Гендер в деталях

2022-12-10 14:07:16 ​​Сьогодні я була у чорному лісі. Два роки тому у Каліфорнії трапилася страшна пожежа. Катастрофа відчувалася за десятки, а то й сотні кілометрів. Небо над Сан-Франциско стало пекельно червоним, а курява висіла у повітрі ще тижні два. У цій пожежі вигоріло дев’яносто відсотків заповідної зони редвудів (так тут називають величезні секвої) – Big Basin State Park.

Нині цей парк знову відкритий для відвідувачів. Втім поїздка сюди - непростий досвід. Мертвий ліс. Кілометри височенних чорних стовбурів самотньо стирчать із обпаленої землі. Постапокаліпсис. Смерть висить у повітрі і змушує мене думати про катастрофу, що її, на відміну від цієї, спричинили люди. Війна – така ж трагедія для нашого суспільства, як пожежа для цього лісу.

Я ходила тут і думала лише про Україну, про втрати, про вигорілі серця і домівки людей. Я ніби потрапила у якийсь страшний і водночас нереально прекрасний меморіал усім загиблим. Попіл, чорнота і водночас велич. Жоден твір мистецтва про війну, чесно кажучи, не пробирав мене так сильно як цей чорний ліс. І не лише тому, що у ньому живе смерть. Ні, це водночас місце надії.

Редвуди – дивовижні створіння. За безліч тисячоліть існування у примхливому кліматі тихоокеанського узбережжя, вони зуміли частково адаптуватися до лісових пожеж. Вогонь спалює гілки і лишає страшні рубці на стовбурах. Проте більшість дерев виживають.
Вже за рік-два після страшної пожежі на обпалених чорних патиках проростає несміливий зелений пушок. Згодом він стане основою нової крони.

Дерева буквально воскресають із небуття. Навколо вщент згорілих піньків потроху виростає малеча – громада поступово, але впевнено відтворює себе.
Україна – могутній старий ліс, що за останнє сторіччя вигорав не раз, але знову і знову повертався до життя. Мені було боляче ходити серед цих редвудів сьогодні, бо я згадувала травми нашої історії і думала про гілля, яке щоразу відростає там, де ще вчора не було жодної надії.

Про страшні втрати і відновлення після них розповіла Alisa Lozhkina
Ілюстрація: Олександра Майор



Сьогодні, у Міжнародний день захисту прав людей, ми підводимо підсумки нашого спецпроєкту про втрати. Упродовж 16 днів активізму проти гендерно зумовленого насильства ми говорили по-своєму про те, що відбувається зараз з українцями та українками. Говорили про втрати, яких нам завдає російська війна.

Ми дуже вдячні, що ви були з нами у цій серії постів, ділилися своїм наболілим та підтримували одне одного.

Ми, дійсно, дуже багато чого втрачаємо через цю війну – близьких людей, здоровʼя, свої домівки, професійні навички, цінності... Але найголовніше, що з нами залишається гідність та людяність. З нами залишається беззаперечна віра в перемогу і торжество прав людини – адже ми боремося за достойне життя в цивілізованій країні.

#16днів #втративійни #16днівактивізмупротинасильствва #16DaysofActivismagainstGenderBasedViolence Відкрити / Коментувати

2022-12-09 15:58:38 ​​Про розпуск поліції моралі в Ірані, позбавлення волі через секс поза шлюбом в Індонезії та «календар без цензури» від 5 каналу читайте у підбірці гендерних новин від Валерії Трунової

#гендерні_новини

Влада Ірану розпускає поліцію моралі та обіцяє переглянути закон щодо обовʼязкового носіння хіджаба жінками.
Про це повідомив генеральний прокурор країни Мохаммад Джафар Монтазері. Таке рішення стало наслідком загальнонаціональних демонстрацій проти духовенства Ірану, які більше двох місяців тривають у країні.
Проте, як повідомляє іранське інформаційне агентство, представники влади не уточнюють, як саме можуть змінити закон парламент і судові органи, котрі в основному перебувають в руках консерваторів.

Покарання за подружню зраду та співмешкання до шлюбу: в Індонезії можуть ухвалити закон, що передбачає позбавлення волі за секс поза шлюбом.
У кодекс буде внесена стаття, яка визнає кримінальним злочином секс поза шлюбом: він каратиметься тюремним ув’язненням на строк до одного року. Каратимуть за зраду, якщо хтось з подружжя поскаржиться до суду.
Під забороною опиниться і секс до весілля, парам буде заборонено жити разом. Порушники можуть отримати до шести місяців в’язниці у тому випадку, якщо батьки неодружених людей повідомлять владу про несанкціонований секс їхніх дітей.
Планується, що новий закон крім місцевих жителів, буде поширюватися й на іноземців. Очікують, що парламент Індонезії ухвалить такі зміни Кримінального кодексу країни до вже 15 грудня.

