Тарас Чорновіл 🇺🇦

2021-09-26 15:26:51 (Продовження). Якось до цього часу Разумкову вдавалося одночасно й Зеленського в його захцянках задовільняти, й хоч якусь видимість процедури втримувати. Але тут зелепуцькому підсунули нову іграшку з бібікалкою - законопроєкт про олігархів. Це абсолютно антиконституційне творіння, яке якраз для справжніх олігархів не несе особливої загрози, але дає можливості розкрутити маховик політичного пресингу на опонентів та ще й розігнати масштабну корупцію. З того, що знаю, саме Шефір, який працював контактером з олігархами, пробував зупинити цю ахінею від Данілова. І все б могло заглохнути ще весною. Але проти висловився й Разумков. І тут Єрмак внутрішнім чуттям зрозумів, що це його зоряна мить, щоб усунути свого противника. Замість втихомирити Бубочку й пояснити, що "ця іграшка не твоєї вікової категорії, з токсичним покриттям та небезпечними деталями", він почав його накручувати, що таким чином "ти знищиш клятого Пороха, а всі олігархи й просто багаті будуть у черзі стояти, щоб виявити тобі свою лояльність та бабла підкинути". І Зєля загорівся. А всі, хто проти бажань інфантильного інфанта (звиняйте за каламбур), стають ворогами й прислужниками тих самих олігархів, яким і сам Зеленський досі вірно служить. Саме з цього й тільки цього почалася реальна війна Зеленського та Разумкова. А неголосування за санкції проти каналів Медведчука вже потім приплели, як якусь ідеологію.

Оскільки тепер уже всі ці арахамії та корнієнки чітко засвоїли, "хто начальнік партії", то атака пішла фронтальна. Й минулого тижня відставка стала б невідворотною. Але тут Разумков різко захворів. Ні, може й справді, іноді ж трапляються такі співпадіння. А далі зробив ще три речі. Перше - висловив Зеленському та його іграшці свою цілковиту вірнопідданість та лояльність. Він не проти невідкладного розгляду й голосування без висновку Венеційської Комісії, навіть цей його коментар піднесли до офіціозу із статусом топ-новини на офіційному сайті Ради. Він і внесення питання на найближчий пленарний тиждень підтримав на Погоджувальній, яку вперше за всю історію вів онлайн. І жодних перешкод... Тільки сам не зміг проголосувати, бо ж хворий. І, зверніть увагу, попри критичне ставлення, ніде не сказав, що не став би голосувати.

Друге - Разумков підставив по повній своїх опонентів та ворогів у Раді, а за ними вслід і самого Єрмака. Він дав їм змогу робити все, що ті забажали. А вони ж: 1) неграмотні (Стефанчук навіть мінімального балу в кваліфікаційному іспиті про допуск на конкурс до посади судді не набрав); 2) бєспрєдєльщики та дуполизи. От у поєднанні цих двох факторів вони провалили все: процедуру, законність, основи демократії, здоровий глузд. І навіть так не зуміли проголосувати, те, що від них вимагалося, нарорбивши примітивних помилок. А цим і самого Зеленського підставили. Але про це в третій підставі. А поки Разумков про Зеленського ні-ні. Зате із дійсно тупими Стефанчуком, Арахамією й Корнієнком через скайп по ефірах жереться. І доказує, що вони дебіли. А вони так старалися прогнутися, що ще чіткіше свою безнадійну тупість продемонстрували.

