Куточок творчості AlRin

2022-11-27 21:12:50 Жертва розколу нервових клітин
Безперестанку ходить по колу,
Сплітаючи тин,
Аби зменшити кількість свого простору.

Легше стає, коли зменшити вплив
Того, що оточує. Хочеться волі.
Зайве він викинув, все спалив,
Звільняючи місце для кращої долі.

Перетнувши кордони своїх володінь,
Дивиться збоку на власне творіння.
Здається, змінилася навіть тінь.
Чи це просто навіяне вітром видіння? Відкрити / Коментувати

2022-11-25 16:23:25 Кожен день там, за мною, руйнується міст.
Залишається вірити, що був зріст
Між мною вчорашнім і тим, що сьогодні.
Люди стають не такі холодні,
Може і я тепер трохи теплішим.
Залишається вірити, я став ліпшим.

Залишається вірити, хтось чекає
В кінці дороги, що за мною зникає.
Назад не повернеш, нічого немає.
Надіюсь на те, що мене в цьому світі тримає.
Сподіваюсь на те, що я побудую мрію.
Залишається вірити...
Вірити я умію. Відкрити / Коментувати

2022-11-23 03:45:16 Плакала гірко, але не сльозами.
Квітка осипалась пелюстками
І сонця не видно, але була тінь.
Вітер відносив мій біль в далечінь.

Відображення пострілу у стрічках
Світило проміннями у свічках.
Горе забулося, вийшла з пітьми.
Горою стою між своїми дітьми.

Долею вислано шлях між зірок.
Мені до небес залишився крок.
Для когось була я і буду - Земля
З великої літери. Комусь матінка я,
Але головне, для усіх я - своя. Відкрити / Коментувати

2022-11-23 00:58:41 А якщо чесно поглянути в очі речам,
То деякі з них не підходять очам,
Не роблять щасливими, радості не приносять,
Лиш місце займають. Їх люди не носять.

Якщо бачиш серцем, забувши про ум,
Відключається, зрештою, весь цей шум.
Усе так як є, жорстоко, але правдиво.
Викинь з життя весь мотлох. І станеться диво.

Заграє новими фарбами панорама.
У нас налаштована щастя програма,
Але щоби дати йому відбутись,
Треба від зайвого, врешті-решт, позбутись. Відкрити / Коментувати

2022-11-21 16:50:48 Зима створена для глінтвейну, теплих ковдр і не менше теплих людей, що вміють зігрівати однією присутністю в твоєму житті. І добре там стає, де почуттів вистачає на цілу кімнату, а в деяких навіть на дім. Тоді зимові хуртовини не збивають з ніг своїм холодом, а просто малюють узори на твоєму вікні. А замість сезону депресій - спокій за чашкою чаю. Тепла зима - це коли вистачає яскравих моментів в пам'яті на те, щоб пережити опалювальний сезон. Не покладатися ж на батарею... Відкрити / Коментувати

2022-11-20 01:48:28 Мені приснилося - ти мене ледь не вбив.
Перегнув палку, зламав курсив
І дива не вийшло, лише біда.
А потім ходила уся бліда
Й не знала, що трапилось, як же так?
Що там зі мною/з тобою не так?

Дива не вийшло, але пусте.
Я без вагань розумію просте,
Те що є справжнім і емоційним,
А значить - ніколи не буде надійним.
Світ наш не в роздумах, він в душі.
Всюди зима, а у мене - дощить.
І я просто читаю книжки у кімнаті без вікон/дверей.
Знаєш, там повно листів від моїх людей
І мені гріє серце, що там не панує час.
Люблю вас як кіндер в сумну годину.
Ціную вас. Відкрити / Коментувати

2022-11-18 22:04:16 Діти збирались з усього двору, кожен ніс що знайде, бутерброди, овочі, сковорідку, воду, тарілки і виделки, цукерки, яйця, старі курточки замість ковдр, щоб було на чому сидіти і видвигались у похід. До лісу далеко, та й дітей самих туди б ніхто не пустив, навіть коли їм вже достатньо років, щоб вони самостійно могли влаштувати пікнік на природі. Але у нас були посадки, зовсім поряд з домом, але такі довгі, що для малечі це і є - ліс.
Йшли по стежці один за одним, розмовляли про своє, дитяче, захоплені передчуттям чогось дивовижного. Пригода, все ж таки)
Обравши собі полянку, збирали хворост, розпалювали багаття (огородивши місцину для вогню цеглою, все по правилам безпеки, як батьки ще вчили), знаходили гілки, які б підійшли для того, щоб використати їх замість шампурів, оголювали їх, знімаючи тонкий шар кори і нанизували хліб з ковбасою (чим багаті, як то кажуть) і простягали до вогню, щоб підрум'янилось. а потім розсідались по місцях, розповідали історії, їли смачну їжу (бо коли сам доклав зусиль, вона стає набагато смачнішою, достовірний факт), а потім ставили решітку на вогонь і зверху сковорідку, щоб посмажити яйця. Дитяча кулінарія на рівні майстерних кухарів, а ви що хотіли?
І десерт в кінці, звісно. Батончик аеро, який тільки-тільки з‘явився на прилавках магазинів (як же довго потім випрошували його у батьків).
Ось так і відчувалось життя. Зараз цього якось не вистачає.
Потім, звісно, гасили багаття водою, прибирали все за собою і йшли назад.
І поїсти в 15 хвилинах пішки від дому здавалося щастям)