«Календар без цензури»: журналістки 5 каналу знялися оголеними для збору коштів на підтримку армії.
Після цього низка громадських організацій та медійників виступила із заявою, в якій засудила проєкт як сексистський, і закликала відмовитися від його проведення. На переконання підписантів, такий підхід нівелює роботу медіа і громадянського суспільства для того, щоб жінок в Україні, зокрема військовослужбовиць, не сприймали як сексуальний об’єкт. Детальний розбір про те, що не так з цим календарем, читайте на сторінках Гендер в деталях в інстаграмі та фейсбуці.
Також радимо прочитати статтю «Гендерні стереотипи зовнішньої реклами» соціологині Тамари Марценюк. Стаття присвячена аналізу гендерних стереотипів, які транслюються зовнішньою рекламою. Зокрема, йдеться про традиційні стереотипи маскулінності-фемінності, стереотипи сімейних і професійних ролей та відмінності і змісті праці.

«100 жінок 2022»: вісім українок увійшли до проєкту BBC.
Список відображає роль жінок у конфліктах в усьому світі у 2022 році - від протестувальниць, які вимагають змін в Ірані, до жіночого обличчя війни та спротиву в Україні.
До «100 жінок» ВВС увійшли восьмеро українок: перша леді Олена Зеленська, парамедикиня Юлія Паєвська (Тайра), захисниця прав людей з інвалідністю Юлія Сачук, правозахисниця Олександра Матвійчук, математикиня Марина Вязовська, журналістка Крістіна Бердинських, лікарка-педіатр Ірина Кондратова, політикиня і волонтерка Яна Зінкевич.
Про видатних українок, які часто залишаються непомітними, радимо прочитати книгу «Країна жіночого роду» Вахтанга Кіпіані.

Єврокомісія прагне зобов’язати всі країни ЄС визнавати батьківські права одностатевих пар. Пропозиція передбачає, що право на батьківство, яке юридично визнане в одній країні ЄС, також буде визнане й на решті території блоку. Такі ситуації можуть виникати під час переїзду або через те, що члени подружжя живуть у різних країнах.

На Івано-Франківщині відкрили реабілітаційний центр для жінок, які постраждали від сексуального насильства в умовах війни. Потерпілі матимуть можливість безоплатно проживати у шелтері протягом пів року. Там вони отримають кваліфіковану психологічну, медичну та іншу допомогу. Відкрити / Коментувати

2022-12-08 15:09:40 ​​Я захоплююся книгами авторів-нейрохірургів, яким стало снаги проявити себе ще й талановитими оповідачами історій, до яких вони співпричетні, а більшою мірою – їхніх історій прийняття страждань і власної кінечності.

Головна цінність їхніх мемуарів не стільки у досвіді побаченого і пережитого, а скільки у здатності делікатно провести читача поміж болю, який нагромаджується на сторінках, не притупляючи чутливості. Окрема шана перекладачам, ясна річ.

Один із моїх улюблених літературних друзів – Пол Каланіті.
Моє знайомство з ним сталося кілька років тому. Я ледве втримувала позначку на вагах 45 кг, мала грудну дитину, нестабільний емоційний стан після важкого розриву із батьком сина, а моя бібліотека поповнювалася стосом книг про рак, бо саме поміж сторінок про згасання людських життів було багато світла і надії. На якийсь час книга “Коли подих стає повітрям” стала путівником власних пошуків сенсу і джерелом підтримуючих слів.

І тому, коли йдеться про чутливу мову в часи війни зі зраненими співрозмовниками, розгубленими і скривдженими, я апелюю до досвіду Пола.

Пол навчався у Стендфорді, отримав магістра англійської літератури, завершив резидентуру по нейрохірургії та постдокторантуру по нейробіології.

Такий собі письменник зі скальпелем або ж хірург із пером. В обох випадках – глиба.

У нас такого лікаря називали б – від Бога. Бо, крім академічних знань, у Пола був непідробний інтерес до самої людини, він бачив не тільки череп, який треба делікатно розпиляти, щоб дістатися ураження мозку, а й людину перед собою, яка кимось була і продовжує бути кимось навіть у лікарняній палаті в статусі пацієнта, і намагався підсвітити це людині, щоб вона не втратила себе в боротьбі за власне життя.

