in book we trust

2021-02-18 18:34:21 ​«Від холодної війни до гарячого миру»: два уривки з книги американського посла у путінській Росії

У видавництві Yakaboo Publishing вийшла книга колишнього посла США в Росії Майкла МакФола «Від холодної війни до гарячого миру», де він аналізує відносини між двома країнами. За словами колишньої Держсекретарки США Гілларі Клінтон, ця книжка незамінна для розуміння загрози, яку становить путінська Росія.

Публікуємо два уривки з книжки, які безпосередньо пов'язані з Україною.

Про візит до Києва 2009 року

Під час нашої зупинки в Києві питання безпеки ми майже не обговорювали. Ніхто на той час, навіть найжорсткіші українські критики Росії, не переймалися можливістю анексії Криму. Невдовзі після вторгнення Росії в Грузію Путін публічно заявив, що Росія не має законних претензій на півострів: «Крим не є спірною територією. Росія вже давно визнала кордони нинішньої України». Крім того, український уряд влітку 2009 року не наполягав на членстві в НАТО, а натомість зосередився на приєднанні до Європейського Союзу.

Враховуючи ці пріоритети, суть послання Байдена, як публічно, так і у приватному спілкуванні, стосувалася боротьби з корупцією, реформування енергетичного сектору та зменшення залежності України від Росії. Як він заявив у своєму зверненні, «зрештою, демократія й вільні ринки процвітатимуть, якщо вони даватимуть те, чого люди хочуть найбільше, — чесність, ліквідацію корупції, створення гідних робочих місць, можливість піклуватися про своїх батьків і виховувати дітей, фізичну безпеку й економічні можливості, шанс на побудову кращого життя».

Президент України Ющенко, як і всі інші, з ким ми бачилися під час того візиту, енергійно кивав, погоджуючись із Байденом щодо нагальності потреби боротьби з корупцією та зменшення енергетичної залежності від Росії, але українці — так видавалося — були не надто готові робити щось конкретне для вирішення цих двох питань. Цей візит справив гнітюче враження.

Про реакцію на перемогу Революції Гідності

Багато хто в нашому уряді, як і в урядах наших союзників у європейських столицях, вітали відсторонення Януковича від влади. Протестувальники перемогли. Згаявши нагоди після здобуття незалежності в 1991 році та після Помаранчевої революції 2004 року, Україна отримала третій шанс побудувати міцну проєвропейську демократію.

Зазвичай я захоплююся такими проявами народної сили. Ми святкували у моєму кабінеті в Білому домі повалення Мубарака в Єгипті у 2011 році. Однак цей момент української історії здавався мені небезпечним. Я вів оптимістичний обмін електронними листами з кількома колегами-урядовцями й захоплювався мужністю майданівців, до того ж з деякими з них я був знайомий особисто. Але мене не полишала тривога. Коли я дивився прес-конференцію Януковича в Ростові у своєму готельному номері в Сочі, то не міг зрозуміти, чому український президент не затримався в якомусь із міст Східної України й не розпочав кампанії за консолідацію влади довкола себе — законно обранного президента держави.

Чому він не подався в Москву? Чому він сховався в тому провінційному Ростові? Але найбільше мене турбував Путін. Російський президент просто не міг сидіти склавши руки, коли його людину в Києві вигнали проєвропейські демонстранти під час подій, що так нагадували Помаранчеву революцію. Він мав завдати удару у відповідь. Поки я ще був у Сочі, ми зустрілися із заступником держсекретаря Біллом Бернсом, який очолював американську делегацію на церемонії закриття, аби поділитися своїми міркуваннями. Ми зійшлися на тому, що варто підготуватися до жорсткої реакції Путіна. Ми спробували було зв'язатися із Кремлем, аби організувати зустріч між Бернсом і Путіним, але Кремль передбачувано відповів на наше прохання відмовою. Відкрити / Коментувати

2021-02-17 17:37:02 ​У новій екранізації «Трьох мушкетерів» зіграють Венсан Кассель та Ева Грін

Видання Empire повідомляє, що французький режисер Мартін Бурбулон працює над циклом фільмів за мотивами роману Александра Дюма «Три мушкетери».

Одночасно йде робота над двома стрічками — про д’Артаньяна та про Анну де Бейль, більш відому як Міледі. Франшиза складатиметься з трьох картин. Перші дві мають вийти у прокат майже одночасно.

