ЛІТЕРАТУРНА КУНСТКАМЕРА

2021-10-06 10:14:01 Відкрити / Коментувати

2021-10-06 10:13:51 #Жінки_в_козацьких_шапках
Московський «Дамский журнал» у 1829 році надрукував оповідання «Казацкие шапки», написане нашим земляком, уродженцем Глухова Іваном Кулжинським на основі місцевого переказу про захист Ніжина від шведського війська у 1709 році. У творі йдеться про те, що на оборону міста стали не лише козаки, а й їхні дружини, матері та сестри. Тому, начебто цар Петро на знак вдячності ніжинським жінкам за виявлену мужність звелів надати їм привілей носити чоловічі козацькі шапки: «И теперь даже, куда вы не пойдете в Нежине, на каждой улице можете повстречаться с казачкою, гордо выступающею в своем амазонском костюме!.. Посмотрите ж на какую-нибудь чернявую миловидку, когда она подберет свою длинную косу под высокую казацкую шапку… как это мило и прекрасно!» Відкрити / Коментувати

2021-10-06 10:12:00 Рецепт традиційного українського гарячого напою з книги українського письменника, педагога та етнографа І половини ХІХ століття, уродженця Глухова Івана Кулжинського "Малороссийская деревня" (Москва, 1827) Відкрити / Коментувати

2021-10-06 10:10:45 Даніель Дефо Відкрити / Коментувати

2021-10-06 10:09:54 #Дефо_за_гратами
Усесвітньо відомий автор «Робінзона Крузо» Даніель Дефо був ув’язнений за політичний памфлет, спрямований проти державної церкви. Письменник був засуджений до значного штрафу, трикратного стояння біля ганебного стовпа та тюремного ув’язнення у сумнозвісній Ньюгетській в’язниці (Newgate Prison), яка була головною в’язницею Лондона і найвідомішою в’язницею Англії. Тут сиділи автор романів про короля Артура сер Томас Мелорі, відомий усім Казанова за двоєженство, англійський поет Бен Джонсон за дуель та низка інших відомих осіб. Ця в’язниця неодноразово описана Чарльзом Діккенсом у його романах «Олівер Твіст», «Барнабі Радж», «Великі сподівання» та «Нарисах Боза».
Під час ув’язнення Дефо мав можливість не лише писати твори, але й друкувати та розповсюджувати їх. Більше того – у в’язниці він навіть почав видавати газету, і через це Дефо вважається засновником англійської преси. А написаний ним і поширений серед лондонської публіки «Гімн ганебному стовпу» (A Hymn to the Pillory) став для письменника певним тріумфом під час чергового стояння біля ганебного стовпа в нашийнику і кайданах - публіка замість традиційного освистування злочинця на цей раз аплодувала письменникові.
З Ньюгетською в’язницею Дефо пов’язав героїню свого роману «Радощі та прикрощі знаменитої Молль Флендерс». Моль Флендерс народилася у цій в’язниці, 12 років була повією, п’ять разів дружиною (з них один раз — власного брата), дванадцять років — крадійкою, вісім років провела на засланні у Віргінії, нарешті розбагатіла і стала віргінською плантаторшею. Через тему проституції, сексуального насильства, багатоженства й інцесту роман був довгий час під цензурними заборонами. Відкрити / Коментувати

2021-10-06 09:53:12 #Письменники_поважного_віку.
Роман про Робінзона Крузо вийшов, коли його авторові – Даніелю Дефо було 59 років. Це був його перший роман, після якого було написано ще декілька, щоправда не таких успішних. Його сучасником був Джонатан Свіфт – автор славнозвісного роману «Мандри Гулівера». Спробуйте вгадати, скільки було Свіфтові, коли вийшов цей роман? Правильно – теж 59! І це теж його перший роман, який було продовжено ще у чотирьох книгах. Дивовижний збіг. Відкрити / Коментувати

