Куточок творчості AlRin

2023-02-23 21:03:28 Зазвичай таких постів я не пишу, але...
Сьогодні на мене трошки накотило і в принципі, зайвим не буде.
23 лютого. День святої мучениці Валентини. Покровительки нових починань.
Нехай у кожного з вас будуть сили і сміливість почати те, що давно хотілось, терпіння на шляху і достатньо бажання, щоб дійти до самого кінця.
Вірю, що всі задуми рано чи пізно пізнають життя і реалізуються саме так, як того потребує Всесвіт.
Все буде добре, просто рухайтесь в своєму ритмі. Ніщо не зможе спинити того, хто знає куди і навіщо він йде, і що хоче отримати в результаті. Все в ваших руках.
Просто почніть щось робити, а далі будь що буде) Відкрити / Коментувати

2023-02-21 19:35:45 Відкрити / Коментувати

2023-02-20 15:57:06 Вірш, якому на долі написано було стати піснею, зрештою, нею й став.

А музики, музики все грають.
Мелодіями зустрічають світанок.
Ніч, день, вечір чи ранок
Лиш музикою й живуть.

Їм мелодії заміщають роздуми,
Їм акордами пишеться все і вся,
Їм картини у нотах митця
Малюються.

А музики, музики все грають.
Голосно, різко, жваво, звабливо
Творять своїми руками диво.
Зачаровують.

А музики, музики все грають.
Мелодіями зустрічають світанок.
Ніч, день, вечір чи ранок
Лиш музикою й живуть.

Їм у просторі лиш вібрації,
Їм весь задум у тому, що гомонить,
Музика їм лікує усе, що болить.
Це їх шлях до мрій.

А музики, музики все грають.
Надіюсь лиш, гратимуть й далі.
Так легко знаходитись в майже пустім залі,
Коли там хтось сплітає своєю музикою павутину.

А музики, музики все грають.
Мелодіями зустрічають світанок.
Ніч, день, вечір чи ранок
Лиш музикою й живуть.

А музики, музики все грають...

#пісні_АлРін Відкрити / Коментувати

2023-02-20 15:57:02 Знаю про що ти думаєш.
Ні, от дійсно, чую твої думки.
Просто раптово в моїй голові
Твоїм голосом пронеслося усе, як є.
Знаю, що це не чесно.
Воно - твоє.
Усі твої вільні і тихі струмки
Раптово дістались комусь іще.
Я знаю про що ти...
Не треба прощень.
І прощань не треба.
Сам вийду, замкну за собою.
Я все прочитав у твоїх очах,
Тож піду без бою.
Лиш побажаю в кінці,
Щоб знайшла своє щастя,
Щоб мрії знаходились на шляху,
Птахи щоб співали на твоїм даху,
Щоб оминало і в зиму ненастья.
Тримайся без мене тепер.
Я все ще люблю...

Зрозумів лиш надворі,
Чую іще когось.
Повз мене пройшло так багато народу...
Здається, я втік.
Вийшов на свободу.
Та тепер голова шукає іще чогось
Невимовного.
Дива.
Звучить різними голосами.

Люди, що дивляться в очі,
Але повз проходять...
Та що ж із вами? Відкрити / Коментувати

2023-02-20 15:56:57 Повертаюсь додому доволі пізно.

Місто заснуло і лиш в моїй кімнаті жевріє світло, сигналізуючи про те, що стіни рідного дому мене вже зачекались.
Підіймаюсь сходами захоплена передчуттями ароматного чаю з бергамотом, затишного крісла і теплої ковдри, що буде зігрівати мене за сторінками нової книги, купленої напередодні.

Повертаю ключ. Відкриваю двері.

- Я вдома, - кажу я домашньому затишку, овіявшому мене, щойно я переступила поріг.

- З поверненням! - Безмовно, але відчутно відповів дім.

#дз_Клубу_Анонімних_Авторів Відкрити / Коментувати

2023-02-18 20:10:54 А музики все грають.
Ніч, день, вечір чи ранок.
Мелодіями зустрічають світанок.
Лише музикою й живуть.

Їм мелодії заміщають роздуми.
Їм акордами пишеться все і вся.
Їм картини у нотах митця
Малюються.

А музики все грають.
Надіюсь лиш, гратимуть й далі.
Так легко знаходитись в майже пустім залі,
Коли там хтось сплітає своєю музикою павутину. Відкрити / Коментувати

2023-02-18 20:10:49 Ми перенеслись у шістдесяті,
Наче у просторі будки Доктора Хто(?).
Про це не дізнаються більше.
Ніколи.
Ніхто.
Ми залишились жити там,
Сплітаючи ноти мінорних гам.
Ми перенеслись у чорно-біле з екрану.
У сірість із крапаючого на кухні крану.
Але тут ми хоча б живі. Відкрити / Коментувати

2023-02-18 20:10:44 Осінь спіткала під час зими.
Ми були там, але то були геть не ми.
Корені злоби пробили нерви.
Ми бачили світло. Агресії жеври.

Осінь спіткала у сніжну ніч.
Горіла, диміла дровами піч,
А ми загорілись зовсім не тим,
Сплітаючи кожен навколо себе колючий тин.

Осінь спіткала - єдине пояснення втомі.
Ми зовсім не ті. Як кава в Аромі. Відкрити / Коментувати

2023-02-18 20:10:39 Бібліотекар у місті, де сотні книгарень,
Знає, де можна сховатись від шуму,
Тихо посидіти, навіяти думу,
Прокласти дорогу до іншого світу.

Вечір приходить разом зі смутком.
Темрява носить в собі колискові
Сумні, але досі не дуже знайомі
Людям, що знають куди себе діти.

Творчість приносить з собою достаток,
Але лиш духовний.
Матеріальності - зась.
Сотні глибоких чужих іпостась
Знають твій світ у кінці й на новім початку. Відкрити / Коментувати

2023-02-13 22:30:44 Пасажири, вийдіть, будь ласка, з вагону.
Потяг далі не їде.

Затуманені зорі
Захлинулись у морі
І себе не відпустиш на край Землі.
Обернись і поглянь, твої очі в імлі.
Помаранчеве сонце
Тебе більше не гріє.
Про жнива мріє той, хто дощами сіє.
Я знаю, бо теж така.

Потяг далі не їде.
Це моя Енеїда.
Потяг далі не їде.
Загубились у просторі й часі ми.

Я загубилася десь між тривог.
Пливу в течії, за порогом порог.
Коридори ведуть, але двері відкриті лише у ліс.
Дощ змиває залишки моїх сліз
І пустелями очі пленить горизонт.
Нехай буде так.
Це мій безкінечний фронт.

Потяг далі не їде.
Це моя Енеїда.
Потяг далі не їде.
Загубилися в просторі й часі ми.

До кінця вже недовго.
Ти прокинешся, встанеш
І собою самим в кінці-кінців станеш.
Обереги - це друзі.
На якій чорній смузі
Не згубився б, знайдуть у пітьмі ночі.
Відпусти увесь біль.
Більше не кричи.

Потяг далі не їде.
Це моя Енеїда.
Потяг далі не їде.
Загубилися в просторі й часі ми.

Потяг далі не їде.
Це моя Енеїда.
Потяг далі не їде.
Загубилися в просторі й часі ми.
Та ми вимкнемо ці міріади зими.

Увага! Відбій повітряної тривоги. Наступний потяг прослідує з усіма зупинками.

#пісні_АлРін Відкрити / Коментувати