Історія України

2023-03-20 22:31:21 20 березня 2014 року курсанти Академії імені Нахімова у Севастополі показали свою чітку позицію вірності українському народові та заспівали Гімн України, коли зрадники піднімали російський прапор.

Щоб заглушити їх спів у динаміках на повну гучність увімкнули урочисту музику. Доспівавши, курсанти віддали військове вітання, поплескали одне одного по плечі і повернулися в корпус, щоб згодом вийти на материкову Україну та продовжити виконувати свій військовий обов'язок.

За два дні до цього росія анексувала Крим. Академія змінювала прапори і отримувала нове керівництво.

4 квітня дві сотні курсантів академії Нахімова виїхали з Криму до Одеси. В Одесі курсантів спершу розподілили у військову академію, яка займається більше сухопутними професіями. Після цього передислокували до Національної морської академії. Відкрити / Коментувати

2023-03-20 21:20:56 Один тиждень — і ви вже майже айтівець!

Кожного дня з’являється більше сотні тисяч нових сайтів, і хто їх створює? Правильно, програмісти! На їхню роботу попит є завжди.

Спробуйте пройти безкоштовний марафон з HTML/CSS від GoIT, де ви навчитеся верстати сайти з нуля. Це зовсім не так складно, як ви думаєте :)

На марафоні ви:

спробуєте себе у ролі Frontend-розробника;
вивчите теги мови розмітки HTML і мови стилю CSS;
створите свій перший проєкт – власний сайт;
підготуєтесь до співбесіди разом з IT English bot;
зможете поринути в нетворкінг у чаті марафону.

На тиждень ваш Telegram перетвориться у навчальний кабінет. Тут ви будете отримувати матеріали, працювати з викладачем та ментором, здавати домашки та отримувати фідбек.

Марафон стартує регулярно та триває 7 днів. Заняття проходять вечорами, а практику можна робити у вільний час.

Не відкладайте свій шанс стати айтівцем!

Реєструйтеся: https://i.goit.global/Qwnnn Відкрити / Коментувати

2023-03-20 17:55:13 20 березня 1918 року в УНР розпочалося формування Окремого корпусу кордонної охорони.

На своєму засіданні 7 березня 1918-го Рада народних міністрів УНР торкнулася питання «організації пограничної сторожі» і доручила міністерствам внутрішніх справ, фінансів і військових справ вирішити справу «як можна скоріше».

Окремий корпус кордонної охорони являв собою військове з’єднання УНР, особовий склад якого мав військові чини. На нього покладалися організація охорони кордонів («шляхом виставлення спеціальних постів»), контроль за переміщенням осіб, затримання дезертирів і навіть функції карантинної служби.

20 березня 1918-го Рада народних міністрів призначила отаманом корпусу полковника Володимира Желіховського, а 23 березня було затверджено статут. Корпус мав налічувати не більше 16 бригад кордонної охорони і підпорядковуватися міністерству фінансів. Згодом сплановано формування 9-и бригад кордонної охорони та однієї навчальної. Однак через брак кадрів та постійні реформування процес рухався вкрай повільно. Тим не менш, бригади діяли і з квітня-травня 1918-го несли службу на українських кордонах.

Формування корпусу суттєво прискорилося влітку 1918-го за часів Української Держави гетьмана Павла Скоропадського, який призначив керівником генерального хорунжого Віктора Савельєва. Загальна чисельність кордонних військ сягала 17 тисяч осіб.

Корпус проіснував до 1923-го і був розформований разом з іншими частинами Армії УНР. Окремий корпус кордонної охорони вважається попередником Державної прикордонної служби України Відкрити / Коментувати

2023-03-20 12:43:16 Любі наші читачі, рекомендуємо вам чудовий канал, на якому публікують найкращі лайфхаки для господинь:

Як навести лад у будь-якій кімнаті за 15 хвилин

Ефективний спосіб очистити свій будинок від непотрібного

Чи потрібне вам генеральне прибирання

І багато-багато іншого.

Якщо хочете впорядкувати свій дім та дізнатись безліч цікавинок, що допоможуть заощадити купу часу, переходьте за посиланням — https://t.me/+vox4d2HqDsJkNmE6 Відкрити / Коментувати

2023-03-20 08:08:01 20 березня 1639 року народився Іван Мазепа, військовий та політичний діяч, меценат, гетьман України.

Народився в селі Мазепинці на Київщині. Походив з відомого правобережного українського шляхетного роду Мазеп-Колединських. Закінчив Києво-Могилянський колегіум, Єзуїтську колегію у Варшаві, протягом трьох років навчався у Німеччині, Італії, Франції, Голландії. Грав на бандурі, захоплювався мистецтвом, колекціонував зброю, був талановитим поетом. Вільно володів польською, італійською, німецькою, французькою, татарською, латинською мовами.

