Гендер в деталях

2022-02-12 13:00:52 ​​Як підготуватися до Дня Валентина? Читати тексти Гендер в деталях!

Поки ми готуємо важливий та цікавий спецпроєкт, який допоможе зняти напруження від цього дня (вже знаємо, у багатьох людей воно є), пропонуємо вам уявити світ, у якому кохання – не основна ставка на життя.

У якому сексизм і стосунки «голови» і «шиї» – далеке минуле, а на часі – рівноправні та партнерські взаємодії між людьми.

Все це – у феміністичній утопії Євгенії Кононенко про проблеми «особистого життя»:

«У патріархальному суспільстві жінки «ставили» на кохання. Вони просто не могли не робити цього. Якщо соціум ставився до жінки як до нижчого створіння, то закоханий чоловік, принаймні в період активної фази закоханости, ставився до жінки як до створіння вищого.
І це подобалося жінці, бо захотіти ставлення до себе як до рівної — до цього жінці рости ще не одне сторіччя. Жінки навчилися затягувати активну фазу чоловічої закоханости, навчилися маніпулювати закоханим чоловіком, змушуючи його вирішувати важливі для себе питання. У суспільстві рівних можливостей, навіть у перехідному, як нинішнє, жінка багато питань у своєму житті може вирішувати сама, без чоловіка. Це мимоволі коригує стосунки між статями.
І однаково безліч жінок «ставлять» на чоловіків...»

Повний текст читайте за посиланням на нашому сайті Відкрити / Коментувати

2022-02-10 11:00:39 «П’ятдесят відтінків» сексуальної експлуатації жінок
Авторка: Ганна Гриценко

Феміністки вже багато написали про гендерний дисбаланс у репродуктивній, домашній та емоційній праці, і було б дивно, якби чоловіки, котрі експлуатують дружин для приготування борщу і догляду за спільними дітьми, були шанобливими й рівноправними в ліжку.

Сексуальна експлуатація в шлюбі.

У консервативних патріархальних суспільствах (Індія, почасти Північний Кавказ) шлюб — це й досі пряма форма експлуатації жінки без романтичного фасаду. Молода дівчина — власність своїх родичів-чоловіків, і шлюбного партнера для неї обирають вони, а партнер сплачує за неї викуп.

Секс у подружній парі позначають терміном «подружній обов'язок», що його повинні виконувати обоє. На практиці це, звісно, асиметричний обов'язок, який полягає у вимозі до жінки сексуально обслуговувати чоловіка, її ж бажання і потреби не враховуються. Сексуальна експлуатація жінки в шлюбі — частина культури зґвалтування.

В асиметричній сімейній ситуації (жінка перебуває у відпустці по догляду за маленькою дитиною, жінка не працює поза домом) сексуальна експлуатація може стати частиною системного домашнього насильства.

Сексуальні домагання

Як і із сексуальною експлуатацією жінок у шлюбі, проблема тим сильніша, чим гірше матеріальне і кар'єрне становище жінки.

У книжці «Міф про красу» дослідниця Наомі Вулф теж звертає увагу на «виделку», яка виникає в темі сексуальних домагань на роботі. З одного боку, існує «професійна кваліфікація краси», тобто вимога виглядати якнайкраще, яка пронизує все життя жінки і, зокрема, часто виступає умовою прийому жінки на роботу. З іншого боку, це додає елемент сексуалізації в ділові стосунки, який жінка не додавала б сама з власної ініціативи.

Відрізнити домагання від звичайного непорозуміння досить легко: за останнім ітиме вибачення і ситуація більше не повториться. Домагач на спротив, імовірніше, зреагує посиленням свого тиску й агресії.

Проституція/секс-робота

Більшість феміністок сходяться на тому, що проституція в найпоширенішому її вигляді — гетеросексуальному — це форма сексуальної експлуатації жінок, тому що жінка в проституції не є суб’єктом, який отримує задоволення від сексу, а чоловік цього свідомий, проте його цей факт не зупиняє.

Загалом є три моделі законодавчого регулювання проституції, і кожна з них має свої переваги і вади як узагалі, так і в разі їх можливого застосування в українському контексті.

