Тарас Чорновіл 🇺🇦

2021-09-30 10:37:52 До чергового зальоту Притули з заявкою на наступні вибори (жодної політики, тільки бізнес) та його партії СРАКА по соцмережах вже прогулявся коротенький ролик на пів хвилинки, де він якраз про неї й говорить. А я витягнув весь той номер, послухав і... І чомусь мені зовсім не захотілося сміятися.



Я відділяю в людях різні їхні сутності. У Притули сприймаю його дійсно непоганий гумор (хоча теж не без бикування), волонтерську діяльність. Його не став би порівнювати із бидло-гопотою Кварталу. Але тільки оскомину може викликати його політична всеядність та готовність продатися під будь-який проєкт: хоч для Пінчука, хоч для Зеленського чи швагра Хомутинніка з його партнером-олігархом Веревським. Тому, не сприймаючи нинішнього самоприниження, й досі іноді можу посміятися з якихось старих реприз. Нові стали надто нещирими, із якимось непристойним самолюбуванням.
Але ця дійсно сумна. Бо цей доволі вдалий стьоб у нас реалізувався в житті майже цілковито. Тому й публікую весь запис. Зробив цю пародію з України не Притула, а деякі його спонсори та одне майже випадкове МЗЧ (Маленьке Зелене Чмо). Але зараз і він, схоже, хоче ще раз до цього блюзнірства долучитися.
Але ж як, холєра, як усе сповнилося... Аж до мами Рімми чи мавпи-Стефанчука в президії Ради... Відкрити / Коментувати

2021-09-30 10:37:11 До попереднього допису про мега-досягнення зеленської каманди маладой із найбільшого в історії зростання заробітної плати українців ( в попередньому дописі скріни від слуги Зеленського О.Жмеринецького). А ці дані від Державної служби статистики:
реальна зарплата українців за місяць зменшилася на 2,2%.
Розмір середньої заробітної плати у серпні зменшився до 13 997 грн.
порівняно з липнем розмір середньої номінальної заробітної плати зменшився на 2,4%, або на 348 грн. (Реальна заробітна плата характеризує купівельну спроможність номінальної заробітної плати під впливом змін споживчих цін на товари і послуги та рівня податків й обов’язкових платежів).
За даними того ж Держстату зростають лише борги із заробіних плат:
з початку року зарплатні борги зросли на 1,317 млрд грн, або 50,4%, а в порівнянні з даними річної давності - на 1,037 млрд грн, або 35,9%.
Станом на 1 вересня сума заборгованості з виплати заробітної плати в Україні склала 3,929 млрд грн.
Заборгованість із виплати заробітної плати на підприємствах, які припинили подавати звіти упродовж 2019–2020 років, на 1 вересня 2021р. становила 158,4 млн. грн.
На початок вересня три чверті заборгованості припадало на промисловість - 75,8%.
Бльше половини боргу утворено в Донецькій (20,2%), Дніпропетровській (12,9%), Харківській (12,3%) областях та м. Києві (19,0%).
Структура заборгованості за сферами економіки:
промисловість - майже 2,976 млрд грн
професійна, наукова та технічна діяльність - 310,23 млн грн
транспорт, складське господарство, поштова та кур'єрська діяльність - 218,44 млн грн.
А тепер можетеглянути вище, де я щойно опублікував скрін із фейсбука депутата-слуги Олексія Жмеринецького про неймовірне зростання зарплат в Україні.
Усім гарного ранку. А 73% ще й побажання - живіть із цим та втішайтеся. Хоча, схоже, ті будь-яку локшину на вухах за чисту монету приймуть. Відкрити / Коментувати

2021-09-30 10:35:37 Ну, яких вам ще реформ не вистачає? Чого ниєте? Вам слуги Зеленського вже благоденство збудували. І якщо ви його не відчули, то лише тому, що через свою злобну ненависть до Зелепуцьки не спроможні відкрити очі на нову реальність. Принаймні, на "реальність" від слуг Зеленського.
Це із акаунта одного з членів фракції СН. Іноді заглядаю, коли хочу потішитися. Що не допис, то епохальне досягнення. Раніше була приповідка, що найбільша повія - це статистика. Тепер розумію, що ні. Найбільші - це ті, які її перебріхують, перемелюють, замішують у потрібних пропорціях та вішають своїм легковірним виборцям на вуха. До речі, та сама статистика, лише не від їхніх нардепів, зафіксувала факт падіння заробітної плати в Україні. Відкрити / Коментувати