2021-10-06 08:43:30 Відкрити / Коментувати

2021-10-06 08:42:43 #Робінзон_2_і_Робінзон_3.
Усі знають про роман Даніеля Дефо «Робінзон Крузо», багато хто навіть читав його. Повна назва, до речі, за модою того часу, значно довша: «Життя, незвичайні та дивовижні пригоди Робінзона Крузо, моряка з Йорка, який прожив 28 років у повній самотності на безлюдному острові біля берегів Америки поблизу гирла річки Оріноко, куди він був викинутий корабельною аварією, під час якої весь екіпаж корабля крім нього загинув, з викладом його несподіваного звільнення піратами; написані ним самим».
Але далеко не всі знають, що є «Робінзон-2». Це продовження має назву «Подальші пригоді Робінзона Крузо» (The Farther Adventures of Robinson Crusoe), і головний герой тепер потрапляє не на безлюдний острів до дикуна П’ятниці, а… куди б ви думали? До Росії! Точніше, до Московії, ще точніше, до Великої Тартарії. Велика Тартарія включала в себе Сибір і Далекий Схід, а Московська Тартарія – це колишні Казанське і Астраханське ханства. Роман охоплює 11 років, і в ньому За сюжетом Робінзон їде з П'ятницею на свій острів ,але там вже повно людей, і вони їдуть в Південно-Східну Азію, де П'ятниця гине. Робінзон, намагаючись повернутися до Англії через суходіл, після Пекіна і китайських територій потрапляє до московських володінь, переїздить через Тунгуську область, вступає в збройні сутички з місцевими тартарами, потрапляє до Єнисейська і Тобольська – місця заслання державних злочинців, серед яких зустрічає опальних дворян, засуджених військових та інших. Тут Робінзон зустрічається із засланим князем Голіциним, колишнім фаворитом царівни Соф’ї. Після восьми місяців у Тобольську Робінзон навесні 1704 року вирушає в Архангельськ, щоб звідти кораблем вирушити до Англії. Він уникає великих міст, оскільки московитські гарнізони затримують і обшукують мандрівників.
Друга частина написана була одночасно з першою і спочатку видавалася у двох томах, але з часом пригоди Робінзона в Тартарії стали менше цікавити читачів, і друга книга відійшла в тінь.
А є ще й «Робінзон-3». Щоправда у цій книзі, названій «Серйозні роздуми Робінзона Крузо», вміщені авторські роздуми про мораль, а ім’я Робінзона вжите лише для привернення уваги. Відкрити / Коментувати

2021-08-21 16:06:52 Відкрити / Коментувати

2021-08-21 16:05:17 (продовження) «Надо создать тип женщины русской революции», – говорила Лариса Рейснер. Власне таким типом, обличчям російської революції вона і стала. Її авантюрне життя і дух епохи вона відбила у книгах "Фронт", "Афганистан", "Гамбург на баррикадах", "Уголь, железо и живые люди". Неопублікований «Автобиографический роман» розповідає про її кохання з Гумільовим, де вона названа Аріадною, а він Гафізом. Але, як відомо, від любові до ненависті один крок, і Лариса Рейснер добилася у високих кабінетах, щоб у її колишнього коханця забрали продуктові картки, без яких в голодному Петербурзі прожити було не можливо.
А щодо «Оптимістичної трагедії», то її надзвичайно часто ставили у Радянському Союзі (у 1963 році навіть вийшов фільм за цим твором), але потім ця п’єса закономірно канула в Лету, але в нинішній Росії її звідти дістали, і на московській сцені вона знову ставиться, щоправда в дещо осучасненому вигляді і з ще більш осучасненим музичним супроводом: «В спектакле звучат фрагменты песен и композиций: А. Вертинского, Децла, А. Лушина, М. Магомаева, Б. Окуджавы, В. Соловьева-Седого, С. Уандера, группы «Ленинград», 5’nizza, Led Zeppelin, Pink Floyd, Queen и др.».
Ну, і насамкінець - вірш Лариси Рейснер.
Художнику
Сегодня Вы опять большой, как тишина..
Исполнены томлений и корысти,
На полотне бесшумно спорят кисти,
И тайна творчества загадки лишена.
Час набегающий - обетованный дар,
Он - обещание, залог, измена,
До боли переполненная вена,
С трудом несущая замедленный удар.
Палитру золотит густой, прозрачный лак,
Но утолить не может новой жажды:
Мечты бегут, не повторяясь дважды,
И бешено рука сжимается в кулак.
Апрельское тепло не смея расточать,
Изнеможденный день пошел на убыль.
А на стене все так же мертвый Врубель
Ломает ужаса застывшую печать.
Но есть предел желаний и труда, -
Смеется на холсте лицо Горгоны;
Смеется гибельно, превозмогая стоны,
Как под ударами гремящая руда! Відкрити / Коментувати