Куточок творчості AlRin

2022-10-28 01:25:32 Любов ароматом кави розноситься
Зі взбитим як слід молоком.
Буває, що навіть звичайний бариста
Для когось стає маяком.

А щастя по нотам стелиться,
Фальшивить бува лиш муз`ика.
Величність до неба тягнеться,
На те вона і велика.

І маренням сни приходять,
Осінь пензликом водить по венам.
Та в нас либонь є щось в серці,
Для протистояння тривогам, сиренам.

Жити - вміти треба, а в нас як вийде,
Ми по правилам лиш частково.
Знаєш, іноді протидія
Заважає побачити що навколо.

Вибиратись кудись ночами,
У світи інші, вранці - кава.
І все добре буде, тому що
У тебе є власна справа. Відкрити / Коментувати

2022-10-27 22:12:43 Думаю, я не скоро доберусь до озвучки цієї книги, але почитайте хоч мій переклад поки (таааак, я знаю, що до мене її на українську вже перекладали, але Алєн любить сама в процесі брати участь і так, це та книга, переклад якої рятував мене в перші місяці повномаштабної війни, може комусь теж стане в нагоді)

https://t.me/+JfgcOqGE3so2ODEy Відкрити / Коментувати

2022-10-27 04:01:58 Малюнки Алєн такі ж дивні, як вона сама. Відкрити / Коментувати

2022-10-26 04:01:35 Чаювали пуер зпозаранку,
Малювали картинками в голові
Як із настроєм гарним щоранку
Відкривались сторінки нові.

Будувалися роздуми щастя.
Майструвалися звуки із нот.
Листя сипалось прямо по мастям,
Залітало до мене в блокнот.

Колисалися ритми мелодій.
Розпліталися думи ясні
І вже не важливо - герой ти чи злодій,
Якщо дія прохододить у сні. Відкрити / Коментувати

2022-10-25 04:00:12 Вечір лампами, музика у таксі.
Їдуть містом живі мерці.
Грає тихо свій настрій вечір.
Осінь фарбами аккомпонує.
А що там у тебе в душі панує?

Ритми станцій метро в підземці.
Раптом ми опинились в Ленці.
Місто золота, місто бажань,
Місто теплих людських єднань.
Звідси вихід лише один -
Зачепитись за відлік годин.
Та навіщо, якщо так гарно?

Так, для когось це все примарно,
Наче сон, що пройде за ніч
І не вернеться більш ніколи.
Вибір кожного.
Слухай, а ми тут... Відколи? Відкрити / Коментувати

2022-10-24 04:01:42 Відкрити / Коментувати

2022-10-12 04:00:20 Проводжаючі помирають від смутку.
Від'їжджаючі подумки вже в дорозі,
Хоча ще стоять на порозі
Між минулим й майбутнім,
Що манить у далечінь.

Вони заберуть з собою усе,
Навіть тінь,
Яка непомітно завжди за ними.

Тим, хто залишився на пероні,
Будуть віяти зими,
Що не прийшли ще, та всередині вже настали.

А люди - лишень маленькі фрактали.
Частинки, що роблять цей Всесвіт таким, яким є.

Тепло завжди поряд. Відчуй своє. Відкрити / Коментувати

2022-10-11 04:01:30 Намагнічені люди тягнулись до світу,
Зачаровані Всесвітом із небес.
Світ приймав їх з усім своїм світлом,
Даруючи шлях до незнаних чудес.

Та не кожний із них наваживсь.
І не кожен із них пішов
По дорогам, де лиш уважний
Дійде там, де другий не дійшов.

Ми читаємо по краплинах
Мудрість нашу, що нам дає
Силу й дух у складних хвилинах.
Той, хто падає, все ж встає. Відкрити / Коментувати

2022-10-10 04:01:23 Відкрити / Коментувати

2022-10-09 04:01:27 "Не забувай мене" - так він сказав.
"Чому і навіщо?" - кажу я тепер.
Розмінував, наче вмілий сапер
Усю оборону навколо моєї фортеці.
Акорди сплітаються в сотні терцій,
А серце тим часом не хоче вже у минуле.

"Не забувай мене". Але ж хочу.
Бо з тобою немає надії зустрітись.
Я мала була, могла помилитись,
Зрозуміти, що ти - аж ніяк не брат.
Ти - чаклун, що позбавив мене моїх ґрат,
Та на зміну поставив свої паркани.
У мене від них в голові таракани,
Що не лишають у спокої по ночам.

Я забуду. Я точно забуду.
Ти не прийдеш уже, але ж було щось...
Щось загубилось, а щось знайшлось
І в той час це було прямо необхідно,
Так що спогади ці безцінні,
Ну, а досвід ще й дуже гарний.
Я втратив час свій, та він був не марний.
Ти зміг втримати на плаву
Ту малечу, завдяки чому
Я зараз живу.
Тож подякувати б хотілось...

"Не забувай мене" - сказав він.
І я не забула досі.
Хоча у серці від цього осінь. Відкрити / Коментувати