2021-09-29 23:51:36 Я дуже надіюся, що історія з внутрішнім документом ЄС, яким країни-члени інформуються про проблеми, які виникли з режимом безвізу із рядом держав та про рекомендації його переглянути, не призведе до негативних наслідків. Але втішання від нашого міністра-рекламіста вже давно не викликають жодної довіри. Щоправда, в німецькій пресі опублікували коментар Феддерального президента Франка-Вальтера Штайнмайєра, де він заперечує його наявність.
Ніби мало б заспокоїти. Але це якийсь цікавий "фейк", коли саме цей документ бачили й аналізували брюссельські журналісти, а на 13 жовтня взагалі призначено засідання візової робочої групи для його розгляду й ухвалення рекомендацій. Звісно, пан Штайнмайєр не став би умисно говорити неправду (хоча, стосовно російсько-української війни він такі речі допускав), однак, це тільки свідчить, що документ, який обговорюємо, належить до документообігу нижчого рівня. Це добре. А погано те, що подібні теми вперше перейшли з рівня голослівних заяв до статусу робочих документів та засідань. Але я поки більше схильний до оптимізму. Відкрити / Коментувати

2021-09-29 15:49:57 От же ж, попереджали зеленоголових виборців та обранців, що вони можуть до цього призвести... В ЄС реально розпочалося обговорення теми про припинення режиму безвізових поїздок для громадян ряду країн, у їх числі й стосовно України. 27 червня був випущений внутрішній документ ЄС (про нього згадує Радіо Свобода й інші джерела), яким розпочалися консультації з цього приводу. Поки це ще не катастрофа, ще нема ніякої незворотності. Цілком реально, що в Євросоюзі не ухвалять таких рішень, але... Але старт уже даний. І зараз це вже не просто розмови.
https://www.rferl.org/.../eu-visa-free.../31483633.html
Це не документ стосовно України. Він охоплює крім нас Молдову, Грузію, країни Західних Балкан. Але далі найцікавіше. До всіх країн висловлюються системні звинувачення щодо порушення їхніми громадянами міграційних правил, надмірне безпідставне подання заявок на отримання притулку, невиконання угод про реадмісію тощо. Багато конкретики й відзначені у відсотка наростання негативних тенденцій. Претензії до УКРАЇНЦІВ, натомість, або відсутні взагалі, або ж загальні й без конкретики, як у випадку Німеччини, Франції, Італії, Чехії. І схоже, що ми потрапили в цей список, бо в європейських країн наростають претензії до УКРАЇНИ, як держави, а не до її громадян за кордоном. І цього можна було очікувати від перших днів обрання й бикування зеленої каманди. Ми попереджали, вони плювати хотіли. А заплатити доведеться всім однакову ціну. Відкрити / Коментувати

2021-09-29 15:28:41 Відкрити / Коментувати

2021-09-29 15:28:20 Бабин Яр – одна із найглибших ран, один із найважчих спогадів про Голокост, цю безпрецедентну в історії людства катастрофу. Важко повірити, що таке масове й жорстоке вбивство сталося не в темні віки дикого середньовіччя, а 80 років тому, посеред двадцятого століття.

Урочище Бабин Яр за лічені дні, 29-30 вересня, перетворилося на жорстокий конвеєр смерті, де були вбиті перші жертви нацистської політики – більше 30 тисяч київських євреїв. За даними науковців у 1941-1943 роках у Бабиному Яру знайшли свій останній притулок близько 100 тисяч людей різних національностей: євреїв, українців, ромів, військовополонених, підпільників, членів Організації українських націоналістів та інших.

Сьогодні, вшановуючи невинних жертв, маємо пам'ятати: будь-який режим, який має за ніщо права та свободи людини, несе в собі загрозу для самої людяності. Для цих режимів життя – ніщо, а люди – лише гвинтики в смертоносній машинерії диктаторів-параноїків.

Трагічні події минулого вимагають від нас виховувати нові покоління на принципах поваги до людської гідності та толерантності. І нашим моральним обов'язком є точно не допустити повторення злочинів проти людства та людяності.