Легалізація секс-роботи передбачає прирівняння її до будь-якої іншої роботи з умовою працювати офіційно та сплачувати податки. Ця модель передбачає посутнє втручання держави в діяльність секс-працівниць. Так звана шведська модель передбачає повну заборону проституції з кримінальним покаранням для клієнтів і сутенерів. Менш відома новозеландська модель лише декриміналізує секс-роботу і передбачає надання секс-робітницям повних трудових прав із мінімальним втручанням держави.

Порнографія

Друга хвиля фемінізму виступала категорично проти порнографії як способу сексуальної експлуатації жінок, удаючись навіть до радикальних порівнянь із концтабором і фізичних атак на крамниці еротичних товарів.

Третя хвиля і секс-позитивний фемінізм у її рамках ставиться до порнографії спокійніше, але не заперечує, що загалом мізогінія й експлуатація жінки в цій індустрії є і поширені.

Узагалі, порнографію часто критикують за нереалістичність: там показують секс із випадковими людьми без застосування контрацепції, не показують явне отримання згоди (проте жінка чомусь майже завжди згодна).

Отже, із зростанням громадянської і матеріальної самостійності жінок зростають і можливості для їхньої сексуальної агентності, що чудово видно на прикладах флешмобів на гендерну тематику та переосмислення норм поведінки, які вони спричиняють.

Текст опрацювала Вікторія Борисенко Відкрити / Коментувати

2022-02-09 11:00:44 ​​ 14 лютого на платформах Гендер в деталях ми опублікуємо великий текст про те, як День Валентина змушує самотніх людей почуватися жахливо. Його підготувала одна з ваших улюблених авторок Емма Антонюк

В ньому будуть її особисті історії, коментарі спеціалісток та результати досліджень, які дивують або навіть шокують

Наприклад, про те, що День Валентина має дуже суттєву комерційну складову.

Подивіться, скільки магазинів пропонують купити насправді не дуже потрібні серця неправдоподібної форми, як зростає вартість квітів і взагалі всього, що у суспільній уяві смахує на «щось романтичне».

В цьому контексті саме капіталізм і патріархат спонукає жінок конкурувати між собою і вимірювати любов грошима.

Подарунки на день Валентина в цій парадигмі виступають як оцінка цінності жінки.

Але чи дійсно це так? Напишіть в коментарях, що думаєте про комерціалізацію Дня Валентина? І чи святкуєте взагалі ви цей день

Слідкуєте за спецпроєктами Гендер в деталях в інстаграмі, фейсбуці та на сайті

Ілюстрація - Олександр Грехов Відкрити / Коментувати

2022-02-08 11:00:04 Трудівниця, жертва, споживачка: жіночі образи в радянській сатирі
АВТОРКА: історикиня Катерина Єремєєва

У СРСР склалися два стереотипи про соціальні ролі чоловіка й жінки. Радянська конституція гарантувала рівні можливості незалежно від статі. На практиці ж гендерні ролі розподілялися цілком традиційно: чоловіки займалися управлінням, наукою і виробництвом, а жінки мали передусім дбати про побут і виховання дітей, поєднуючи це із зароблянням грошей. Другий стереотип — жінок при цьому часто вважали працівницями «другого сорту», бо вони претендували на пільги через свої родинні обов’язки.

РОБІТНИЦІ СТАЛІНСЬКОЇ ДОБИ

У добу сталінізму (середина 1920-х — початок 1950-х років) радянська влада активно нав’язувала суспільству єдину ідеологію і зображала радше бажане майбутнє, ніж сувору реальність. Автори «Перця» — українського журналу й гумору, активно пробували зруйнувати стереотип про вторинність жінок на виробництві і в суспільному житті. Жінок зображали кращими робітницями на заводі, доярками-рекордсменками, здобувачками освіти, депутатками тощо. Перевиконання плану навіть стало тією «рисою характеру», що її хлопці оцінюють у дівчатах.

ГЕНДЕРНА ПОЛІТИКА ДОБИ «ЗАСТОЮ» (1965–1985)

Зазвичай п’яті номери «Перця» присвячували святу 8 Березня або Шевченковому дню. Задля «галочки» гумористи вміщували дружні шаржі на рекордсменок виробництва, а потім вкорінювали свято в побутовий контекст. Обкладинки святкових випусків було сповнено побутовими сюжетами, у яких чоловік і жінка мінялися своїми стереотипними ролями. Відтак на багатьох карикатурах чоловік 8 березня безуспішно намагається виконати «жіночу працю» на кухні саме «в цей день». Такі сюжети, які мали розважити читачів і читачок на свято, тільки підкреслювали стереотипний гендерний розподіл ролей чоловіка й жінки.

