Nотатки Крука

2021-11-19 12:00:57 ​​Комікс Року і премія ім.Л.Перфецького

Інститут Національного Розвитку спільно з клубом «RAINHOUSE» анонсує заснування премії ім.Леоніда Перфецького для переможців Конкурсу «Комікс Року».

Посилання на окремий сайт: https://perfecky-award.rainshouse.com/

Нагадуємо, що 23.ІІ.2021 (спираючись на постанову Верховної Ради України «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2021») було започатковано проведення Дня Українського Коміксу, приуроченого до річниці народження видатного українського художника-баталіста, ветерана Іх та ІІх національно-визволних змагань, батька Українського Коміксу Леоніда Перфецького.

У 2022 в рамках святкування Дня Українського Коміксу планується не тільки нагородження премією ім.Л.Перфецького переможців Конкурсу «Комікс Року», але й представлення громадськості двох до цього не відомих широкому загалу картин Перфецького (датованих 1919 і 1922), які були повернуті з Кракова до Києва.

На фото – макет бюсту Леоніда Перфецького, батька Українського Коміксу. На цій основі буде виготовлено бронзову статуетку – «український коміксний оскар» для лауреатів «Коміксу Року». Відкрити / Коментувати

2021-11-18 12:01:06 ​​Київський «Патріот України»

Київський осередок Організації був хронологічно третім (після Харківського й Чернівецького) по часу утворення. 18.ХІ.2006 його офіційно представили на І з’їзді «Патріоту України». Не зважаючи на те, що Головний Провід лишився в Харкові, столичний осередок став не менш важливим. Саме з нього справою «васильківських терористів» у 2011 розпочалися репресії проти Організації.

На фото – Київському осередку вручено похідну хоругву. З боків стоять майбутні «васильківські терористи»: крайній праворуч - Володимир Шпара («Гуманіст», у 2014 – командир 2ї сотні батальйону «Азов»), крайній ліворуч – Сергій Бевз («Сполох», колишній азовський полковий хорунжий, сьогодні – керівник НК-Захід). І Всеукраїнський з’їзд «Патріоту України», будівля Українського культурного центру. Харків, 18.ХІ.2006.

#українські_нові_праві Відкрити / Коментувати

2021-11-17 12:00:58 ​​Коротка історія кримської автономії

17.ХІ.1994 Верховна Рада України скасувала декларацію про суверенітет Криму, але не скасувала автономного статусу півострова. До цього у 1991 Кримська область була перетворена на автономну республіку. У 1992 навіть Акт про державну самостійність Криму оголошували, трохи пізніше Конституцією Криму (була і така) півострів проголошувався суверенною державою, але у складі України. У 1994 з’явився навіть окремий президент Криму з курсом на приєднання до РФ. Розвинутий кучмізм ситуацію розрулив компромісно. Суверенітет Криму було скасовано, але автономія півострова ввійшла до Конституції України. Чорноморський флот було не українізовано, а розділено з РФ. Екс-президент Криму поїхав у Росію без півострова, але і українізації тут не відбувалося, всьому українському в автономії чинилися перепони. Росіянам цього було цілком достатньо. Російська пропаганда велася всіма способами і без жодних перепон. Саме тому у 2014 російська окупація відбулася без бойових дій. Автономістська історія доводить, що після деокупації півострів має бути не АРК, а просто українською областю.

На фото – «Потяг Дружби», Севастополь, 1992. Акція УНА-УНСО на протидію кримському сепаратизму. Спеціальний потяг, завантажений українськими націоналістами, проїхався з мітингами півднем України й фінішував у Севастополі. Держава цьому не сприяла, а тільки заважала. Не завдяки, а незаважаючи на дії офіційної влади, Крим тоді лишився українським. До 2014.

