Куточок творчості AlRin

2022-11-06 20:10:31 #Святкування_мого_ДН_АлРін
День 2/12.

Другий день почався ще вночі, оскільки спати ми з Мішеніним лягли тільки десь о.. четвертій? Ніч була тиха і атмосферна, люблю такі.
А прокинулась я о шостій. Є у мене така суперсила, висипатись буквально за пару годин. Хоча з ліжка я таки встала о дев'ятій, оскільки робити в таку рань в гостях нічого, всі сплять.
Встала, почала збиратись до друзів на гру в настолки, але зустріч все переносилась і переносилась... Коротше, вийшла я аж через 3 години, подумавши що в мене якраз достатньо часу, щоб дібратись до місця, ще й чекати доведеться. Але по дорозі я знову заблукала... Мені сказали, що я можу просто спуститись з Печерської до Палацу Україна, але щось пішло не так і я спустилась до Бессарабського ринку... Ух, не люблю це місце. Довго блукала в переході, але все ж таки вийшла до метро Площа Льва Толстого і поїхала на ВДНГ.
Хоча я не спізнилась! Була на місці рівно о 14, як і домовлялись. І тут почався квест "Знайти своїх". Скажімо так, спочатку я трошки запанікувала, але Льоша по телефону дуже чітко пояснив куди мені треба йти, тож навіть такий топографічний кретин як я іноді може знайти правильне місце, якщо йому адекватно підказати дорогу.
За півгодини всі знайшлись і з купою смачної, але не здорової їжі, зібралися у Льоши вдома :D Хоча можна було купити щось адекватне і Фача на кухні закрити, але це таке, це вже мої коварні плани на всі випадки життя (я ж на чужій кухні почуваюсь не дуже комфортно і в результаті все валиться з рук).
Мяяяяу, зате там була дуже класна жива музика *-* І ми знову зіграли в Марс! *-* Давно хотілося, а привід знайшовся тільки завдяки моєму др, ну хоч так. Люблю настільні ігри, але граю в них ну дууууже рідко останні декілька років.
Будь які інші види ігор не викликають у мене такого захоплення і я краще чимось корисним займусь.
Так от, ми захопилися грою, прийшла Тома (обожнюю цю жінку, без неї атмосфера якась не така) і ми нарешті згадали про торт в холодильнику! :D
Ну і... Коли закінчили грати, мені вже десь півгодини як треба було вже бути в іншому місці, тому... Вибачаюсь, якщо склалось враження, що я прийшла тільки в настолку пограти. Дууууже рада була всіх бачити і дякую за подарунки (особливо за подушку-масажер, я зацінила, особливо після того як дуже важний рюкзак потаскаєш на собі десь годину).
А потім я знову опинилась на Льва Толстого (дякую Льоші, що підвіз, ти сонечко), і зрозуміла, що я взагалі не розумію куди мені йти... Добре, що є Валентин, у якого можна спитати напрямок і він теж доволі адекватно все пояснить (вибач, Фач, але всі твої потуги мені його пояснити виявились марними...).
Іііі, я таки потрапила до Юри на літературний вечір, з гарною музикою, крутими віршами і цілою залою атмосфери і людей, що її створювали. Це був просто суперський вечір *-* У мене теж народився вірш, поки я сиділа і слухала інших, але сама я так і не наважилась взяти участь >//////< (надто багато людей як для мене), хоча я зачитала потім пару своїх віршів особливим людям один на один)
Ну а кінець дня вже не настільки цікавий. Я просто повернулась додому і лягла спати, намагаючись обійти стороною все, що може зіпсувати мій настрій (і у мене майже вийшло!)
Теж дуже насичено як для людини, яка поспала 2 години, правда?) Відкрити / Коментувати

2022-11-06 01:37:09 Мені остаточно приходить край.
Я вже закінчилась. До дна.
Забирай
Усі сторінки, прочитай до дір.
Але не спали собі цим всім зір.

Мене не покине ніяк туга.
Сидіти на місці - годі, нудьга.
Я з вітром гуляю, плекаю дерева,
А ще мені геть нічого не треба,
Та пристосовуюсь до "людського життя".
Закинеш мене по дорозі в моє майбуття?

Я зорі малюю пером (не гусиним,
Воронячим) там, де ночі.
А ще бачу сни крізь відкриті очі.
Затихне усе, ось тоді й полинем
В струмки, у річки та, звісно, у океани.
У мене на тебе великі плани.