Головні ролі у фільмі зіграють Венсан Кассель, Ева Грін, Олівер Джексон-Коен та Луї Гаррель. Ще точно невідомо, кого саме хто з них гратиме. Відкрити / Коментувати

2021-02-12 19:26:52 ​​Стівен Кінг пожертвував $6500 школярам, щоб вони могли опублікувати свою книгу

Учні початкової школи Фарвелл в Льюістоні (штат Мен) запустили програму на Kickstarter зі збору грошей на публікацію написаної ними книги. Стівен Кінг про це дізнався та покрив усі витрати на випуск книги, перерахувавши 6500 доларів.

Одна з юних письменниць Гейлі Лабрек розповіла, що разом з групою однокласників вона писала книгу протягом чотирьох років. Це адаптація твору Гері Севіджа «Fletcher McKenzie and the Passage to Whole» про пригоди хлопчика зі штату Мен. У версії книги школярів хлопчик подорожує в сучасному світі, в тому числі в умовах пандемії Covid-19.

У написаній школярами книзі 290 сторінок. Лабрек зазначила, що це дуже круто, коли книгу зможуть прочитати не тільки її однокласники, а й інші люди. За словами іншої молодої письменниці Елли Лео, допомога Кінга «просто знесла їй дах».

Сам Кінг не коментував цю новину.

Нагадаємо, що Кінг часто допомагає молодим митцям. Наприклад, продав українському студенту право на екранізацію власного твору за $1. Відкрити / Коментувати

2021-02-11 11:46:06 ​Netflix екранізує твори про абатство Редволл

Стрімінгова платформа Netflix придбала права на екранізацію дитячої серії творів Браяна Жака про абатство Редволл.

Сервіс обіцяє створити повнометражний мультфільм і мультсеріал.

У книжках мова йде про хоробрих тваринок, які живуть у стінах абатства Редволл. Атмосфера та декорації нагадують британське Середньовіччя. Мультсеріал розповідатиме про одного з головних героїв циклу, Мартіна Воїна. Це один з засновників абатства.

У 1999-2002 роках виходив мультсеріал «Редволл», який за три сезони переповів події перших трьох книжок серії. Відкрити / Коментувати

2021-02-10 14:35:04 ​У квітні вийде нова книжка Харукі Муракамі

Нова книжка письменника має назву «Від першої особи в однині» — це добірка з восьми оповідань. Вони присвячені різним темам: спогади про юність, роздуми про музику і пристрасну любові до бейсболу та джазових альбомів.

Письменник залишає загадку читачам: вони повинні самостійно вирішити це мемуари чи художня література. Критики з New York Times Book Review зазначають, що письменник використовує факти біографії як приманку, щоб створити альтернативну історію життя.

«Від першої особи в однині» вже доступна для замовлення на Amazon, а надіслати покупцям книжку обіцяють вже в квітні. Відкрити / Коментувати

2021-02-09 19:31:41 ​Панічні атаки та соціальна тривога: два уривки з книги «Стіни в моїй голові»

У видавництві «Віхола» вийшла книга психолога-психотерапевта Володимира Станчишина «Стіни в моїй голові. Жити з тривожністю і депресією». Вона присвячена тривожності, депресії, соціальним фобіям, різним психічним розладам, які більшою чи меншою мірою впливають на звичний спосіб життя людини в соціумі. Публікуємо два уривки з книжки.

Коли чекати на панічну атаку

Панічні атаки можуть траплятися будь-де й будь-коли, але ймовірність їх появи посилюється тоді, коли ми тривалий час перебуваємо у стресі. Що більше ми втомлюємося й стресуємо, то легше мозкові переплутати й натиснути на кнопку тривоги. Зазвичай панічна атака є елементом загальнішого процесу — стресу, депресії, втоми тощо.

Скажу одну річ, яка вам може не сподобатися: панічні атаки не лікуються, бо це природний процес. І вони можуть траплятися будь з ким, хоч до якого психотерапевта ви ходитимете, хай навіть це буде космічний лікар.

Зазвичай, якщо з вами сталася одна панічна атака, до психотерапевта йти не треба. Але оскільки переважно ми не знаємо, що з нами трапилася саме вона, у нас з'являється страх, що цей дурдом повториться. Саме цей страх починає продукувати всередині нас надмірну кількість тривоги. І це призводить до панічного розладу.

Що таке соціальна тривога

Соціальна тривога притаманна всім людям на планеті. Ми всі тривожимося, що про нас подумають люди, який ми матимемо вигляд, чи не зганьбимося ми на новій роботі, у нових обставинах, при захисті проєкту, під час знайомства з новим колективом, на побаченні чи просто прогулюючись у людних місцях.

Соціальна тривога є нормальною частиною нашого життя та допомагає нам будувати стосунки з іншими людьми, пам'ятати про правила поведінки, будувати кар'єру, створювати сім'ю — тобто робити все, що пов'язано з комунікацією з іншими людьми.