Вічна пам'ять невинно убієнним... Відкрити / Коментувати

2021-09-29 15:26:48 (Це закінчення до попереднього тексту). Що зробили у відповідь нацисти? Можна було й не гадати, що вони у відповідь проведуть жорстокі каральні акції. Але жертвами їх не стали пересічні жителі Києва, оскільки саме вони найбільше постраждали від підриву центру міста червоними. Ніби ж добивати й так потерпілих від комуністів громадян з пропагандистського погляду було б неправильно. Навпаки, населенню мали представити справжніх і вигаданих винуватців. Справжні, які замінували місто - комісари й енкаведисти, з Києва втекли, підпільників, які попалися, розстріляли, але їх було замало для пояснення такого масштабного злочиную І тоді гітлерівці зробили те, що вони вміли найкраще - призначити винуватцями євреїв, як це робили в Німеччині ще від початку 30-их.
Саме через абсолютно дику акцію сталінських опричників доля київських євреїв (так і тих, що жили в центральній частині Україні) виявилася настільки трагічною. Що було б, якби не цей злочин комуністичного безумства? На жаль, доля більшості єврейського населення України була визначена, рішення про "остаточне вирішення" розкручувалося й набирало обертів. Але спершу в Києві та в сусідніх містах був би часовий проміжок, коли всі готові для цього мали б час, щоб утекти, переховатися. Сумна статистика свідчить, що таких щасливих було не аж так багато, але вони були скрізь. Потім важкий період в гетто, де все ж був шанс для порятунку. І навіть у таборах смерті загинули не всі.
Багато врятованих прихистили місцеві жителі (а їх могло бути в десятки разів більше), хтось би переховувався чи подався б до різних партизанських загонів. Це був ілюзорний, але шанс, який мали євреї в Європі та й у багатьох українських містах, але його не отримали єврейські родини Києва. І безумовно жорстко осуджуючи страшний злочин нацистів, маємо пам'ятати, що злочин і трагедія Бабиного Яру у такій формі не відбулися б, якби не поштовх, який дали цьому злу ті, хто сьогодні проповідують своє побєдобєсіє. А ще звинувачують у тих трагедіях кого завгодно, найперше українців, але тільки не себе самих і своїх енкаведешних дєдов, які підривали... Відкрити / Коментувати

2021-09-29 15:26:48 У продовження до болісних роздумів про страшну трагедію Бабиного Яру. Він став однією з найстрашніших у світі міток Голокосту єврейського народу та одним із його символів. Тут насильницькою смертю полягли ніким не полічені представники єврейського й інших народів. Це місце стало сконцентрованою точкою болю на карті світу, порівняльну з найжахливішими таборами смерті, як той же Аушвіц-Біркенау.
Але є одна особливість, яку й досі якось сором'язливо стараються замовчати, особливо там, де має вплив рашистська пропаганда. І це не тільки спомин про безславні десятиліття радянської влади, коли чомусь цю трагедію та злочин нацизму замовчували. То окрема тема. Я про те, як узагалі стала можливою та перша найжахливіша сторінка в історії Бабиного Яру?
Просто згадайте, як відбувався Голокост, організований нацистами в Європі? Репресивні заходи нарощувалися поступово - від обмежень та принижень і аж до тотального винищення. Це в самій Німеччині та в анексованих ще до Другої світової Австрії й Чехословаччині. У окупованих країнах після вересня 1939 року, як у Польщі, Бельгії, Франції... так само маховик Голокосту розкручувався поступово. Спершу євреїв змушували носити одяг із нашивками Зірки Давида, потім почали їх жорстко переселяти в гетто на території їхніх міст, ще далі ці гетто стали обгороджувати, звозити туди маси людей із інших місцевостей. Тільки частково на цьому етапі почала працювати жахлива машина концтаборів і винищення. Але й там більшість арештованих потрапляли не в газові камери, а на рабську працю. Лише в середині війни євреїв почали ешелонами вивозити до таборів смерті для остаточного винищення.
Може я не знаю якихось конкретних випадків, але мені не відомо ні про одне велике місто, в якому б невдовзі після окупації нацисти спробували миттєво "вирішити єврейське питання" шляхом спроби розстрілу всього без винятків єврейського населення. Жодного, окрім Києва. Десь було більше жорстокості, десь вона напливала повільніше, але оголосити збір усього населення цієї нації в один день під погрозою розстрілу за непослух і всіх, хто прибув чи був зловлений, негайно розстріляти - таке було лише в Києві. І ті, хто в Києві не загинули саме цього дня - це нечисленні обережніші люди, які щось запідозрили та встигли переховатися. А система німців була спрямована на одномоментне знищення всіх євреїв Києва за один раз. От чому сталося так, що голокост у Варшаві чи Празі був розтягнутий на роки, де попри страшні умови в гетто та невеликі шанси для порятунку якась частина єврейського народу могла втекти, переховатися, знайти підтримку, а в Києві їх такого шансу позбавили в одну мить?
У мене є лише одна відповідь, яку підтверджують і окремі дослідники. І зводиться вона до провокаційної практики НКВДистів на початку війни. Вони часто влаштовували не бойові, а чисто провокаційні акції проти німців з метою підштовхнути їх до каральних операцій. Це було одним із завдань радянських партизан та підпільників. Але жертвами каральних акцій у відповідь ставали всі підряд місцеві жителі. А в Києві відбулася дикість, яку довгі десятиліття приховувала радянська історія. Це замінування та знищення всього центру міста відступаючою армією, енкаведистами та червоними підпільниками. У воєнному плані ця страшна жорстокість і ванддалізм виявилися абсолютно неефективними проти ворога, який майже не постраждав, але вони завдали жорстоких втрат місцевому населенню та знищили давній Київ. Зате німців це довело до справжнього озвіріння. І я думаю, чи не на такий ефект і розраховували в ставці Сталіна та Жукова окрім своєї улюбленої тактики випаленої землі?(Закінчення нижче). Відкрити / Коментувати