Сатиричні твори, у яких жінка виступала суто побутовою персонажкою, нерідко стосувалися таких проблем, як неправильне виховання дітей, конфлікт поколінь, алкоголізм чоловіків, надмірне споживацтво тощо.

У сімейних проблемах здебільшого звинувачували чоловіків. Сатирики висміювали безвідповідальних членів суспільства, які кидали дружину з дітьми й шукали щастя з іншими жінками.

Серед найбільш стереотипних професій, з якими пов’язувалися жіночі образи поза святом 8 Березня, — секретарки, вчительки, прибиральниці і продавчині. Останнім дісталися найтиповіші риси непривабливих осіб жіночої статі: неввічливі особи, які сенсом свого життя вважали облаяти покупця.

«ПЕРЕБУДОВА» І СЕКСУАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ

Доба «перебудови» в сатиричних виданнях породила ще один контекст, у якому розкривалися жіночі образи. Це сексуальна революція, яка сталася в радянській офіційній культурі після десятиліть заборони на еротику в літературі, кінематографі й пресі.

Сексуальна революція відбувалася головно за рахунок оголення жіночого тіла, яке з’являлося на одних карикатурах з одягненими чоловіками і було об’єктом бажання. У «Перці» роздягнена жінка частіше фігурувала в контексті гострих соціальних проблем (товарного дефіциту чи проституції), нових для офіційної сатири.

А ЩО СЬОГОДНІ?

Гумор — це розвага, яка все-таки відтворює суспільні негаразди і стереотипи, зокрема гендерні. Коли ми сміємося над жартом, ми розслабляємося і можемо легко засвоїти й почасти прийняти сексизм та нерівність. Цю функцію гумору радянська влада свого часу використовувала, щоб прищепити ідеологію населенню.

Чи означає це, що нам не можна сміятися і жартувати? Зовсім ні! Сміх і гумор — це щось властиве людині і її культурі. Якщо жарт містить гендерні стереотипи, елементи сексизму й дискримінації, пам’ятайте, що несприйняття такого жарту яскраво свідчитиме про ваші погляди та слугуватиме формуванню оточення однодумців/-иць.

Текст повністю читайте на сайті Гендер в деталях Відкрити / Коментувати

2022-02-07 19:01:04 ​​Про шизофренію талібану, марш жінок 2022 та першу в історії трансгендерну модель Victoria’s Secret читайте у підбірці гендерних новин від Марії Думи.

#гендерні_новини

Анонсовано марш жінок 2022. Традиційно марш відбудеться 8 березня, у день боротьби жінок за свої права. Головна вимога маршу - ратифікація Стамбульської конвенції. Точне місце збору та час ще не визначені. Тут можна доєднатися до події на фб, щоб стежити за деталями.

У Харкові невідомі у балаклавах замалювали мурал, що прикрашає «Прайд-хаб», ком’юніті-центр ЛГБТ+. Це відбулося 31 січня близько 4 ранку. Вандали закрили мурал про рівність дискримінаційними написами та зображеннями: тут і кельтський хрест, і 1488, і відсилки до Біблії. Як написала у фб співзасновниця Прайд-хабу Ганна Шаригіна, про випадок повідомили в поліцію, а мурал - відреставрують.

Victoria’s Secret уперше оголосили про співпрацю з темношкірою трансжінкою. Нею стала блогерка та модель Еміра Діспейн. Еміра народилася в Дубаї, виросла в американському місті Даллас, а нині живе в Нью-Йорку. Як дівчина розповіла у себе в інстаграмі, стати частиною Victoria’s Secret вона мріяла з дитинства.

Талібан захопив ще одну демонстрантку за права жінок. Імовірно, таліби силою забрали жінку з її дому після того, як вона брала участь у протестах у столиці Афганістану Кабулі. Вважається, що Аяр - шоста демонстрантка, що зникла за останні тижні. Талібан, однак, факт затримання жінок заперечує.