І третя підстава - тепер уже самого Зеленського. Венеційка від того, що творилося в Раді (відмітьте: за відсутності й без участі Разумкова) на вухах стоїть. Світ дивиться на Зеленського вже майже, як на Лукашенка. Стає зрозуміло, що в грудні і за текст антиконституційного закону, а особливо за кримінальні порушення при ухваленні доведеться відповідати. І навіть до тупого Бубочки мало б дійти, що його мальчіки на чолі з Єрмаком свого господаря відверто підставили. А врятувати його й запропонувати якийсь вихід із ситуації може тільки велемудрий Разумков. Принаймні, вся логіка дій спрямовується в тому керунку, щоб такі висновки мали в тій порожній голівці зародитися. А ще добавте до цього, що єдиний поки заготований на посаду спікера слуга Стефанчук підірвався на даній міні. Тепер до його образу все чіткіше приєднується згадка, що він завтрашній зек. Про це вже фракція ЄС подбає. (Закінчення в третьому блоці). Відкрити / Коментувати

2021-09-26 15:26:51 Разумков доволі швидко одужав. У таких випадках часто закрадається підозра: чи не класична "політична болячка" то була. Може й ні, в трансляції на Погоджувальну виглядав поганенько. А от своєчасне виздоровлення таки про дещо може свідчити. Може я й помиляюся, побачимо на наступному пленарному тижні, але здається, що, як і рівно рік тому, Разумкову вдалося переграти своїх основних ворогів і забезпечити собі збереження status quo. Він міг ще хоч місяць демонструвати ускладнення та рецидиви хвороби й відтягувати час відставки. Але його швидке повернення може свідчити про дві крайності: він зумів домовитися й нейтралізувати загрози або ж усе настільки безнадійно, що далі нема сенсу "тягнути кота за хвіст".

Коли вже починали тут писати, що спікер став справжнім опозиціонером до Зеленського й реальною загрозою для нього, то в цьому було забагато наївності. Разумков не воював проти Зеленського і навіть не старався з ним конкурувати. Точніше, торік він зробив пробний вихід на політичну панель, побачив, що не втримає удару й не лише не наростить політичної ваги, але й втратить усе, що має. Тому у самостійне плавання він навряд чи вийде. Завдання стояло дещо інше - доказати щось схоже на репризу колишнього спікера-комуніста Ткаченка: "Я не первий, але й не вторий в країні". Тут точнішим було б: "не перший, але й не третій".

Адже завгосп та головний канцелярист ОПи Єрмак уже змусив усю зелену кліку змиритися з тим, що він не лише фактично керує країною замість інфантильного й недоумкуватого зєпрідєнта, але й у напівофіційному ранжирі чітко зафіксований на другій позиції. Це без найменших сумнівів визнав Шмигаль із своїми ерзац-міністрами. Безхребетний пристосуванець Кулеба взагалі на догоду "канцлєру" готовий принижуватися сам і принижувати країну, лиш би догодити хазяїну (згадайте ганебну розсадку в ООН, де грубо був порушений навіть міжнародний протокол). Купа різних дуполизів на кожному кроці Єрмака прозивають то канцлером, то віце-президентом.

Трошки складніше вся ця антиконституційна квазі-система заходила в Раду. Торік наказів від Єрмака не сприймав не тільки сам Разумков, але й основні фракційні божки від Арахамії та Корнієнка й до різних тищенків. Коли в ОПі появлялася якась хотєлка, вони не могли, як із урядом, просто подзвонити відповідальному керівнику й отримати "Так точно!" по стойці струнко. ОПу й Єрмака тут акуратно, але бортували. Доводилося заходити через Зеленського. А той же не любить, коли його смикають на якісь робочі питання. Але за цей рік , як виглядає, Єрмак преремотлошив усіх більш гонорових слуг і вони вже доволі спокійно визнають саме його, як хазяїна. Цьому реально сприяв сам Зеленський, який на кожному кроці демонстрував свою цілковиту залежність від рішень свого канцеляриста. А Разумков на такий розподіл повноважень не погодився.