Щось подібне я відчуваю з людьми, з якими пишу інтерв’ю. Наприклад, мама Героя Артема Димида, Іванка, відома на всю Україну тим, що співала колискову над труною сина, була багатогранною й цікавою особистістю до того, як здобула цей впізнаваний образ, і є нею й зараз. Коли ми з нею спілкувалися для інтерв’ю, я оминала увагою будь-які згадки про те, чому вона так вчинила і що в цей момент відчувала.

ПРОДОВЖЕННЯ за посиланням

Про те, як продовжувати бачити людей за їхнім горем, розповіла журналістка Мирослава Ільтьо
Ілюстрація Олександри Майор

#16днів #втративійни #16днівактивізмупротинасильствва #16DaysofActivismagainstGenderBasedViolence Відкрити / Коментувати

2022-12-07 16:00:11 ​​Через напружений та складний час нам інколи буває важко сприймати і розуміти досвіди інших. Цей пост – простір поговорити про агресію і знецінення досвідів одне одного.
Чи часто з цим стикаєтеся? Чи вдається вам це подолати? Якщо так, то, що дає вам сили з цим впоратися? Поділіться власним досвідом та спостереженнями з цього приводу

Ілюстрація Oleksandra Maior
#16днів #втративійни #16днівактивізмупротинасильствва #16DaysofActivismagainstGenderBasedViolence Відкрити / Коментувати

2022-12-07 13:31:43 Як в Україні і світі борються проти конверсійної терапії
Авторка: Дзвенислава Щерба

Конверсійна, або репаративна терапія — це низка практик, спрямованих на «зміну» сексуальної орієнтації та гендерної ідентичности в ЛГБТ людей, які ґрунтуються на ідеї, що гомосексуальність, бісексуальність чи трансгендерність можна змінити через психологічний і фізичний вплив та «повернути до норми», тобто до гетеросексуальности й цисгендерности.

Наразі найпоширеніші практики конверсійної терапії — це гіпноз, діяльність спеціалізованих закритих таборів, реабілітаційних центрів і клінік, психотерапія й консультування з боку релігійних інституцій. Один із крайніх проявів конверсійної терапії — так звані «корекційні зґвалтування» лесбійок і бісексуальних жінок.

МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД БОРОТЬБИ ЗА ЗАБОРОНУ КОНВЕРСІЙНОЇ ТЕРАПІЇ

Боротьба за заборону конверсійної терапії на законодавчому рівні — один із напрямів діяльности активістів і активісток ЛГБТ руху в різних країнах світу. Згідно з дослідженням ILGA World, існують такі стратегії боротьби з терапією на законодавчому рівні.

Криміналізація конверсійної терапії передбачає запровадження кримінальної відповідальности за практикування конверсійної терапії — штрафи, обмеження свободи, позбавлення ліцензії на професійну практику тощо.
Законодавче регулювання медичних професіоналів передбачає зміну законодавства з метою посилити регулювання діяльности медичних професіоналів через заборону діагнозів суто на ґрунті сексуальної орієнтації чи гендерної ідентичности людини.
Впровадження законодавства, спрямованого на захист прав споживачів і споживачок від шахрайства, ґрунтується на ідеї, що конверсійна терапія — неефективна псевдонаукова практика, яку можна розглядати як різновид шахрайства.
Впровадження антидискримінаційного законодавства
Станом на грудень 2020 року конверсійну терапію на загальнонаціональному рівні було заборонено в чотирьох країнах: Бразилії, Еквадорі, Німеччині й на Мальті. На рівні окремих регіонів конверсійну терапію заборонено також у Канаді, Іспанії, Австралії, США.

РЕГУЛЮВАННЯ КОНВЕРСІЙНОЇ ТЕРАПІЇ МІЖНАРОДНИМ ТА УКРАЇНСЬКИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ

Практики, спрямовані на «зміну» сексуальної орієнтації або гендерної ідентичности людини, суперечать головним засадам Загальної декларації прав людини. Саме через порушення фундаментальних прав людини конверсійну терапію засудила низка міжнародних організацій, серед них Комітет проти тортур, Комітет з ліквідації дискримінації стосовно жінок, Європарламент та інші.

