Get Mystery Box with random crypto!

ЛІТЕРАТУРНА КУНСТКАМЕРА

Логотип телеграм -каналу interestingliterature — ЛІТЕРАТУРНА КУНСТКАМЕРА Л
Логотип телеграм -каналу interestingliterature — ЛІТЕРАТУРНА КУНСТКАМЕРА
Адреса каналу: @interestingliterature
Категорії: Мистецтво
Мова: Українська
Передплатники: 127
Опис з каналу

Актуально про літературу і фольклор

Ratings & Reviews

2.67

3 reviews

Reviews can be left only by registered users. All reviews are moderated by admins.

5 stars

0

4 stars

1

3 stars

1

2 stars

0

1 stars

1


Останні повідомлення 3

2021-11-15 12:57:21 #Остап_Вишня 13 листопада - день народження Остапа Вишні.
- Народився Остап Вишня на хуторі Чечва Зіньківського повіту Полтавської губернії, зараз це село Грунь Охтирського району на Сумщині.
- У батьків майбутнього письменника було 17 дітей. Як писав Остап Вишня: «За двадцять чотири роки спільного їхнього життя послав їм Господь усього тільки сімнадцятеро дітей, бо вміли вони молитись милосердному».
- Брат Остапа Вишні теж був письменником-гумористом, писав під псевдонімом Василь Чечвянський. Розстріляний у 1937 р.
- Остав Вишня брав активну участь в українській революції, служив в армії УНР, завідував медично-санітарним управлінням Міністерства залізниць УНР.
- Свої твори спочатку він підписував псевдонімом Павло Грунський. Підпис «Остап Вишня» вперше з'явився у 1921 в «Селянській правді» під фейлетоном «Чудака, їй-богу!». А найперший свій фейлетон він підписав «Оксана» (так звали редакторку газети, яка доручила написати йому цей матеріал).
- Остап Вишня був надзвичайно популярним автором у 20-х роках, щороку виходили збірки його усмішок: «Кому веселе, а кому й сумне» (1924), «Реп’яшки», «Вишневi усмiшки (сiльськi)» (1924), «Вишневi усмiшки кримськi» (1925), «Щоб і хліб родився, щоб і скот плодився», «Лицем до села», «Вишневi усмiшки кооперативнi», «Вишневi усмiшки театральнi» (1927), «Ну й народ», «Вишневi усмiшки закордоннi» (1930), усмішки у 4-х томах у 1928 і в 1930 році.
- Остап Вишня був у 1933 році безпідставно звинувачений у контрреволюційній діяльності і замаху на тов.Постишева (організатора Голодомору в Україні, ініціатора знесення Михайлівського собору в Києві, активного противника українізації). З письменника вибили зізнання, і він отримав вирок: «Приговорить к расстрелу с заменой заключением в исправтрудлагерь сроком на десять лет, считая срок с 7/ХІІ.33 г.».
- Десятирічний термін в таборах ГУЛАГу закінчився звільненням письменника у 1943 році.
- Найбільшим успіхом післявоєнного періоду є збірка «Мисливські усмішки» (1956).
5 views09:57
Відкрити / Коментувати
2021-11-15 12:53:21
Гроші не можуть народжувати нові гроші – цей постулат став основою канонічного середньовічного християнського віровчення і богословської літератури, яка засуджувала лихварський капітал. Навіть робилися спроби заборонити правити позичковий відстоток під страхом відлучення від церкви. Відсотки вважались справою нехристиянською, тільки нехристі та язичники займались таким.
У п’єсі Шекспіра «Венеціанський купець» гарний купець, християнин Антоніо позичає гроші без відсотків, а поганий лихвар, єврей Шейлок править за позику свій відсоток, а з тих, хто не поверне вчасно, готовий вирізати фунт м’яса з живого тіла.
7 views09:53
Відкрити / Коментувати
2021-11-15 12:52:23
Автограф поеми Г.Буріка "Домовина". (Підкреслення у тексті рукопису рукою слідчого).
7 views09:52
Відкрити / Коментувати
2021-11-15 12:50:46 #перша_поема_про_Голодомор
Григорій Бурік, сімнадцятирічний студент Лебединського педтехнікуму, уродженець села Косичева Лебединського району у березні 1937 року написав першу в Україні поему про Голодомор під назвою "Домовина". Вона складається з 22 чотирнадцятирядкових строф і передає спогади юного хлопця про "великий, сумний рік: сирість… голод… батько помира", "по селах люди бур"ян сушать, усе на завтра - на харчі". Ліричний герой Марко заснув біля річки і йому сняться "худі діти, як обсипані осінні квіти", що просять у нього хліба, та ввижаються заплакані люди,