2021-09-29 12:12:16 Не опинитися останнім у марафоні світових проблем, і без партнерів. Київ має прокинутися.

Друзі Кремля активізуються, і це не може не турбувати. Не повинно не турбувати передусім Київ. Від Мінська та його самопроголошеного лідера іншого можна було і не очікувати, він міцно включений в обойму Москви на правах сурогату. Навряд чи іншого розвитку варто було очікувати і від Будапешта, там авторитарні уподобання почалися задовго до газового контракту з Газпромом. Не відстають від них і прихильники діалогу з РФ у країнах ЄС, від яких багато в чому залежить пошук миру для України - Німеччині і Франції. Тренд не надихаючий, а надто на фоні самозакоханості та віри у власну виключність і геніальність Банкової та навколобанкових кіл.

На межі президентського екватору дипломатії Зеленського хизуватися нема чим. Перспектива миру, здається, ще більш віддаленою, ніж у березні 2019 року. Кордон з агресором ще менш захищений, а надто після відмови РФ продовжити мандат спостережної місії ОБСЄ на кордоні з Росією. Не наблизив момент деокупації окупованих територій і саміт Кримської платформи, кількість підтримки під Київською декларацією виглядає замороженою на рівні кількості учасників зустрічі в серпні. Українська боротьба повільно, але впевнено ховається під килим інших світових проблем.

Погана новина ще й в тому, що кількість нових викликів і загроз безпеці у перспективі не зменшуватиметься. Навпаки. З’являтимуться чергові гарячі точки, які немов спеціально забиратимуть на себе увагу, яка колись акумулювалась Києвом. Чим цих проблем більше, тим менше шансів для України, і більше можливостей у Кремля маніпулювати слабкостями колективного Заходу.

Наприклад, загострення безпекової ситуації на сербсько-косовському кордоні вочевидь є цілеспрямованою провокацією Кремля і черговим викликом Росії на адресу Західного світу. Кремль прагне скористатись переорієнтацією безпекових пріоритетів Вашингтону після виведення американських військ з Афганістану та відчутним браком політичної волі Адміністрації Байдена та американського суспільства до активних військових дій, а також післявиборчою дезорієнтацією у Берліні як ключовому гравці на європейському континенті на балканському напрямі.

Зрозуміло, що ключовими цілями Росії залишаються підрив іміджу Заходу на міжнародній арені як гаранта безпеки та світової потуги, враховуючи, що Албанія є членом НАТО; підвищення ставок через ескалацію конфлікту та прагнення змусити Захід домовлятись з Москвою про врегулювання ситуації; відновлення напруження в регіоні Західних Балкан і тим самим спротив процесу європейської інтеграції регіону.

Ближчим часом Росія знову розіграє свої гібридні козирі на безпековому фронті, а Україна ризикує знову спуститись ще нижче у міжнародному порядку денному. Відкрити / Коментувати