in book we trust

2021-02-02 18:01:21 ​Гурт Ragapop з мініальбомом «Сяся», що побудований на текстах Івана Франка, виступив у Національній кінематеці України
⠀
Ragapop — це проєкт Руслани Хазіпової й Анни Нікітіної з гурту Dakh Daughters та музиканта Антона Очеретяного. Альбом «Сяся» став одним з кращих музичних релізів минулого року.

Про нього та гурт детально ми писали тут.
⠀
Лайвовий виступ Ragapop відбувся в рамках проєкту ZMOVA, про нього ми писали тут.

Цього разу локацією стала Національна кінематека України. Це одна з трьох великих кіностудій в Україні, що заснована ще у 1941 році. Саме тут з’явились мультсеріали «Козаки» та «Капітошка».
⠀
За останні десять років на кінематиці майже нічого не знімали, бо приміщення в аварійному стані, а павільйони потребують капітального ремонту.
⠀
Минулого року керівництву вдалось відремонтували один із павільйонів, в якому і відбулись знімання виступу Ragapop. Планується продовження ремонту, а новий павільйон чекає на орендарів.

Подивитися виступ можна тут. Відкрити / Коментувати

2021-02-02 16:34:53 ​Люлька, котелок, світле небо й яблуко — це Маґрітт: навіщо читати книгу про митця

Він створював дизайни для платівок та візерунки для шпалер, марнував талант на ремесло, хоча висміюював цю ідею.

І зрештою люлька, котелок, світле небо і яблуко на полотнах — стали чи не найбільш упізнаваними мистецькими елементами у сучасній попкультурі, коли одразу розумієш — це Рене Маґрітт. Нещодавно у видавництві «Видавництво Старого Лева» вийшла книга «Це Маґрітт» про творчість та біографію митця. Розказуємо, чому вам буде цікаво її почитати.

Що ж таке сюрреалізм

Це яйце зозулі, знесене у гнізді (його виводок втрачено) та помножене на складність Рене Маґрітта.

Таке визначення сюрреалізму надрукувала газета The Scotsman після відкриття London Gallerу, де хедлайнером якраз був Маґріт.

Що потрібно було, щоб вас намалював Маґрітт

За словами друга, прихильника й колекціонера Клода Спаака, Маґрітт починав роботу над портретом із прохання про фото тих, хто має бути зображений, і лише пізніше домовлявся про позування. У митця часто унікальне базувалося на репродукції.

Чим не догодив Маґрітту власний «фірмовий стиль»

У повоєнний період Маґріттові особливо дошкуляв той факт, що він, визнаний у Бельгії, США та Великобританії, так і не зміг стати частиною мистецького життя Парижа й не мав там жодної персональної виставки. І нарешті у травні 1948-го йому випала нагода виставити у французькій столиці свої полотна.

Але замість того, щоб привезти у Париж полотна у «фірмовому стилі», який би точно сподобався, митець вирішив спеціально для виставки створити низку картин у новому стилі, який він назвав «корова». Широкі мазки, сильні яскраві кольори.

Виставка минула майже непоміченою, не продалася жодна картина. Проте є підозри, що Маґрітт отримав задоволення від власноручного нищення своєї мрії, щойно вона здійснилася. Тим паче, що після виставки він знову повернувся до «фірмового стилю».

Що може зробити мистецтво для поезії

Маґрітт вважав, що однією з функцій живопису є надання поезії «видимості».

На лекції про свою теорію «слова й образу» у Лондоні він показав, як зображення здатне замінити слово: підставив картинку замість слова у вірш Андре Бретона. У рядку «Якби ж то сонце світило уночі» він замінив «сонце» малюнком.

У Маґрітта було багато картин, що візуалізували поняття й образи з текстів Едґара Алана По, Олдоса Гасклі, з твору «Тисяча і одна ніч» та «Квіти зла» Шарля Бодлера.

Що робити, коли розбагатієш

За словами давніх друзів Маґрітта, художник стверджував, що як розбагатіє, то творитиме лише те, що йому подобається.

Після того, як слава й багатство митця зросли (наприклад, у 1958 році уряд замовив у нього мурал для нового Палацу Конґресу у Брюсселі) — Маґрітт написав 53 репліки своїх же робіт. Відкрити / Коментувати

2021-02-01 17:32:46 ​У цьому році вийде нова книга Саллі Руні

Видавництво Faber&Faber анонсувало вихід третього роману ірландської письменниці Саллі Руні («Нормальні люди», «Розмови з друзями») — «Beautiful World, Where Are You» («Прекрасний світ, де ти?»).

