Гендер в деталях

2023-01-27 15:00:07 ​​Коли війна російської федерації проти України набула повномасштабного характеру, в Україні практично не лишилося людини, яку б вона не зачепила прямо чи непрямо. Це стосується й ЛГБТ+.

Орім тих проблем, з якими ЛГБТ+ люди стикнулися під час війни нарівні з іншими українками й українцями, вони переживають додаткові труднощі через свою сексуальну орієнтацію або гендерну ідентичність.

З якими досвідами стикнулися люди при переміщенні, в окупації, в армії? Як війна вплинула на активізм та суспільні зміни?
Та як ми можемо покращити та захистити забезпечення прав ЛГБТ+ людей в умовах війни та після її завершення?

Читайте в статті координаторки трансгендерного напряму ГО «Інсайт» Інни Ірискіної за посиланням Відкрити / Коментувати

2023-01-27 13:00:06 ​​Про першу жінку-пасторку в Єрусалимі, причини переносу прем’єри «Вагітної у 16» та рішення Англіканської церкви щодо вінчання одностатевих пар читайте в підбірці гендерних новин від Валерії Трунової


#гендерні_новини


У Єрусалимі палестинка стала першою жінкою-пастором на Святій Землі. Відтепер Саллі Азар братиме на себе різні обов'язки, включаючи провідні богослужіння та вивчення Біблії в Єрусалимі та в Бейт-Сахурі для англомовних громад.
За даними Близькосхідної ради церков, Азар стане однією з пʼяти висвячених жінок на Близькому Сході, приєднавшись до однієї жінки в Сирії та трьох у Лівані.

СТБ переніс прем’єру «Вагітної у 16» на невизначену дату. Анонс нового сезону проєкту викликав хвилю критики та гостру дискусію про те, що каналу варто відмовитися від теперішнього формату й розробити новий, гендерночутливий і недискримінаційний. Телеканал переніс показ проєкту з «розумінням чутливості контексту воєнного часу та впливу злочинів російської армії».
Радимо прочитати «Гендерна чутливість українських медіа. Порадник» Богдани Стельмах та Оксани Ярош, що буде корисним для журналістів українських медіа, експертів у сфері медіа, PR-менеджерів, громадських активістів, викладачів у сфері медіа та комунікацій.

Англіканська церква перепросила християн, які належать до ЛГБТ+, за відмову одностатевим парам вінчатися у своїх храмах.
Кілька днів тому Церква Англії запропонувала не дозволяти парам ЛГБТ+ одружуватися в англіканських храмах, продовжуючи наполягати, що шлюб – це союз чоловіка та жінки.
Тепер єпископи вибачилися перед представниками спільноти. «Ми публічно і однозначно підтверджуємо, що ЛГБТ+ бажані й цінні. Усі ми діти Божі, – заявили єпископи у своєму листі. – Випадки, коли ви отримували ворожу та гомофобну відповідь у наших церквах, ганебні. Ми в цьому каємося».

Акторка Есме Б’янко, яка звинуватила рокера Мерліна Менсона в сексуальному насильстві, відкликала позов.
Знайомі музиканта, розмовляючи з журналістами раніше, розповідали, що той часто жартує на тему зґвалтування. Про це згадувала й Б’янко, якій він, за її словами, погрожував цим.
Акторка переконувала, що Ворнер (справжнє прізвище Мерліна Менсона) повністю контролював її життя, бив, принижував, а одного разу переслідував із сокирою.
“Міс Б’янко погодилася врегулювати свої претензії до Браяна Ворнера та Marilyn Manson Records, Inc., щоб продовжити своє життя та кар’єру”, – заявив адвокат акторки Джей Елвангер.
Загалом Менсона звинувачували в сексуальному насильстві понад десять жінок.

