Орестократія

2023-09-14 19:28:46 ​Рашисти збираються виробляти боєприпасів більше, ніж США та Європа, - досить твереза стаття  New York Times.

На прикладі рашистського воєнно-промислового комплексу експерти розповідають про видимі та невидимі складнощі війни РФ проти України. 

 Росія обходить американський експортний контроль, використовуючи свої розвідувальні служби та міноборони, які контрабандою провозять мікроелектроніку та інші західні компоненти, необхідні для крилатих ракет та іншої високоточної керованої зброї. Транзитними країнами є Вірменія та Туреччина.

 Московія була змушена різко сповільнити виробництво ракет та іншої зброї на початку війни в лютому 2022 року, - щонайменше на 6-ть місяців. Але наприкінці 2022 року військово-промислове виробництво знову почало набирати обертів.

 Перед війною РФ могла виготовляти 100 танків на рік; зараз - 200.

 Рашисти збираються виробляти 2 млн артснарядів на рік — це більше, ніж Сполучені Штати та Європа.

 Виробничі витрати Мордору набагато нижчі, ніж Заходу, частково через нехтування безпекою та якістю. Виготовлення 155-мм артснаряду західній країні коштує $5000 - $6000, тоді як виробництво 152-мм Росії - приблизно $600.

 Московити мають і вразливі місця: 

 Російське виробництво не встигає за темпами використання боєприпасів та втрати техніки. Наприклад, збираючись виготовляти 2 млн. боєприпасів на рік, торік вони "випуляли" близько 10 млн снарядів. Це змусило кремль відчайдушно шукати альтернативні джерела для збільшення своїх запасів, намагаючись укласти угоду про зброю з Північною Кореєю.

 Москва стикається з дефіцитом ракетного палива та основної вибухівки, які важче провезти контрабандою, ніж електронні плати. Цей дефіцит стримує кремль від ще більшого нарощення випуску боєприпасів, ракет чи бомб.

 Збільшення військового виробництва дорого обійшлося для економіки: РФ перерозподілила майже третину комерційного сектору на виготовлення зброї. Країна стикається з дефіцитом робочої сили, що також ускладнює подальше промислове зростання.

Як на мене, то ключовий висновок цієї статті такий: Захід змінює ставлення до війни в Україні і готовий визнати (бодай непрямо) черговий промах власних розвідок, - з розрахунками відновлювальної спроможності рашистів. Стратеги НАТО повинні по-новому зверстати свої військові стратегії, в тому числі - й алгоритми забезпечення їх арсеналів. США та ЄС не можуть відставати від "осі зла" в гонитві озброєнь, тим паче - в такий вирішальний момент. І, звісно, слід переглянути свої погляди на матеріально-технічне забезпечення ЗСУ.

Підписуйтеся на "Орестократію". Відкрити / Коментувати

2023-09-13 19:06:45 ​«Зараз той момент, коли ми повинні бути сміливими»: російська агресія переконала деякі уряди ЄС не тягнути з розширенням "сімʼї".

Та є нюанси: філософію сміливості сповідують насамперед Франція, Німеччина та очільники європейських інституцій. Тоді як країни-реципієнти побоюються скорочення дотацій від Євроспільноти.

 Дебати про розширення ЄС розпочнуться вже найближчим часом. Західні медіа повідомляють, що Єврокомісія оголосить у жовтні, чи рекомендуватиме вона розпочати офіційні переговори з Україною та Молдовою щодо набуття членства. Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн озвучила дещо іншу інформацію: комісія висуне свої ідеї з нового року. 
Дискусійний кейс уже фактично сформований, і виглядає він так:

 Держави-члени Європейського Союзу відверто побоюються багаторічної війни в Україні. Також вони не хочуть брати на себе цілковиту відповідальність за відбудову нашої держави. Адже доля президентських виборів у США сьогодні не прогнозована, і Білий Дім за правління республіканця може дистанціюватися від попередніх обіцянок нинішнього лідера США Джо Байдена щодо післявоєнного відновлення нашої країни - уже члена Спільноти.  

 Наших найближчих сусідів по ЄС турбує сільськогосподарська потужність України. Українське збіжжя вже зараз стало каменем спотикання у взаєминах з Польщею, Румунією і та ін. Після вступу Києва до Союзу, вітчизняним аграріям буде значно простіше конкурувати за європейські ринки. 