#пострадянський_націоналізм Відкрити / Коментувати

2021-11-16 12:01:26 ​​Бандерівці і сучасна Україна

У 1992 бандерівці починають перевід своїх структур в Україну. 72-річна Слава Стецько (5-та очільниця ОУН (б) і дружина 3-го очільника бандерівців Ярослава Стецька) повернулася в Україну і стала засновницею нової політичної сили - Конгресу Українських Націоналістів. Чимало організаційних справ тоді робив «ад'ютант обох Стецьків» Роман Зварич. Конгрес планувався як парасолька, що об'єднає всіх націонал-патріотів під бандерівською зверхністю. Втім, на початку 1990х прихильників бандерівців виявилося в Україні замало. Ціле десятиліття партія тільки витрачала накопичені в діаспорі капітали. Кілька нардепів, яких КУН провів в парламент у 1994, ніяк не впливали на політику країни. З 2002 Конгрес фактично ввійшов у «Нашу Україну» і був його частиною аж до закінчення президенства Ющенка. З того часу КУН практично зійшов з політичної арени, розчинившись у «помаранчевих». Долучення його лідера до підписання Національного Маніфесту у 2017 це скоріше спроба довести своє існування, ніж повернення в політику.

На фото – Ярослава Стецько і Дмитро Ярош в однострої Організації «Тризуб» ім.С.Бандери, 1995. Тризубівці значною мірою є продовжувачами бандерівської справи, втім про них має бути все-така окрема історія, необандерівська.

#пострадянський_націоналізм Відкрити / Коментувати

2021-11-15 12:01:28 ​​Емблема Харківського осередку «Патріоту України»

Здиблений кінь як символ Слобожанщини зустрічався ще в козацькій геральдиці. Відголосок цієї кінської символіки є і на харківському губернському гербі часів Російської імперії (чорна кобиляча голова), і на сучасному гербі Луганщини (золотий кінь). Для того, щоб «додати націоналізму» цій емблемі ми зробили її стилістично схожою на шеврон дивізії «Галичина». Особливої потреби в емблемі осередку не було, тому й використання її було вкрай обмежене. Було надруковано кілька футболок, в яких ходили на організаційні концерти. Втім, у цієї емблеми була-таки цікава перспектива. Навесні 2014 «чорні чоловічки» спочатку планували воювати на Луганщині, навіть брали участь у первісному творенні добровольчого батальйону «Слобожанщина», шевроном якої і мав стати здиблений кінь у супроводі трьох корон. Втім, 5.V.2014 «Чорний Корпус» поїхав на Маріуполь і розпочалась Азовська історія і на наших шевронах замайоріла Ідея Nації.

#українські_нові_праві Відкрити / Коментувати

2021-11-14 12:00:31 ​​Отаманська родина Соколовських

Яскравий приклад того, як має діяти родина на захисті країни, ми бачимо у династії горбулівських отаманів. Більшість з нас чула про отаманшу Марусю, яку описав Василь Шкляр у одному зі своїх історичних романів. Одразу після згадки про неї перед очима зазвичай спливає образ бой-баби по типу Наді Савченко. Втім, тут ситуація зовсім інакша. Олександра Соколовська (так насправді звали отаманшу Марусю) була зовсім не такою. Ця тендітна 16-річна (!) дівчина звалила на свої плечі отаманський тягар не з власного бажання, а з відчуття родинної відповідальності. Вона продовжила справу своїх братів-отаманів, які по черзі командували загоном і були вбиті. Доречі, керував штабом отаманів їх батько, який за своїм духовним саном сам отаманувати не міг. Тож, Соколовський повстанський загін був своєрідним бастіоном традиційного патріархального суспільства (як би дивно це не звучало у спогаді про молоду отаманну). Це була священницька родина, яка повела за собою свої пастви-сім'ї на боротьбу проти жахів більшовицького постмодерну. Отамани Соколовські - це Nаша українська відповідь павлікам морозовим.

На фото - пам'ятний хрест родині Соколовських перед Покровською церквою, на подвір'ї якої похована більша частина цієї отаманської династії. с.Горбулів Черняхівського р-ну Житомирської обл. Відкрити / Коментувати

2021-11-13 17:16:01 Розігруємо друковану книгу "Націократія", автор Микола Сціборський

Зовсім скоро ми опублікуємо власну версію цієї праці в цифровому вигляді, а поки що даруємо ось цей екземпляр. Його надрукували наші друзі з видавництва Орієнтир. Невеликий формат та стильна обкладинка - те, що треба!

