Гендер в деталях

2022-04-29 12:56:27 ​​Янголи фронту
#Висічені

Мені відомо, що таке вигорання. Знаю, як це буває важко в «простому» повсякденному житті: коли всередині порожньо, коли втрачається сенс існування. Це може статися абсолютно з кожною людиною. А коли війна... На війні складно все...

Я постійно думаю про парамедиків, чия зброя — ризик собою і вміння рятувати життя. А на додаток величезна відповідальність і психологічне навантаження. Як вони дають цьому раду? Що їх тримає щодня?

Хто вони, ці люди? Меди(ч)ки, тренер(к)и, юрист(к)и, науков(и)ці, журналіст(к)и, програміст(к)и, перекладачі й перекладачки, співаки і співачки. Як вони кидають своє звичне життя і перетворюються на незламних янголів — охоронців фронту?

Щодня вони мають справу з тим, чого переважна більшість узагалі ніколи не бачить. І коли людям важко уявити, що таке справжня війна, парамедики знають це дуже чітко.

Чи можна бути готовою бачити смерть? А якщо це десятки смертей? А якщо десятки смертей щодня?

У мене є подруга парамедичка, яка на війні з росією майже від самого її початку, справжнього початку 2014 року. Для мене ця людина — втілення сталевої надійности. І хоча наживо ми бачилися щонайбільше тричі, я із заплющеними очима довірила б їй своє життя і життя своїх дітей. Вона саме такий янгол фронту. Я не можу раціонально пояснити своє безмежне відчуття надійности в спілкуванні з нею. Мені просто до болю хочеться зараз її обійняти.

Я звичайна людина, я бачила смерть від старости, смерть від хвороби. Це дуже боляче і дуже страшно. Та як це — бачити, як гине на війні дівчина військова або хлопець на передовій, у яких попереду ціле життя? Як гине твій побратим чи бойова подруга, котрі завжди були поруч? Цивільні люди, дорослі й діти, які опинилися в пеклі? На війні складно все.

Витинанку «Янголи фронту» хочу присвятити людям, котрі рятують на передовій сотні чужих життів, щоразу ставлячи на кін зі смертю своє життя. Часом вони виграють цей бій, а часом, на жаль, ні.
У цьому тексті в мене так багато питань і так мало на них відповідей. І питання ніяк не закінчуються.

Чи можна брати янгола в полон? Хто має на це моральне право? Яка істота?

Прототипкою витинанки стала парамедичка Юлія Паєвська, яку на фронті знають під ім’ям Тайра. Викладачка айкідо, Юлія пішла на фронт ще 2014-го, займалася евакуацією поранених на передовій. Її група парамедиків відома під назвою «Янголи Тайри». На їхньому рахунку сотні врятованих із пекла життів. Юля — одна з героїнь фільму «Невидимий батальйон».

16 березня Юлія Паєвська надавала допомогу мирним жителям і жителькам Маріуполя і разом зі своїм водієм Сергієм потрапила в полон до окупантів. Станом на 23 березня відомо, що вона жива.

Росіяни записали пропагандистський ролик, у якому називають Тайру «учасницею батальйону “Азов”», хоча вона не військовослужбовиця, а цивільна волонтерка-парамедичка. Окупанти намагаються в будь-який доступний їм спосіб забруднити сталеві крила янгола Тайри багном, але силу цих крил не буде підкорено ніколи. Це видно навіть у записаному під їхніми дулами відеозверненні Тайри. Будь ласка, Тайро, залишайся живою!

Текст і витинанка Олени Марчишиної

Переклад тексту шукайте в нашому фейсбуці та інстаграмі Відкрити / Коментувати

2022-04-11 18:33:26 Channel photo updated Відкрити / Коментувати

2022-04-11 18:32:33 ​​Ми вже почали розповідати про різний досвід українців та українок, життя яких назавжди змінила війна.

Нам дуже боляче, що тема сезону «Гендер в деталях» відтепер називатиметься «Досвіди війни». Але, на жаль, це реальність у якій ми живемо і про яку ми будемо не просто розповідати. Ми хочемо і будемо КРИЧАТИ про неї на ВЕСЬ СВІТ.