Письменниця Еліс знайомиться зі співробітником магазину Феліксом і кличе його з собою до Рима. В цей час її найкраща подруга Айлін переживає розрив у відносинах, фліртуючи з Саймоном, якого знає з дитинства.

Це історія про чотирьох молодих героїв, яких наздоганяє життя.

У Великобританії книга вийде 7 вересня 2021 року. «Нормальні люди» вийшли в Україні завдяки Видавництву Старого Лева, але поки що невідомо, чи випустить хтось українською нову книгу Руні.

Наш пост про «Нормальні люди» можна прочитати тут. Відкрити / Коментувати

2021-01-29 12:04:51 Репер Курган зачитав треки у Національній бібліотеці імені Вернадського
⠀
Агенція kontrabass promo через свій проєкт ZMOVA хоче привернути увагу до класних культурних локацій Києва, які потребують фінансової та комунікаційної допомоги. Тому запрошує виступати там українських артистів.
⠀
Наприклад, бібліотека Вернадського найбільша в Україні. Її фонд налічує понад 16 мільйонів літературних екземплярів. У рамках диджиталізації частину планують зацифрувати, а на це потрібні гроші.

Будівля може стати культурним осередком, адже має великі концертні зали, виставкові приміщення, простір для проведення конференцій, цікаві локації для фотосетів: стелажі, величні сходи, холи, коридори. Щоб стати конкурентною — приміщенням не завадив би ремонт.

У Кургана (учасника дуету Курган & Agregat Євгена Володченка) в 2018 році вийшов перший сольний мініальбом «Бібліотека странних знаній», де репер більше заглибився у філософію, який чудово вписався в атмосферу.

Послухати можна тут:



Відкрити / Коментувати

2021-01-28 14:22:00 ​Чому люди матюкаються та чи доречно це в літературі
⠀
Розказуємо, що таке матюки, а що лайка, звідки вони пішли та що означають.
⠀
Що таке матюки
⠀
Матюками вважається ненормативна лексика, яку мовці сприймають як відразливу і ту, що перебуває поза нормальним стилем спілкування. Кожне суспільство визначає окремо, що належить до матюків і формулює своє ставлення до них.
⠀
Навіщо матюки
⠀
Звертання уваги на неприємні чи огидні речі історично мало на меті завдати якнайбільшої образи опоненту. Під час битв існували навіть спеціальні люди, які образливими словами намагалися розгнівати ворога та зробити необачним, зламати дух.
⠀
Хворобливе бажання матюкатися без приводу у медицині відоме як копролалія і спостерігається при синдромі Туретта та шизофренії.
⠀
Види матюків
⠀
У багатьох країнах найпопулярнішими є теми екскрементів та сексу. Існує теорія, за якою для націй, які виділяються своєю охайністю, найстрашніше що може бути, — це екскременти. Тобто назвати когось так чи вжити слово — означає надавити на найболючіше. В українців, можливо, переважання саме такої лексики у лайках теж пов’язане з охайністю.
⠀
Секс — асоціюється з домінуванням і перемогою над слабким опонентом.
⠀
Є приклади матюків пов'язаних з хворобами. Зокрема, ненормативна лексика у голландців буде особливо брутальною, якщо вставити щось про рак. В Італії найстрашніше це образити Богородицю. В канадському Квебеку — предмети церковного оздоблення, наприклад, пов'язані з причастям.
⠀
Цікаво, що матюки зі згадуванням матері поширені саме в тих християнських культурах, в яких вшановують культ Діви Марії. Культурам, в яких їй відводиться другорядна роль, такі висловлювання зазвичай не властиві.
⠀
Звідки в нас матюки
⠀
Саме слово «матюки» очевидно, пов'язане з іменником «мати», поряд з матюкати, в українській мові відоме ще дієслово батькувати, що означає «зачіпати лайкою батька».
⠀
За поширеними теоріями, для української мови природною є саме лайка і до того ж екскрементного характеру (туалетна, як то слово срака), а вживання позначень статевих органів і акту як матюків пов'язують з тісними контактами з російською культурою. Тобто, якщо зфейлити, то для українців — це радше «просрати», а для росіян — «прої***и».
⠀
Серед українських мовознавців також поширена думка, що з поширенням російської мови почалося активне використання матюків (не лайки, яка була притаманна задовго до). Особливо швидко матюки поширились під час розпаду Російської імперії та становлення радянської влади в Україні, коли використання матюків стало ознакою належності до робітничого класу.
⠀
Подальше поширення продовжилося під час репресій 1930-х років, коли, перебуваючи в сталінських тюрмах, люди запозичували лексику криміналу з яким контактували.
⠀
Матюки в літературі
⠀
В багатьох країнах світу існують закони, що обмежують використання такої лексики у публічному житті, у ЗМІ, мистецтві та літературі. В нас матюки частіше вживаються в розмові, але на початку нового тисячоліття ненормативна лексика все частіше стала проникати в художні твори українських письменників.
⠀
Існує думка, що це є наслідком радянських заборон та цензури, коли тексти «вилизували» та догоджали комуністичній партії. А коли цензура зникла — разом з нею стало можливим усе. Зловживання — як форма опору, де бунти вилились матюками на сторінках книжок. Хоча Лесь Подерв´янський дотепно вплів матюки у святі теми та імена ще у 1970-х, але відповідно був заборонений, що не заважало користувався популярністю.