Європейський суд з прав людини не побачив нічого неприйнятного в дитячій книзі, де описуються одностатеві шлюби. ЄСПЛ задовольнив позов письменниці Нерінги Дангвіде проти уряду Литви, який позначив книгу з описом одностатевих шлюбів як таку, що є шкідливою для неповнолітніх.
Спершу книгу Дангвіде "Бурштинове серце" перестали поширювати, пізніше продаж відновили з позначкою, що книга може бути шкідливою для дітей до 14 років. Авторка не погодилась із рішенням Інспекції та подала до суду, та у 2019 році її позов остаточно відхилили, стверджуючи, що опис одностатевих пар у книзі був "відверто сексуальним".
ЄСПЛ узяв на розгляд позов Нерінги Дангвіде у листопаді 2019 року. Суд ухвалив, що дії влади Литви стали втручанням у свободу вираження поглядів, ускладнили продаж книги й зменшили її читацьку аудиторію.
При цьому твердження про надмірну сексуалізацію тексту казок ЄСПЛ відхилив, не побачивши "пропагування одностатевої сім’ї", як це стверджував уряд Литви.



· Жінок-підприємиць запрошують на тренінгову програму: Ukrainian Women Entrepreneurs Hub оголосили про старт навчальної онлайн-програми UWE Hub 2.0., яка реалізується Центром «Розвиток КСВ» в межах програми USAID «Мріємо та діємо».
Оновлена навчальна онлайн-програма допоможе жінкам підприємицям перетворити власну бізнес-ідею у прорахований покроковий бізнес-план, готовий до запуску, пропрацювати виклики бізнесу, пов’язані з масштабуванням, кризовим менеджментом та залученням інвесторів. Реєстрація за посиланням. Відкрити / Коментувати

2023-01-26 18:05:07 ​​КОЛИ ФЕЯ ТАРАБАНИТЬ ДИТЯЧИЙ ВІЗОК РОЗБИТОЮ ВУЛИЦЕЮ БЕЗ ПАНДУСІВ

Ставлення до жінок у сучасному українському суспільстві — це гангрена, притрушена блискітками. І байдуже, що там сочиться гній і все чухається. Болячки не видно під шаром кольорового конфеті і блискучих паєток, які сиплються під звуки гімну «Партії шанувальників жінок» у виконанні Зіброва й Поплавського. Поговорімо про пафосну сакралізацію жіноцтва, за якою криється банальне сексистське лицемірство.

Із моїх сюжетів для вечірніх новин можна зробити нарізку, де я, наче папуга-феміністка, повторюю слова «жінки — це люди». Рік за роком ця фраза виривається з моїх уст під час інтерв’ю з найрізноманітнішими мужчинами — бізнесменами, політиками, артистами. Я переконувала в цьому Дмитра Разумкова, Павла Зіброва, Віталія Кличка і навіть Олега Винника. Згадані чоловіки не хотіли слухати, бо стверджували, що «жінки — це святі», «жінки — це музи», «жінки — це богині» і «жінки — це натхнення». За роки роботи над гендерно-чутливим контентом я навчилася слухати такі репліки з покер-фейсом і щоразу відповідати одне й те саме: «жінки — це люди».

У цьому місці в декого неодмінно з’явиться думка: «знову ці феміністки вигадують собі бентеги, щоб мати з чим боротися». Повірте, суспільні проблеми, загроза від яких очевидна і всім зрозуміла, вирішуються швидко. Вони не гниють, притрушені шаром конфеті. Натомість проблеми, які на перший погляд зовсім не проблеми, часто чухаються суспільству, а запах пробивається навіть крізь мерехтіння яскравих леліток. Профспілка ощадного використання метафор зараз мене вб’є, тому перейдемо до суті.

Ідея написати колонку про традицію «оняшнювати» жінок з’явилася в мене завдяки контекстній рекламі. Інстаграм запропонував лазерне омолодження вульви. За лінком мені відкрився сайт, де пропонували знижки на хірургічне зменшення статевих губ. Я на хвильку підвисла, а тоді почала гуглити такі самі послуги, але для чоловіків. І з’ясувала, що ринок естетичної урології в кілька разів менший від естетичної гінекології через різницю в попиті. Жінки бентежаться, що природний вигляд їхніх геніталій недостатньо красивий.

