2021-10-07 10:38:27
#чума Світ не вперше стикається з епідеміями. Письменники у цих ситуаціях вважали своїм обов’язком передати нащадкам інформацію про це лихо, щоб вони нею могли скористатися. Автор «Робінзона» Даніель Дефо написав роман «Щоденник чумного року» (1722) про епідемію чуми, яку Англія пережила, коли йому було усього п’ять років. Ймовірно, письменник скористався щоденником свого дядька.
«Велика чума» 1665-1666 року забрала з собою близько 100 тисяч англійців, померло 20% населення Лондона. На початку роману, написаного від імені «мешканця Лондона. який не полишав Лондон увесь цей час» повідомляється, що чума прийшла з Нідерландів, а туди з Італії. Далі наводяться цифри росту смертності у різних приходах. Цифри лякали, бо були значно вищими за попередній чумний мор 1656 року, який захопив майже усю Європу, включно з Україною. Чума тоді була в Києві та інших містах Речі Посполитої. Вирувала вона у Великому князівстві Литовському, московський цар із сім’єю заховався в монастирі, бо Москва практично вимерла.
Влада Лондона намагалася приховати масштаби епідемії і наказувала писати інші причини смертей. Люди тікали з міста, обходячи кордони, які виставила поліція. Герой роману вирішує залишитися, поклавшись на волю Божу. Але коли кількість жертв перевищила 700 на тиждень, а також після розповіді брата про магометан, які покладалися на волю Аллаха і не дотримувались карантину і від цього помирали по 15 тисяч на тиждень, знов вирішив тікати з міста. Але жінка, на яку він хотів залишити будинок, захворіла, тож довелося залишитися. Тим часом тижнева кількість смертей досягла 1760.
Далі крім похмурих описів епідемії зустрічаємо описи чуток та настроїв населення, зокрема, про дві комети, які пролетіли над Лондоном напередодні чуми. Налякані люди кинулися до ворожок, астрологів, слухали вуличних пророків та тлумачів снів. І всі дивилися в небо, де їм ввижалися руки з вогняними мечами, катафалки, гори трупів та інші хворобливі марення нещасних і переляканих людей. Користуючись попитом, став масово розвиватися бізнес різного роду віщунів, на будинках з’явилися вивіски «Тут живе астролог», «Тут ви зможете дізнатися термін вашого життя». Місто заполонили знахарі і шарлатани, які пропонували різного роду цілющі рецепти.
Роман великий і повний сумних та моторошних епізодів.
Чума відступила несподівано, не завдяки якимось лікам чи операціям, а в самий розпал відчаю хворі раптово почали одужувати у тих випадках, коли ще недавно усі гинули. Цілі сім’ї, які вже висповідалися священнику, раптово зцілювалися. Автор вбачає у цьому Божу волю і висловлює подяку Творцеві. Життя швидко змінилося, вже ніхто не боявся пройти повз людину із забинтованою шиєю чи головою, усі виходили на вулиці зі словами: «Боже! Які зміни! Ще тиждень тому на вулицях не було ні душі!»
Про цю ж Велику лондонську чуму 1665 року у своєму щоденникові детально писав Семюел Піпс. Щоденник писався очевидцем, саме й цьому його особлива цінність.
21 views07:38
Л