І справа тут не в якійсь високій принциповості. Ні, бачу дві інші причини. Перша - персональні амбіції. Малограмотні й самовпевнені мальчіки з ОПи й РНБО занадто явно демонстрували свою зверхність. І спікер такого поводження приймати не забажав. А друге - ці ж типи, як нові рускі в 90-их, звикли перти "по бєспрєдєлу", цілковито ігнорувати закони, Конституцію, традиції й правила. Але за кожне брутальне свавілля колись хтось має відповісти. І навряд чи це будуть ті персонажі, які формально ні за що в країні не відповідають та нічого офіційно не підписують. А саме спікеру треба проводити незаконні й у майбутньому карно-відповідальні рішення. Шмигаль на це погодився. А Разумков явно хоче добути каденцію так, щоб потім не бігати на допити й не сидіти в тюрмі. (Продовження в наступному блоці) Відкрити / Коментувати

2021-09-25 14:35:12 Дуже шкода, що з літа ми повернулися із втратами. Досі не відновилася робота Емігрантського радіо. Навіть думати не хочу, що це може бути завершення настільки цікавого інформаційного проєкту. Все ще плекаю надію. Але розумію, що то справа важка й накладна, а без підтримки - непідйомна. Від 2019 року із сумом фіксую для себе (пару разів навіть розлого про це писав), як скорочується перелік інформаційно-аналітичних каналів на радіо й телебачені.

Колись уже висловлював своє припущення - чому. Ця каманда маладая не сприймає й боїться реальної інформації. І нема значення, чи ті джерела інформації кришталево чесні, чи трохи замулені. Адже вони самі йшли до влади й у ній досі утримуються на убивчому для психіки коктелі, коли інформація повністю підмінена пропагандою, а зверху жорстко заполірована токсичною сумішшю тупого й примітивного розважального контенту. Тому десь свідомо нищать мовників, десь роблять непристойні натяки власникам, а десь процес і без допомоги влади сам під укіс котиться...

А мені направду бракує тих п'ятничних ранків на Емігрантському... А ще - раніше щотижня в п'ятницю дивувався: "Як так?! Ніби ж учора там був і вже знову! Коли ж той тиждень промайнув?" Тепер те саме. Але вже щомісяця, коли згадую, що в коридорі пора перекидати листок з черговим місяцем на церковному календарі. А наче б то лише вчора... Відкрити / Коментувати

2021-09-25 14:17:27 У ТК Борислава Берези побачив інформацію, що Грузія жорстко взялася за виконання планів вступу в ЄС і НАТО. Полистав їхні сайти - дійсно так. Не ниють, не ставлять дебільних питань. У них, як і в України, нема ПДЧ НАТО й статусу кандидата в ЄС, але є виставлені вимоги Угоди про Асоціацію, щорічні плани, роз'яснення органів ЄС і НАТО. І вони попередили партнерів, щоб ті моніторили виконання та подвоюють зусилля. Амбітний план - до 2024 року мати такі досягнення, коли б у партнерів не залишилося аргументів для відмови. Прем'єр країни Іраклій Гарібашвілі про це заявив з трибуни ООН. Відмітьте, жодних інфантильних плачів, як у нашої вічної утриманки тьоті Зєлі, а повідомив і поїхав додому працювати.

І мені здається, що у них усе вдасться. Чи приймуть їх у 2024, не впевнений, але заявку офіційно подати зможуть і їхній статус інтеграції офіційно буде підвищений. А в НАТО та ЄС доведеться давати чіткі відповіді: коли і що ще треба зробити, щоб мрія реалізувалася.

Ще один нюанс. У НАТО більш формалізовано, в ЄС зовсім неформально, але Грузію прив'язували в інтеграційному процесі до України. Чув про це не лише від українських, але й від грузинських дипломатів: членство в Альянсі їм світило лише після України. От чомусь так вирішили. То з осені 2019 року цієї перешкоди більше не існує. Зеленського тоді за вуха тягнули на ювілейний саміт НАТО, де, зокрема, мали провести консультації щодо майбутнього членства для України й Грузії. Але наше непорозуміння тоді перед Пуйлом загравало, а з Москви попереджали, щоб не їхав, бо шансу в очі позаглядати можуть і не надати. Тоді навіть президентка пані Саломе їхала в Україну, щоб його переконати й на повідку затягнути до Лондона. А воно, як останній бидляк, їй за день візит скасувало. То на Саміті вже без нас Грузію відділили від України й поставили на вищу позицію. Отаку історію згадуйте, коли ця брехлива інфантильна істота починає в когось допитуватися, чому ми досі не в НАТО...