Отож я замислилася про мову як інструмент формування культури. Політичні промови, тости, пісні і просто традиційна публічна риторика часто підносять мене як «музу» чи «фею». Плюси від такого ставлення, звісно, є. Мені з великою ймовірністю поступляться місцем у метро, допоможуть нести сумку, відчинять двері, відсунуть стілець і подадуть пальто (у яке я двадцять секунд намагатимуся запхати руку, бо насправді одягати верхній одяг самостійно набагато легше). Та облишмо плюси ставлення до жінки як до сакральної цінности з нальотом міфологічного гламуру і перейдемо до мінусів.

«Оняшнювання» жіночої статі — це знеособлення. Бо людина може собі дозволити мати людські якості, а єдиноріжка, няшка, фея чи богиня — ні. Тому, наприклад, ринок естетичної гінекології, де хірургічним шляхом змінюють колір і форму жіночих геніталій розвивається з кожним роком. Чому жінки йдуть на мікротравми чутливої слизової оболонки, ріжуть здорові й функціональні статеві губи, ще й платять за це чималі суми? Бо тіло людини продукує рідини, звуки і запахи. А тіло богині і феї має продукувати магію та рожеву досконалість.

ПРОДОВЖЕННЯ на сайті Гендер в деталях

Ілюстрація Олександра Грехова
ЦЕЙ ТЕКСТ БУВ ПІДГОТОВЛЕНИЙ ДО ПОВНОМАСШТАБНОГО ВТОРГНЕННЯ рОСІЙСЬКОЇ фЕДЕРАЦІЇ Відкрити / Коментувати

2023-01-25 17:09:53 ​​Олександра Романцова, правозахисниця, виконавча директорка Центру громадянських свобод:

Усі ці роки ми приїздили на Донбас, щоб збирати свідчення воєнних злочинів і порушень прав людини. З 2016 року я займаюся міжнародною адвокацією. Усе, що ми збирали в Криму й на Донбасі, все, що ми систематизували, я привозила в ООН, ОБСЄ, Раду Європи. І на основі цього ми вимагали певних рішень — визнання окупації, визнання наших політув’язнених. Бо з 2014 року ми займалися політв’язнями — тими, кого заарештували в Криму чи утримували на Донбасі в підвалах.

Повномасштабна війна, яка почалася 24 лютого, збільшила все це в десятки разів. Тепер у нас є не тільки політв’язні, а й військовополонені, цивільні полонені, «невідфільтровані» люди, яких силоміць вивезли в росію, люди, яких утримують на окупованих територіях, тому що вони журналіст(к)и, активіст(к)и, місцеві керівни(к)и. І все це ми документуємо. У нас уже вісім років цього досвіду.

Отже, наша робота з 24 лютого збільшилася вдесятеро. І тепер я навчаю журналістську спільноту, тих, хто документують. Ми створили коаліцію з Українською правозахисною спілкою, Українською Гельсінською спілкою. І разом заснували глобальну ініціативу «Трибунал для Путіна», яка робить документування по всій країні. У нашій базі 17,5 тисяч епізодів. Це потенційні злочини, міжнародні злочини, воєнні злочини, злочини проти людяности, злочини геноциду, злочини агресії. Це все ми озвучуємо на міжнародній арені.

Повний текст читайте за посиланням https://bit.ly/3Vw5Ed9

* Публічна платформа Український Жіночий Конгрес об’єднує соціально активних жінок та чоловіків, які підтримують ідеї ґендерної рівності без стереотипів. Упродовж грудня ми знайомимо вас з жінками, які беруть активну участь у розвитку України. Військові, волонтерки, громадські діячки, лідерки на місцях, бізнесвумен – кожна з них знаходить в собі сили працювати задля того, аби наше майбутнє було якомога світлішим та прогресивнішим.
Цей проєкт — спільна ініціатива громадської організації Український Жіночий Конгрес та австрійської організації Women without Borders Відкрити / Коментувати

2023-01-24 16:30:13 Агресори й жертви: насильство в житті українських чоловіків
Авторки: Тамара Марценюк, Анастасія Рябчук

Коли феміністки починають дискусію про досвід насильства в житті жінок, у відповідь лунає: «А як же чоловіки? Хіба чоловік не може бути жертвою насильства?»
Однак жінки частіше страждають від насильства, а більшість кривдників — чоловіки (gender-based violence).