Аби #CancelRussianCulture
Аби #10yearsOfRussianSilence
Аби #WhoUkrainiansReallyAre

Закликаємо вас також не мовчати, залишатися з нами та підтримувати попередні і подальші ініціативи команди Гендер в деталях Відкрити / Коментувати

2022-04-08 16:39:06 Відкрити / Коментувати

2022-04-08 16:37:22 ​​«Коли дивлюсь на трупи у Бучі, розумію, що #CancelRussianCulture має перетворитись на #10yearsOfRussianSilence
Вони всі мають пом'янути винищених українців тотальним мовчанням.
Не хвилиною мовчання.
Десятиріччям.
Жодних виступів письменників. Жодних опублікованих книжок. Жодних виставок.
Жодних творів російських композиторів у виконанні оркестрів.
Жодних університетських курсів про руску літературу.
Росія і весь світ мають мовчати, скорбіти, і спокутувати.»
⠀
Такий заклик написала головна редакторка Гендер в деталях Тамара Злобіна, коли ми переживали свідчення страшної трагедії. І пояснила, чому саме культура і її творці відповідальні за те, що звірства росіян стали можливими.
⠀
Текст знайшов значний відгук, тому був перекладений багатьма європейськими мовами. Нижче подаємо продовження тексту та посилання на переклади і листівки - просимо поширити серед ваших контактів за кордоном.
⠀

⠀
Поширюйте ініціативу #10yearsOfRussianSilence!
⠀
Текст краще не репостити, а скопіювати і вставити у свій пост - так фб його покаже більшій кількості людей. Так само і з листівкою.
⠀
Переклади на англійську, французьку, німецьку, словацьку, італійську, російську, польську, грузинську, а також листівки відповідними мовами тут: https://drive.google.com/drive/u/0/folders/1fjzkV8-O7EuQMqccaRhGa2kzqJOdAyLq
⠀
Текст на Українській правді (українською): https://life.pravda.com.ua/columns/2022/04/6/248126/
⠀
Текст на sharethetruths.org (англійською): https://sharethetruths.org/2022/04/04/10-years-of-russian-silence/
⠀
Якщо у вас є ідеї/площадки, де ці переклади і листівки можна розмістити, щоб їх було зручно поширювати онлайн, а також друкувати як листівки і клеїти на вулиці європейських міст - поширюйте будь ласка.
⠀
Також варто розмістити листівки в пабліках українців за кордоном.
⠀
Маємо говорити зі світом і змусити почути.
⠀
Малюнок: https://www.facebook.com/mariia.loniuk Відкрити / Коментувати

2022-04-05 10:00:47 ​​Там чути запах сосен...
#Висічені

У 6 класі вчителька біології задала нам на літо засушити метелика.
Я спіймала метелика, гарного такого, сонцевика павичеве око.

Помилувалася його крильцями, а потім... насадила на булавку.
Дві години я плакала, дивлячись, як він помирає. Як він корчиться в конвульсіях, закриваючи й відкриваючи свої крильця, намагаючись зістрибнути з вістря голки. Я плакала, бо усвідомила, що не мала підстав для цього вбивства. У метелика було своє життя, свій цикл, закладений природою, а я вбила його без жодної на те причини. Я не збиралася втамувати ним свій голод, нагодувати ним дітей, захистити сад від шкідників. Ні, мені просто було цікаво.

Уже другий день моє серце розриває... Коли я дивлюся на фото Бучі, Ірпеня, Гостомеля.

Усі ці містечка такі затишні, такі рідні... Парк у Бучі, куди ми їздили гуляти з нашими кумами, їхній дім, де ми святкували дні народження похресниці. Будинок тітки й дядька, які 2014-го врятувалися з Іловайська, втративши дім, а тепер і новий свій дім знову втратили в Ірпені і знову через росіян. Ох, як багато жителів цих містечок біля Києва були вимушено переселеними з Донбасу після 2014 року...

Тільки сосни на фото дають змогу впізнати ці вулиці. Я так любила ці сосни, так шкодувала, коли забудовники викорчовували їх заради нових будівель... А тепер ні будівель, ні людей — тільки руїни і сосни.
Ми теж ховалися трьома родинами в Київській області. Тут як у справжній російській рулетці, у нашому випадку барабан револьвера крутнувся порожнім патроном. Нам «пощастило» з вибором села, а сотням українців і українок, які лежать мертві, зґвалтовані, закатовані, порізані, не «пощастило».

У мене більше немає розуміння того, що відбувається. Якщо раніше я могла аналізувати причини російської агресії, бажання захопити територію, владу, то тепер, крім винищення українського народу, причин не бачу.

Я не знаю, як ці істоти далі ходять, їдять, живуть. Як десь у якійсь Самарі жінка, отримавши від чоловіка посилку, вдягає на себе речі жінки, котра лежить у могилі в Гостомелі, і носить його, спокійно носить. Як чийсь батько в Новгороді дивиться телевізор із квартири чоловіка, задушеного в каналізаційному люку в Ірпені, телевізор, що його надіслав з України син військовий. І цей чоловік не питає: «Сину, а звідки це в тебе?»

Як вони існують? Уся їхня маса, уся їхня кількість? Я не можу назвати їх ні народом, ні населенням, ні ордою, бо всі ці формування мають ознаки людей, а в них немає цих ознак.

