Історія України

2023-03-13 22:25:48 В ІТ багато професій і не знаєш, яку обрати?

Можеш спробувати безплатний тест-драйв з 4 професій в ІТ, аби зрозуміти, що підійде саме тобі! Один тиждень — і ти вже знатимеш, що саме стане твоєю професією мрії.

На тест-драйві ви спробуєте себе у ролях:

вебдизайнера – і зробите макет простого сайту в Figma.
розробника – і зверстаєте сайт на базі HTML та CSS.
проджекта – і навчитеся писати вимоги до ІТ-проєктів.
тестувальника – і перевірите проєкт на помилки.

Домашки перевіряє ментор та дає фідбек. А на фінальному ефірі розкажуть про лайфхаки щодо переходу в IT-сферу. Коротше, не упусти свій шанс працювати тим, ким завжди хотів!

P.S. Заняття проходять вечорами, а участь безоплатна.

Реєструйтеся: https://i.goit.global/Lwxmr Відкрити / Коментувати

2023-03-13 21:15:00 Висадка британських військ в Абукірі, 8 березня 1801 року.

Картина Філіпа Джеймса де Лютербурґа (1740–1812).

На зображенні помітно синьо-жовтий прапор — це один з морських сигнальних прапорів, який використовувався британцями.

Означати такий прапор у різних комбінаціях може:
якщо врахувати, що зверху може бути відірвана ще одна жовта смуга: сигнал «D», тобто «Delta», що за міжнародним кодексом сигналів значить «Тримайся подалі від мене; Я ледве маневрую».

якщо ж прапор синьо-жовтий, але боком, ним позначається сигнал «К», тобто «Kilo», що за міжнародним кодексом сигналів значить «Я хочу спілкуватися», або ж «Спілкуйся зі мною».

Тож з урахуванням, що зображено на картині, ймовірними можуть бути обидва сигнали. «Тримайся подалі від мене» може бути сигналом для власних кораблів, щоб не трапилося трощі, а сигнал «Я хочу спілкуватися з тобою» може бути сигналом для сторони супротивника з закликом до перемовин, чи капітуляції.

Тож навіть з таких історичних цікавинок можемо змоделювати, що наш національний прапор несе для ворожих москальських окупантів сигнал чіткий і однозначний: «Тримайтеся від нас подалі, бо буде вам смерть»! Відкрити / Коментувати

2023-03-13 19:01:11 Продавці Aliexpress, Prom та ін. дуже часто продають товари з крутими знижками. А ще, коли вони ліквідують свої магазини, їм потрібно терміново продати весь товар, щоб не платити за оренду складу і ціни різко обвалюються і стають неймовірно привабливими.

Відкрився канал, де публікуються такі пропозиції товарів. Знижки там досягають навіть 90%, хоча товари не відрізняються якістю, їх просто потрібно терміново продати.

Після підписки на ЗНАХІДКИ З МАРКЕТПЛЕЙСІВ, у тебе завжди буде доступ до найцікавіших пропозицій вигідних товарів. Відкрити / Коментувати

2023-03-13 16:43:14 13 березня 1938 року у всіх школах срср як обов'язковий предмет для навчання була введена російська мова.

У підсумку вона майже вичавила зі шкільної програми мови корінних народів різних куточків імперії. Рідні мови якутів і марійців, українців і казахів клеймували — мова селюків. Від наслідків цього Україна потерпає нині, коли значна частина українців досі навіть не розуміють, як їхні предки стали «ісконно рускоязичнимі», а насправді ж просто зросійщеними. Відкрити / Коментувати

2023-03-13 12:42:18 Друзі, дякуємо всім, хто долучився до збору на позашляховик для хлопців з 61-ої ОМБр. Ви найкращі!

Ми разом вже змогли зібрати більшу частину від потрібної суми. Проте, наразі ще мета не досягнута.

Просимо всіх долучитися своїм внеском, по можливості. Кожні ваші 10-20-100-200 грн дуже допоможуть! Пам'ятайте, що маленьких донатів не буває, кожна гривня є надзвичайно важливою

Ціль збору: 160000 грн

Наразі вже ми зібрали понад 145 тисяч на всіх майданчиках! Потрібно дотиснути!