З огляду на цю новину, наступна звучить більш ніж фантастично.

В Афганістані вперше за час правління Талібану на керівну посаду призначили жінку. Уряд Талібану призначив Малалаю Файзі директоркою пологового будинку в Кабулі. Лікарка закінчила Кабульський університет у 1996 році, перед першим приходом талібів до влади. За попереднього режиму Талібану (1996-2001) це призначення було б немислимим.

P. S. Це була остання підбірка гендерних новин авторства Марії Думи. Якщо ви також хочете навчитися писати новинні тексти, відшукувати цікаві теми та отримати досвід співпраці з виданням Гендер в деталях- напишіть смс в наш інстаграм Відкрити / Коментувати

2022-02-05 13:00:47 #лінки_вихідного_дня

Сьогодні пропонуємо прочитати вам кілька текстів про квотування — навіщо воно потрібне і які результати може принести

Квоти на здоровий глузд
Гендерні квоти: міжнародний досвід запровадження та українські реалії
Чи існує «дружня» до жінок виборча система?
Як в Україні провели експеримент з обов’язковими гендерними квотами, а потім відмовилися від них Відкрити / Коментувати

2022-02-03 17:00:03 Економіка порно. Хто заробляє на соціальних табу?

Авторка: Любов Жарова

Продукція порноіндустрії та її вплив на суспільство завжди оцінювалися негативно. Нині такий вплив дедалі частіше показують з позицій психологічного здоров’я і менш покликаються на релігійні догми. Порнографію часто критикують за нереалістичність, там показано секс із випадковими людьми без застосування контрацепції, не показано явне отримання згоди.

Крім того, порно пов’язано з проституцією і торгівлею людьми, попри постійні запевнення виробників, нібито всі учасники дали згоду. Очевидно, що це не завжди правда, як-от у сюжетах із дітьми, або це не повністю відповідає дійсності, коли учасни(к)ця не погоджувався на все, що відбувається в кадрі. Проблема в тому, що ніколи не можна знати достеменно, чи було дано згоду, тому користуючись продуктами порноіндустрії, свідомо чи несвідомо споживачі підтримують насилля.

ЗАРОБІТОК У ПОРНО. МІФИ Й РЕАЛЬНІСТЬ

Формування власне індустрії порнопродукції пов’язують з появою Playboy і Hustler у середині ХХ століття. Порно має багато тіньових елементів: зловживання робочою силою, піратство, непрозорі ланцюги постачань товару / послуг. Однак на відміну від будь-якої іншої галузі, саме ці тіньові прояви дозволяють їй процвітати за завісою соціального табу, і саме це майже унеможливлює реальну оцінку статків і прибутків.

Оплата в індустрії залежить від якості кінцевого продукту, можливостей і бажань усіх учасників процесів та затребуваності акторів. Насправді порноіндустрія — це не той бізнес, де пересічні актори довгий час можуть мати стабільні заробітки на рівні «середній» і «вище середнього». Проте одиниці, хто заробляє $300–400 тисяч на рік, підтримують суспільну ілюзію про достатки в цій професії.

Ще один економічний бік порноіндустрії — витрати акторів і акторок на життя, здоров’я, безпеку. Вони достатньо високі, бо, за даними Шеллі Люббен, 66 % порновиконавців мають герпес, 12–28 % — хвороби, які передаються статевим шляхом, ще 7 % заражено ВІЛ.

ХТО ШУКАЄ ПОРНО І ЩО ЗНАХОДИТЬ

Основні споживачі продукції порноіндустрії — чоловіки, тому саме їхні вподобання формують пропозицію. Аналіз сюжетів 50 найпопулярніших фільмів для дорослих показав, що 88 % сюжетів містять акти фізичної агресії, а в 49 % сюжетів є ще й словесна агресія.

Опитування підлітків демонструють, що хлопці вважають порнографію реалістичною частіше, ніж дівчата, і якщо хлопці хотіли б повторювати поведінку героїв на екрані, дівчата схильні думати, що героїню принижують.