Станом на сьогодні в нормативно-правових актах і протоколах МОЗ немає прямих згадок про конверсійну терапію. Однак у документах можна знайти засади, які опосередковано стосуються цієї теми.

Станом на 2016 рік у Міністерстві охорони здоров’я було ухвалено новий покращений протокол щодо гендерної дисфорії та опубліковано заяву про те, що не існує доказів ефективности конверсійної терапії, навпаки, ці практики можуть нашкодити.

За чинною класифікацією хвороб, що ґрунтується на ухваленій 2019 року МКХ–10, гомосексуальність не є хворобою, діяльність, спрямована на їЇ «лікування» в закладах із надання психіатричної допомоги, незаконна.

У чинному Кримінальному кодексі України є статті, які не стосуються напряму конверсійної терапії, але передбачають кримінальну відповідальність за катування, зокрема вчинені повторно або за попередньою згодою осіб (стаття 127), за незаконне поміщення людини в заклад з надання психіатричної допомоги (стаття 151).

Наразі в Україні немає законодавства, яке передбачало б відповідальність за практикування конверсійної терапії. Саме відсутність прямих законодавчих заборон робить вразливими ЛГБТ людей, які можуть потенційно постраждати або вже постраждали від таких практик, і заважає ефективним активістським зусиллям, спрямованим на боротьбу з конверсійною терапією.

Текст опрацювала Ірина Перегон Відкрити / Коментувати

2022-12-06 15:00:04 ​​Іноді ранок починається як сьогодні: «Прокидайся, він загинув». Я лежу і намагаюсь згадати нашу останню розмову, кілька днів тому. Дрони для ДШВ, вони в наступі, треба терміново вирішити питання.


Відкриваю переписку, з якимось дивним полегшенням бачу що останні повідомлення - «і я тебе обіймаю» і смішний смайлик.

Добре, що ще місяць тому встигли помиритись.

– Мир? – спитав він

– Який хитрий) З тебе бочка дізєля і тоді мир

– Ок, сьогодні видаю.


Перше бажання сховатися. Випити снодійне чи алкоголь, відключитись від зв'язку і зникнути.


В цей момент найголовніше заставити себе піти в душ, холодний душ. Стояти під льодяною водою, заставляючи себе дивитись прямо в цей день.


Не дозволяючи усвідомити до кінця, що його немає.

На якомусь з цих ранків я напевне зламаюсь. Точно зламаюсь, бо ламаються всі. В кожного своя межа.


Або зламаю людське в собі.


Сьогодні я змушую себе встати і йти. Ніякої жалості до себе. Треба їбти далі. Як це роблять такі десантники як він.


Один з кращих військових. Один з кращих.


Про втрату друга написала волонтерка Марія Берлінська

Ілюстрація Олександра Майор

[#16днів](https://www.facebook.com/hashtag/16%D0%B4%D0%BD%D1%96%D0%B2?__eep__=6&__cft__[0]=AZXJ-oJoH7KUAJ7OImH1j3BRD0S_LbaaZer71lm6nyA2oIHuOmggelLFcepMATnqhgi3ZGiXsZngBAL94SapuzGalb6V6PgjR1gZP-Xu77zO4cyfU_v7SKxt3TKDxIqv7r_bvOI7mnrh4PkLFvMyXCRTPad0-Ubkv1IJNuizXwcvqpL64MFR5FYuEjvYd3Yzdl_-YJKoVBhUPjixEL4RgZkK&__tn__=NK-R) #втративійни #16днівактивізмупротинасильствва #16DaysofActivismagainstGenderBasedViolence Відкрити / Коментувати

2022-12-05 18:59:36 ​​Я прибуваю на Залізничний вокзал у Львові, за три дні подолавши маршрут Луцьк-Київ-Чернігів-Київ-Вінниця і ось Львів, тішуся, що скоро опинюся вдома і переведу подих – замовляю «Блаблакар». З паном Віктором на місці посадки зустрічаюся через пів години, в авто лунає стишено музика, окрім мене, є ще двоє пасажирів. Усі вони їдуть до Києва. Виходить, я теж їду до Києва, а мала б – до Луцька. Я гублюся в думках, як пояснити трьом незнайомцям в авто, що я сплутала місто і забронювала поїздку не туди?
«Вибачте, у мене щойно змінилися плани. Я повинна повернутися», – кажу водієві. «У вас щось трапилося?» – питає той. «Це довга історія, зупиніть машину, будь ласка», – завершую поїздку я.