#Важливе_Недосказане_Непочуте_Переписане_АлРін Відкрити / Коментувати

2022-11-18 00:25:46 З кожним пострілом, що несла за собою війна,
Руйнувалася ще одна залізо-бетонна стіна.
Не в будівлях тут справа, в людських серцях.
Ми почали пізнавати, де ми є на своїх місцях.

З кожним задумом відібрати свободу
Все міцнішала воля народу,
Віра зростала у завтрашній ранок,
Бо після ночі настане світанок.

З кожним способом залякати
Ми хотіли все більш плекати
Теплий настрій у кожній дрібниці.
Тут немає великої таємниці,
Просто сила з'являється в складний час.
Цій війні не здолати нас. Відкрити / Коментувати

2022-11-17 13:47:43 Це була гарна ніч. Не зважаючи на те, що почалась вона з того, що мені не було в ній місця, а закінчилась застудою. Та все одно... Було в ній дещо чарівне.
Дитячий майданчик у темряві, нічний Київ і улюблені пісні, коли страшно. Блукання без особливої цілі. Мій шлях тримався від Лісової і якось довів мене до Вокзалу, де на мене чекала зустріч.
Я спускалась сходами і побачила дивну картину: Хлопець в костюмі Гіна з Гінтами намагався розбити банкомат катаною. Як зачарована не могла зрушити з місця ще, мабуть, півхвилини, поки наші погляди не зустрілись. Він посміхнувся і вийшов на вулицю. Люблю такі запрошення. Мені дали вибір - вийти слідом чи залишити все як є. Та втрачати було нічого, тож... Була не була. Я вийшла за ним і ні на хвильку не пожалкувала про це. Досі відчуваю тепло, згадуючи про це.
Випадкові знайомства вночі... Цікаво, як він там? У нас було лише півгодини, щоб поспілкуватись (і ще, звісно, купа часу в телефоні і соц.мережах, але це інше). Чесно, не пам'ятаю майже нічого з розмови, але момент прощання навряд чи колись забуду. Це було гарно. Потяг до Львова уже прибував, йому треба було поспішати, тож він обійняв мене на прощання і ми вже хотіли розходитись, але цього було недостатньо, тож він притягнув мене до себе і обійняв ще раз. Я не зможу передати словами те, що відчуваєш, коли людині поряд недостатньо обіймів з тобою. Можу тільки сказати, що мене переповнило щастя, на крилах якого я продовжила свою нічну мандрівку.
Під ранок я дійшла до метро Дружби Народів і вирішила трохи перепочити на зупинці, де зустріла ще одного нічного гуляку. Він йшов з Чернігівської. Я так і не дізналась його ім'я, хоч ми не тільки пробули разом до відкриття метро (десь годину-півтори), а ще й зігрівались, обіймаючи одне одного.
Це була гарна ніч. Але повернувшись в гуртожиток, я одразу ж заснула і прокинулась хвора. Осінь все ж таки не для нічних прогулянок.


#Важливе_Недосказане_Непочуте_Переписане_АлРін Відкрити / Коментувати

2022-11-17 13:44:40 #Святкування_мого_ДН_АлРін
День 3/12.

Третій день святкування дав мені передихнути після двух надміру насичених днів і я ловила відчуття спокою і свободи.
А ще щастя. Здійснилась ще одна мрія, якою я жила останні декілька років. Дуже атмосферно вийшло.
Ми з Фачем влаштували чайну церемонію.
Навіть вибрали собі талісмани. Це був маленький міньйончик, якому не повезло застигнути в льодовику і камінчик, який я підібрала на Пейзажній алеї два дні тому.
Якщо описати словами... Це було тихо і душевно, наче твоє серце укутали ковдрою і дали йому в руки чашку з теплим чаєм.
А потім я вперше за місяць нарешті їла рис. Причому, блін, я не знаю як у Фача це виходить, але у нього навіть звичайний рис стає настільки смачним, що від нього аж щастя на душі.
А ще ми ходили в Рошен за цукерками. Дуууууже багато солодощів в одному місці. А шоко-лапок не було :с Хоча ті цукерки, які ми взяли, теж були непогані, так що гріх скаржитись.
А потім був фільм. Там була історія про затуманених різними речовинами людей, що виробляли дивні штуки і їм за це нічого не було... Схоже, на тверезу голову це дивитись якось не те... Я трошки не зацінила. Вибач, Фач.
Але дякую за відчуття спокою і гармонії. Це саме те, що треба) Відкрити / Коментувати