Тримайся бажань своїх, не мене.
Я в сонці розтану і все це мине,
Залишишся ти, такий мудрий, щирий.
Бери собі все, що вважаєш силой.
Вбери в себе те, чого сам хотів би.
А потім до неба... Чи полетів би? Відкрити / Коментувати

2022-11-06 00:14:23 Будь обережна з словами,
Вони можуть залізти в душу.
Одразу ж розмови про те, що я "мушу"
І сірі, мінорні, пасмурні гами.

Зривається з місця, говорить своє.
Чого ти добилась? Куди дійшла?
В житті ти нічого кращого не знайшла.
У тебе немає нічого, що дійсно твоє.

Кидається фразами. Злість як в тумані.
Ходить по колу. Каже, що я не права.
І які в мене можуть бути права?
У мене ж вся доля як у дурмані.

Затихни, я зрозуміла, "Я є ніхто".
У мене ж нема особистої думки.
І взагалі, всі бажання мої подібні до гумки.
Добре, окей. Ну, а ти тоді хто? Відкрити / Коментувати

2022-11-05 22:53:30 Якщо комусь цікаво, ось тут буде поститись коротка інфа про те як проходять мої дні

https://t.me/+3NFKmjaShghiMWEy

А взагалі, можете теж приєднуватись. Це місце створене для людей, яким потрібна мотивація чи підтримка в тому, щоб продвигати свої скіли і якість життя взагалом. Буду рада вас там бачити) Відкрити / Коментувати

2022-11-04 01:01:01 Я - голос,
Який не почути слухом,
Навіть якщо насторожиш вуха.

Звуки мої в підсвідомості
Кричать у страхах невідомості
Твої ж нерозкриті бажання й цілі.

Я - голос.
Лунаю для тебе лиш.
У мене немає в житті інших справ,
Тільки з'являтись як ловиш ґав
І йдеш в іншу сторону.
Тобі не туди.

Дороги твої - у майбутнє,
Де вся ця тривога мине.
Я - голос твоєї совісті.
Почуй вже мене. Відкрити / Коментувати

2022-11-03 06:12:25 Всім, хто прокинувся вранці:
Вітаємо, ви спаслися.
Крізь муки кошмарів заревом пронеслися.
За світлом пішли і вибрали правильний шлях.
А хтось там застряг навіки у тих краях.

Всім, хто прокинувся:
Доброго ранку!
Робіть свої справи.
Почніть зі сніданку.
Живіть, як жили б, якщо б мали усе, що хотіли.
По-правді, this is the only way до мрій втілень.

Всім, хто одужав таки:
Як ви там, друзі?
На якій поворотній смузі
Знов заблукали?
Підказати дорогу?
Заходьте на чашечку чаю до мого порогу.

Всім, хто читає це:
Не стомились?
Як ви живете?
Чи вже народились
Заново
Із пітьми?
Прошу, залишайтеся й далі дітьми.
Їм, кажуть, живеться по серцю, легше.
Вони ж точно знають, куди прямують.
А як все ж не знають, то роблять вигляд, що просто мандрують
І світ з ними любить пограти в мандрівку.
Немає білета?
Тримай путівку. Відкрити / Коментувати

2022-11-03 02:33:43 Може, і справді вернутись додому
Поки не впала знесилена в кому.
Спиш уночі, але ковдру стягнуло
Те, що у тебе під боком заснуло.

І я не про відчай, навіть не страх.
Мене не лякає, що зробить крах.
Я про надію, що люди дарують,
Коли ти десь там, де тебе шанують.

Надіятись, вірити я не вмію.
Я лиш таскаю з собою мрію
Ще не сформовану в дотик слів.
Роблю тільки те, що вітер велів.

Я запланована в сотні місць.
Та духу не вистачить.
Де ж та міць,
Яку обіцяли за пройдений шлях?
Можеш забити її як цвях
В місце, де думи мої заважають спати.

Хочеться зняти вже з себе лати
Й дати собі відпочити хоча б годинку.
Мужність пішла, та я все ж відкриваю нову сторінку. Відкрити / Коментувати

2022-11-02 06:02:59 Безсоння горить очами.
Чому ти не спиш ночами?
Що тобі заважає?
- Чесно? Ніхто не знає.

Кажуть, тривога в серці.
У мене весь світ із терцій.
- Чорний чи білий?
- Сірий.
Якийсь розсинхрон з довірой.

Люди плетуть інтриги,
Я заплітаю мову.
В мене не вистачить сили
Дати свободу слову.

Врешті, не сплю ночами.
Повний капець з очами.
Золото - теж все сіре.
Дайте хоч трохи цілей.

Дайте хоч трохи сили.
Спокою дайте двічі.
У мене життя просили,
А я не змикаю вічі. Відкрити / Коментувати

2022-11-01 14:02:39 Відкрити / Коментувати