Якщо кожен відправить по 5 гривень (і це зовсім не жарти), то збір буде закрито! Зробімо ж це

Посилання на банку: https://send.monobank.ua/jar/6evoLA91ig

Номер карти: 5375411204186279

Щиро дякуємо кожному, хто підтримує ЗСУ! Разом до перемоги! Слава Україні! Відкрити / Коментувати

2023-03-13 08:50:01 13 березня 1961 року в Києві сталася одна з найбільших техногенних катастроф того часу. З 8.30 ранку вода з Бабиного Яру затопила проїжджу частину, перекривши рух. Утворився затор, який усе збільшувався. Міліція намагалася роззосередити транспорт і людей, але ситуація вже виходила з-під їхнього контролю.

О 9.20 прорвало дамбу і 14-метрова стіна рідкої пульпи, змітаючи все на своєму шляху, ринулася по схилу до Куренівки. Стовп лінії електропередач упав на заблокований автобус, і той вибухнув (з нього вдалося врятуватися лише кільком пасажирам). Очевидцям врізалася в пам’ять молода мама, яка на гребені пульпи намагалася втримати малюка — і це при швидкості 5 метрів на секунду. Хвилею знесло і трамвайний вагон — його вагоновожата Ліда Лавриненко в той день відзначила своє двадцятиліття, а за кілька днів мало відбутися її весілля. Вибухнув газорозподільний пункт. Машини, заблоковані внизу Подільського спуску, опинилися під триметровим шаром бруду. Хвиля накрила і трамвайне депо імені Красіна — дивом уцілів гуртожиток, однак 52 співробітники депо навіки лишилися на своєму робочому місці (коли їх відкопають, судмедекспертиза доведе, що дехто з них був живим по 3–10 днів). Радіостанція «Голос Америки», розповідаючи про ці події, назвала Київ «Помпеями ХХ століття».

Загалом під шаром глини, що швидко тверділа, опинилося біля 30 гектарів. Коли за кілька днів розпочалися відновлювальні роботи, екскаваторники відмовлялися працювати: їхні машини раз по раз витягала фрагменти людських тіл — частина їх так і лишилася не ідентифікованою. Відкопали групу з дитячого садочка разом з вихователькою, трамвайний вагон з усіма пасажирами, корпуси трамвайного депо. Офіційно загиблими внаслідок куренівської трагедії було визнано 145 осіб, хоча за припущеннями київського історика, автора книг «Куренівський апокаліпсис» та «Київський потоп» Олександра Анісімова, число жертв могло бути разів у десять більшим. Стихія знесла 22 приватних будинки, 5 двоповерхових і 12 одноповерхових державних споруд, два гуртожитки. Загальна сума збитків становила понад 3,7 мільйонів радянських карбованців. Родинам, у яких під час трагедії загинули близькі, виплатили по 200 крб. Частина із них так і лишилися навіки вмурованими в затверділу селеву масу, на якій спішно потім побудували нові «хрущовки», решту поховали на різних кладовищах Києва та області, щоб применшити масштаби трагедії.

Довгий час усе, що стосувалося Куренівської трагедії, було таємницею за сімома печатками. Кілька днів після катастрофи міжміський зв’язок зі столицею було відключено — щоб інформація не розходилася за межі міста. Пізніше у газеті «Вечірній Київ» з’явилася невеличка замітка про катастрофу.

Між тим, катастрофи можна було уникнути. Ще за кілька місяців, і навіть за кілька днів до того злощасного дня тодішнього міського голову Олексія Давидова попереджали про можливість трагедії. Люди ще в середині лютого почали помічати, що стіни дамби, яка утримувала пульпу, помережені струмочками, що невпинно збільшуються. Кілька років поспіль трамвайне депо ім. Красіна потерпало від підтоплень, про що надсилалися регулярні сигнали до мерії. Коли на початку березня підтікання дамби набуло загрозливих масштабів, до кабінету Давидова потяглися вервечки «ходоків». Однак на всі тривожні сигнали лунала відповідь, що ситуація під контролем, а пізніше «панікерів» просто виганяли з кабінету, погрожуючи арештами.