 Прогнозованим викликом є можливе повернення до Білого Дому Дональда Трампа: попередня його каденція усіяна економічними суперечками з Євросоюзом, які ризикували перерости в тарифну війну. Україна як новий член Спільноти, потребуючи дотацій, вплине на  конкурентоздатність ЄС. Плюс, - прогнозується економічне протистояння з Китаєм.

 Найближчим часом усі 27 держав вимушені будуть активніше співпрацювати в царині оборони, фінансувати свої спільні воєнні програми. Водночас деякі члени, як от Іспанія, можуть з реципієнта перетворитися на донора Брюсселю. 

 У перекладі з дипломатичної мови українською це означає гіпотетичний намір лідерів ЄС відмовитися від прискореного вступу Києва до своїх лав. 

 Панівна на сьогодні думка озвучена президентом Ради ЄС Шарлем Мішелем (це той, який дуже подібний на Шмигаля): він закликав прийняти «до сімʼї» Україну і Молдову в пакеті з шістьма західнобалканськими країнами, а саме розширення провести до 2030 р.

 Дата «до 2030 р.» офіційно пояснюється тим, що Спільнота повинна провести радикальні внутрішні реформи, а це, ймовірно, спровокує роки боротьби між нинішніми членами ЄС. "Нам потрібно буде подумати, як працюватимуть наші інституції – як виглядатимуть парламент і комісія. Нам потрібно обговорити майбутнє нашого бюджету – з точки зору того, що він фінансує, як він фінансує і як він фінансується. І ми повинні зрозуміти, як забезпечити надійні зобов'язання у сфері безпеки у світі, де стримування має більше значення, ніж будь-коли", – фон дер Ляєн.

 Сказане зовсім не означає, що в ЄС немає прихильників швидкого прийняття нових членів, в тому числі - й України. Та ж сама фон дер Ляєн зазначила, що ЄС не повинен чекати на зміни в Договорі про Євросоюз, щоб просунутися вперед зі розширенням. 

У будь-якому разі: забюрократизований Брюссель розпочав складний процес інституційного перетравлювання нової геополітичної ситуації, і відверто заявляє про необхідність відповісти розширенням «своєї сімʼї» на імперську агресію кремля.  Тоді як на дату приєднання «до сімʼї», гадаю, можна буде повпливати. 

Підписуйтеся на "Орестократію". Відкрити / Коментувати

2023-09-12 14:41:53 ​Сі Цзіньпін добряче допомагає нам з ATACAMS, і він лише розпочав

За пафосною зустріччю російського та півн.-корейського диктаторів стоїть ніхто інший, як лідер Китаю. У такий спосіб Пекін грає на нервах Вашингтону, сподіваючись на зміну тональності в переговорах очікуваних перемовинах КНР і США.

 Заштовхнувши опецькуватого Кім Чен Ина до броньованого потягу для зустрічі з Путіним, Пекін дає зрозуміти Вашингтону, мовляв, «нам треба поговорити»,  «КНР старша у цьому дурдомі».

 Фактично, Сі Цзіньпін проводить виховну терапію для Джо Байдена: змушує до перемовин у китайському форматі. Формально, американський президент також прагне сісти за стіл із Сі, і навіть днями вичавив із себе заяву 100-го рівня лояльності: «Я не хочу стримувати Китай. Я просто хочу переконатися, що наші відносини з Китаєм налагоджені».

 Та попри це китайський лідер демонстративно вдає із себе ображеного: він не полетів на G-20, де Байден анонсував розмову з ним тет-а-тет, готує свої війська до бойових дій та плодить конфлікти в різних регіонах планети.

 Схоже, Пекін помножив реальні образи на свої геополітичні комплекси, тому ображатися у нього підстав не менше, ніж води в Тихому океані. 10 місяців тому після саміту  G20 Сі заявив про покращення взаємин з Байденом, але той "не коректно" прийняв пас: обізвав лідера КНР тираном, американські військові збили декілька [розвідувальних] дирижаблів Китаю, а Держдеп перешкоджає прогресу китайської геополітичної манії величі: і на Глобальному Півдні, чи то в ЄС, і т.д.