Проте інколи нормальна тривога перетворюється на розлад.

Нагадаємо, як відрізнити нормальну тривогу від ірраціональної. Ірраціональна тривога — це та, яка не відповідає дійсності, тобто якщо я думаю, що прийду на побачення, а жінка почне обзивати мене придурком і питати, чого я приперся, — це ірраціонально. Друга ознака ірраціональної тривоги — коли вона стає блокувальним чинником і витісняє всі інші думки, коли вона є перебільшеною за ситуацію. Наприклад, я приходжу на побачення, і мене починає так трусити, що я не можу зайти в ресторан. Третя ознака — коли тривога заважає жити. У мене є клієнтка, яка пройшла співбесіду та влаштувалася на нову роботу. Зранку вона зателефонувала мені й повідомила, що не може туди поїхати. Рівень її тривожності був таким високим, що це заважало їй нормально функціонувати. Відкрити / Коментувати

2021-02-08 19:04:42 ​Як прогулянка допомагає роботі: уривок з книги «Задоволення»

У видавництві Yakaboo Publishing вийшла книга «Задоволення. 30 способів кайфувати від своєї справи». Її автор творець британського бізнес-подкасту Eat Sleep Work Repeat Брюс Дейлі — одержимий ідеєю поліпшення робочого життя. Публікуємо уривок про те, як у роботі та в створенні нових ідей допомагає прогулянка:

Коли ви сидите за столом або збираєте ідеї на нараді, вам і не спаде на думку встати та вийти на прогулянку. Врешті-решт, перерва тільки все зіпсує, коли ви завалені роботою. Тоді у вас залишиться ще більше роботи та ще менше часу.

Але коли ми розганяємо кров по своєму тілу, відбувається якась магія. І для багатьох із нас прогулянка може стати найкращим способом вивільнити думки та запустити творчий процес. Як казала Дж.К.Роулінґ: «Ніщо так не підштовхує до нових ідей, як нічна прогулянка». Інший неймовірно плодовитий письменник Чарльз Дікенс, який створив п'ятнадцять романів, сотню новел і ще й був редактором щотижневого журналу, працював насиченими п'ятигодинними часовими блоками з дев'ятої до другої щодня, а тоді, закінчивши власну версію поглибленої роботи, проходив від десяти до дванадцяти миль. «Інакше я б не вберіг своє здоров'я», — пояснював він. Мабуть, найліпше це сформулював філософ Серен К'єркегор: «Найкращі думки приходили до мене під час прогулянки. Я не знаю жодної настільки обтяжливої думки, від якої неможливо втекти».

Але чи існують якісь переконливі наукові докази? Це вирішили з'ясувати Мерілі Оппезо та Деніель Шварц зі Стенфордського університету. Протягом своїх експериментів вони проводили серію загальновизнаних тестів на креативність — наприклад, «альтернативне використання», де суб'єкту показують річ і просять запропонувати уявні, але доцільні способи застосувати її. Пізніше ці тести проводили в різних умовах: люди або сиділи, а тоді ходили, або навпаки, або лише ходили, або лише сиділи.

Оппезо та Шварц визначили, що завдяки ходьбі відбувається значний творчий підйом: у 81% учасників збільшувалася кількість варіантів застосування тоді, коли вони ходили, а не сиділи (у середньому показник зріс на 60%). Вони пояснювали це тим, що фізичне навантаження під час (або до) творчого мислення підживлювало думки.

Доведено, що ходьба особливо ефективно допомагає знаходити нестандартні ідеї, навіть якщо вони не є найбільш раціональною відповіддю на складні логічні задачі. Як пояснюють науковці, прогулянки не сприяють конвергентному мисленню (тобто, пошуку «правильної», стандартної відповіді на питання), але можуть стати могутнім інструментом для дивергентного мислення (успішний пошук свіжих і несподіваних ідей). Навіть більше, ця здатність залишається на певний час. Учасники, які ходили на прогулянку до тестів на творчість, мали вищі показники ніж ті, що весь час сиділи.

Місце прогулянки також може відігравати важливу роль. В іншому дослідженні, опублікованому 2012 року, стверджується, що п'ятдесятихвилинна ходьба на свіжому повітрі допомагає зосередитися: в оточенні природи наша свідомість очищується, після чого ми можемо попрацювати на свіжу голову. Відкрити / Коментувати

2021-02-05 17:16:49 ​Йоргос Лантімос готує постмодерністську версію «Франкенштейна»: що треба про це знати

Грецький режисер Йоргос Лантімос ( «Лобстер», «Фаворитка») екранізує роман Олександра Грея «Бідні-нещасні» з Еммою Стоун, де головну героїню оживляють з мертвих.