Це справді довга, із тяглістю понад п’ятнадцять років історія, десять з яких я справді їздила до Києва, бо там був мій дім. І досі він там.

Я – п’ятикласниця на першій парті, вчитель географії розповідає про найбільшу річку України – Дніпро. В зошиті я малюю річку на всю сторінку і дівчинку.
В той день з‘являється мрія бодай раз побачити Дніпро на власні очі.

Я – семикласниця, яка читає «Місто» Підмогильного. Це я опиняюся зі Степаном у гущині натовпу на Хрещатику. Блискучі вогні, гуркіт і дзвінки трамваїв, виття автобусів, пронизливі викрики дрібних авто й гукання візників разом з глухим гомоном людської хвилі — це все разом з героєм всотую в себе я.

Я – дев‘ятикласниця, яка побачила по телевізору рекламу вистави «Вишневий сад» і поїхала із загіпсованою ногою вперше в театр, вперше в Київ.

Я – двадцятирічна дівчина, яка чотири ночі на тиждень проводить в потязі, щоб у вівторок та п’ятницю відвідати курси тележурналістів в столиці, а потім пішки пройтися із центру до вокзалу, насолоджуючись моментом, коли я в Києві!

У Рильського було про те, що в кожнім зламі й повороті в Києві таїться усміх і любов. Я йду на побачення із корінним киянином і розповідаю йому, що Володимирській вулиці уже понад тисячоліття – найбільш давня!

ПРОДОВЖЕННЯ за посиланням

Про дім, який не хочеш втрачати, розповіла журналістка Мирослава Ільтьо
Ілюстрація Олександри Майор
#16днів #втративійни #16днівактивізмупротинасильствва #16DaysofActivismagainstGenderBasedViolence Відкрити / Коментувати

2022-12-04 15:00:06 ​​Ми бачимо, що наша серія до 16 днів активізму проти наильства у багатьох з вас відгукується.

Цей пост ми зробили спеціально для того, аби дати простір поговорити про власні втрати в коментарях і таким чином перестати тримати емоції в «клітці». Всі досвіди важливі. Всі емоції та почуття теж. Як і їхнє проживання.

Тож, якщо хочете чимось поділитися або ж просто залишити відгук на наш цьогорічний спецпроєкт – запрошуємо залишити коментар під цим постом.

Ілюстрація Oleksandra Maior
#16днів #втративійни #16днівактивізмупротинасильствва #16DaysofActivismagainstGenderBasedViolence Відкрити / Коментувати

2022-12-03 17:25:00 ​​Про початок повномасштабного вторгнення в Україну я дізналася від свого шефа. “Люба, война началась!” – пролунало в телефоні о 5.30 ранку. І вже за пару хвилин я сиділа за ноутом в трусах і з зубною щіткою у роті і заводила ефір (я працюю в медіа у Празі). Я не знаю, звідки я знала, що я маю робити, просто робила. На автоматі. Як робот. Тоді моя психіка спрацювала так, як і до цього спрацьовувала в критичних ситуаціях: мобілізуватися і вирішувати проблему/рятувати/допомагати. А накриває, коли вже все минулося. Проблема лиш у тому, що до цього усі критичні ситуації завершувались і я могла розслабитися. Але не цього разу. Я стала цементом. Я не відчувала нічого. Я не плакала, я не переживала. Все в мені було кам’яним. Хіба лиш на другий тиждень війни почала шугатися медичних гелікоптерів, які часто літають у Празі.

На запитання “Як ти?” відповідала аж одним словом “працюємо” – і далі розповідала про своїх родичів в Ахтирці, в Новій Каховці, на харківській Салтівці… Я не хотіла знати, як я. Я боялася знати, як я. Я думала, що я ок. А воно, все оте, що всередині ховалося за “як ок”, “я норм”, “я в порядку”, за стіною відсторонення, яку вибудувала психіка для самозбереження, все одно знайшло вихід – і вилізло у концентровано-білих дротинках на правій скроні. Причому, це помітила навіть не я. І відтоді ці сиві волосини кричали до мене щоразу, коли я біля дзеркала, що я не ок, не ок, НЕ ОК!

Тоді і стало ясно, що за тією стіною таки відбувається дуже страшне і болюче. Але я цього не відчувала. Зовсім.

“Це заморозка. Між плакати і працювати – психіка обрала працювати, – сказала мені згодом одна психологиня. – Але крижані скульптури, хоч і здаються твердими, вони занадто крихкі, вони легко розбиваються”.
І я розбивалася. Об кожен жарт, які я перестала розуміти.