 Спроба схрестити Путіна з Кімом, - це демонстративне підвищення градуса конфлікту. Адже КНДР могла б домовитися про продаж зброї для РФ на рівні розвідок, або, в крайньому разі - під час приїзду оленяра Шойгу до Пхеньяну. А тут ціла броньована мелодрама у Владивостоці… Тобто у Хайшеньвеї... адже Пекін поступово відновлює історичні назви на тимчасово окупованих територіях. 

 В альянсі двох світових вигнанців є один індикатор-запобіжник, який показуватиме, чи дійсно Пекін спустив обох своїх борзих, чи  лише грається.   

 Всі аналітики говорять про зброю, яку Пхеньян може постачати Москві, але російсько-півн.-корейська угода містить значно більші ризики для безпеки світу, починаючи від використання КНДР як перевалки [зброї та технологій] між КНР та РФ, і завершуючи  харчами й твердою валютою, для чого Кім може відправити до РФ мільйони гастарбайтерів, на заміну чмобікам.

 Та найчутливіша тема - дотримання санкцій Радбезу ООН щодо КНДР, вони стосуються постачання зброї й технологій. Розвідки світу вважають, що до останнього кремлівський фюрер не переступав цієї червоної лінії, і зараз саме можливим військово-технологічним зміцненням КНДР Сі шантажує світ. Зрештою, будь-яка військова угода між двома підсанкційними державами роздратує США і порушить ембарго ООН, а значить - потягне нові санкції. 

 Сьогодні Пекін грається в радикалізацію.  Та в період економічної кризи в КНР, Сі Цзіньпінь прагне не занурення у глобальну холодну війну, йому кортить відчути ставлення до себе як до великого лідера, яким він себе і бачить. В системі його цінностей економічні здобутки країни - на другому місці. Тому партнерство із Заходом дуже важливе, але відновлення власного его стоїть попереду.
Червоний диктатор нагадує деякі екзотичні квіти: він дуже вразливий, але ще більше - токсичний.

До речі, а ви зауважили, що Білий Дім заговорив про передачу ATACMS Україні лише після оголошення про «збройну» зустріч двох диктаторів у Владивостоці? Випадковість?!

Підписуйтеся на "Орестократію". Відкрити / Коментувати

2023-09-10 13:27:55 ​ООН та G20 заговорили з путінським акцентом: як це трапилося

На саміті "Великої двадцятки" країни Глобального Півдня обіграли Захід у "зерновому раунді": це ще не програна війна, а всього лише - не виграна битва світових демократій. Це мало б змусити ЄС та США зібратися з думками.

Резолюція G20 писалася з "миротворчих ініціатив" президента Ердогана та генсека ООН Антоніу Гутерріша. Обоє активно комунікували з кремлем. 

 Генсек Організації Обʼєднаних Націй Антоніу Гутерріш одягнув блакитну каску миротворця, та на ній проступили червона зірка, серп та молот. Гутерріш таємно листувався з "похмурою конякою"Лавровим і в підсумку пропонував скасувати пригорщу санкцій проти рашистів в обмін на відновлення “зернової угоди”.

 Знову під'єднати один з держбанків рашистів  до світової мережі розрахунків SWIFT. 

 Страхувати російські кораблі від українських атак в Азовському та Чорному морях. 

 Повернути московитам заморожені активи. 

 Дозволити російським кораблям знову заходити в порти країн ЄС.

  Ще бракувало пропозиції представити Путіна на Нобелівську премію миру, але то, певно, ще в задумі. 

 Тоді ще здавалося, що заграючи з кремлем, Гутерріш кинув тінь на всю ООН: згідно з її статутом, секретаріат обслуговує інститути Організації та втілює в життя політику розроблену ними. Ні Генасамблея, ані Рада безпеки не порушували питання про зняття санкцій з  РФ, а значить Гутерріш проявив волюнтаризм.

 Причина такої поведінки очевидна: португалець Гутерріш є соціалістом за поглядами та шукає підтримки в «червоних» лідерів членів Радбезу ООН, зокрема у Китаю та РФ, а також їх "подружки" - Бразилії. Адже цивілізований світ дорікає Гутеррішу за бездіяльність, особливо в "українському питанні". От генсек і проявив свою соціалістичну ініціативу.

Після зустрічі з Путіним, президент Туреччини Ердоган також заспівав у тій же тональності, що і Гутерріш. 

 Ердоган закликав G20 піти «на деякі поступки» Московії, зокрема під'єднати  російські банки до SWIFT, дозволити міжнародним компаніям страхувати російський експорт зерна та міндобрив.