Наразі причин може бути багато — деякі письменники хочуть виділитися чи здобути прихильність широких читацьких мас. Інші бачать у введенні матюків у літературу певне стилістичне завдання. Наприклад, щоб краще описати середовище криміналітету, чи той чи інший образ.
⠀
Є побоювання, що матюки починають жити своїм життям: в одному творі вони краще описували бунтівний характер героя, але тим самим легітимізували своє використання. Тому перед тим, як матюкатися варто поставити собі запитання «навіщо» і розглянути можливість додаткового маркування літератури, де використовуються матюки. Відкрити / Коментувати

2021-01-28 13:10:14 ​HBO Max розробляє анімаційний серіал у всесвіті «Гри престолів»

Проєкт поки перебуває на етапі обговорення ідеї — у нього ще немає концепту й за ним не закріплена творча команда. Про це повідомляють джерела THR і Deadline.

Вони пишуть, що жодних угод поки не було й мультсеріал може ще не дійти до стадії повного виробництва.

Зараз HBO Max веде перемовини з потенційними сценаристами для анімаційного серіалу й продовжує тісно співпрацювати з Джорджем Мартіном над розширенням всесвіту. Відкрити / Коментувати

2021-01-27 17:57:16 ​Свобода полягає в тому, аби прийняти все, що сталося: уривок з книги психотерапевтки, яка вціліла в Аушвіці

Сьогодні міжнародний день пам'яті жертв Голокосту. Нещодавно у видавництві «Книголав» вийшла книга «Вибір». Її написала Едіт Еґер, яка у 16 років потрапила в Аушвіц. Там вона втратила батьків, а їй із сестрою вдалося вижити. Через кілька років після звільнення вона емігрувала до Америки, де протягом десятиліть працювала над тим, щоб зцілитись від травми.

У цій книжці історія її перебування у концтаборі та її звільнення, історія самозцілення та яку роль у цьому процесі відіграв Віктор Франкл, психотерапевт і теж вцілілий у Аушвіці, а також це історії її пацієнтів, яким вона допомогла пережити скрутні моменти. За словами авторки, ніхто не може уникнути страждань у своєму житті, але кожен має вибір, як вийти з таких ситуацій — як жертва чи як той, хто вцілів. І ця книжка про те, як дійти до такого вибору, як звільнитись від травм.

Публікуємо уривок з книги про те, що робити з минулим, яке тебе травмує:

Моє минуле досі переслідує мене: щоразу, коли я чую сирени, або важкі кроки, або чоловіків, які горланять, мене охоплює тривога та запаморочення. Згодом я дізналася, що це і є травма: майже постійне внутрішнє відчуття, ніби щось не так або дещо жахливе має от-от статися, несвідомий страх, що відгукується в моєму тілі, наказує бігти, знайти укриття, сховатися від небезпеки, що оточила мене з усіх боків.

Моя травма все ще може повстати навіть від пересічних речей. Раптовий погляд чи насичений запах здатні перенести мене у минуле. На той день, коли я вперше зустріла Джейсона, минуло вже понад тридцять років від мого звільнення з концентраційного табору, куди я потрапила під час Голокосту. На сьогодні — вже понад сімдесят. Те, що сталося, неможливо ні забути, ні змінити. Та з часом я навчилася вибирати, як реагувати на минуле. Я можу почуватися знедоленою або сповненою надії, в депресії або щасливою. Ми завжди маємо вибір та можливість контролю. Я — тут і зараз. Я навчилася заспокоювати себе, знову та знову, доки паніка не починає вгамовуватися.

