Моя Війна

2022-06-17 19:00:03 Карина Далєвська

У перший день війни ти не віриш, що це правда. Коли тебе будять зі словами "Війна почалась", ти не розумієш: чи вже 1 квітня, чи ще не прокинулася, чи слухові галюцинації почалися; але точно не думаєш, що це реальність. Падаєш поруч з телевізором, як зачарована, і все ще не віриш. Але інстинкт виживання змушує одразу скласти план які ліки потрібно підкупити, якими продуктами запастися.
О 8:30 виходимо з мамою на вулицю і ніби потрапляємо в інший вимір: тиша, машин на дорогах майже немає, поодинокі люди як зомбі тягнуться до довжелезних черг у супермаркети та ще більше - до банкоматів; а частина стоїть на зупинках, спокійно збираючись на роботу.
Так дивно.
Але все ще докінця не усвідомлюєш все це... допоки не чуєш десь здалеку, але досить чітко переливи пострілів та вибухів, адже Гостомель в кількох кілометрах...
З цього моменту акомпанемент літаючих снарядів буде супроводжувати кожен наш…

Продовження історії за посиланням
https://mywar.mkip.gov.ua/user/darrrrius
#МояВійна Відкрити / Коментувати

2022-06-17 12:00:09 eugeniia sologubova

Ранок. 7:30
Я прокинулася від голосів в сусідній кімнаті, відкривши двері я побачила маму та знайому з дитиною на руках, з переляканими очима
- що трапилось, ви мене розбудили
- Жень, Війна почалась. Вже Гостомель бомблять.
Не знайшовши в собі слів, щоб відповісти, я лише взяла взяла дитину за руку
- пішли сонце, я увімкну тобі мультики
Ввести назву мультику я змогла на п'ятий раз.
Написавши повідомлення подрузі я отримала у відповідь " Спокійно, не панікуй. Збирай речі та документи. Бомблять тільки військові об'єкти"
Через годину я вже стояла чергу в магазин за водою, до вечора відправили дитину зі знайомою в село. а ми з мамою на ніч перебралися до погреба.

За цю ніч я зрозуміла, що ніякий комфорт не замінить спокійної ночі. Дійсно спокійної. Щоб було зрозуміліше я живу недалеко від Гостомеля, Бучі і Ірпеня. Кожен вибух там - відчувався так, ніби це відбувається за рогом вулиці….

Прожовження історії за посиланням
https://mywar.mkip.gov.ua/user/eugeniia_sologubova
#МояВійна Відкрити / Коментувати

2022-06-16 19:00:05 Lisa Perun

Пам'ятаю, що влітку 2021 року я звільнилася з роботи гейм-дизайнерки та ізолювалася від усього світу через свою депресію. Я дуже довго лікувалася (і досі лікуюся). Разом з депресією в мене був супутній діагноз "генералізований тривожний розлад", зараз він став моїм основним. ГТР - це коли ти щосекунди очікуєш абстрактного найгіршого, твій день починається та закінчується тривогою, ти не можеш нормально спати, ти не можеш нормально їсти, не можеш вчитися, не можеш працювати, не можеш нічого. Тільки тривожитися та плакати. За тиждень до повномасштабного вторгнення росіян я ледве не щодня страшенно тривожилася через можливі воєнні дії. 23 лютого в мене увесь день було відчуття, що серце от-от спиниться через тривогу.

Вночі, як і завжди, я прокидалася щогодини у величезній тривозі. Пам'ятаю, що телефон дуже довго гудів, наче це був будильник, і я до останнього ігнорувала його. А тоді підняла слухавку і моя…

Продовження історії за посиланням
https://mywar.mkip.gov.ua/user/lisa\_perun
#МояВійна Відкрити / Коментувати

2022-06-14 19:00:02 Кошача м'ята

Перший день після онлайнів. Тоді періщив такий дощ, що страшно не хотілось нікуди йти. Мене виперли аргументом "Скоро ЗНО! Як ти його будеш здавати?!".