 Загравати з РФ турецького лідера змушує натура крамаря (торгаша): з одного боку, його країна на зерні заробить мільярди дол., з іншого - економіка Туреччини зараз в жахливому стані й потребує нових ринків в країнах третього світу (читай - Глобального Півдня), відтак Ердоган з притаманною східною хитрістю задобрює їх. 

Підсумкова резолюція G20 вказує на те, що Глобальний Південь обіграв Захід: країни третього світу скоординували свої вимоги, і змусили заможні держави до компромісу.

"Ми цінуємо зусилля Туреччини та Стамбульських угод за посередництвом ООН, які складаються з Меморандуму про взаєморозуміння між РФ та Секретаріатом ООН з просування російських харчових продуктів та добрив на світові ринки та Ініціативи з безпечного транспортування зерна та добрив з українських портів (Чорноморська ініціатива) та закликаємо до їх повної, своєчасної та ефективної реалізації", – йдеться у декларації.

Водночас західний світ сповідує логіку запуску «зернового коридору» з України без будь-якого погодження з московитами. Бойові літаки британських ВПС почали патрулювати акваторію Чорного моря для захисту з повітря кораблів з українським збіжжям. Та ж Британія пропонує блокувати кораблі РФ в Чорному морі, а Румунія та Болгарія ведуть переговори з Україною про створення альтернативного морського "зернового" маршруту. Плюс, Румунія зміцнює ППО в цій акваторії. 

Що в підсумку? Декларація лідерів G20 має рекомендаційний характер, Україна її розкритикувала, в тому числі й за те, що РФ жодного разу не названо агресором. Тому практичне значення цього документу лише одне: західні політики повинні проаналізувати, коли та де вони втратили ініціативу, і  як змінити розклад сил на шаховій партії світу.  

Підписуйтеся на "Орестократію".

Картина Гаррі Андерсона "Ісус стукається у вікна ООН" (1962 г.) Відкрити / Коментувати

2023-09-06 12:56:32 ​Кім Чен Ин зібрався до Путіна. Вважається, що вони обговорюватимуть постачання до Московії боєприпасів. Але це зовсім не точно

Північна Корея - 213-та з 230-ти держав рейтингу заможності країн світу. ВВП на душу населення у КНДР приблизно у 15-20 разів менший, аніж у рашистів. Тому дуже навіть цікаво розібратися, чим червоний феодал Кім здатен допомогти недобитому «імператору» Путіну. 

 New York Times вважає, що Північна Корея допомагатиме "другій армії світу" зброєю. 

 Американська розвідка розповіла журналістам, що "червоний Кім" 10-13 вересня побуває у РФ, аби обговорити постачання рашистам снарядів, ракет.  Цікаво, що рік тому те ж саме видання NYT з посиланням на ті ж самі таємні джерела в розвідці стверджувало: РФ ВЖЕ закупила у КНДР мільйони артснарядів і ракет ближнього радіуса дії. Та фактично "червоні корейці" тоді так нічого і не продали. Але, очевидно, і в першому, і в другому випадку американські журналісти видають бажане Путіним за дійсне.  

 Зрозуміло, що кремль канючить воєнну допомогу у КНДР, однієї  з найвідсталіших економік світу, що вказує про глибину деградації російського ВПК. Усі ці "свідки шизофренії Путіна" півтора року парилися над відродженням військо-промислового комплексу, але вперлися в умовну стелю можливостей: вони не  здатні забезпечити власні війська необхідними боєприпасами для ведення активної бойової кампанії на тривалий час. 

 Тобто: кремль лише вдає бажання затягнути війну на роки, поки в США не зміниться уряд, а Європі цей конфлікт зрештою не набридне... Але «спорожнілий склад» боєприпасів не дає змоги «оленярам Шойгу» вести тривалі інтенсивні бойові дії. Саме тому РФ істерично шукає можливості поповнити свої арсенали. 

Та насправді, канючити зброю - це не рівень фюрера, її попросити міг і Шойгу. Він прагне "звірити годинники" з "червоним вождем", бо готується жити по "корейському часу". 

 Рівень нижче плінтуса, на якому перебуває Північна Корея, - це той орієнтир, куди стрімко мчить Московія. У КНДР - уже років 50-т - планово-мобілізаційна економіка. Держава не публікує жодної статистики, і вся країна працює, голодує і потерпає заради задоволення его вождя. У країні ні тобі опозиції, ні проблем з Заходом, оскільки - жодних взаємин.