АЛЬТЕРНАТИВА СЕКСИСТСЬКОМУ ПОРНО

Відповіддю на об’єктивізацію жінки, жорстокість і чоловікоорієнтованість продукції стала феміністська порнографія. Це відповідь на проблему залучення дедалі більшої кількості споживачів, зокрема дітей, до перегляду порнопродукції. Якщо щось не можна заборонити, то треба спробувати це змінити. Новий формат може виконувати і просвітницьку функцію, пропагувати використання презервативів та містити сцени, коли учасники кажуть «ні» і їхні партнерики їх чують.

*ВИСНОВКИ
*
Головна тенденція останніх років — докорінна зміна галузі через розвиток технологій і можливості отримувати порнопродукцію безкоштовно. Глобальні доходи індустрії знизилися на 50 % з 2007 року і тепер становлять близько $20 млрд. Економіка порноіндустрії продовжує розвиватися, успішно пристосовуючись до змін.

Романтизація й ідеалізація роботи в індустрії — один із неодмінних маркетингових кроків. Найбільші прибутки отримують не акторики, а засновники, топ-менеджмент, директори компаній. Так порноіндустрія залишається економічно вигідною сферою; протистояння ж їй полягає не тільки в законодавчому регулюванні, а й у зміні суспільних цінностей і пріоритетів.

Така зміна може відбуватися через популяризацію феміністичного порно як альтернативного бачення змісту і форми подання продукції. Треба також усвідомлювати, що розвиток цієї гілки індустрії не вирішить проблем, які вже виникли і далі накопичуються, але дозволить почати змінювати ситуацію. Відкрити / Коментувати

2022-02-02 17:00:04 ​​Сексизм навпаки показує всю абсурдність таких "аргументів"

#фем_мем #ВАУ #сексизм_навпаки Відкрити / Коментувати

2022-02-01 17:00:03 ТРАНСГЕНДЕРНІСТЬ І ПРАВА ЛЮДИНИ: МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ ТА МЕХАНІЗМИ
Авторка: Інна Ірискіна

Принцип рівноправности передбачає, що трансгендерні люди мають ті ж самі права, як і всі інші. У реальності ситуація далека від дотримання всіх цих прав. Багато транслюдей зіштовхуються з насильством, дискримінацією, стигматизацією у зв’язку з неприйняттям їхньої гендерної ідентичности чи гендерних проявів. Сукупно все це становить трансфобію, що є різновидом ксенофобії — нетерпимости до тих, кого сприймають як «чужих».

Декларація ООН, описуючи права людини загалом, не дає детальних трактувань, як саме їх повинні забезпечувати. Тим паче забезпечення для різних груп може відрізнятися, наприклад для транслюдей багато впирається в можливість офіційного визнання їхньої гендерної ідентичности.

Тому 2006 року група експертів ООН, до якої долучалися й ЛГБТ-активісти, розробила Принципи застосування міжнародно-правових норм про права людини щодо сексуальної орієнтації і гендерної ідентичности (Джок’якартські принципи). Вони містять набір рекомендацій державам та іншим інституціям щодо заходів, до яких вони повинні вдаватися, щоб забезпечити дотримання тих чи тих прав людини.

Крім ООН, існують інші міжнародні структури, які грають велику роль у забезпеченні прав трансгендерних осіб. Серед них — Рада Європи. Її засадничий документ у цій галузі — Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Будь-який житель країн Ради Європи, який уважає, що його права відповідно до якоїсь зі статей Конвенції порушено, може звернутися по захист у Європейський суд з прав людини. Щоправда, зробити це можна, тільки якщо не вдалося добитися справедливости в судах нижчих рівнів своєї країни.

У 2009 році Комісар з прав людини Томас Хаммарберг опублікував тематичну доповідь «Права людини і гендерна ідентичність». На конкретних даних і прикладах він описав дискримінацію та інші проблеми, з якими мають справу транслюди, і за підсумками цього сформулював рекомендації країнам-членам Ради Європи:

керуватися Джок’якартськими принципами;
розробити пришвидшені прозорі процедури юридичного визнання гендеру;
викорінити стерилізацію й інші види примусового медичного лікування як вимоги до такого визнання;
забезпечити доступність процедур зі зміни тіла та компенсацію державою витрат на них;
зняти обмеження для трансосіб на можливість залишатися в шлюбі;
долучати трансгендерних людей до розроблення політик, які їх стосуються.