Коли щось бентежить тебе чи спричиняє тривогу, здоровий глузд каже: просто не дивись на це. Не загострюй на цьому увагу. Не йди туди. Тож ми тікаємо від травм і негараздів минулого та від неприємностей і конфліктів теперішнього. Значну частину свого дорослого життя я вважала, ніби можу жити, лише замкнувши своє страшне минуле якнайглибше. У перші роки імміграції в Балтиморі у 1950-х навіть не знала, як вимовляти «Аушвіц» англійською. Не те щоб я дуже хотіла розповідати про своє перебування там, навіть коли б я мала змогу. Я не прагнула співчуття. Я взагалі не хотіла, аби хто-небудь знав.

Я лише хотіла бути дурнем янкі. Розмовляти англійською без акценту. Сховатися від минулого. Я прагнула стати своєю, боялася, що минуле може поглинути мене, тому щосили працювала над тим, аби тримати свій біль усередині. Тоді я ще не знала, що своїм мовчанням та прагненням прийняття через страх я лише намагалася втекти від минулого. Що коли я не дивилася собі та своєму минулому в обличчя, я все одно не була вільною. Я ув'язнювала свою таємницю, а моя таємниця ув'язнювала мене.

Кататонічний капітан, що нерухомо сидів на моєму дивані, нагадав мені, про що я колись дізналася: коли ми ховаємо наші таємниці та історії якнайглибше, вони стають нашою травмою, нашою в'язницею. Ми не зменшуємо наш біль, навпаки — відмовляючись від можливості його прийняти, ми зводимо собі цегляні мури та сталеві паркани. Коли ми не дозволяємо собі журитися за втраченим, не лікуємо ран, не засмучуємося через зневіру, ми дозволяємо їм лишатися у нашому житті. Свобода полягає в тому, аби прийняти все, що сталося. Свобода — це мати мужність зруйнувати в'язницю, цеглину за цеглиною. Відкрити / Коментувати

2021-01-27 11:22:22 ​Творець «Вікінгів» готує серіальну адаптацію «Великого Гетсбі»

A+E Studios і ITV Studios America спільно з Майклом Герстом («Тюдори», «Вікінги») готують нову адаптацію роману «Великий Гетсбі» Френсіса Скотта Фіцджеральда в форматі міні-серіалу.

Герст виступає сценаристом і виконавчим продюсером проєкту. Нова адаптація знаходиться в роботі близько трьох років і буде сфокусована на житті афроамериканської спільноти та музичної субкультури 1920-х років.

За словами Герста, він давно хоче показати класичний американський роман, пропущений через призму сучасних норм. Серіал більш поглиблено розгляне долі жіночих персонажів.

Зараз студія шукає режисера для серіалу, а також пропонує його різним стрімінговим сервісам. Відкрити / Коментувати

2021-01-26 15:30:02 ​HBO Max готує новий серіал за всесвітом «Гаррі Поттера»: що про нього відомо

Авторитетні медіа The Hollywood Reporter і Variety повідомляють, що зараз студія Warner Bros. починає роботу над серіалом у всесвіті «Гаррі Поттера» для HBO Max. Про це їм стало відомо з власних джерел.

Сама студія і платформа HBO Max поки заявили, що у них в планах немає подібних проєктів. Але це й не дивно, адже, за інформацією медіа виробництво серіалу знаходиться на вкрай ранніх етапах. Зараз лише шукають сценаристів.

Ще навіть невідомо за якою частиною серії книг про «Гаррі Поттера» буде серіал та що буде в центрі його сюжету.

Якщо шоу все ж знаходиться в роботі, то воно буде першим телевізійним проєктом в «Світі чарівництва» (Wizarding World). Під цим брендом виходить вся продукція у всесвіті «Гаррі Поттера», включаючи серію фільми «Фантастичні звірі», а також відеогра Hogwarts Legacy, яка вийде у 2022 році. Відкрити / Коментувати

2021-01-26 14:27:16 ​У Харкові відбудеться презентація нової книги Сергія Жадана

Харківська резиденція «Слово» запускає новий проєкт «Квартирники в Слові».

Сама резиденція це легендарний будинок, який був одним із центрів творення актуальної української культури в 1930-ті і став невід’ємною частиною харківського культурного коду.

А серія квартирників стартує 29 січня з презентації книжки «Постійне місце проживання» двох знакових для Харкова й сучасної української культури авторів — Павла Макова та Сергія Жадана.

«Постійне місце проживання» — крихка книжка кишенькового формату, що об’єднала роботи Макова та тексти Жадана за останні двадцять сім років. Твори були відібрані авторами, незалежно один від одного, та подані в зворотній хронології, що дозволяє подивитись на «місце проживання» через дві оптики, дві різні художні мови двох генерацій, пише видання «Читомо».

Вхід на подію вільний. Потрібна реєстрація тут. Відкрити / Коментувати