Тривалий час служив при дворі польського короля Яна ІІ Казимира. В 1663-му повернувся в Україну. Вступив на службу до гетьмана Петра Дорошенка (1669), виконував важливі дипломатичні місії. Згодом став довіреною особою гетьмана Івана Самойловича.

Після обрання гетьманом (1687) прагнув об’єднати українські землі в єдиній державі, відродити авторитет гетьманської влади. Припинилася громадянська війна («Руїна»), розпочалося економічне відродження країни, зміцнився міжнародний імідж України.

Спрямовував чималі кошти на церковне та цивільне будівництво в Києві, Чернігові, Батурині, Переяславі, Глухові. Фінансував будівництво Києво-Могилянської академії та Чернігівського колегіуму. Власним коштом збудував 12 нових храмів, ще 20 відреставрував, дарував церквам дорогоцінні речі (зокрема – Пересопницьке Євангеліє, на якому присягають нинішні українські президенти). Відстоював інтереси українського православ’я в суперечках із верхівкою московського патріархату.

Для оборони південних рубежів побудував Новобогородицьку та Ново-Сергіївську фортеці.

Прагнення Івана Мазепи розширити автономію Гетьманщини йшли врозріз із політикою російського царя пьотра І.

Під час Північної війни уклав угоду зі шведським королем Карлом ХІІ, за якою Швеція мала забезпечити звільнення України з-під влади москви за допомогу українців у війні проти московитів. Звідтоді всіх українців, що брали участь у національно-визвольному русі, росіяни зневажливо називали «мазепинцями».

Після поразки в Полтавській битві (17 червня 1709-го) відступив у Бендери (Молдова), де й помер у ніч на 22 вересня 1709-го.

За розпорядженням царя пьотра І т.зв. російська православна церква оголосила анафему Іванові Мазепі. У вересні 2018-го Вселенський патріархат Варфоломій повідомив, що справжня церква ніколи не визнавав неканонічної анафеми, бо вона була накладена суто з політичних мотивів. Відкрити / Коментувати

2023-03-19 21:24:06 Кремлівський карликовий неук полюбляє повторювати, що Україну придумав лєнін.

Ну і ще щось там про «австрійскій гєнштаб», який вигадав українському мову. Ото уявіть собі, який недолугий той «австрійскій гєнштаб», що українську вигадав, а австрійську вигадати так і не здогадався

Але повертаємося до головної суті допису.

Хто б притрушеному натякнув коли-небудь, що навіть московитські джерела говорять про існування Слобідсько-Української губернії.

Слобідська Україна (у вигляді губернії) — адміністративно-територіальна одиниця російської імперії на території сучасної незалежної України, яка була створена на місці ліквідованих 1765 р. московським урядом слобідських козацьких полків і існувала у 1765–1780 та 1797–1835 роках. У 1835 р. перейменована у Харківську губернію.

Тобто ще навіть наприкінці 18 століття московити усвідомлювали існування поняття Україна, хоч і фантазували паралельно про малоросії та новоросії.

Так що: «вовочка, садісь, тєбє кол»
(можеш прям на нього й сідати). Відкрити / Коментувати

2023-03-19 16:39:49 19 березня 1893 року народився Василь Мудрий, громадсько-політичний діяч, журналіст.

Народився у с. Вікно на Тернопільщині. Закінчив українську гімназію в Тернополі, навчався на філософському факультеті Львівського університету (з 1912). Член управи Українського студентського союзу та проводу Академічної громади (з 1913). У 1917-1920 – освітній діяч Наддніпрянської України. Співзасновник Львівського таємного університету та його скарбник (1921-1925). Член Головної управи товариства «Просвіта» (1921-1931) та заступник його голови (з 1932). Працівник газети «Діло» (з 1923) та головний її редактор (1927-1935). Співзасновник Українського національно-демократичного об’єднання (1925), перший заступник голови (1926-1935) та його голова (1935-1939), автор програми УНДО.

У 1920, 1922 та 1930 заарештовувався польською владою. Обраний послом до Сейму Польщі (1935), віце-маршалок, голова Української парламентської репрезентації. Обстоював політику українсько-польського порозуміння, проте 1938 після чергового наступу польської влади на права українців визнав її нездійсненною.

Голова Комітету з побудови пам’ятника на могилі Івана Франка (1931-1933), голова Українського громадського комітету рятунку України (для надання допомоги жертвам Голодомору 1933 в підрадянській Україні).

З початком совєцької окупації західних земель України емігрував до Польщі, секретар Українського національного комітету у Кракові (1941). Працівник референтури зовнішніх зв’язків Проводу ОУН (Львів; 1943-1944). Учасник Великого збору УГВР (11-15.07.1944), перший віце-президент УГВР (1944-1947). Виконавчий голова Центрального представництва української еміграції в Німеччині (1945-1949). 1949 – емігрував до США. Виконавчий директор Українського конгресового комітету Америки (1953-1966), голова Об’єднання українців в Америці «Самопоміч» і редактор його друкованого органу «Новий світ».

