2022-12-24 15:00:05
20 грудня Кабінет Міністрів України схвалив Стратегію впровадження гендерної рівності у сфері освіти до 2030 року та затвердив операційний план з її реалізації на 2022-2024 роки.
https://bit.ly/3BSzuBx
Що має на увазі стратегія?
Це документ, який ставить перед собою 4 стратегічні цілі, які, врешті-решт, повинні вплинути на досягнення бажаної рівності.
По-перше, це комплексне впровадження принципів, політики і заходів щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків. Ні, це не зробить нормативи на фізичній культурі однаковими, але вже повинно заборонити приниження на кшталт “ну ти ж хлопчик, як ти міг не підтягнутись” або “ну ти ж дівчинка, йди за скакалкою, не ганяй м’яча”. Дрібниці - так. Але демонструють поширену політику і ставлення. Оцінювання, ставлення, реакція на поведінку повинні залежити безпосередньо від навичок і цієї самої поведінки, а не від того, хлопчик чи дівчинка стоять перед очима вчителя/-ки.
По-друге, це посилення ролі закладів освіти у кординації дій суб’єктів реалізації державної політики щодо забезпечення рівних прав та можливостей, а також запобігання та протидія насильству і дискримінації. Наприклад, сьогодні роздільне навчання для хлопців та дівчат дивує, але у радянському союзі довгий час було нормою, досі зберігається розділення у курсах військової підготовки та трудового навчання: хлопці розбирають автомат, дівчата накладають бинти на рани; хлопці пиляють, дівчата вишивають - змінити “групу” за власним бажанням майже неможливо. Всі ці шкільні підручники із Основ Здоров’я, де пишуть, що не треба ввечері надягати спідницю, - і тоді не зґвалтують, - за Стратегією також повинні відійти у минуле.
По-третє, посилення компетенції і можливості професійної спільноти фахівців з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, розширення міжнародної співпраці у напрямі забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. І четверте - забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, запобігання та протидія будь-якій дискримінації, впровадження практик інклюзивності у сфері освіти як основи для подолання наслідків військових дій і післявоєнної відбудови України.
Чому це важливо?
Нам здається, що сьогодні немає проблем в українській освіті, принаймні, що стосується гендерного питання, адже хлопці і дівчата у 6-7 років починають своє навчання, їх приблизно однаково у кожному класі. Майже у тій же кількості вони потім складають іспити і вступають до ВНЗ. Сьогодні все менше жартів за хлопців на філологічному та дівчат на фізичному. То що ж не так?
Насправді, школа є тим етапом, який часто перетворює нас із дітей на хлопців і дівчат (багацько стикаються з цим ще у дитячому садочку, але не всі діти його відвідують, школа робить це масово). Крім вже згаданих прикладів,пройдемося і по інших.
Віддаємо дитину до школи, приходимо на перші збори… Кого ми там бачимо? Вчительку. Початкова школа це майже завжди - жінки. У середній та старшій іноді з’являються чоловіки, але переважно на посадах викладачів фізичної культури, трудового навчання для хлопців чи фізики або інформатики. Професія вчителя сьогодні сприймається як фемінна. У ВНЗ розподіл буде трохи кращим, але якщо ми говоримо про кандидатів/-ок наук чи ще вище за ступенем, то на сьогоднішній день більше чоловіків.
Ще зі школи звикаємо до формування зовнішнього вигляду у відповідності до гендеру і статі. Дівчата в спідницях, хлопці у штанях; дівчата заплетені, хлопці коротко підстрижені.
Крім основної освітньої програми, ще маємо так званий “прихований навчальний план”. Це не документи і не робочі зошити, це ті знання і цінності, що транслюються мимоволі, вони ніби є невід’ємною частиною освітніх інституцій, і саме вони дуже часто транслюють сексизм та дискримінацію.
Детальніше про те, навіщо нам перехід гендерно-чутливої освіти можна прочитати в статті Олени Стрельник : https://genderindetail.org.ua/.../osvita-yak-fabrika...
131 views12:00