Нові чоботи натирали. Капюшон постійно злітав. Пси рвались на свободу. Я запізнювалась, а в голові тільки й думок про кислотні дощі та можливу втрату останніх п'яти волосин.

Лондон би позаздрив нашим українським дощам, якби міг. Бо той дощ йшов увесь день. Тоді на очі потрапив кіт однієї бабці. Його флегматичність була настільки харизматичною, що зупиняла.

Птах - персонаж іншої опери.

Це був не найкращий день, але відносно спокійний.

Слово "спокійно" стало найдивовижнішою нагородою для мене, і продовжує бути. Мої цінності дуже змістились за місяць.

Ми тоді були окуповані, як і ще 5 сіл в Бучанському. Поряд з нами, на горбі, стояло чи то 3 батальйони, чи то 3 угрупування. Я досі не знаю й знати не хочу. Головне - їх було…

Продовження історії за посиланням
https://mywar.mkip.gov.ua/user/Koshachamyata
#МояВійна Відкрити / Коментувати

2022-06-14 09:00:07 Яна Топал

З цього дня в нас почалося пекло, бо до нас прийшов "руський мір" і почав руйнувати життя всіх УКРАЇНЦІВ. Ми нікого не кликали, я жила та насолоджувалася життям.
Тепер мої діти побачила все, чого немали б бачити взагалі. Ракети які літали, міномети які нищили село, будинки які горіли. Будинки не тушили бо обстріли не втихали.
Ми 8 днів ховались під обстрілами. Світло зникло майже з першого дня, магазини розпродали залишки продуктів за декілька днів і зачинилися. Потім зник газ, а надворі щодня ставало все холодніше і холодніше. ділили кусок хліба, в холоді та голоді діти узнали що таке війна та голод.
На другій день війни ранок почався з гучних вибухів і пострілів. Вони лунали зовсім недалеко. До обіду все стихло. Як з’ясувалось потім, в 2 км. від нас ЗСУ розбили ворожу колону яка прямувала на Київ. Обстріли і вибухи лунали цілодобово, то ближче, то-далі. Ми почали до них звикати...
Потім стало ще гірше…

Продовження історії за посиланням
https://mywar.mkip.gov.ua/user/yana_topal
#МояВійна Відкрити / Коментувати

2022-06-12 19:00:03 НаталiЯ

Свого часу довелося помандрувати, тому друзів/знайомих/рідних багато по світу серед яких білоруси та німці, поляки та канадці, татари та італійці, євреї та… Та всіх і не перерахувати, та й суть не в цьому.
Багато хто кличе мене не по імені, а просто КИЕВляночка – панночка, яка народилася, живе та працює у столиці України – КИЇВ. Я не з тих, хто промовчить, лукавити чи ходити навколо я не вмiю - правду в обличчя оце моє. За це хтось може і не любить, але мені вірять.
24.02.2022 в 06:30 я вийшла на роботу…
Вже потім прокручуючи цей епізод, як чорно-біле кіно я зрозуміла, що БА-БАХ, який я чула, це була не сміттєва машина, яка вивозить сміття з усього масиву. Коли моя дитина сказала мені: мамо, це війна. Я заціпеніла і мій мозок відмовився розуміти почуте. Ви, коли дивитеся жахіття по телевізору і не хочете продовжувати, що робите? Найчастіше натискаєте…

Продовження історії за посиланням
https://mywar.mkip.gov.ua/user/Nataliiy
#МояВійна Відкрити / Коментувати

2022-06-12 12:00:06 Анна Дятченко

События, которые изменили жизнь всех украинцев и вечь мир, начались за долго до 24.02.2022. Начиная с декабря мы все в Украине начали слышать из сми о том, что разведки многих стран предупреждают об военных действиях со стороны россии. Но наше правительство не подтверждало, а даже опровергало такую информацию. Потом в январе мы читали об военных учениях росии и белоруссии, которые продолжались до 22.02.2022.
Так же была такая весточка. 18.01.22 я услышала о том, что ураган снес 3х метровый крест с Софиевского собора в Киеве. Помню я поймала, себя на мысли, что это очень плохой знак..
22.02.22 вторник везде в воздухе летают слова об войне, в новостях и в меченжерах есть сообщения как правильно собирать эктренну вализу (экстренный чемодан). Я открыла рюкзак и положила документы на квартиру и наши с дочкой паспорта, сделала это не потому, что допускала, а потому, что так написали. Так же 22.02.22…
Продовження історії за посиланням
https://mywar.mkip.gov.ua/user/Annadyatchenko
#МояВійна Відкрити / Коментувати