Що до кладбища купою ідуть,
За плечима у мішках несуть
Дітей своїх. Ті плачуть, б’ються
Із смертним криком, мов сміються…
З дірок голівки висувають
Одно за одним. Боже мій!
Ізглянься, батьку! Тож син твій.
Вони у тата хліб прохають,
Бо голод мучить. Люд іде…
До гроба смерть усіх веде.
Цю рукописну книгу, де були й вірші іншого змісту, написані в Лебедині та селі Рябушки, Григорій дав почитати своєму старшому товаришеві Прокофію Пономаренку, з яким активно обговорював вірш та ситуацію в країні. Вів також бесіди з іншими студентами технікуму про "політику партії і уряду в селянському питанні". За доносом когось із його оточення Григорій Бурік був заарештований. На суді свідки Свинаренко, Баланюк і Подолоський показали, що Григорій розказував про "скрутне положення колгоспників" його села і висловлював "сумнів про порядність Ворошилова". Григорій Бурік був засуджений спецколегією Харківського обласного суду 28 серпня 1937 р. "за наклеп на колгоспне будівництво, складання віршів антирадянського змісту, перекручене тлумачення становища селян у 1932-1933 рр." та отримав три роки ув'язнення. Прокофій Пономаренко, який теж проходив по цій справі за бесіди з Буріком, за "наклепи на колгоспне будівництво", а також за можливе складання разом із Буріком "вірша антирадянського змісту", який не був знайдений слідчими, отримав два роки ув'язнення.
Після відбування покарання Григорій Бурік був мобілізований на фронт. Потім повернувся до села Рябушки на Лебединщині.
Постановою пленуму Верховного суду Української РСР від 10 серпня 1962 року вирок Григорію Буріку та Порфірію Пономаренку був скасований .а справу закрито за відсутністю складу злочину.
Вірші, конфісковані як речовий доказ, із архівно-кримінальної справи Буріка Григорія Арсентійовича та Пономаренка Прокопа Дем'яновича, засуджених у 1937 р. за наклеп на колгоспне будівництво, складання віршів антирадянського змісту, перекручене тлумачення становища селян у 1932-1933 рр. зберігаються в Державному архіві Служби безпеки України.
7 views09:50
Відкрити / Коментувати
2021-11-12 01:06:43
На знімку: виправдані мултанці з В. Короленком та іншими захисниками.
17 views22:06
Відкрити / Коментувати
2021-11-12 01:06:26 #мултанська_справа #ритуальне_вбивство #цікава_література У 1896 році майже вся російська преса писала про суд над селянами-вотяками (фіно-угорський народ, нинішня назва – удмурти, мешкають в Удмуртії, частині Приволзького федерального округу, адміністративний центр Іжевськ). Цих вотяків звинувачували в ритуальному людському жертвопринесенні. Згідно з версією звинувачення, десятеро селян-вотяків зловили жебрака, «напоили, подвесили пьяного и добыли из него внутренности и кровь для общей жертвы в тайном месте и, может быть, для принятия этой крови внутрь». Обезголовлений труп цього жебрака знайшла в лісі 12-річна дівчинка. Слідство тривало 29 місяців, суд з присяжними виправдав трьох, а сімох визнав винними в ритуальному вбивстві і засудив до 10 років каторжних робіт. Адвокат добився повторного розгляду справи, але суд і присяжні підтвердили попереднє звинувачення й вирок. Втім адвокат не зупинився, залучив пресу, громадськість та впливових людей. Зокрема, пробували заручитися підтримкою Льва Толстого, але той не став однозначно на захист вотяків, а лише написав, що "несчастные вотяки должны быть оправданы и освобождены независимо оттого, совершили они или не совершили то дело, в котором они обвиняются". Ключову роль зіграв російський письменник українського походження Володимир Короленко, який мешкав у Полтаві. Його виступ на суді в якості захисника справив враження на присяжних, і засуджених було виправдано.