Штаб цивільної оборони теж знав про можливість прориву дамби, але навіть не почав відселення людей з району можливої катастрофи — партійні чиновники заборонили «сіяти паніку» в надії, що все минеться саме по собі. Останній відвідувач спробував пробитися до кабінету Давидова за два дні до трагедії. Подейкують, що, коли Давидов почув про «куренівську трагедію» і її наслідки, він посивів за кілька годин, а пізніше помер не від серцевого нападу, а вкоротив собі життя. Відкрити / Коментувати

2023-03-12 15:07:23 12 березня 2003 року у Мюнхені померла Ярослава Стецько (Ганна Музика), дружина Ярослава Стецька, співорганізаторка Червоного Хреста УПА, жіночої мережі ОУН, Антибільшовицького блоку народів, голова ОУН(б) у 1991-2001 роках.

Народилася 14 травня 1920-го в селі Романівка на Тернопільщині. Закінчила Теребовлянську польську гімназію. Через багато років, в інтерв’ю Ярослава Стецько згадувала, як «одного разу вчителька ударила мене лінійкою по руці, наказавши «Мові по-польські!». Це мене страшенно образило. Я гостро відчула, що – українка. І що нас гноблять. У мені все збунтувалося». Й у 18 років долучилася до ОУН.

Два роки вчителювала у сільській школі. Вищу освіту здобула у Львівській політехніці та Школі політичних наук у Мюнхені. Володіла сімома іноземними мовами.

Зі створенням УПА взяла активну участь у розгортанні медичної мережі. Співорганізатор Червоного Хреста УПА, жіночої мережі ОУН.

«Жіноцтво відіграло велику роль в часі створення УПА, в часи боїв УПА, а дуже часто жінки брали участь в боях, – згадувала Ярослава Стецько. – Навіть тоді, коли УПА відсилала відділи на захід через кілька кордонів, жінки ішли в одностроях із зброєю в руках, щоби переконати захід, що Україна не зложила зброї, що Україна воює далі проти большовизму, проти російської окупації, щоб був розголос про ту боротьбу, бо світ тоді мовчав».

1943-го ув’язнена німцями у Львові. Після звільнення виїхала за кордон, мешкала в Мюнхені (1944-1991).

Взяла участь у звільненні з лікарні в чеському місті Штайнгофф головного ідеолога ОУН Ярослава Стецька (1945), якого вперше побачила й закохалася у Відні за рік до того. В 1946-му вони уклали шлюб і прожили разом чотири десятиліття.

Була вірною соратницею свого чоловіка. Редагувала журнал «Український погляд» і друкований орган Антибільшовицького блоку народів «АБН – Кореспонденція». Організовувала конференції АБН по всьому світу.

Голова АБН (1986-1996), ОУН (б) (1991-2001), Конгресу українських націоналістів (1992-2003). Після здобуття Україною незалежності 1991-го повернулася на Батьківщину. Депутат трьох скликань Верховної Ради України. Почесна громадянка Львова. Нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ-го ступеня (2000).

Українська «залізна леді» і «вічна революціонерка» померла 12 березня 2003-го в лікарні Мюнхена. Похована на Байковому кладовищі в Києві. Відкрити / Коментувати

2023-03-12 09:31:02 12 березня 1863 року народився Володимир Вернадський, вчений зі світовим ім’ям, засновник геохімії, біогеохімії та радіогеології, філософ, автор вчення про ноосферу.

Він побачив нові горизонти і шляхи розвитку земної цивілізації. Один із засновників Української Академії наук та її перший президент. Засновник першої наукової бібліотеки в Україні, яка нині носить його ім’я.

Він створив понад 20 наукових установ. Радієвий інститут, біохімічну лабораторію, Комісію з вивчення вічної мерзлоти та інше.

На честь Вернадського назвали єдину українську станцію в Антарктиці. Відкрити / Коментувати

2023-03-12 00:15:32 11 березня 1895 року народився Василь Чучупак — військовий і громадський діяч часів Української революції, Головний отаман Холодноярської Республіки.