Роман-першоджерело Олександра Грея з елементами фантастики, готики й соціальної сатири називають постмодерністською варіацією «Франкенштейна».

Дія відбувається в Шотландії наприкінці XIX століття. У центрі сюжету Вікторія Блессінгтон (Емма Стоун). Вона мати чотирьох дітей, докторка і соціалістка. Жінка нещаслива в шлюбі з чоловіком-тираном, тому на дев'ятому місяці вагітності вирішує накласти на себе руки.

Її тіло з води дістає невизнаний геній медицини, доктор Боглоу Бакстер. Він оживляє Вікторію, пересадивши їй мозок її ненародженого малюка. Вікторія отримує нове ім'я, Белла Бакстер, і свідомість дитини. Однак головна героїня аномально швидко вчиться бути членом суспільства, освоює політику й навіть збігає в Париж з коханцем.

Режисер збирається перенести на екран не тільки сюжет, а й незвичайний стиль роману. Книга Грея стилізована під щоденник шотландського лікаря й складається з безлічі історичних коментарів, медичних ілюстрацій, портретів персонажів, видів природи, карт Глазго тощо.

Зйомки фільму розпочнуться цього року, а коли відбудеться прем'єра поки невідомо. Відкрити / Коментувати

2021-02-04 16:17:23 ​Джордж Мартін розповів, що 2020-й став найуспішнішим роком його роботи над «Вітрами зими»

Джордж Р. Р. Мартін розповів про роботу над «Вітрами зими» — передостанньої частини його книжкового циклу «Пісня льоду й полум'я».

Письменник заявив, що з самого початку написання книги, тобто приблизно з 2010-го, жодного разу не займався нею так успішно, як в 2020 році. За словами Мартіна, торік він написав вже дуже багато, але щоб вдало завершити «Вітри зими», треба ще серйозно попрацювати.

«Я написав сотні й сотні сторінок «Вітрів зими» в 2020 році. Це був найкращий рік моєї роботи над романом відтоді, як я його почав. Чому? Не знаю. Може, завдяки самоізоляції. А може я просто був в ударі. Іноді зі мною таке буває.

Але мені як і раніше треба продовжувати. Потрібно написати ще сотні сторінок, щоб належним чином закінчити книгу. Сподіваюся, на це і піде 2021-й», — каже він.

Раніше письменник обіцяв завершити роман у 2020 році, але потім сказав, що не встигне. Через це фанати почали йому погрожувати.

Нагадаємо, що остання частина циклу «Танок з драконами» вийшла ще у 2011 році. Через те, що Мартін не дописав книгу, останні сезони серіалу «Гра престолів» писали творці шоу, а письменник брав у цьому участь лише як консультант і продюсер. Відкрити / Коментувати

2021-02-03 18:45:54 ​«Бріджертони»: найпопулярніший серіал Netflix в історії, заснований на восьми книгах

Наприкінці січня «Бріджертони» побили рекорд переглядів і стали найпопулярнішим оригінальним серіалом за всю історію Netflix. Кількість користувачів, які переглянули серіал, перевищила 82 мільйони з 200 мільйонів підписників платформи. Серіал заснований відразу на восьми книгах і його вже продовжили на другий сезон.

Сюжет «Бріджертонів» зав'язаний на восьми братах і сестрах на прізвище Бріджертон. Кожен з них стурбований пошуком великого й чистого кохання або хоча б вигідної партії.

Серіал — екранізація восьми романів Джулії Квін, які були досить популярні на початку нульових. Кожна історія присвячена одному з братів або сестер Бріджертонів, а разом книги складаються в сімейну сагу з безліччю несподіваних поворотів.

Головна героїня серіалу Дафна Бріджертон абсолютно не готова до статевого життя, а змушена будувати сімейні стосунки. Винна в цьому її мати, яка ніколи не говорила дівчині про те, що її чекає в шлюбі.

У серіалі також велика різноманітність акторів різного етнічного й расового походження. Але акцент тут робиться не на рівноправності людей з різним кольором шкіри, а на відмінностях соціального становища, виховання та освіти.

Головний меседж полягає в тому, що якщо ви будете виховувати дитину в конкретному соціумі, то він отримає манери, думки й звички цієї спільноти. І головні відмінності між людьми різного соціального положення й професій, а не між тими, у кого інший колір шкіри.

Ще одна важлива тема, яка піднімається в серіалі — роль жінки в суспільстві. Деякі героїні відмовляються терпіти патріархальні правила й хочуть самостійно приймати рішення стосовно власного життя й майбутнього. Відкрити / Коментувати