Та й Путін особисто уподібнюється Кім Чен Ину. Наприклад, його теж можна назвати "плазуном", бо з міркувань безпеки він раптом пересів на бронепотяг і "вошкається" країною здебільшого залізницею. Гадаю, як прогресивний лідер сучасності, кремлівський дід уже дав вказівку розробити броньовані літаки, щоб поєднати комфорт та безпеку. Щоправда, для цього потрібно буде дещо підрихтувати закони аеродинаміки, але держдума, певен, з цим справиться. 
Обидва диктатори навіть зустрічаються у Владивостоці, бо Кіму недалечко підповзти до цього міста у бронепотязі. Кім може розповісти, як то живеться в ізоляції від усього світу, коли весь річний експорт складає $2-3 млрд, менше, ніж свого часу у Московії за день. 

Потопельник хапається за соломинку, Путін - за Кіма. Ще вчора "велика Росія" не розгледіла б злиденну КНДР в списку своїх стратегічних інтересів, а сьогодні - це важливий стратегічний партнер. 

 Північна Корея може  стати контрабандним логістичним хабом, через який постачатиметься до РФ продукція з третіх країн, з того ж таки Китаю чи Ірану: навіть вони воліють в лобову не світитися в якості «групи підтримки» Кремля. 

 КНДР цікавить Москву як ринок збуту. Ту ж саму нафту комуністи могли б брати у рашистів, у РФ є також чимало промислового непотребу, який жодний притомний ринок не візьме, а он КНДР - запросто. 

Росія досі залишається великою територіально, що не скажеш про її геополітичний статус.
До речі, якщо московити звіряють годинники з чучхе,  то можна звірити й календар. Там зараз 112 рік, адже літочислення ведеться від дня народження Кім Ір Сена. Або можна привʼязати російський календар до появи на світ верховного бункеркомандувача: адже його народження крутезно перезавантажило РФ. 

Підписуйтеся на "Орестократію" Відкрити / Коментувати

2023-09-05 13:07:26 Друзі, давайте донатити на помсту ворогу!

Наш месник - Валентин "Буржуй" Ільчук зі спецзагону спеціального призначення "Група Тора".

Його підрозділу вкрай необхідні 50 камікадзе з комплектуючими для  повноцінного оснащення екіпажу.

Загальна вартість - 1 800 000 грн!

Долучайтеся до помсти рашистам. Кожні ваші 50, 100, 200 гривень роблять велику справу

Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/CeMThg2Lk

Номер картки банки
5375 4112 0806 2302 Відкрити / Коментувати

2023-09-04 16:23:41 Перемога України на фронті можлива… до 2025 року, - досить твереза стаття у FT

Для виконання цієї задачі «союзники повинні збільшити виробництво зброї, щоб Київ мав чим здолати Москву раз і назавжди», - це пише для британського видання Річард Берронс, генерал британської армії, екскомандувач Об’єднаних сил його величності.

 Нинішній контрнаступ не вибʼє Росію з України. Навряд чи вдасться навіть удвічі скоротити до зими кількість окупованих територій. Однак перемогти російську армію можна, - не у 2023-му, а у 2024 чи 2025-му. 

 Подолати добре підготовлену оборону рашистів  - складно (можливо, це одна з найскладніших операцій на війні), але - можливо. Українські військові прорвали лише першу лінію окопів, щоб захопити Роботине на півдні, пробиваючись тижнями через мінні поля. 8 миль подолано, і залишилося ще 55 миль (через три лінії оборони) до досягнення моря. Мета – перерізати сухопутний коридор до Криму. 

 Протиповітряної оборони Україні вистачить, щоб прикрити приблизно третину території країни. Дефіцит артилерійських боєприпасів було вирішено лише тимчасово, - шляхом надання США касетних снарядів. Україні знадобиться час до середини 2024 року, щоб відновити достатньо потужні ВПС, їй дуже не вистачає важливого обладнання для розмінування. Ці приготування переносять завершення війни щонайменше на наступний рік.

 Поразка росіян залежить від 5-ти важливих кроків.

 По-перше, Київ не повинен наполягати на значному успіху на полі бою, доки не з’являться засоби для його досягнення.