А Україна? Ми перестали виконувати щорічні плани Україна-НАТО (фактично, аналог ПДЧ) з 2019 року й зараз різко відкочуємося назад. Стосовно ЄС, то вперше після 2014 року нас перестали розглядати, як потенційного члена Євросоюзу. Ключові гравці вперше за всю історію євроінтеграції відкрито заявляють, що вони проти членства України в ЄС і НАТО. Чи все так безнадійно? Ні. Але для початку треба, принаймні, зупинитися, перестати рухатися в протилежний бік, а потім почати правильний розвиток. На жаль, уже навіть не з нульової, а з мінусової точки. Але все можливо. Тільки не при цій деградованій владі. Відкрити / Коментувати

2021-09-25 09:40:45 Дуже просте пояснення в якій країні ми опинилися за два і пів року правління Зеленського. На перших 4 фото окремі сцени з пошуку учасників імітації чи невдалого замаху на мафіозі, переговорника з олігархами й криміналітетом, який паралельно числився помічником (звичайним клерком) в ОПі та, за власним визнанням останні тижні замість службових обов'язків займався зйомками серіальчиків. Тут і тисячі поліцейських, нацгвардії, СБУ, всі служби й силові структури, водолази, вертольоти, собаки, зєпрідєнт на трибуні ООН...
Два останні фото - це розслідування реального теракту, в якому загинули двоє АТОвців: речник обласного ДСНС та один із лідерів Українського Легіону (організація вишколів тероборони проти можливого наступу ворога в прифронтовій області). Теракт не лише забрав два життя справжніх патріотів, вибух був такої сили, що загрожував життю багатьох людей.
Просто порівняйте і все стане зрозуміло: і пріоритети влади, й те, в яку країну нас уже привели... Відкрити / Коментувати

2021-09-25 08:56:55 "Відповідь буде сильна..." - пригрозив Бубочка. Так і сталося. Збільшили й так колосальну кількість охорони, до мега-кортежу добавили ще кілька автомобілів із спецами з силових структур та перевели поліцію на посилене несення служби... Дуже сильно. А броньовані памперси замовити не забули?
Тепер про серйозне. Ця зелена кліка кожен день робить стільки злочинів та зашкварів, що коли нам підсовують та розпіарюють якийсь подібний низькопробний водевіль, я гублюся в думках: від чого вкотре стараються відвернути нашу увагу? Або яку мету хочуть осягнути такими провокаціями? Єдина версія, яка з кожним пуком Геращенка та появою їхніх "переконливих доказів" все менше й менше скидається на правду - це реальний замах. Про це й говорити вже годі. Я бачу щонайменше десяток доволі реальних причин, задля чого могли влаштувати весь цей цирк.
Після сьогоднішньої новини про серйозне посилення охорони першої задниці країни та відмови від "хождєній в народ" і спілкування з різними аудиторіями та непідготованими цільовими групами можу добавити ще одну. Вона нічим не краща й не переконливіша за всі інші версії. Але також має право на існування.
Отже, "теракт" міг дійсно бути. І спрямований він не проти якогось мафіозі Шефіра, а проти самого Бубочки. Точніше, проти його неврівноваженої, отруєної різними зловживаннями психіки. Він має остаточно перейти в стан овоча й відмовитися від будь-якої самостійності в ухваленні рішень. Має засвоїти чітке правило: думати й щось вирішувати - це не його. За нього є кому ухвалювати рішення. А головне, саме ці люди (точніше, одна людина) - єдиний його запобіжник від страшної загрози, коли скрізь чигають вороги. Десь Порошенко на чолі шайки олігархів із калашами та купленими у Львові угорськими патронами. Десь Разумков із закривавленою сокирою та зброєносцем Лєросом. Звідкись підтягуються озвірілі від прагнення крові ветерани з кривими ножами та в закривавлених тогах убивць Цезаря. А далі, як у Місті мертвих, похитуючись ідуть і тягнуться до його горлечка Федина й Звіробій, Поярков з Чорноволом і всілякі інші жахіття...
Коротше кажучи, Бубочка має остаточно ошаліти від страху й надалі покладатися виключно на єдиного гаранта своєї безпеки - Єрмака. Моделювати поведінку особи із нестійкою психікою через такий потужний механізм, яким є страх (навіть ЖАХ) із численними хворобливими фобіями - це дуже сильний засіб впливу. І це не вперше застосовується в українській політиці. Вже був такий Янукович, який не в рази, а на порядки досвідченіший та сильніший за цю Бубочку. Але в нього були такі самі фобії, які вміло підігрівали і в оточенні, і в олігархічних групах, і (що найстрашніше) в путінській адміністрації. Результат ми побачили. А ця тьотя Зєля до болю прогнозовано рухається вже протоптаною Януковичем стежинкою. Тільки значно швидше... Відкрити / Коментувати