А далі почалася конспірологія. Короленко провів своє розслідування і довів, що це не вони вбили того жебрака. До таких висновків дійшов і професор судової медицини Патенко. Але етнограф і священник Ніколай Блінов невдовзі висунув версію, що це дійсно було ритуальне вбивство з метою очищення води. Погана вода була причиною поширення холери, а серед вотяків існувало повір'я, що відрубана голова здатна очистити воду. Ще один етнограф і письменник Верещагін стверджував, що у вотяків-удмуртів на той час дійсно практикувалися людські жертвопринесення.
Так ця справа, яка отримала назву Мултанської (бо звинувачувані вотяки були з села Старий Мултан), і не отримала однозначного пояснення. Зате стала основою для кількох художніх творів.
17 views22:06
Відкрити / Коментувати
2021-10-27 20:40:11 Український інститут книги оголосив перелік 30 знакових книг для української незалежності. Цікаво, що доволі значне місце (по 5-6 позицій) тут зайняли поетичні та історичні книги.
1. "Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР", Вахтанг Кіпіані (Vivat)
2. "Триста поезій", Ліна Костенко ("А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА")
3. "Записки українського самашедшого", Ліна Костенко ("А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА")
4. "Чорний ворон", Василь Шкляр ("Клуб сімейного дозвілля")
5. "Абетка", Іван Малкович ("А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА")
6. "Україна: Історія", Орест Субтельний ("Либідь")
7. "Солодка Даруся", Марія Матіос ("Піраміда")
8. "Ворошиловград", Сергій Жадан ("Фоліо")
9. "Століття Якова", Володимир Лис ("Клуб сімейного дозвілля")
10. "Ukrainer. Країна з середини", Богдан Логвиненко ("Видавництво Старого Лева")
11. "Антологія української поезії ХХ століття: від Тичини до Жадана", ("А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА")
12. "Польові дослідження українського сексу", Оксана Забужко ("Згода")
13. Повне зібрання творів Василя Стуса в 6 томах
14. "Інтернат", Сергій Жадан (Meridian Czernowitz)
15. Зібрання творів Лесі Українки у 14 томах
16. "Україна. Історія з грифом "Секретно", Володимир В'ятрович ("Клуб сімейного дозвілля")
17. "Доця", Тамара Горіха Зерня ("Білка")
18. Повне зібрання творів Тараса Шевченка ("Наукова думка")
19. "Notre Dame d'Ukraine: Українка в конфлікті міфологій", Оксана Забужко ("Факт")
20. "Фелікс Австрія", Софія Андрухович ( "Видавництво Старого Лева")
21. "Танго смерті", Юрій Винничук ("Фоліо")
22. "Гамлєт, або Феномен датського кацапізму", Лесь Подерв’янський ("Фоліо")
23. "Іловайськ", Євген Положій ("Фоліо")
24. "Літопис", Самійло Величко ("Кліо")
25. "Брама Європи", Сергій Плохій ("Клуб сімейного дозвілля")
26. "Село не люди", Люко Дашвар ("Клуб сімейного дозвілля")
27. "Українки в Гулагу. Вижити значить перемогти", Оксана Кісь (Інститут народознавства НАН)
28. "Червоний", Андрій Кокотюха ("Клуб сімейного дозвілля")
29. "Нарис історії України. Формування модерної нації XIX-XX століття", Ярослав Грицак ("Генеза")
30. "Московіада", Юрій Андрухович ("Лілея-НВ")
14 viewsedited  17:40
Відкрити / Коментувати
2021-10-27 20:36:50
Перший в Україні детальний опис весільного обряду був здійснений мешканцем м.Кролевець (нині Сумська обл.) Григорієм Калиновським. Ця книжечка вийшла у далекому 1777 році в Петербурзі. Наприкінці автор подає кошторис, у скільки обходилося зіграти весілля у Кролевці. Сторона нареченої витрачала 17 руб. 21 коп. Нареченому весілля обійшлося дешевше - 16 руб. 79 коп. Загалом можна було цілком пристойне весілля відгуляти за 33 руб. 20 коп.
15 views17:36
Відкрити / Коментувати
2021-10-27 20:36:10 Французький мандрівник, який потрапив до Московії у 1706 році писав про регіон навколо Вологди, Великого Устюга і Солікамська: «Ліс довжиною 160 льє населений зирянами. Цей народ має свою мову і не схожі ні на що звичаї. Донедавна вони були ідолопоклонники, зараз - християни і є данниками царя».
15 views17:36
Відкрити / Коментувати
2021-10-20 10:29:39
Ілюстрація Анатолія Базилевича до "Енеїди"
21 views07:29
Відкрити / Коментувати