2022-08-02 20:10:03
Севастополь — це Україна,
або Стоп травить!
У 1924 році поет Іван Шевченко пішов служити на флот і потрапив у Севастополь. І прізвище, і покликання зобов’язували, тож незабаром у Севастополі вже діяло літературне угруповання «Червоний шквал».
Сам Шевченко, який досі працював журналістом і писав головно нариси та невибагливі вірші, стилізовані під народні пісні, хоробро взявся за морську тематику. Мало того, він як спец розбирав морські оповідання інших авторів і закидав їм незнання матеріалу. Стаття його з аналізом «морської літератури» називалася теж по-морському — «Стоп травить». З неї видно, що Іван Шевченко із села біля Олександрії, випускник механічного технікуму в Кременчуці, читав не лише пригодницькі романи мореплавця Фредеріка Маррієта, а й серйозних авторів, як Редьярд Кіплінг. І вірші на морську тематику Шевченко теж писав, хоч і був попервах членом Спілки селянських письменників «Плуг».
Не забувайте, що Україна — морська держава, а Севастополь — це Україна. Стоп травить, що у нас не було морської літератури в наших 20-х.
«Не так давно мені довелося прочитати останній нарис Редіарда Кіплінга “Душа військової флоти”. Твори цього автора добре відомі нашим читачам, переклади його оповідань зроблено на мови всіх культурних народів. Такої великої популярности добився письменник тим, що він, як ніхто, уміє бачити те, що сховано від зору рядового спостерігача і не тільки бачити, а й розібратися у всьому, глибоко проаналізувати кожен факт, гаразд висвітлити кожне нове явище, звичайно по-своєму, по-буржуазному.
Опинившись в обставині зовсім для нього новій, на кораблях військової флоти, Кіплінг зразу ж і притому вірно зрозумів “душу” цього нового оточення і не лише кают-кампанії, а й мешканців “клубу” з-під полубаку: комендорів, машиністів, коків, солдатів морської піхоти, юнг та сигнальщиків, — він підмітив величезну полагодженість рухів окремих людей, відчув своєрідну любов моряків до свого діла, до механізмів та корабля.
Чи хоч один воєнмор найде підстави зробити закид, що Кіплінг людина невійськова, кепсько зрозумів суть військово-морської вправи, що неправдиво змалював він настрої команди сучасного англійського крейсера, не такими вивів цих Чексів, Діспартів та Свінбері нашого часу або що він у найскладніших ходах грандіозних маневрів в Атлантичному океані не розібрався як слід?
На превеликий жаль такий закид можна зробити декому з радянських письменників, що пробують писати на морські теми та в своїх творах намагаються дати побут військової флоти.
...
“Неубедительно” якось виходить, тов. Кузьміч, а все тому, що ви, як і тов. Лідін, як кажуть, дуже просто підходите до такої важної справи, як творення літератури про море, про військову флоту та моряків.
Стоп травить! Годі виїздить на неосвідомленості наших читачів в морських питаннях. Нам потрібна серйозна морська література».
Іван Шевченко
* * *
Вибрали якір... Скоро вже й ранок.
Тихо і порожньо стало в порту.
Велетні сірі зібралися в путь,
Штормам назустріч і в мряку.
Зразу ж за молом страшна чортория,
Курс нам прокладено Індже-Борун,
З’являться потім Сіноп та Самсун,
Далеч цю зá день покриєм...
Море не любить глибокої осени,
Чорне чорнішає далі до дна,
Кожная хвиля тоді навісна
Рве свої піняві коси.
Турки, не бійтеся, ми не з війною.
Ми ваші друзі з північних країн.
Вашого ж ворога Фрунзе наш бив,
Разом з Кемалем-пашою.
Линемо в гості... Вітер на гори
Кидає пасмами дим крейсерів.
Мчаться на гребенях, тонуть в воді
Білі шаланди Ангори.
1927
На фото — українська секція угруповання «Червоний шквал». Севастополь, 1926
#наші20
#це_все_Україна
842 viewsSlovobot, 17:10
Н