2021-09-24 13:23:29 Єврооблігації Нафтогазу, як і більшості світових енергетичних та видобувних корпорацій такого типу й рівня завжди й скрізь були вигідним та перспективним капіталовкладенням. Позбуваються їх лише в останню чергу, коли стає зрозуміло, що це вже повний гаплик і нема перспектив на нормалізацію. Зазвичай власники цінних паперів таких компаній готові перетерпіти тимчасові труднощі, розуміючи, що це той сектор у якому завжди буде світло в кінці тунелю й нові злети.
Але з Нафтогазом усе критично погано. Прихід і вплив зеленої команди вдарив по всій економіці й нафтогазова галузь не стала винятком. Показово, що за короткий час мега-прибутковий за Порошенка Нафтогаз різко став збитковим. Туди повернулися корупція та волюнтаризм. Далі відбулося волюнтаристське заміщення економіста Коболєва на юриста Вітренка. І здійснили таке грубе порушення корпоративного законодавства в інтересах одіозного олігарха Коломойського. А коли ще й у відставку подали незалежні члени наглядової ради, то на цьому благі сподівання вичерпалися. Відкрити / Коментувати

2021-09-24 13:07:27 Зеленський не спроможний говорити експромтами. Зрештою, ви й самі бачили, як у нього виходить озвучувати незавчений текст. Від себе можу добавити персональний спогад. Ще в депутатські часи наш голова депутатської групи полюбляв влаштовувати прийняття для членів своєї фракції. Там виступав і Квартал включно із Зеленським. А потім запланували розкішний прийом на день народження фракційного керівника. Він дуже хотів, щоб банкет вів персонально Зеленський і був готовий заплатити будь-які гроші. Нічого не вийшло. З Кварталу відповіли, що умови захоплюючі, але "Владимир Александировичь может выступать только по заготовленному тексту. Никаких экспромтов..." А корпоратив та ще й до дня уродин - це ж суцільний експромт. Те саме було і з новоріним відзначенням - там теж замість Зеленського вів програму Олександр Пікалов. У нього на відміну від Зеленського проблеми із звязною мовою та швидким формулюванням тез, тостів і дотепів не виникало.
А тепер - до чого я про все це пишу? Виступ тьоті Зєлі в ООН всі слухали? Мабуть, що ні. Але фразу, з якої він почав, точно не могли не почути. Він розкручував перші майже 10 хвилин чітко вибудувану лексичну конструкцію про "треба прокинутися... пора будити... ООН заснула... Україна й так не спить... не поспиш, коли рвуться снаряди..." Для смислового запуску цієї доволі штучної й маніпулятивної конструкції, а також для привернення уваги до виступу першою йшла теза про те, як йому не вдалося поспати цієї ночі, бо десятки дзвінків через замах на його помічника. Звідти вже пішло, що він кожну ніч не спить (ох, бідолашечка!), не поспав перед кожним виступом в ООН і далі все згадане вище, включно з "помстою за реформи". І відговорив він усе це лише епізодично заглядаючи в папірці, а прихованого суфлера в ООН не надають. Говорив на диво без збоїв, хіба кривлявся аж надто непристойно. Значить, мусив це все дуже довго й серйозно зубрити й відпрацьовувати.
