2022-01-18 11:00:31
«Декрет» і праця: як проявляється трудова дискримінація в Україні
Авторка: Олена Ткаліч
Звичне твердження: забезпечувати сім’ю має чоловік, натомість догляд за дітьми лягає на плечі матері, а її трудова діяльність, якщо жінка таку веде, не повинна заважати виконувати «основні» обов’язки.
Розгляньмо, наскільки ефективно це працює в Україні й у світі, та що варто вдосконалити.
Довго й безоплатно
Українське трудове законодавство передбачає довгу, відпустку по догляду за дитиною, яка триває 3, а іноді 6 років. Однак оплачується в ній лише 126 днів, або 140 днів у разі народження двійні чи ускладнених пологів. Майже всі інші декретні пільги поширюються лише на матір або на самотнього батька. Тато або інший член сім’ї може взяти «декрет» чи лікарняний. Однак, наприклад, у відпустці по догляду перебувають лише близько 2 % чоловіків.
Трудова дискримінація матерів і батьків
Навіть якщо жінка не має і не планує мати дітей, роботодавці сприймають її як потенційну матір з усіма небажаними наслідками для роботодавця. Такі стереотипи породжують додаткові перешкоди для кар’єрного зростання жінок чи претендування їх на певні професії.
Головною «проблемою» стають адміністративні питання. Жінок на співбесідах часто запитують про сімейний стан і плани на особисте життя, просять писати «розписки» про те, що вони не планують виходити заміж і народжувати дітей, заповнювати заву на звільнення за власним бажанням без дати «на випадок» вагітності тощо.
Звичайно, такі дії незаконні і навіть можуть підпадати під кримінальну відповідальність за статтею 172 Кримінального кодексу України. Проте відповідної судової практики мало з огляду на необізнаність у правах, високий рівень безробіття, зневіру в правовій системі.
Найчастіше жінки переходять на нелегальну роботу з атиповим позмінним графіком, тому для догляду за хворою дитиною вони зазвичай домовляються з колегами помінятися змінами.
Чому основні жертви роботодавців — жінки, і як трудова дискримінація зачіпає тат
Роботодавці оцінюють чоловіків з дітьми як надійних співробітників, які старанно працюватимуть для забезпечення сім’ї. Матерів при цьому «за замовчуванням» уважають менш старанними і платять їм менше.
Утім і чоловіки в нинішній системі зазнають дискримінації. Тягар основного, а іноді й єдиного годувальника сім’ї, понаднормова робота відповідно впливають і на здоров’я. У середньому чоловіки в Україні живуть на 10 років менше за жінок.
Також чоловік не може піти в «декрет» без довідки з місця роботи дружини. Ця норма Закону України “Про відпустки”, а також стаття 179 Кодексу законів про працю України дискримінаційні, бо закріплюють наявний у суспільстві стереотип, зокрема стереотип, що догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку — обов’язок матері.
Отож, чоловіки мають, з одного боку, більше доступу до економічних ресурсів і, відповідно, більше свободи вибору, а з іншого, у них зовсім мало часу на приватне життя, спілкування з родиною, емоційне залучення.
Світові практики. На кого рівнятися
Скажімо, в країнах Європейського союзу діти, які не досягли однорічного віку, в яслах — річ звичайна. Боротися зі стереотипами теж варто починати за прикладом законодавства країн ЄС. Головна відмінність між вітчизняною і західноєвропейською відпусткою по догляду за дитиною — її оплачуваність. У багатьох країнах виплати залежать від зарплатні, наприклад, у Швеції вони становлять 80–100 % від неї. Тут батьки можуть як завгодно розділити між собою 16 місяців із 18-місячної оплачуваної відпустки, а в Ісландії «декретом» користуються 90 % тат.
Такий підхід дозволяє не втрачати звичний дохід, зменшує ризик бідності сімей з дітьми та стимулює чоловіків використовувати так звану батьківську «декретну» квоту.
Зважаючи на задекларовану Україною боротьбу за гендерну рівність та рух до ЄС, у питаннях соціальної політики і трудового права варто орієнтуватися на кращі зразки європейського законодавства.
Текст опрацювала Іванна Круковська
386 views08:00
Г
