Освітня Криївка

2021-07-29 12:45:10 Слухати і знати кожному українцю! Виступ професора Павла Гриценка. Відкрити / Коментувати

2021-07-29 12:11:34 Того ж року німецьке видання визнало українця Найкращим гімнастом світу, а в 1954-му на спортивних змаганнях ЧС у Римі став абсолютним чемпіоном світу.

1956 рік, літні Олімпійські ігри у Мельбурні (Австралія). Тут головними суперниками радянських гімнастів були японці. Вони вражали всіх своєю технікою. У командній першості перемогу здобула наша збірна СРСР. Але справжня драма була попереду. Чукарін найслабше володів вільними вправами, а його суперник Такасі Оно був вправним і в цій техніці. Щоб перемогти Віктору потрібно було отримати за вправи мінімум 9,55 бала. Доклавши максимум зусиль, українець здобув такі бажані оцінки, рівно 9,55. У підсумку Віктор обійшов японця. Той, здивований до потрясіння сказав лише одне: “У нього неможливо виграти”. У підсумку Віктор привіз із Мельбурна 5 медалей: три золота, срібло й бронзу.

Після тріумфу на Олімпійських іграх Чукарін завершив спортивну кар’єру. Віктор у 1963-му став доцентом катедри гімнастики, за чотири роки отримав суддівське звання міжнародної категорії. 1971 року його обрали завідувачем катедри гімнастики Львівського інституту фізичної культури. Він виховав понад двадцять майстрів спорту та чемпіона літніх Олімпійських ігор 1980 року Богдана Макуца.

5 серпня 1984 року Віктор Чукарін відійшов у засвіти. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові.

Олег Вишняков Відкрити / Коментувати

2021-07-29 12:11:34 Після 17 концтаборів його не впізнала рідна мати, але підкорилася Олімпіада

Друзі, поки тривають Олімпійські ігри у Токіо, хочу з вами поділитися історією легендарного українського гімнаста Віктора Чукаріна.

Друга світова війна перервала долі багатьох легендарних атлетів. Хтось загинув на фронті, хтось втратив здоров'я, когось постійне життя під кулями зламало і більше не повернуло на футбольні поля та спортивні майданчики. Для деяких людей війна стала найважливішим випробуванням, яке і зробило зі звичайної людини справжнього чемпіона.

Українець Віктор Чукарін – один з найтитулованіших радянських гімнастів. За кар’єру він виграв 11 медалей (сім із них золоті) на Олімпійських іграх, тричі ставав абсолютним чемпіоном світу. П’ять років Віктор міцно стояв на п’єдесталі найсильніших спортсменів планети. Пізніше він виховав чимало майстрів спорту, проте жоден учень не зумів перевершити свого вчителя. Щоб досягти таких вершин, Віктору довелося пройти пекло 17 німецьких концтаборів.

Віктор народився 9 листопада 1921 року в селі Красноармійське (нині Хрещатицьке село Новоазовського району Донецької області). Невдовзі родина замешкала в Маріуполі. Змалку хлопець займався спортом – плавання, футбол, веслування. Проте в школі тренер Віталій Попович заохотив учня до спортивної гімнастики. По закінченню школи Віктор вступив до Маріупольського металургійного технікуму, де продовжив займатися гімнастикою. Згодом Чукарін перевівся до Київського технікуму фізкультури. У 19 років він уже отримав титул чемпіона України й здобув звання майстра спорту СРСР. Проте ці спортивні досягнення були затьмарені трагічними подіями. За три роки до цього, влада репресувала батька Віктора. Причиною став лист до румунських родичів, у якому чоловік просив допомогти харчами.

В 1941-му на країну обрушилася війна. Віктор не замислювався ні секунди і пішов на фронт добровольцем - ховатися для нього було не в пошані і таку боягузтво гімнаст собі ніколи б не пробачив. Спортсмена розподілили в артилеристи і відправили під Черкаси. Там йому відразу не пощастило - через кілька тижнів боїв навідника 1044-го полку 289-ї дивізії Південно-західного фронту Чукаріна поранили в голову. Він потрапив до німецького полону під Полтавою, де на руку Віті набили татуювання 10491. Це був його номер в концтаборі і фактично нове ім'я на довгі і страшні чотири роки.