Наприклад, 2020 року з 211 362 зафіксованих звернень 180 921 — від жінок, 27 676 — від чоловіків і 2 756 — від дітей. Водночас чоловіки теж потерпають від насильства у війнах, розбоях...

«Міжнародна амністія» та «Інфо Сапієнс» у 2021 р. провели опитування, про насильства щодо чоловіків в родині, шкільному, робочому середовищах, на вулиці, готовности протидіяти насильству.

При вихованні хлопчиків насильство більше толерується і заохочується порівняно з дівчатками — boys will be boys. Звичайно, це не закладені природою відмінності.
Більшість опитаних у дослідженні стверджують, що встрягали в бійку для захисту друзів (48 %). Лише 3 % описали як «починав /організовував бійки»; ще 13 % — інколи вступали в бійку.
6 % назвали себе агресивною людиною, 48 % — майже ніколи не проявляють агресію, а 43 % — «роблять це інколи». Однак на ці останні 43 % насправді може припадати велика частка випадків насильства, бо невідомо, що таке «інколи».
Кожен четвертий підтвердив, що зазнавав домашнього насильства в дитинстві. Однак 74 % зазнали ляпасів або биття ременем, 51 % стикалися з приниженням, погрозами, залякуванням. При цьому більшість не ідентифікують такі практики як насильницькі.

Лише 12 % тих, хто стикалися з домашнім насильством у віці до 16 років, говорили комусь про це. Інші 88 %: вважали винними себе, не знали, що про це треба говорити. Ці цифри свідчать, що потрібна просвітницька робота з дітьми.

Лише останні кілька років українська громадськість приділяє увагу проблемі цькування в дитячих колективах, але аспект гендерної соціалізації хлопчиків досі не був у фокусі цих дискусій.

Протидія насильству з боку дорослих у школах, літніх таборах, спортивних секціях мала би охоплювати комплексні заходи з професійної підготовки педагогів і тренерів та санкціями для тих, які чинять насильство щодо дітей.

Левова частка насильства належить іншим дітям, переважно хлопчикам 45 % і 15 % дівчаткам, 35 % стикалися з плітками, 18 % — з відбиранням грошей, 13 % — з публічними образами в школі. Лише 15 % зверталися по допомогу, 53 % вважали, що самі впораються, 24 % нікому не розповідали.
У суспільстві саме маскулінність пов’язують з агресивною поведінкою й насильством. Майже все життя чоловіки можуть засвоювати агресивний стиль поведінки як культурну норму, а фізичне насильство сприймати як універсальний інструмент вирішення конфліктів або обстоювання своїх інтересів.

Серед причин, чому в дитинстві хлопця могли побити на вулиці: зухвала поведінка 33 %, фізична слабкість 30 %, неформальний зовнішній вигляд 21 % , репутація «ботана» або «жіноча» поведінка по 13 %.
Як бачимо, від чоловіків уже змалечку очікують низку ознак: бути крутим і сильним, уникати жіночного, іти на ризик. Тому вони іноді змушені чинити насильство, навіть якщо не дуже хочуть. Чоловіки не завжди знають і розуміють, що можна зробити, щоб знизити свій рівень агресії або протистояти насильству як нормі.

Частина чоловіків готові прийняти зміни й визнати необхідність протидіяти насильству як суспільній нормі (76 % погодилися, що хлопчиків варто спонукати чинити менше насильства, а 91 % вважають, що обговорювати це мають з татом / вітчимом).
І все-таки дослідження «Міжнародної амністії» дає підстави для стриманого оптимізму. Тільки чверть опитаних (26 %) погоджуються, що агресивна поведінка — це те, що українське суспільство очікує від чоловіків. Узагалі, бракує критичних рефлексій про насильство й агресію в житті чоловіків. Очевидно, що чим більше буде суспільних обговорень цих питань, то краще обізнаними будуть українські чоловіки у сфері протидії насильству.

