Моя Війна

2022-06-02 09:15:00 Татьяна Таран

Проснулась с острым чувством бодрости. Не было привычного перехода от сна, привычного состояния "полу". Лишь бодрость – тревожная, разящая. Села. Взяла телефон. В комнате пахло бисквитом, купленным накануне. "Таня! Нас обстреляли! Как ты?! Таня! Взрывы! А у вас? В порядке? Убежище? Где?! Есть карта? Та-няяяя!!" - десятки сообщений, в тональности – по нарастающей, и жуткие кадры, и даже видео. У меня впервые трусились руки. И поняла, что слышу, что нас не обстреляли – обстреливают... "Алло, мам? Кажется, война", – её голос из вялого моментально стал собранным, четким. "Одевайся. Едь на вокзал. Не сможешь выбраться – папа заберёт. Без паники, ладно?"
Хлопнула дверь у соседей. Кто-то вышел в коридор, ругался – злобно и в никуда, я ж сидела под стеной на свернутом пледе, "закончат стрелять – пойду", – думала. Не закончили... Потом говорил Президент: "Шановні громадяни України, ми вводимо…

Продовження історії за посиланням
https://mywar.mkip.gov.ua/user/tatyana_taran
#МояВійна Відкрити / Коментувати

2022-05-31 19:00:04 vika-nyz

Начну с далека. Я с Луганской области. Так уж случилось что в 2014 году я уже пережила войну. Я помню как сейчас, 11 класс, ДПА, диктант с названием «Війна закінчилась». Уже тогда это было смешно, ведь все и не начиналось даже. К середине лета я уже отличала звуки танка, миномета, градов. Мы знали как звучит авиация, знали сколько пройдёт времени от пролёта над нами до взрыва. Выпускной мы отмечали под автоматную очередь, в 300 метрах от разрушенного блокпоста. Все мои планы тогда разрушились. Пришлось ехать в новый город, без друзей и знакомых. За 8 лет Харьков стал родным. За эти годы я закончила университет, имела стабильную работу, влюбилась и вышла замуж. Муж с Харькова и всегда удивлялся, почему это я никогда не смотрю на выставку военной техники в Харькове. Ему было интересно, а я все это видела в живую, и любой намёк возобновлял в памяти звуки выстрелов. Мы строили планы, купили квартиру в середине февраля, планировали ремонт, выбирали мебель. Вообщем вели абсолютно нормальную жизнь, и на все новости о том РФ собирает технику смеялись и говорили что они просто пугают. Ну какой адекватный человек начнёт войну в 21 веке против соседнего государства…

Продовження історії за посиланням
https://mywar.mkip.gov.ua/user/vika-nyz
#МояВійна Відкрити / Коментувати

2022-05-31 09:00:08 Анатолій

Ранок судного дня
Встаю як зазвичай в 05:30 ранку, Живу в гуртожитку від роботодавця. Колеги запитують, чи жув я щось за вікном, Казали, що чули гул літаків. Я так міцно спав, що не чув нічого. Так от, я спокійно поснідав, і вже збирався йти на подвір"я, нас як завжди мав забирати транспорт роботодавця. Але з цього моменту все й закрутолось. Вламується в мою кімнату колега з великими очима і кричить "Київ бомблять, війна". Я підскочив. Почав будити іншого свого колегу (він працював неподалік, тому прокидався о сьомій). Назвем його умовно "Тарас". Кажу, вставай, війна. Він лише повернувся на інший бік. Я вибіг з кімнати і почав набитати воду в пляшки. З роботи передзвонили, що не працюємо. А в гуртожитку тим часом все літало. Одні за годину вже збиралися виїжати до рідних. Дехто казав, що їх вже мобілізовано. То ж вони йдуть воювати. Дехто в ніч повернувся назад, в окуповану територію вже нічого не…

Продовження історії за посиланням
https://mywar.mkip.gov.ua/user/anatolii
#МояВійна Відкрити / Коментувати

2022-05-29 19:00:03 Раиса Гусленко

Прилетіли чорні круки.
Цикл віршів. Осінь перед війною.
Диптих.