У 2010 році Комітет Міністрів Ради Європи затвердив рекомендації державам-членам «Про засоби боротьби з дискримінацією на підставі сексуальної орієнтації або гендерної ідентичности» (CM/Rec 2010(5)). Ці рекомендації безпосередньо стосуються процедури юридичного визнання гендеру.

Нарешті, 2015 року Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила Резолюцію 2048 «Дискримінація трансгендерних людей у Європі». Вона містить такі рекомендації:

розробити швидкі, прозорі й доступні процедури, засновані на самовизначенні, для зміни імені та зареєстрованої статі трансгендерних людей;
скасувати стерилізацію й інші обов’язкові медичні втручання, а також психіатричні діагнози як необхідні юридичні вимоги визнання гендерної ідентичности;
прибрати будь-які обмеження на право трансгендерних людей залишатися в чинному шлюбі після визнання їхнього гендеру;
розглянути можливість включити варіант третього гендеру в документи, які посвідчують особу, для тих, хто цього потребує;
забезпечити, щоб найкращі інтереси дитини були першочерговим питанням у всіх рішеннях стосовно дітей.

Хоча ці стандарти визначено на такому високому рівні, сьогодні вельми небагато держав у світі задовольняють їх повною мірою.

Текст опрацював Антон К. Відкрити / Коментувати

2022-02-01 11:00:22 ​​Про унікальний словник фемінітивів, першу президентку Гондурасу та гомофобну ініціативу однієї зі шкіл Австралії читайте в новій підбірці гендерних новин від Марії Думи.

#гендерні_новини

В Україні з’явився «Вебсловник жіночих назв української мови». Він налічує понад 2000 слів. Там відстежено вживання фемінітивів від кінця ХІХ сторіччя і дотепер, у мові материкової України та в діаспорній українській, у текстах різних стилів і в різних соціальних варіантах української мови. Усі фемінітиви проілюстровано цитатами з текстів. Словник можна знайти тут r2u.org.ua

Інститут масової інформації провів медіамоніторинг “Як медіа висвітлюють права людини у новинах” на замовлення ZMINA. За результатами, у 43% новин українських ЗМІ наявні дискримінаційні висловлювання. Зокрема, 22% публікацій містять сексизм щодо жінок, а 12% – дискримінацію за ознакою неврегульованого перебування особи в країні. Окрім того, у більш ніж чверті матеріалів (27,9%) про розслідування злочинів наявні порушення презумпції невинуватості.

Пост в спільноті Фемінізм в деталях запустив всеукраїнську ініціативу. Мова йде про безпековий додаток Safeup, розроблений в Ізраїлі, але доступний і активний і в Україні. Як тільки його локалізували в Україні, карти були порожніми – про додаток мало хто знав, тож жінок-захисниць теж було мало. Але допис Катерини Процак стрімко розійшовся мережею і новинарнями, і тепер Україні в додатку вже зареєструвалось більше 10 тисяч дівчат.
Додаток знайти можна тут

Вийшла друком книжка Мар'яни Байдвак про жіночі досвіди Першої світової війни. «Війна як виклик і можливість: українки в роки Першої світової війни». Вона описує життя жінок Галичини від 1914 р. до 1921 р., коли було укладено Ризький мирний договір. Жінки тоді були активною силою та дійовим чинником суспільних процесів. У монографії розкрито особливості військової та громадської діяльності жінок.

Сіомара Кастро стала першою президенткою Республіки Гондурас. На виборах, що відбулися в листопаді 2021 воді вона набрала 51% голосів. У своїй президентській кампанії Кастро висловила прагнення боротися з бідністю, корупцією й торгівлею наркотиками в країні, а також лібералізувати закон про аборти.

В Австралії одна зі шкіл надіслала сім’ям прохання підписати «заяву про віру», у якій стверджується, що «гомосексуальні дії» є аморальними, прирівнюючи їх до зоофілії, інцесту та педофілії, які є «образливими для Бога». Підписання цієї заяви необхіде для зарахування до християнського коледжу Citipointe. У ній також вказано, що трансгендерних дітей розпізнаватимуть лише за «біологічною статтю», адже учні повинні ідентифікувати себе «за статтю, яку дав Бог». Батьки вже створили петицію проти вимоги підписувати заяву. Вона набрала вже понад 30 тисяч підписів. Відкрити / Коментувати