Текст опрацювала Світлана Пугач Відкрити / Коментувати

2023-01-23 15:09:21 ​​#ВАУ — це журнал про те, як би виглядав світ, якби сексизм був спрямований на чоловіків

Щопонеділка чекайте новий сюжет в нашій рубриці #фем_мем Відкрити / Коментувати

2023-01-20 15:00:13 ​​«А В НЕЇ НОГИ ВОЛОХАТІ»

У шостому класі в шкільному літньому таборі мій однокласник гучно при всіх сказав: «Дивіться, у Діанки ноги волосаті». Ніхто на те не звернув уваги і навіть не сміявся, але я прийшла додому, замкнулася у ванній, узяла мамину бритву і поголила ноги. Сухі, навіть без мила.

Я тоді не задумувалася, чому волосся, яке природно росте на тілі і ніяк не заважає жити, треба обов’язково видаляти, до того ж лише одній половині людства. Я просто знала, які це «правильні» жіночі ноги — без жодної волосинки. І робила все, щоб відповідати канону.

Зазвичай розмову про гоління в жінок ніг та інших частин тіла супроводжують вигуки: «А як же гігієна?!» Коли ви наводите такий аргумент, уявляйте не дорослих жінок, а 12-річну мене або якусь іншу дівчинку-підлітка. Я регулярно милася, чистила зуби, зрізала нігті. Та, мабуть, цього було замало — волосся на ногах становило справжню загрозу для гігієни мого тіла.

Навряд чи ви самі в це вірите, тому давайте не лицемірити, а казати прямо: волосся на тілі становить загрозу для ідеалу жіночої конвенційної краси. Щоб жінку назвали конвенційно красивою, тобто такою, яка відповідає суспільним стандартам краси, їй треба:
бути стрункою;
мати жіночні форми, але при цьому бути підтягнутою і без — не дай боже — целюліту;
мати приємне пропорційне обличчя;
мати густе волосся на голові і не мати волосся більше ніде;
не мати акне й інших проблем зі шкірою;
бути природною, жодної яскравої косметики, тільки легкий нюдовий макіяж — ну, ви знаєте, щоб чоловіки казали, як жінкам красиво без макіяжу;
мати манікюр з покриттям, а влітку й педикюр;
стильно вдягатися, при цьому одяг має бути стриманим і приховувати те, що довколишнім може здатися «недоліками»;
не старіти. Якщо ж ви все-таки невдаха і не змогли впоратися з природним плином часу, приховуйте це. Креми, ін’єкції ботоксу й інші процедури — ваші найкращі друзі, бо в справжньої жінкиТМ не повинно бути зморшок.

Це все подається як базовий набір від природи. Просто декому (а насправді всім) не пощастило, і їм слід використовувати досягнення цивілізації, щоб усе виправити.

Так от, до чого це я. По-перше, ви уявляєте, скільки це коштує? Косметолог, манікюр, епіляція, антицелюлітний масаж, купа косметики й одягу — це десятки, як не сотні тисяч гривень щороку. Уявіть собі, скільки грошей економить середньостатистичний хлопець порівняно з дівчиною, яка регулярно робить б’юті-процедури. З гендерним розривом у зарплатах це виглядає як насмішка. По-друге, це забирає багато часу, який можна було б витратити на відпочинок, роботу чи навчання. І по-третє, часто це боляче або неприємно.

Вам хоч раз робили антицелюлітний масаж? А може, ви, як і я, намазувалися спеціальною глиною з перцем, обмотувалися харчовою плівкою і ридали, лежачи на підлозі, від жахливого пекучого болю? До речі, як ви думаєте, це допомогло мені позбутися целюліту? Ні, тому що його наявність залежить від генетики. І, попри низький ІМТ, у мене целюліт з 13 років.

А воскова депіляція, шугаринг, «уколи краси», механічна чистка обличчя — на ці процедури ходять явно не для задоволення. Та хто ж не чув вислів про те, що краса потребує жертв... І це все для того, щоб «доглядати за собою» й виглядати «звичайною» жінкою. Адже жіночу зовнішність оцінюють прискіпливо, під мікроскопом, чіпляючись за кожну волосинку. Діти це бачать, починають змалку підлаштовуватись під стандарти і голять сухі ноги у 12 років.