Три з половиною років провів Віктор у концтаборах. Полонених перевозили з одного табору до іншого, загалом Чукарін побував у 17 в’язницях. Він бачив як німці влаштовували масові вбивства, сотні вмирали самі не в змозі витримати тортур. Чукаріну вдалося вижити. І не просто вижити, а й перейняти деякий гімнастичний досвід. До війни найкращими атлетами були саме німці. У деяких таборах наглядачі практикували складні гімнастичні вправи, українець бачив це і запам’ятовував. У душі він вірив, що ще повернеться до спорту.

Наприкінці війни полонених разом із Віктором зігнали на заміновану баржу і відправили в море. На щастя їх помітили англійці та врятували бранців, до того як плавуча в’язниця вибухнула. Чукарін повернувся додому. Виснажений настільки, що мати впізнала сина лише по дитячому рубцю, вага колишнього атлета була менш як сорок кілограмів.

Після війни Віктор вступив до Львівського інституту фізкультури. Знайомі були шоковані – Чукарін серйозно вирішив повернутися у великий спорт. Щоденне тренування, правильне харчування і поступово тіло почало набирати форму. 1946 року, на першому повоєнному чемпіонаті зі спортивної гімнастики СРСР, Віктор здобув 12 місце. За рік, у тому ж самому турнірі, став п’ятим. У 1948-му Чукарін став чемпіоном у вправах на брусах. Це була найулюбленіша вправа спортсмена, тут він відточував кожен рух. За це отримав прізвисько – Брусевич. За рік Віктор став абсолютним чемпіоном, ще двічі поспіль виборював це звання.

Тепер у Чукаріна нова мета – перемога на Олімпійських іграх. Це була Олімпіада 1952 року, яка відбувалася у Гельсінкі. Віктору 30 років, а для нього, як і для інших радянських спортсменів, це перша Олімпіада. Чукарін здивував усіх – чотири золота та два срібла. Відкрити / Коментувати

2021-07-29 12:11:33 Відкрити / Коментувати

2021-07-28 22:07:40 Жила в Києві людина, ім'я якої я завжди вимовляю з придихом - Агатангел Кримський

Вимовляю так не тому, що ім'я рідкісне, а тому що ця людина знала 58 мов.

В його долі все було незвично.

Його далекий предок кримський мулла з Бахчисарая виїхав з Криму в Білорусію, прийняв там християнство і одружився на місцевій жінці, взявши прізвище Кримський.

Його батько Юхим Кримський був літератором і талановитим педагогом, і коли в 1871 році у нього народився син, його назвали таким незвичним грецьким ім'ям - Агатангел, що означає «добрий вісник».

Батько дуже багато займався з сином і в 3 роки хлопчик навчився читати, а в 5 років батько віддав його в початкове училище. Бачачи його абсолютно незвичайні здібності, в тому числі і до вивчення іноземних мов, його прийняли в Києві в знамениту Колегію Павла Галагана, навчальний заклад, який давав унікальне середню освіту, і до 18 років він знав уже 8 мов.

У Колегії він навчався у Павла Житецького, одного з найвідоміших філологів української мови, який прищепив йому любов до української мови, і Агатангел, в жилах якого не було ні краплі української крові, на все життя став найвідданішим захисником української мови та української історії.

Потім Агатангел Кримський поїхав в Москву, де навчався в Московському університеті на історико-філологічному факультеті і паралельно вивчав східні мови в Інституті східних мов. Потім кілька років жив у Сирії та Лівані, де вдосконалював знання арабської мови. Згодом він став професором і викладав паралельно російський і арабські мови, і історію Сходу.

І коли його запитували, скільки мов він знає - він говорив, сміючись, що йому легше сказати, які він не знає. Він знав практично всі європейські і слов'янські мови, багато східних, з мертвих - латинь, грецький, церковнослов'янська, санскрит.
Коли йому було 70 років, він вирішив вивчити вавилонську і абасинську мови. До 1918 року Агатангел Кримський жив в Москві, але вів переписку з Іваном Франком, Лесею Українкою та після установи в 1917 році Української Народної Республіки він вирішив повернутися в Україну.