Для участі переходьте в наш інстаграм за посиланням та виконуйте умови:
https://www.instagram.com/p/CWLNtQsI3uf/

P.S. Доречі, розіграші друкованої літератури ми відтепер будемо проводити щотижня. Тому підписуйтесь на інсту, щоб не пропустити Відкрити / Коментувати

2021-11-13 12:00:52 ​​Перемога добровольців, поразка політиків

13.ХІ.1917 силами новосформованого українського добровольчого полку було придушено спробу повстання в Києві. Причому українські добровольці приборкали одночасно аж два повсталі табори – білий (війська Київського військового округу, вірні поваленому Тимчасовому уряду) та червоний (київських більшовиків, які планували взяти владу самі). Білі війська внаслідок 2-денних локальних міських боїв (на Печерську та Деміївці) склали зброю і лишили місто, а червоним, довелося змиритися з тим, що солдатські та робітничі ради визнали українську владу й підпорядкувалися їй. Головною силою тих подій став полк українських добровольців, сформований ІІІ Всеукраїнським військовим з’їздом напередодні. З’їзд вимагав негайного проголошення незалежності, натомість Центральна Рада проголосила лише автономію, а з більшовиками намагалася співпрацювати в рамках «органу революційної демократії» - крайового комітету охорони революції. Українські добровольці навели порядок в Києві, але українські політики не здатні були тим скористатися. Замість закріплення української влади, вони шукали компромісів з відвертими ворогами-більшовиками. Ситуація нажаль має багато паралелей з подіями 2013/2014.

На фото – поручик Микола Галаган, командир полку українських добровольців, що навів порядок у Києві 13.ХІ.1917. Відкрити / Коментувати

2021-11-12 12:01:31 ​​Легія Українських Націоналістів

12.ХІ.1925 у Празі була утворена Легія Українських Націоналістів (ЛУН) шляхом об’єднання 3х емігрантських структур – Українського Національного Об’єднання, Союзу Визволення України та Союзу Українських Фашистів. Тут єдналися здебільшого наддіпрянці – самостійники-полуботківці, гетьманці та прихильники італійського фашизму. З 1926 ЛУН видавала власний ідеологічний часопис – «Державна Нація», осередки запрацювали в кількох країнах Європи, Канаді та навіть Єгипті, але центр діяв з чеського міста Подєбради, гуртуючись навколо Української господарської академії. Легія була першою організацією, що почала системно вживати термін «націоналістичний»; тут розпочали застосовувати вітання «Слава Україні!» і шанувати річницю Крутянського Чину. Саме в ЛУН головні постулати українського націоналізму перетворилися з окремих тез в струнку ідеологічну систему. При творенні єдиної ОУН в 1929 з 28 делегатів-засновників 12 були представниками Легії.

На фото – керівники ЛУН: сидить крайній ліворуч – Микола Сціборський, голова Легії. Другий праворуч сидить – Леонід Костарів, один з лідерів Союзу Українських Фашистів. Світлина сер.1920х, колоризована клубом RAINSHOUSE.

#історія_націоналізму Відкрити / Коментувати

2021-11-11 12:00:58 ​​Технологічні цивілізації, як правило, відсталі в гуманітарній сфері

Сучасний рівень технологій не порівняти з середньовічним, втім сучасна духовна культура - просто деградант порівняно з середньовічними аналогами. Героїчний епос чи народні казки за глибиною й багатошаровістю змісту не зрівняти з популярними сьогодні інтернет-постами чи відеокліпами. Витвори давніх культур актуальні для цілих поколінь, а результати попкульту забуваються вже на завтра в суцільному інфошумі. Вічні істини й сучасні поверхові подоби сенсів порівнювати просто неможливо. Може саме тому високотехнологічні цивілізації і руйнуються дикими варварами. Технології освоїти набагато простіше, ніж осягнути істини. Тож, є й позитиви в тому, що ми здаємося варварами для колективного Заходу. Можливо у сутінках Європи народжується новий схід Сонця.

На фото – книги видавництва «Орієнтир», одне з не небагатьох джерел українських гуманітарних знань сьогодення. Ці та інші орієнтирівські видання можна придбати на сайті orientirbooks.com або в телеграмі @SantaOksana чи в іnstagram @orientyrbook.

#видавництво_Орієнтир Відкрити / Коментувати