 По-друге, необхідно чинити невпинний тиск на російську окупацію протягом усієї зими. Це означає підтримку успішних операцій на кшталт «захопити й утримати».

 По-третє, Україна повинна системно послабити військовий контроль Росії на своїх територіях до 2024 року та надалі. Мета полягає в тому, щоб знищити російський військовий потенціал швидше, ніж він може бути замінений, зробивши російську армію нездатною протистояти сильнішому майбутньому українському наступу. Київ обмежений західною забороною на використання свого обладнання та боєприпасів у самій Росії, але він все рівно повинен застосувати власну винахідливість і мужність, щоб завдати потужних ударів за межами своїх кордонів. 

 По-четверте, російський ЧФ має бути нейтралізований, адже це платформа для нищівних ударів крилатими ракетами Москви, і він створює обмеження для експорту зерна. Власні ракетні удари України та швидке розширення можливостей морських безпілотників повинні пошкодити російські кораблі швидше, ніж їх замінити.

 П’ятий і найважливіший аспект — визнати, що ця війна зараз залежить від союзників, які нарощують свою оборонну промисловість. Розширення виробничих ліній Заходу триватиме принаймні до середини 2024 року; це має стати суттєвим переломом у наступальних можливостях Києва.

 Україна повинна перемагати на полі бою, щоб вижити як держава. Ця перемога не тільки життєво важлива для безпеки НАТО та його постійних відносин з Росією, вона також вплине на апетит Китаю до військових авантюр. 

 Нинішній контрнаступ показує, що інвервенцію Путіна можна перемогти. Це займе більше часу і коштуватиме більше, ніж ми сподівалися. Тепер Захід має взяти на себе зобов’язання щодо складнішої кампанії, або… приректи Україну на війну без перспективи перемоги.

 Від "Орестократії" додам, що це дуже важливий текст, який, по-перше, дає відповідь на запитання "Коли перемога?!". По-друге, він вказує на значну залежність цієї перемоги від змін на Заході. Відтак, не сильно треба вірити тим "стурбованим контрнаступом громадянам" із Старого та Нового Світів, які повністю перекладають відповідальність на Україну за ситуацію на фронті. 

Підписуйтеся на "Орестократію".  Відкрити / Коментувати

2023-09-04 12:32:01 Друзі, є доречна та цікава пропозиція - задонатити на помсту.

Та спершу хочу познайомити вас з Валентином Ільчуком (спойлер, - він, власне, буде нашим месником).

У мирний час Вал - власник міжнародної креативної агенції, серед його клієнтів різні «Mercedes AMG», ВВС та інші «буржуї». До речі, «Буржуй» - також і позивний друга!

До того - працював на Reuters. Чудова західна освіта, підвішений язик та азарт до роботи… Все у людини склалося, але патріотизм постійно кликав в окопи. У 2014-му з перших днів в АТО, з лютого 2022 го - на передовій. В АТО його взяли "по блату", бо не проходив медкомісію через медичні протипоказання, з цієї ж причини з початком широкомасштабного вторгнення одразу подався в бойовий поліцейський підрозділ. Друзі досі тролять, що в окоп Вал «заїхав» на Пріусі (хоча насправді, на британському пікапі по кличці «Гена»).

Валентин спершу звільняв Київщину, пізніше - Херсонщину. Потім - Запорізький напрямок.

Тепер суть пропозиції: як креативній людині, йому набридло утилізувати орків у традиційний спосіб, він пройшов вишкіл на оператора дрона, попрактикуватися в аеророзвідці, а зараз формує черговий рій дронів-камікадзе: це вкрай важливо для успіху на конкретній ділянці фронту.

До останнього підрозділ Валентина купував необхідні девайси самостійно чи за допомогою друзів! Ми навіть на день народження дарували йому оті коптери. Але дрони, батареї, плати, окуляри витрачаються дуже швидко!!! А нечистої сили з того боку фронту - ще багато.

Тому прошу про допомогу для близького товариша і його підрозділу: потрібно - придбати 50 камікадзе з комплектуючими для повноцінного оснащення екіпажу - з бортами, наземною станцією, платами ініціації та специфічного бк.

Загальна вартість цієї «благодійної акції» - 1 800 000 грн! Це хороша можливість «віддячити» рашистам за нічні повітряні тривоги.