2022-06-04 19:00:03 Ірина Федун

Я роблю недостатньо. Я відчуваю провину за те, що не на передовій і не тримаю автомат у руках.

Я в безпечному місці і маю теплу їжу.

Зараз це думки великої кількості людей, з якими я спілкуюся.
У мене сотні запитів про допомогу, але я не можу допомогти всім.

І я теж так думаю. Я лайно і нездара. І так багато разів, по колу.

Перші три доби я не спала зовсім. Ні хвилини. Тепер я знаю, що відбувається з психікою, якщо вона працює 72 години поспіль. Тіло викручує, а свідомість гойдає, як на гойдалці.

Але якщо ви відчуваєте провину- з вами все ок, навіть дуже.
Чим більше робиш, тим більше розумієш, що багато всього ше можна зробити.

Ми працюємо. Підтримуємо і годуємо ЗСУ. Працюємо з тим, що вміємо. Робимо максимум з того, що мусимо.
Але.

Треба їсти. Треба спати. Треба плакати і треба сміятися. Важливо мати бадьорий дух і потужну психіку.
Ворог прорахувався у сприйнятті нашої ментальності.

Продовження історії за посиланням
https://mywar.mkip.gov.ua/user/irina_fedun
#МояВійна Відкрити / Коментувати

2022-06-04 12:00:07 Інна Замишляєва

В ночь перед началом войны, моего парня папа позвонил мне, когда я шла с работы. Он был весьма встревожен и говорил, чтоб мы возвращались в Харьков или уезжали куда-либо, так как завтра начнется война.
На тот момент, мы уже 5 месяцев как жили в Киеве.
К этому моменту, слухи про войну уже ходили какое-то время и были зафиксированы танки на территории России с нашей. Но это объясняли учением и не более. Периодически ставили разные даты начала войны, в которые ничего не происходило, поэтому мало кто относился к этому всерьёз.
Я никогда не опровергаю то, что слышу, если я не владею точной информацией. Я была весьма обеспокоена этой мыслью, но не впадала в панику. Многие мои знакомые смеялись с этой ситуации, либо говорили, что это ерунда, такого не может быть.
Это очень напомнило мне ситуацию с пандемией, коронавирусом. Люди делились на верю, не верю и нейтралитет. Категория «не верю», говорили…

Продовження історії за посиланням
https://mywar.mkip.gov.ua/user/AMINA
#МояВійна Відкрити / Коментувати

2022-06-02 19:00:06 Олена

Це був ранок, на перший погляд здавалося,що це звичайний ранок,день-четвер,6 год.
Дзвінок сестри і голос в телефоні :"Війна,почалася війна..."
Плач,розпач,страх...
І тут ,недовго довелося чекати, у вечері близько 18 :00 летять...летять...летять....
Темно, страшно, дитина за руку тримає і плаче, просить сховатися,щоб не чути та не бачити цього.
Переседіли в сховищі,вночі стало тихо,але розуміємо,що не на довго, кордон з Білорусією зовсім близько,і летіти можуть в будь-яку хвилину...

Знову вечоріє, знову страх,бо вже знаємо,що летітимуть і починають бомбити...
Лягаємо в одязі...
і тут чути гуркіт,сяйво...
І знову сльози,знову страх,знову розпач….

Ранок...
Не спали...
Літали цілу ніч, десь скидали ракети чи що незнаю, було чути гуркіт, було видно дим,який повільно підіймася до неба,але наша місцевість, поки що, не постраждала…

Продовження історії за посиланням
https://mywar.mkip.gov.ua/user/Olena
#МояВійна Відкрити / Коментувати