ПРОДОВЖЕННЯ ТУТ

Текст Діани Андрусенко
Ілюстрація Олександра Грехова Відкрити / Коментувати

2023-01-20 13:46:41 ​​Про вінчання одностатевих пар в Англії, сексистське відео паспортного сервісу та мішки на головах манекенів у Кабулі читайте в підбірці гендерних новин від Валерії Трунової.

#гендерні_новини

Аби обійти заборону талібів, продавці магазинів у Кабулі надягають на голови жіночих манекенів хустки та мішки для сміття.
За даними місцевих ЗМІ, після захоплення влади в серпні 2021 року Міністерство доброчесності “Талібану” постановило, що всі манекени необхідно прибрати з вітрин магазинів або зняти з них голови. Наказ базувався на тлумаченні талібами норм ісламу, які забороняють статуї та зображення людської форми, оскільки їм можна поклонятися як ідолам.
Після заборони деякі магазини почали скаржитися, що не зможуть належним чином виставити свій одяг, або на те, що їм доведеться пошкодити цінні манекени. Талібам довелося змінити свій наказ і дозволити власникам магазинів закривати голови манекенів.

“Ми хотіли б одружитись у церкві”: християни Англії обговорюють питання вінчання одностатевих пар. Єпископи Ради Європи зустрілися в Лондоні, щоб обговорити та проголосувати за пропозицію щодо вінчання одностатевих пар у церкві, яка буде винесена на синод у лютому 2023 року.
Одними з тих, хто хотів би обвінчатися в церкві, є Джейн Грін та преподобна Маріон Клаттербак, які перебувають у стосунках уже 23 роки. Так, 66-річна Клаттербак була однією з перших жінок-священників у 1990-х роках. 69-річна Грін працювала в церковному парламенті, Генеральному синоді, і нині вона є церковною уповноваженою.Попри довгу службу партнерок у Раді Європи пара отримала відмову у вінчанні в церкві.

Організатори кінопремії “Сезар” заборонили брати участь у церемонії підозрюваним у сексуальному насильстві.Французька кіноакадемія видалила зі списку номінантів актора Софіана Беннасера, який перебуває під слідством за звинуваченнями у зґвалтуванні. Актор був номінований до того, як поліція почала розслідування.
Організатори пішли на такий крок після того, як режисера Романа Поланскі номінували на нагороду як найкращого режисера. Це спричинило обурення громадськості через звинувачення проти Поланскі. Після цього весь склад кіноакадемії пішов у відставку у 2020 році.

Аптеки у Сполучених Штатах почнуть продавати таблетки для переривання вагітності.Аптеки можуть подавати заявку на сертифікацію для продажу таблеток для переривання вагітності Міфепристон в одній із двох компаній, які їх виробляють, і в разі успіху вони зможуть відпускати їх безпосередньо пацієнтам, отримавши рецепт від сертифікованого лікаря.
Активісти, які захищають права на аборти, кажуть, що ці таблетки мають тривалий досвід безпечності та ефективності без ризику передозування чи звикання. У кількох країнах, зокрема в Індії та Мексиці, жінки можуть придбати їх без рецепта, щоб зробити медикаментозний аборт.

Уряд Великої Британії заборонить конверсійну терапію для трансгендерних людей. Раніше ця заборона стосувалася лише терапії для геїв/лесбійок та бісексуалів.В уряді повідомили, що новий закон про заборону всіх форм конверсійної терапії в Англії та Уельсі охоплюватиме практики, спрямовані й на трансгендерних людей. Заборона ставить поза законом спроби змінити чиюсь сексуальність або гендерну ідентичність.
Радимо прочитати статтю «Як в Україні і світі борються проти конверсійної терапії» соціологині Дзвенислави Щерби.