Він брав участь в науковому житті України і при Центральній Раді, і при гетьманові Скоропадському, і пізніше за Радянської влади. І все спочатку було непогано, він став Академіком Академії наук України, але ось потім почалися трагедії.

Агатангел Кримський все життя був самотньою людиною, говорили, що був безнадійно закоханий в Лесю Українку, з якої все життя листувався. У літньому віці у нього почалися проблеми із зором, йому потрібен був помічник і ним став молодий вчений Микола Левченко, якого Кримський згодом усиновив.

У 1929 році Левченко, як і багатьох інших українських вчених, звинуватили в націоналізмі та відправили в табори. З табору Микола Левченко повернувся психічно хворою людиною, деякий час жив у квартирі Кримського і через рік повісився. Це стало для Кримського справжньою трагедією, він почав сильно боліти. В цей же час самого Кримського почали звільняти від усіх його посад і викладання, позбавили всіх його звань і жив він практично в злиднях.

А в 1941 році 70-річного напівсліпого старого заарештували, звинувативши його в націоналізмі.

Після болісних допитів йому давали підписувати протоколи, і він, майже сліпий, виправляв в них помилки, тому що не міг бачити таку жахливу безграмотність, за що слідчі ненавиділи його ще більше. А потім його відправили в Казахстан і кинули в жахливу в'язницю в Кустанаї, яка «славилася» великою кількістю кримінального елементу, сподіваючись, що в язні його просто приб'ють.

Але за свідченням тих, хто був тоді в цій в'язниці і вижив, - кримінальники Кримського обожнювали, віддавали йому свій хліб і намагалися всіляко полегшити його долю.

Він помер в січні 1942 року, його тіло скинули в рів разом з тілами таких же нещасних і де його могила, невідомо.

ЮНЕСКО внесло ім'я Кримського в список найвідоміших діячів людства.

І в Києві його іменем названо вулицю, і є меморіальна дошка на будівлі Колегії Павла Галагана.

Але, на жаль, ім'я його мало хто знає, хоча дивовижна була людина!

Оксана Денисова Відкрити / Коментувати

2021-07-28 22:07:27 Відкрити / Коментувати

2021-07-27 12:44:37 Скрипник Віталій Сергійович
Матвіїв Христина Володимирівна
Маслова Людмила Георгіївна
KIFCHUK OLEH
Осадчий Олександр Олександрович
Степанченко Ростислав Анатолійович
Данешманд Алла Володимирівна.
Рогожина Анастасія Сергіївна
MATSEHON VIKTORIIA Пейко Назар Олегович
Ракевич Софія Олександрівна
Лановенко Ірина Василівна
Сердюк Галина Володимирівна
Погоральська Богдана Богданівна
FLYSNYK OLENA
STADNIK PETRO
Ліщук Вадим Олександрович
Шведа Богдан Андрійович
BABYCH VOLODYMYR
KALASHNYK IRYNA
ORLOVA ANNA
RUSINOV OLEKSANDR
Сміян Ірина Олександрівна
Мозиль Христина Романівна
Головатий Ілля Володимирович
Родзінський Володимир Віталійович
Бакалова Оксана Анатоліївна
Дебой Роман Олексійович
Черзорова Олександра Валеріївна

+12 Добродія! Який на жаль не знаю, але я дуже радий, що живу з ними в одній країні! Ви неймовірні люди! Дякую, що ви є! Відкрити / Коментувати

2021-07-27 12:44:37 Дорогі українці. Я дуже ціную вашу довіру до нашої спільноти, тому, як відповідальна людина, я мушу звітувати перед Вами.

Разом ми зібрали трішки більше 6000 грн. 5500 грн особисто передав Матусевичу Миколі Івановичу, а на решту 500 грн я купив на подарунок коньяк та на наступний день ми разом їздили на таксі до сестри пана Миколи і на Байокове кладовище. Детальніше далі

Привітати Миколу Івановича приїхало дуже багато цікавих і світлих людей. Окремо хочу виділити:

Мирослав Франкович Маринович - найліпший друг пана Миколи - український правозахисник, публіцист, релігієзнавець, член-засновник Української Гельсінської групи, організатор амністерського руху в Україні, віцеректор Українського Католицького Університету у Львові. Мирослав і Микола останні живі свідки і головні учасники заснування Української Гельсінської групи. 1978 року Київський обласний суд у м. Василькові засудив Мариновича до максимального терміну ув'язнення — 7 років таборів суворого режиму і 5 років заслання.