1.Небо осіннє клубочиться хмарами. Літо нас пестило звабливо чарами : Шовком колосся, жита зерниною, Соком рубіновим гронів малини, Липовим медом, трояндовим квітом, Чаром ірисів... То все було літом. Ось уже в шати злотаві вбирає. Осінь дерева. Льодком пробирає... Сизая паморозь ягід ожини... Зграйки опеньків у лісі... Ялини... Дуб підпирає синєє небо... Чому ж так сумно? В чім є потреба? Дух забиває. До неба підносить, Коли побачиш гриб білий в росах. Білий опецьок, умитий росою - Світлом пронизану Бога сльозою. Вітер лютіша. Туман у долині. Осінь милує нас гроном калини, Кошиком соняха, жовтою смужкою. Куль - пузанів, що охрещені влучно є. О, кавуни! Ви - здоров'я відлуння. Сік ваш наречений медом кавунним. Осінь частує і ним, і ожиною ; Смуток розраджує гроном калини.
4.09.2021, м. Київ.

2.Злоті листочки! Золото осені - Бруньки - та й годі. Було це напровесні. Дерева соками, сонечка силою. Кроною стали ошатно-красивою. Браму весна відкрива вам для квіту, Щедрим плодам - сонцеликеє літо ; Сивим туманам, дощам - поосіння. Дар Божий людям - добірне насіння ; Божа іскринка, прихована в кульках, - Гілка безлиста, малесенька брунька.
19.10.2021, м. Київ…

Продовження історії за посиланням
https://mywar.mkip.gov.ua/user/raisa_guslenko
#МояВійна Відкрити / Коментувати

2022-05-25 19:00:04 Влада

я прокинулася від першого ракетного удару. це було близько п'ятої ранку. вдарили по аеропорту в Гостомелі. мій тато одразу поїхав купувати їжу до місцевого АТБ, бо знав, що це не скоро закінчиться. казав, що хотів ще заправитися, але черги були шалені. так ми і залишилися в Бучі. першого дня нічого особливого не трапилося, але нам стало лячно. мої дідусь з бабусею жили через город, тому пішли ночувати до них. думали, пару днів побудемо там та все закінчиться. потім почався другий-третій день, почали висаджувати дисант, стало трохи страшніше. але наші воїни відбивали їх, я думала, так буде і весь час. а потім, на день шостий російські війська потрапили в Бучу... звук того, як наші воїни відбивали колону мені запам'ятається надовго. я живу на вулиці Яблунська, але мы були на паралельній, яка ще ближча до тієї славетної "Вокзальної". відчувалось так, наче танк гатив по будівлям сусідів. ми і це пережили…

Продовження історії за посиланням
https://mywar.mkip.gov.ua/user/vladaddy
#МояВійна Відкрити / Коментувати

2022-05-25 09:00:09 Anastasia Demydchenko

аме те повідомлення, яке б ви хотіли побачити одразу після пробудження, проте це саме те, що я написала одному з викладачів, молодий аспірант, якому я чомусь довіряла.
«Твою наліво, щойно прокинувся», - відповідь насмішила, але не підняла настрою.
За 10 хв я почула першу в своєму житті тривогу. Сходи. Сходи. Підвал… Ми сиділи, грали в карти й намагалися відволіктися. Я вперше за півроку одягла джинси. Ненавиджу штани.
Дзвонили батьки. «Усе добре,мамо». Відбій. Стало спокійніше. Але не надовго. Уже за годину наступна тривога. Потім наступна. Ми вирішили не виходити з підвалу. Розстелили матраци, провели інет, як любили ми повторювати у мирний час «Ми ж фізики».