Мені боляче, що досі є країни, які можуть підтримувати це. Мені боляче, що досі є країни, які могли б це зупинити, але не докладають потрібних зусиль. Мені просто боляче...

Для прототипа цієї витинанки я не можу вибрати якусь одну історію, бо кожна з них страшніша за наступну. Кожну жертву не можна забути...

Авторка тексту та витинанки Олена Марчишина

переклад англійською мовою шукайте в нашому фейсбуці Відкрити / Коментувати

2022-04-01 13:53:54 ​​На календарі 1 квітня – День сміху. І хоча наша країна зараз переживає зовсім невеселі часи, гумор – один із інструментів який допомагає триматися.

Ми помітили, що зараз меми та різні плакати стали більш емансипованими, тож зібрали різноманітні жартівливі картинки не нашого авторства.

А також хочемо порадити вам кілька ресурсів, які за допомогою сміху висвітлюють воєнні події:

Ютуб-канал «Телебачення Торонто» https://www.youtube.com/c/uttoronto
Ютуб-канал «Підпільний стендап» – https://bit.ly/3JUFeN0
Ютуб-канал «Вечер с Яниной Соколовой» – https://bit.ly/3J1QWnI

Інстаграм сторінки з актуальними мемами:
https://www.instagram.com/kalutram
https://www.instagram.com/ne_prazdnuvaly
https://www.instagram.com/cikavo.ua
https://www.instagram.com/ola_comics
https://www.instagram.com/unicornandwine
https://www.instagram.com/red_ruth_art/
https://www.instagram.com/recrutessa

А ще дивіться підбірку від проєкту ЧИТОМО https://bit.ly/3JbBIwN

В коментарях надсилайте також жарти/меми/канали, які полюбились особисто вам Відкрити / Коментувати

2022-03-28 17:30:00 ​​Нині всередині кожного і кожної з нас діри, пробиті й прорізані війною. Вони не заживуть, вони кривавляться. Цей біль має бути почутим.
Про те, як війна змінила нас, і буде ця серія витинанок, що розповідатимуть історії українок та українців, душі яких навіки «порізано».

Перша історія — про нову Українську Мадонну.
Цей образ об’єднує всіх мам. Тих, котрі виїхали з України за кордон, рятуючи дітей, тих, хто лишилися оберігати їх щодня вдома в тяжких умовах, тих, чиї діти боронять Україну від російської чуми. Всім...

Природа не може почекати закінчення війни. Діти приходитимуть у цей світ попри все. Діти війни... Мій батько — саме така дитина, народився під час Другої світової. А тепер безліч дітей переживають це знову. Моя подруга народила доньку три тижні тому, назвала її Мира. Символічно вийшло, хоча ім’я обирали ще влітку...

Пам’ятаю перші дні свого материнства, омріяного, бажаного. Як я готувалася, якого спокою й турботи потребувала... Біль стискає все всередині, коли я думаю про те, що переживають немовлята і їхні мами тепер. Мами, які так чекали цієї миті, з любов’ю вибирали одяг, ліжечка, возики. Робили ремонт у дитячих кімнатах, обирали пологовий. А тепер намагаються вижити й затулити собою найцінніше. Так не повинно бути ніде у світі.

Прототипом цієї витинанки стала мама Ольга. Під час вибуху в Києві на Виноградарі вона закрила собою дитину і зазнала численних поранень. По всьому її тілі порізи й рани від уламків скла.

Війна почалася, коли донечці Вікторії було тільки два тижні, тому родина побоялася вирушати в довгу й невідому подорож на захід. Страшно уявити годування дитини груддю під звуки сирен і вибухів. А як мамі при цьому зберегти таке цінне в цей важкий час грудне вигодовування?

18 березня вибухати почало ближче й ближче до їхньої оселі. А коли о 8 ранку Ольга взяла доню на руки, щоб погодувати, вибух прогримів зовсім поруч. Мама затулила своїм тілом Віку від розбитого скла, яке посипалося на них дощем уламків. Маленька Вікторія лишилася неушкодженою, а на тілі Ольги 25 кривавих поранень.
Кров із її ран на руках кожного росіянина й росіянки.

Авторка тексту та витинанки Олена Марчишина

В коментарях можете запропонувати варіанти назви майбутньої виставки витинанок, а також написати, яких герої_нь ви б хотіли бачити на портретах та в текстах

Переклад тексту англійською мовою шукайте на нашій фейсбук-сторінці за посиланням Відкрити / Коментувати

2022-03-01 16:50:50 ​​Продовжуємо боротьбу на інформаційному полі також Відкрити / Коментувати

2022-03-01 16:48:38 Channel photo updated Відкрити / Коментувати