Дійсний член Наукового Товариства ім. Шевченка, член його Головної Ради. Співпрацівник журналу «Ідея і чин». Помер у Нью-Йорку, США 1966 року. Відкрити / Коментувати

2023-03-19 12:30:29 Читати людей не складно!

Кожна поза, жести і міміка говорять про певні почуття і думки людини.

Той, хто розуміє мову тіла, легше заводить нові знайомства, швидше привертає до себе і стає захищеним від маніпуляцій.

Освоїти цю навичку допоможе канал «Психологія тіла»

З постів вже можна дізнатися:

- Як по рухах побачити брехню людини;
- Як зрозуміти, що вами маніпулюють;
- Як здаватися впевненим у собі.

Почніть читати людей як книгу:
https://t.me/+3TE2h4AgwqNhZWY6 Відкрити / Коментувати

2023-03-19 10:11:53 19 березня – День народження нашої легендарної Ліни Костенко, великої поетеси й однієї з найвідоміших українських жінок.

Ліну Костенко називають символом гідності і волелюбства нашого народу. Вона — одна з тих митців, хто не втратив людської гідності в часи переслідувань, її творчість вражає геніальністю і завжди актуальна.

Народилася славетна українка 19 березня 1930 року в місті Ржищеві на Київщині, є лауреатом Державної премії імені Тараса Шевченка за роман у віршах «Маруся Чурай» та багатьох інших літературних нагород. Письменниця усім своїм життям і творчістю засвідчує несхитну мужність, палку любов до України.

У совєцькі часи брала активну участь у дисидентському русі, за що була надовго виключена з літературного процесу. У травні 1966 року в Спілці письменників України, де таврували «націоналістичних відщепенців», частина молоді влаштувала овацію Ліні Костенко, яка відстоювала свої позиції і захищала Івана Світличного, Опанаса Заливаху, Михайла Косіва і Богдана Гориня.

У 1968 написала листи на захист В'ячеслава Чорновола у відповідь на наклеп на нього в газеті «Літературна Україна». Після цього ім'я Ліни Костенко совєцька преса довгі роки не згадувала. Мисткиня працювала «в шухляду».

В часи незалежності відмовилася від звання Героя України.

14 липня 2022 року була нагороджена Орденом Почесного Легіону — найвищою нагородою Франції.

Многая літа, пані Ліно! Відкрити / Коментувати

2023-03-18 19:14:08 Найвидатніший борець сумо XX ст. Тайхо Кокі (Іван Боришко) українського походження. Надзвичайним здобутком рекордсмена стали 32 виграні Імператорські кубки.

Спочатку хлопець важив усього 75 кілограмів, що для сумо замало, тому доводилося долати суперників технікою. Невдовзі, завдяки спеціальному харчуванню, вага хлопця збільшилася на 60 кілограмів. Унаслідок вмілого поєднання техніки й сили сумоїст став майже непереможним.

1959 року отримав псевдонім Тайхо (у перекладі з японської приблизно означає “великий фенікс”). Уже наступного року він увійшов до макууті – найвищої з шести професійних ліг сумо – і виборов перший Імператорський кубок.

У 1960 році Тайхо перейшов до вищого ешелону японської професійної ліги сумо (макіноуті), і тоді ж отримав приз за техніку боротьби. Це був саме той рік, коли його батько, Маркіян, помер від запалення легень у Южно-Сахалінську, так і не дізнавшись, що його Іван досяг чималого успіху та став справжньою зіркою. За рік Кокі отримав звання йокодзуна – найвищий титул борця сумо. І це стало справжньою сенсацією, бо ще ніхто у 21 рік так високо не злітав.

Ще один тріумф спортсмена – абсолютна перемога без поразок на 8 турнірах. Це досягнення ніхто не міг перевершити протягом кількох десятиліть. У 1968-му Тайхо провів 46 боїв, 45 (поспіль) з яких беззаперечні перемоги, лише останньому суперникові посміхнулася удача. Але виявилося все не так просто, адже в газетах з’явилися фото з цього поєдинку, на яких було видно, що ноги обидвох сумоїстів були за межами майданчика. Здійнявся галас і сумніви щодо рішення суддів. Тоді вирішили передивитися на відеоповторі цей момент, і дійшли висновку, що переміг саме Тайхо, а не суперник. Глядачі назвали цей інцидент “помилкою століття”.

Двічі Тайхо Кокі отримував спеціальний приз за бойовий дух та один раз – за досконалу техніку. Він залишається єдиним в історії спортсменом, який перемагав в макууті (вищий, сильніший дивізіон професійного сумо) 12 разів, щороку за час свого перебування в лізі. Відкрити / Коментувати