Постійно писав Він(викладач, якому я писала ще зранку). За це йому величезне «дякую». Я як староста тримала купи групу. Не давала їм розклеїтися, а він тримав мене... Спати хотілося. Лягла я в одязі, поклала біля себе усіх, кому було…

Продовження історії за посиланням
https://mywar.mkip.gov.ua/user/a_dmdchnk
#МояВійна Відкрити / Коментувати

2022-05-22 19:00:05 Svetlana Molchanova

Минуло кілька днів війни, чоловік залишався у Маріуполі, на зв‘язок виходив рідко, потім зовсім зв‘язок зник. Ми ховалися у підвалах, були сирени, жуткий страх. Речей взяла на 3-4 дні. Ми вирішили їхати далі.

Я рдна з дитиною, маючи маленький досвід керцвання авто, ніколи не виїзджаючи за межі міста та свогт району, доїхала до Вінниці, потім Тернополя, куди я потрапила, вистрячи 10 годин черги, вже після коменданстконо часу та у помну темряву, з морозом на вулиці, але зтримуючи сльози, знайшла помешкання де мене чекали. Хочу відмітити, що на моєму шляху прямування мені зустрілися дуже доброзичливі люди, я навіть не чекала, що таке буває, від їхньої доброти мені стало легше. Чоловік залишився у Маріуполі 15 днів без світла, води, газу, опалення..., зв‘зок було втрачено, але внутрішньо я була упевнена, що він живий, молилась. Не могла плакати у дитини на очах, мені треба…


Продовження історії за посиланням
https://mywar.mkip.gov.ua/user/svetlana_molchanova
#МояВійна Відкрити / Коментувати

2022-05-22 09:00:07 Анюта Сергеева

_



Продовження історії за посиланням
https://mywar.mkip.gov.ua/user/anyuta\sergeeva
#МояВійна Відкрити / Коментувати

2022-05-20 19:00:06 Елена Цоменко

Утро. 5 пропущенных из-за затянувшегося после ночных посиделок сна. Кто-то внятно произнёс в трубку - началась война! От чего я окончательно проснулась, но не могла собрать мысли в кучу. Перезвонила всем близким, написала +100500 смс … В надежде, что все мои друзья в порядке. Кто-то уже ехал за город к семье, кто-то уже был в подвалах, пряча детей от обстрелов на Салтовке. В этот день во мне бушевало множество эмоций: грусть, боль, обида, непонимание, страх за своих близких. Мы услышали первые прилёты и в первый вечер ночевали в большой компании друзей, в ожидании и надежде на то, что утром все закончится.
Первые три-пять дней чувство тревоги, страх, растерянность и боль, глухая боль, где-то внутри, от которой хочется кричать. Моментами я так и делала. Моментами долго молчала, отслеживая в телефоне новостные сводки. За счёт всеобщей паники все мои эмоции были самыми разными и накатывали, как снежный…

Продовження історії за посиланням
https://mywar.mkip.gov.ua/user/Helen_Ts
#МояВійна Відкрити / Коментувати

2022-05-20 09:00:07 Анастасія

Привіт, я Настя, і я корінна донеччанка. Росла в російськомовній родині, але вільно спілкуюсь українською. І це моя історія, в якій не малу роль відіграла війна...

Коли в Донецьку почалися заворушення, нікому й на думку не спадало, що може змінитися влада і доведеться виїхати з рідного міста. Але 26 травня 2014-го, після обстрілу в Куйбишевському районі (який знаходиться на північно-західній околиці Донецька, поряд із зруйнованим боями аеропортом) життя багатьох жителів змінилось, я не виняток. Ця частина міста першою взяла на себе удар ворожих військ та серйозно постраждала за роки війни. До осені українські частини вже вийшли з міста, над Донецьком майорів чужий прапор...

8 років тому я з сестрою вертались із занять з вокалу , зустріли її друга, відійшовши від нього на метри 3, почались обстріли ЖД вокзалу. Обернувшись, мій погляд впав на окровавлене тіло. Це був тий самий хлопець, з яким…

Продовження історії за посиланням
https://mywar.mkip.gov.ua/user/Stasy
#МояВійна Відкрити / Коментувати