Паруйр Аршавирович Айрікян — тюремний побратим Миколи Івановича – вірменський політик і колишній радянський дисидент. Один з лідерів демократичного руху в Радянському Союзі. Автор вірменських патріотичних пісень, композитор.
В сумі 18 років тюрем і заслань лиш за те, що хотів незалежності Вірменії.
В тюрмі ліпший друг Василя Стуса та В’ячеслава Чорновола.
У 2013 році, як голова вірменської партії «Союз за національне самовизначення», був кандидатом у Президенти Вірменії. 31 січня 2013 року на нього був вчинений замах, отримав поранення в плече.

Володимир Михайлович В'ятрович  — український науковець-історик, публіцист, дослідник історії визвольного руху, громадський діяч, доктор філософії, депутат ВРУ IX скликання від Європейської солідарності.

Кожна людина на святі Миколи Івановича - це справжня особистість та історія!

В понеділок у нас був дуже щільний графік.
Спочатку ми навідали сестру Матусевича пані Тамілу. На превеликий жаль, на передодні дня народження пана Миколи її сильно покусала собака, тому її не було на самому святкуванні. Ми випили смачної кави та погомоніли трішки.

Паруйр Айрікян дуже хотів відвідати могили своїх друзів, які спочивають на Байковому кладовищі. Ми відвідали могили Надії Світличної, Івана Світличного, Юрія Литвина і Олекси Тихого. Потім відвідали Миколи Даниловича Руденка філософа, громадського діяча, засновник Української Гельсінської Групи.
І звичайно В'ячеслава Максимович Чорновола — відомий український політик, публіцист, літературний критик, діяч руху опору проти зросійщення та національної дискримінації українського народу, політичний в'язень СРСР. Провідник українського національно-демократичного визвольного руху кінця 80-х — 90-х років.

Після, ми разом з Миколою Івановичем провели дорого гостя пана Паруйра, який полетів до себе на батьківщину у Вірменію.

Дорогі друзі, щиро дякую за вашу матеріальну підтримку і вашу людяність та патріотизм!

Якщо у Вас є бажання підтримати наші проекти, прошу, долучайтесь до меценатів 4149 4390 1873 5054 (Герасим В.С.)

Окремо хочу подякувати за матеріальну підтримку і привітання з ювілеєм таких людей:

TSIURNIAK OLEKSANDR
KHILINSKYI OLEKSANDR
Смульський Дмитро Юрійович
MELASHCHENKO DMYTRO
Глодік Данило Сергійович
Сахарнян Богдан Богданович
Бунчук Юлія Олександрівна
Загалюк Леся Петрівна.
Снєжик Дмитро Олександрович
Омельченко Владислав Олександрович
CHERKES YEVHEN
Босак Оксана Сергіївна
Тимофєєва Єлизавета Олегівна
HUMENIUK YULIIA
Гаращук Антон Олександрович
Попадич Василь Миколайович
Козачок Володимир Валентинович
Карда Максим Вікторович
BILOHRAS IVAN
Зіньковська Вікторія Олександрівна
Гонтар Наталія Сергіївна
Ротаренко Олександр Сергійович
Скороходов Іван Михайлович
Подольчук Олег Олександрович
Dziubenko Olena
Кривонос Світлана Григорівна
Конон Олексій Олексійович
Сиротюк Назар Васильович
Білик Світлана Володимирівна
Дубова Аліна Леонідівна
Сліпець Олексій Олександрович
BONDARENKO YANA
SEROZHENKO ANTON
Далекий Олександр Вікторович
Шаламай Аліна Миколаївна
Удовик Денис Олександрович Відкрити / Коментувати

2021-07-27 12:44:35 Відкрити / Коментувати