Сам колись готував та редагував деякі виступи. Гарантовано вам скажу, що такий текст готують, узгоджують, допрацьовують, ще раз узгоджують тижнями. У крайньому екстренному випадку - не один і не два дні. А до цього добавимо необхідність для Зеленського визубрити текст, пройти з десяток репетицій, перевірок готовності. А В Шефіра (перший пункт і головний смисловий акцент першої частини виступу) "стріляли" тільки пару годин перед тим. Ні, я знаю приклади людей, які могли виступати без підготовки й миттєво реагувати на події та вставляти необхідні тези. Таким був найперше Порошенко. Але й він, знаючи відповідальність та значимість таких виступів, завжди пропрацьовував із спічрайтерами текст. Те саме стосується дещо нижчого ешелону основних політиків, як Тимошенко, Ляшко, Гройсман... Це нормально. Але Зеленський - не вони. Йому треба було це все зубрити. Та й спічрайтери не вибудували б цей ланцюжок тез, які мали плавно переходити одна в другу за той неповний день, який у них був від "замаху" до виступу.
То якось так виходить, що тезу про "замах на друга з метою залякати президента" готували ще за тиждень до самої події, коли Зеленський щойно визначався, чи їхати йому взагалі в ООН. Отак знову сталася чергова "помилка сапера"... Згадав анекдот, не зовсім точно в тему, але десь із цієї сфери:
======================
11 вересня 2001 року. Путін дзвонить Джорджу Бушу:
- Ах мой друг Джордж, прими мои соболезнования тебе и всему американскому народу! Какая страшная трагедия, сколько жертв...
- Але ж, май френд Владімір, яка трагедія? Які жертви? Я президент США, але ні про що не знаю...
- Ой, извини, Джордж. Эта проклятая разница во времени, вечно забываю... Перезвоню попозже.
======================
Тільки тут накладка по часу не на години, а на дні пішла... Відкрити / Коментувати

2021-09-24 13:06:55 Учора, перемикаючи канали, на хвильку затримався на Ге+Ге, де одна дама сумнівної добропорядності вела своє олігархічне шоу. Треш унікальний - на каналі найодіознішого вітчизняного олігарха йде програма, в якій усі разом з ведучою аж захлинаються так вихваляють "політику деолігархізації". Це канал саме того олігарха, якого вже розшукують не лише в США, але навіть у його рідному Ізраїлі. Тільки не в Україні, яку він обікрав на мільярди доларів. Сюди він зміг вільно повернутися й безкарно тут почуватися лише після обрання "великого деолігархізатора". В студії переважно слуги Зеленського. За ті пару хвилин із відносно чужих побачив лише Желєзняка з Голосу. З захопленням "мочать" олігархів на каналі олігарха.
І жодного сюру. Вони ж цього олігарха не чіпають. Розумію, що Коломойський, Ахметов та інші для них не олігархи, а рідні й щедрі папіки. Виступає якраз Малюська. Це те дивне створіння, яке торгує тюремними ваучерами, а кар'єру почав із демонстративного сидіння на міністерському столі у взутті перед телекамерами. Ще один самокатчик... От він був абсолютно чесний. Прямо висвітлював суть закону виключно в застосунку до Порошенка. Так прямо й пояснював, що нічого в нього забрати закон не дає змоги, але утруднить йому підтримку своєї партії і має створити для нього персональний дискомфорт, коли всі, хто з ним працюють, найперше, члени фракції ЄС мають по пару разів на день писати декларації про свої з ним розмови. Так і сказав, що таке в них було завдання: йому мають ускладнити життя й спонукати піти з політики.
Я послухав усю цю галіматню пару хвилин, але коли почав говорити Мілованов про соціальну справедливість і рівність у США у своїх кросівках по 800 доларів, мене трохи знудило й я переключив ТВ на якийсь детективчик. Відкрити / Коментувати

