великого вождя, преступно ослабляя нашу советскую родину".
Друга фраза прозвучала, на щастя для звинувачуваних, не в 1937-му, а десь на межі 40-50 років. Тому їх тільки посадили, але не розстріляли. Півтора десятиліття до того вирок був би миттєвим і однозначним. А щодо авантюри із гіллястою пшеницею, яка за словами сталінського мракобіса Лисенка мала призвести до кількохразового зростання урожайності, то вона виявилася тупиком. Нормально не родила, потребувала особливого догляду, не піддавалася якісному обмолоту тощо. Цілковитий провал, як і всі прикладні наслідки лжевчень облюбованого Сталіним академіка. Я цей не найяскравіший приклад навів лише тому, що завдяки першій біологічній освіті тут більше в темі. Але в 30-их було вдосталь більш прецизійних порівнянь до нинішньої ситуації навколо нової забавки для недоумкуватого зєпрідєнта.
А тепер до дня сьогоднішнього. Над Уруським нависла загроза звільнення через абсолютну відсутність результатів. Їх і не могло бути. Бо ніяких стратегічних досягнень не напрацьовувалося й грошей на них не було. А оборонка, яка могла б підпадати під визначення стратегічної галузі (саме так у всьому світі й відбувалося), явно не в фаворі зеленої влади. Уруський відсидів у своєму кабінеті з чималою зарплатою абсолютно вхолосту. Хіба програм і стратегій наплодив. І одна з них припала до душі інфантильному нєдорослю. Головне ж подати, як слід. Ми й так космічна держава. Але для поновлення цього статусу в світі треба добре попрацювати із закордонними партнерами, щоб приєднатися до проєктів, аналогічних до "Морського старту". І це якраз робота для президента (але не для зєпрідєнта, який не звик працювати й досі іграшками бавиться).
Але нєдорослю-манілову запропонували купу красивих фантиків, позбавлених бьудь-якого змісту. Наприклад, власний космодром та свій супутник. Щодо космодрому, на який також молиться ця помилка історії, то це ідея лише для таких неграмотних, як воно. Бо просто згадайте траєкторію й дальність падіння відпрацьованих ступенів ракет. У нас нема поряд океану, а нафантазований Уруським для Зеленського космодром над Чорним морем накриває заборонною зоною навіть Туреччину. Про цю фантазію вже ніби притихли. Бо на ній, звісно, можна було б украсти пару мільярдів (і навіть не гривень), але сама затія аж надто смішна. (Продовження в наступному блоці) Відкрити / Коментувати

2021-09-30 10:37:52 До чергового зальоту Притули з заявкою на наступні вибори (жодної політики, тільки бізнес) та його партії СРАКА по соцмережах вже прогулявся коротенький ролик на пів хвилинки, де він якраз про неї й говорить. А я витягнув весь той номер, послухав і... І чомусь мені зовсім не захотілося сміятися.



Я відділяю в людях різні їхні сутності. У Притули сприймаю його дійсно непоганий гумор (хоча теж не без бикування), волонтерську діяльність. Його не став би порівнювати із бидло-гопотою Кварталу. Але тільки оскомину може викликати його політична всеядність та готовність продатися під будь-який проєкт: хоч для Пінчука, хоч для Зеленського чи швагра Хомутинніка з його партнером-олігархом Веревським. Тому, не сприймаючи нинішнього самоприниження, й досі іноді можу посміятися з якихось старих реприз. Нові стали надто нещирими, із якимось непристойним самолюбуванням.
Але ця дійсно сумна. Бо цей доволі вдалий стьоб у нас реалізувався в житті майже цілковито. Тому й публікую весь запис. Зробив цю пародію з України не Притула, а деякі його спонсори та одне майже випадкове МЗЧ (Маленьке Зелене Чмо). Але зараз і він, схоже, хоче ще раз до цього блюзнірства долучитися.
Але ж як, холєра, як усе сповнилося... Аж до мами Рімми чи мавпи-Стефанчука в президії Ради... Відкрити / Коментувати