Народився у с. Мельники, Чигиринський повіт, Київська губернія, нині Черкащина. Батьки — Оксана Сидорівна Лівицька та Степан Георгійович Чучупак (у деяких джерелах — Чучупака) мали 5 синів: Петра, Ореста, Василя, Олексу та Дем'яна. Троє з них (Василь, Петро та Олекса) стали повстанськими отаманами. Орест загинув на Першій світовій війні 1915 р. під Краковом. Дем'ян (5.10.1902–1992, Рівне) — козак полку гайдамаків Холодного Яру.

Навчався в Києві. До Першої світової війни — вчитель у Тимошівці Чигиринського повіту.
З початком Першої світової війни братів Чучупаків мобілізували.

З 1916 — прапорщик російської армії. За родинними переказами, 1917 записався до одного з батальйонів смерті. Після повернення з армії вчителював у Пляківці та Ревівці (нині Кам'янського району Черкаської області).
1918–1919 — мельничанський сотник та медведівський курінний.

1919 — командир Мельничанської сотні самооборони. Перший озброєний відділ для охорони скарбів Мотронинського монастиря та рідного села Мельники сформував Олекса Чучупак. Після поразки в бою з німецькою частиною односельчани звернулися до Василя, щоб він став отаманом. Незабаром відділ самооборони переріс у полк гайдамаків Холодного Яру, який від лютого 1919 активно виступив на підтримку Директорії УНР. На початку квітня 1919 підняв повстання «проти комуни та Совєтської влади за самостійність».
У травні-червні 1919 підтримував повстання отамана Григор'єва проти московсько-більшовицьких окупантів.

1919–1920 — командир полку гайдамаків Холодного Яру, Головний отаман Холодного Яру. Воював проти російських білогвардійців під керівництвом повстанського комітету на чолі з Логвином Панченком, якому підпорядковувалися також загони Свирида Коцура, Олекси П'ятенка та інші. Згодом підпорядковувався отаману Херсонщини і Катеринославщини Андрію Гулому-Гуленку, який прибув у листопаді 1919 до Холодного Яру.

Йому підпорядковувалися отамани Герасим Нестеренко-Орел, Трифон Гладченко, Михайло Мелашко, Сірко, Око, Чорний Ворон (Чорногузько), Мефодій Голик-Залізняк, Семен Вовк, Калюжний, Д. Канатенко, 1-й і 2-й Олександрійські полки.

У лютому 1920 полк гайдамаків Холодного Яру співдіяв з Дієвою армією УНР, яка здійснювала Перший Зимовий похід. 12 лютого в Медведівці командувачем армією УНР Михайлом Омеляновичем-Павленком була скликана нарада командирів та начальників штабів дивізій Зимового походу. У нараді взяли участь Юрко Тютюнник, отамани Олександр Загродський, Андрій Гулий-Гуленко, Василь та Петро Чучупаки.

Василь Чучупак користувався надзвичайним авторитетом серед населення, на території Черкащини, що найдовше протрималася вільною від московсько-більшовицької окупації.

7 березня командування Південно-Західного фронту видало розроблений особисто Й.Сталіним наказ, який передбачував наступ московсько-більшовицьких окупаційних «червоноармійських» з'єднань на Дієву армію УНР, загони Чучупака й Коцура.
18 березня 1920 отамани Холодного Яру з'їхалися на нараду в лісничівку на хуторі Кресельці (зараз у складі села Мельники), що при дорозі з Мельників на Мотронин монастир, з метою визначити дату повстання проти московсько-більшовицького окупаційного режиму. Саме тоді частини 21-ї бригади 7-ї стр. Дивізії окупаційної «Червоної армії», виконуючи згаданий наказ, вийшли з лісу до Мельників і несподівано натрапили на загін Чучупака. Отаман був оточений біля хутора та застрелився 18 березня 1920, щоб не потрапити в полон.

Похований у рідному селі. Могила збережена і впорядкована. Відкрити / Коментувати

2023-03-11 20:19:19 Пристрій, яким агент кґб Богдан Сташинський вбив Степана Бандеру та Лева Ребета. Відкрити / Коментувати