2021-09-24 13:05:54 Учора КМІС опублікував результати соціологічного дослідження, яке проводили з 10 до 15 вересня:
https://www.kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1062&page=1
Звісно, в чомусь соціологію можна піддавати сумніву, хоча остаточно берега пустилися тільки в одній компанії. Також ці результати динамічні, можуть і будуть змінюватися. Але почуття двоякі.
Головне - це все насєлєніє, якому вічно "а какая разніца", схоже, невиправне. Високі результати в Зеленського та його слуг формуються не внаслідок результатів їхньої діяльності, а виключно в результаті вміло показаної на олігархічних телеканалах картинки й роздутої владою пропаганди. Цих хоч голодом мордуй, хоч шкіру з них дери, головне для них черговий вкид владної пропаганди. Але зараз навіть пропагандистського ресурсу на всіх не вистачає, тому накачують до безумства іміджеву картинку особисто Зеленського, якому зберігають і навіть трохи підтягують рейтинг. На слуг уже не вистачає. Тому вони значно нижче. Але також зафіксувалися на першій позиції, не зважаючи на незліченні зашквари й мега-корупцію. Проте тут іде спад.
Європейська Солідарність та Петро Порошенко чітко зафіксувалися на другому місці із значним відривом від інших суперників. Уся кампанія владної та олігархічної пропаганди спрямована проти Петра Порошенка, не рухаючи його конкурентів. Тому поки розрив із Зеленським зберігається. Але перемога можлива. Просто треба глянути на ці результати й нарешті викреслити для себе всіх тих "свідків антирейтингу" та "хай нам дасть нове ліцо". Адже бачимо, що крім Порошенка ніхто навіть близько не наближається до знакових результатів. Звісно, що результат буде недостатній, коли проти нього борються не лише противники, але й такі собі, ніби "свої". Маємо тільки одного кандидата й потрібно впрягатися виключно в його підтримку.
А от слуги внаслідок свого просідання фактично вирівнюються з результатами партії ЄС. Тепер вам зрозуміло, чому така атака пішла на партію і громадські організації навколо ЄС з боку деяких колишніх волонтерів та осіб із категорії "я ж за Пороха, але..." Усе продається. Так, як сьогодні остаточно з молотка пішов Голос, так і деякі колишні колеги вирішили "їсти не просто хліб, а хліб з маслом".
Юля явно втратила динаміку і її бажання всидіти на двох кріслах відіграє своє. Занепадає й ОПЗЖ разом з Бойком. Зате лізуть вгору спеціальні проєкти: Гройсмана, Мураєва, Смєшка, ще тримається, але вже просідає шаріївська компанія. Тут ще нема в списку партії Мураєва, а вона теж полізла уверх. Те, що йде переділ пирога між проросійськими силами, мені якось байдуже. Це навіть в чомусь добре, тільки б сумарно не добирали нових виборців, як це було недавно із Шарієм. А от розтягування голосів патріотичного середовища - це вже явне зло. Хоче наш нарід мати замість збанкротованих Самопомочі й Голосу інші аналогічні замінники. Але й усе це такий самий результат владної та олігархічної пропаганди проти Порошенка. А пропозиція під замовника завжди пришкандибає...
А загалом, коли спостерігаю за нашим "мудрим нарідом", то стає все сумніше. Вони адекватно зможуть проголосувати лише, коли відчують найстрашнішу загрозу. Ще маю надію, що холодильник і платіжки комусь привідкриють очі, але надії на мудрий вибір таких ходячих шлунків у мене небагато. Зрештою, з погляду історії якихось зайвих 300 років - не такий уже й значний термін... Відкрити / Коментувати