“Це мої дами”: паспортний сервіс опублікував сексистське відео в тіктоку.
Працівники Київського паспортного сервісу «Документ» відзняли розважальний ролик та опублікували його під популярну озвучку з фільму «Тримай хвилю», де персонаж презентує свої нагороди із серфінгу. Однак контекст відео дещо змінився: чоловік, який працює в паспортному сервісі, знайомить глядачів із працівницями сервісу. Відкрити / Коментувати

2023-01-19 14:54:01 ​​Окупація — це середовище примусу

— продовжуємо знайомити вас з частинами статті Ярини Волошин «Якими мають бути норми захисту й допомоги постраждалим від сексуального насильства?» —

Сексуальне насильство як спосіб ведення війни існує тисячоліттями. Нам пощастило жити в час, коли насильство принаймні визнано злочином і є вже певна практика в його розслідуваннях за підсумками збройних конфліктів 1990-х і 2000-х.

Наприклад, у справі «Прокурор проти Домініка Онґвена» Міжнародного кримінального суду командира звинувачували в багатьох злочинах сексуального характеру. За його наказом викрали й силоміць утримували сімох молодих жінок у віці 15–19 років, які були його «дружинами». У їхні «обов’язки» входили не лише регулярні сексуальні акти, а й доглядова праця в домі (прибирання, готування, прання тощо). За невиконання наказів їх могли побити і навіть убити, як і за спробу покинути той будинок.

Під час тривалого судового процесу одна з постраждалих жінок сказала: «Протягом восьми років він мене ні до чого не примушував. Ми жили як чоловік і дружина». Такі свідчення МКС не взяв до уваги: існувало середовище примусу, а отже, це був злочин сексуального характеру.

Ба більше, суд зазначив, що це лише підтверджує «інституціоналізовану природу зґвалтувань», адже йшлось про виконання «ролі дружини».

Найголовніше для нас у пошуку аргументів для українського суспільства — це однозначний висновок суду: в обставинах примусу не може йтися про «добру волю», згоду на стосунки чи будь-які інші ознаки партнерських сексуальних стосунків. Це воєнний злочин, де є конкретна постраждала, навіть якщо комусь здається, що це зрадниця, яка погодилась на стосунки з ворогом.

Таких самих висновків дійшов Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії, коли свідчення молодої боснійської мусульманки, відомої як «Свідок 87» розкрили весь жах і глибину контролю й влади, що їх встановлювали над постраждалими жінками.

Вони жили в рідному місті, в незамкнутому будинку, інколи навіть ходили в кафе разом із ворожими військовими, але жах, який з ними відбувається, — це і є воєнний злочин. Дівчина розповідала, як виконувала домашню працю, як самостійно знімала одяг, коли їй наказували це зробити, який тотальний контроль над нею й іншими дівчатами мали військові, котрі їх утримували (так, утримували, попри незамкнені двері).

повний текст читайте за посиланням Відкрити / Коментувати

2023-01-18 15:20:02 Мене звуть Анжеліка Бєлова, я ромська активістка. Жіноча лінія моєї родини належить сервіцької етнічної групи ромської національної меншини – українських ромів, які довгий час жили на території України: мої прапрабатьки народилися у Комишувасі (Запорізька область) близько 1870 року.

Мене завжди турбувало нерівне становище жінок у патріархальній ромській громаді, тому у 2020 році я заснувала громадську організація «Об’єднання ромських жінок «Голос Ромні».

Тоді ромські жінки постраждали внаслідок пандемії коронавірусу, багато з них втратили прибуток, адже працювали на ринках, які зачинилися через Covid-19.

Ми провели опитування нашої цільової аудиторії та виявили, що майже 60% наших опитуваних не мали закінченої середньої освіти, 14% не мали освіти взагалі. Тому ми створили проєкт, який надав можливість жінкам опанувати спеціальності у сфері б’юті-індустрії та самореалізуватися.

Ми підтримували жінок стартовими наборами для швидкого початку практики. Проєкт став успішним, 74 жінки отримали спеціальність та працевлаштувалися.

Більше про Анжеліку Бєлову та як переформатувалася її робота з початку війни читайте за посиланням
https://genderindetail.org.ua/season-topic/dosvidy-viyny/anzhelika-belova.html?fbclid=IwAR3vYMkTeUeArw54omnav8Y9f_DYF30LnfiAiGUVEMM3gX2TF5s5Cgezv6Y Відкрити / Коментувати