ПРОДОВЖЕННЯ за посиланням

Про втрату емоцій і контакту з собою розповіла Любов Багацька
Ілюстрація Олександра Майор

#16днів #втративійни #16днівактивізмупротинасильствва #16DaysofActivismagainstGenderBasedViolence Відкрити / Коментувати

2022-12-03 12:34:41 ​​Про директиву Європарламенту щодо жінок у правлінні, арешт племінниці верховного лідера в Ірані та інформаційну кампанію про домагання у громадському транспорті, читайте у підбірці гендерних новин від Валерії Трунової

#гендерні_новини

Українські жінки піддаються високому ризику торгівлі людьми – радниця з гендерних питань місії ООН Джо Енн Бішоп.
Відомо, що торговці людьми все частіше використовують онлайн-платформи для вербування жертв експлуатації.
В Україні вже існує багато заходів з плану реалізації протидії сексуальній експлуатації, підготовлених під керівництвом українського уряду за участю Спеціального предтавника Генерального секретаря ООН з питань конфліктів, а також партнерів з громадянського суспільства. Цей план включає заходи щодо зменшення вразливості, підвищення кваліфікації правового захисту та економічної безпеки, а також посилення міжвідомчої співпраці на всіх рівнях.

"16 днів активізму проти гендерно зумовленого насильства": у 60 містах України розпочалась акція, що покликана привернути увагу до цієї теми та закликати долати будь-які форми гендерно зумовленого насильства.
UNFPA, Фонд ООН у галузі народонаселення, у співпраці з партнерами, проводить кампанію під гаслом «Чуйність переможе насильство». У 60 містах і громадах по всій Україні встановили мозаїку із зображеннями різних форм насильства. Інсталяція виконана із магнітів, тож беручи один з них собі, охочі можуть доєднатись до того, щоб негативне зображення зникло. Окрім мозаїки, долучитись до деконструювання насильства можна онлайн через гру, що доступна на сайті Розірви Коло. Її мета — розповісти про гендерно зумовлене насильство та представити факти про ставлення мешканців 30 громад-учасників проєкту UNFPA «Міста і громади, вільні від домашнього насильства» до гендерно зумовленого насильства.

В Ірані заарештували племінницю аятоли Хаменеї, яка підтримала масові демонстрації проти духовенства країни. Племінницю верховного лідера, правозахисницю Фаріде Морадхані, взяли під арешт після того, як вона записала відео із закликом до іноземних урядів розірвати всі зв’язки з владою країни через насильницьке придушення загальнонаціональних демонстрацій.
Також за даними іранських ЗМІ заарештували двох відомих акторок, Хенгаме Газіані й Катаюн Ріахі за те, що жінки публічно зняли хіджаби на знак підтримки протестів проти духовенства Ірану.

“Це – сексуальні домагання!”: в Україні запустили інформаційну кампанію про домагання у громадському транспорті. На шести станціях київського метро з’явилися інформаційні плакати з відповідними написами. Також на плакаті розміщена інформація про лінію правової допомоги “ЮрФем: підтримка” та QR-код з посиланням на пам’ятку для потерпілих від сексуальних домагань у громадському транспорті та свідків.

Фанатам Вельса дозволили відвідати матч чемпіонату Світу 2022 у Катарі із символікою ЛГБТ. Валлійці стверджують, що ФІФА надала організації гарантії для відвідування стадіону представниками руху "Rainbow Wall", який складається з ЛГБТ-уболівальників головної команди країни.
На старті турніру ФІФА завадила європейським збірним виходити на матчі з тематичними капітанськими пов'язками - веселкових кольорів та з текстом "One Love".

«Жінки у правлінні»: Європарламент схвалив директиву щодо гендерної рівності у керівництві великих компаній.
Директива дозволить просувати гендерну рівність на найвищих посадах компаній. Відповідно до вимог документа всі великі компанії в ЄС повинні впровадити прозорі процедури найму, де головним критерієм відбору кандидатів мають залишатися професійні якості.
Про гендерне представництво у своїх керівних органах компанії повинні звітувати щорічно. Якщо вони не досягають поставлених цілей, то повинні пояснити, як вони планують рухатися до їхнього втілення.
Радимо прочитати статтю «Чинники подолання «cкляної стелі» в бізнесі в Україні» соціологині Тамари Марценюк, де йдеться про індивідуальні та структурні бар’єри у професіях жінок. Відкрити / Коментувати