Куточок творчості AlRin

2022-10-03 04:00:47 Чисто по фану, ти, я і світ.
Хіба ж важливо скільки літ?
Було й було, буде і буде, є та й є.
Приймай лише усе своє.

По швам та й ножицями, раз за разом.
Чи дійсно треба віддавати
стільки значення, терпіння й сил,
таким болючим фразам?

Любиш, люби. Не хочеш, то й навіщо?
Я бачив сон. І він був віщим.
У ньому люди залишалися людьми.
Всіх розділили між собою.
Я і ми -
Це зовсім різне, але іноді те ж саме.

Так, ми говорим різними вустами,
Але ж приходим хоч колись до однієї
Ідеї, думки, віри, мрії.
Тримайся поки що своєї. Відкрити / Коментувати

2022-10-02 04:01:46 При світлі ліхтарів писались букви.
Лилися через сон про тихе і мале.
І струмом пробивало через кожну риму.
Забув я і про літо, і про зиму,
Коли по колу йшло,
Але хоча б живе.

Знаходились можливості, кордони.
Знайшлося місце і мені самій.
Та відчувались ехом крики, стони,
Коли вдавалося побуть одній.

По чорному малюється яскравим,
Але забутий фон не стерся,
Він ще є.
Нагадує про себе ритмом жвавим
І каже: "То все - не твоє".
Не заглушить, не вимкнуть,
Не зламати.
Зафарбувати тільки.
Та от чим?
Коли в душі аж сотня обліків
І ґрати,
За котрими усі горим,
Кричим.

І море по коліно,
Але від печалі
Не знайдеться дорога в рюкзаку.
Минулі дні - затягнуті, страждалі
Ведуть мене у сторону яку?

І може б загасити полум'я надії,
Але вона лиш тягне мене жить.
Там, де вона, завжди є місце мрії,
Тож треба полюбити те, що майорить. Відкрити / Коментувати

2022-10-01 04:00:00 Берези хитаються у води.
Кого ти до річки сьогодні водив?
Чим закінчилось все?
Обірвалось чи почалося?
Якби ж людям тихо,
Спокійно жилося.

Вітром по хвилям лунає нічне прохання:

Господи, дай добрим людям побільше бажання.
Щоб схаменулись.
Дай їм покинути власний жах.
Господи, прожени
Їх безкінечний,
Але ж безтілесний
Страх.

Відлунням в горах уже в іншому місці б'ється:

Той, хто запрагне, чогось та й доб'ється.
Та я не вмію вселяти у когось віру.
Мені не під силу змінити реальність сіру.
Лиш люди самі можуть це зробити,
Для цього лишень треба захотіти жити. Відкрити / Коментувати

2022-09-30 04:00:00 Ліхтарики вимкнені.
Ходимо по тунелям.
Очі блукають по стінам і стелям.
Руки заховані у кишені,
Але щастя піщинки тримаєм у жмені.

Ритм відбивається в просторі.
Малюнки ховаються в тиші.
Щось залишилось в минулому,
Щось я і сам залишив.

Годинник як маятник.
Дихати каже нормально.
Світ блукає в історіях,
Але не по колу,
Спірально.

Віра у вихід є, та його не бачу.
Хоча мені все ж під силу
Спіймати вдачу,
Прокласти маршрут для самої себе.

Хочеш, я також виведу і тебе? Відкрити / Коментувати

2022-09-29 02:20:43 У моїх думах русалки і мавки,
А ще "Перевтілення" із текстів Кафки.
Часом чарівне, а часом не дуже
Приходить, та йде кудись, як ти, друже.

Голосом тихим лунає крізь сни
Те, що чекає ще з літа весни.
Дороги розходяться. Лінії за горизонтом
Підказують шлях, за яким тобі далі фронтом.

Рунами, картами і свічками
Демон-павук, що засів між нами,
Сплітав павутинням своїм наші долі.
Та нитка порвалась. Змінилися ролі. Відкрити / Коментувати

2022-09-28 04:01:48 Білими хмарами по блакитному
Ми зачепились за образ неба.
Знаєш до чого у мене потреба?
Відшукати стабільність
У хаосі із життя.

Там, де за вікнами люди спішать,
Хочу у спокої жити, писать.

Сонячним зайчиком по стіні.
Що ти побачив в очах, у мені?
Що там ховалось, куди вело?
Олівцями по контурам обвело
Усю мою сутність.
Ти бачив це?

Намалюй на мені свободу
Вітром і олівцем. Відкрити / Коментувати

2022-09-27 04:01:01 Заливалися кров'ю сторінки.
Як коти дикі
Кігтями, та й на стінки.

Говорили вустами самої Смерті:
"Всі слова твої давно уже мертві.
Не почує ніхто,
Не вип'є,
Не проковтне.
Воно все невгамовне, але дурне.
Тож досить,
Забудь,
Відступися,
Залиш.
Не тим ти, дитятко, в житті гориш".

Заглушити непросто, але можливо.
Вимкнути критику - гарне диво.
Особливо, коли тараторить її внутрішній скептик.

Дихай, чим хочеш. Ти ж не епілептик. Відкрити / Коментувати

2022-09-26 04:01:52 - Як би жорстоко це не прозвучало, але ніхто не буде нести відповідальність за твоє життя. Ти ж і сама це прекрасно знаєш, розумна ж дівчинка.

- Знаю, але... Так хотілося б...
Ніяк не можу вимкнути внутрішнє дитятко, що постійно думає як би вчепитися в чиюсь спідницю, чи рукав, різниці нема. Головне - триматися міцно-міцно і не відпускати, як би не намагались струсити. Знала б ти, як же часто я порівнюю себе з реп'яхом...
Приставучим таким, фіг відцепиш. Борюся з цим з усіх сил, а виходить все одно добре якщо в половині випадків.
- Та майже з усіми така біда.
- От-от. Біда. Лихо. Казна що. Безлад. І розумієш же, що не повинно так бути.
Люди все життя борються за незалежність. Відвойовують її будь-якими доступними методами, і з іншими навіть виходить, а ось з самим собою... От що складно.
Цей бій, мабуть, ніколи не виграти, але я розраховую хоча б на нічию. Відкрити / Коментувати

2022-09-25 04:01:51 Крізь пальці лилося,
гралося, обійшлося
саме по собі, стороною,
та ми наздогнали
усі ті речі з тобою, зі мною.
Просто натиснули кнопку, перемкнули канали.

Осінь у голову б'є пошуком батареї.
Що врешті-решт знайдеш - подібно до лотареї.
Хтось теплу ковдру, хтось друзів, а хтось сім'ю
Знаходить й приймає ще краще,
ніж власну, свою.

Когось зігрівають лише обійми чужого світу.
А я...
Я приймаю все, де у темряві є місце світлу. Відкрити / Коментувати

2022-09-24 04:01:35 За спиною грати якусь іншу роль.
Поділено на добру сотню доль.
І ніколи не знаєш, яка то частина
Говорить за тебе,
Коли настає для неї година.

Слово за слово, ритм відбиває.
Що тебе вранці рятує, а що вбиває?
Голос вібрації віддає.
Що в тебе зайве, а що своє?

Руки за пазуху, муки всі геть.
Де є життя, а де ходить смерть?
Що ти бажаєш, які твої цілі?
Де корабель заходить на мілі?

Куди ти плануєш, куди звертаєш?
Чим ти згораєш, а чим палаєш?
Вибір лиш твій, так що думай за себе.
Відповідальність за сенс твій є тільки в тебе. Відкрити / Коментувати