Друзі, всім хочеться «накинути» оркам, але у Вала і його підрозділу є така можливість.
Хотів би Ільчук придбати 50 камікадзе, скиди та бк, наземну станцію, але така можливість є у нас. Тому пропоную угоду: ми скидаємося, з нього - все інше.

Це добра інвестиція. Валентин - воїн світла. Тільки йому потрібні «батарейки».

Долучайтеся. Отже

Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/CeMThg2Lk

Номер картки банки
5375 4112 0806 2302

Прошу поширити, особливо, якщо рашисти вам уже в печінках сидять. Відкрити / Коментувати

2023-09-01 16:01:04 Тактика 1000 порізів: українські дрони-камікадзе формують «ІІ фронт», там Московія наразі не здатна захищатися

У Мордорі уже добряче підгоряє - у прямому і переносному значенні - від атаки однієї «зграї камікадзе», а незабаром таких зграй буде десятки тисяч: Україна планує виробити чи закупити 200 тис. дронів на цей рік.

 Технологічна різниця між арміями України та Московії дедалі зростає. Подекуди вона складає навіть два покоління.  

 Військова доктрина рашистів морально сформована десь у 80-х, для неї насамперед має значення розмір. Наприклад, в основі флоту - великі крейсери, гігантські десантні кораблі та інші масивні судна брежнєвської епохи. Згідно з цією логікою, чим більший - тим неприступніший.   

 Про долю крейсера «Москва» уже не згадуватиму. Великий десантний корабель «Оленегірський гірняк» ($50 млн) підбитий сучасним надводним дроном українського виробництва: його вартість - приблизно $250 тис. (у 200 разів дешевший!!!), швидкість - 77 км/год, а дальність - до 830 км, він не помітний для радарів. Такий дрон спроможний дійти з Одеси до Новоросійська, а це означає дві речі: донедавна цей порт вважався надійним притулком для рашистських кораблів, відведених з Севастополя, зараз уже - «ніт»; по-друге, Сили Оборони України спроможні взагалі наламати постачання нафти та зерна рашистами. А це вже глобальний удар по економіці РФ.

 Надводні, повітряні дрони сьогодні де-факто відкривають ІІ фронт проти рашистів, масштаби якого нам важко навіть уявити.   

Україна завершила перший етап задрочування «задронювання» московитів: розвідку. Були випущені десятки поодиноких камікадзе, які мали своєю задачею не лише підняти бойовий дух українців, але й зібрати важливу інформацію про ППО і РЕБ московитів. Кожен політ - в незалежності, досяг він мети чи був збитий, додавав пригорщу даних про проріхи в системі протиповітряної оборони Московії.  Британський Economist стверджує, що оператори українських дронів додатково отримують інформацію про радари русні від західних партнерів.

 Саме зараз ми є свідками другого етапу: до РФ летять цілі «зграї» БПЛА. Це десятки й десятки дронів, що не виявляються російськими засобами ППО.  Наочний приклад - атака на Псковський аеродром, де 2 борти рашистів знищено, 2 - серйозно пошкоджено. В атаці брало участь від 20 до 25 безпілотників, і російські спецслужби досі мізкують, як ті девайси могли добратися непоміченими через Білорусь та частину території РФ. Були навіть версії, що дрони-камікадзе запущені з Латвії-Естонії чи навіть Фінляндії. ГУР потролив російських колег своєю версією, що безпілотники запускалися з-під носа у ФСБ, з території Московії. 

  Зараз готується наступний, третій етап застосування безпілотників. Йдеться про т. зв. тактику 1000 порізів: про нанесення, здавалося б, дрібних ударів, але з великою частотністю. Як, наприклад, нещодавно під Москвою знищили цех, де виготовлялися, за попередніми даними, комплектуючі до «калібрів». Таких ударів буде тисячі, або й десятки тисяч. Ось як узагальнюють наші можливості західні медіа.

 Військово-морські безпілотники України гратимуть ключову роль у запланованому звільненні прибережної зони Чорного моря, - Newsweek. 

   ППО РФ поки не здатна ефективно боротися з повітряними дронами-камікадзе, - не може їх виявити та вчасно знищити, - повідомляє BBC з покликанням на британську розвідку. Значна територія РФ залишається  відкритою для технологічної атаки Силами Оборони України, і карта "цікавих" обʼєктів для полювання, переконаний, давно вже в роботі. 

Саме Мордор свого часу почав атаки дронами на Україну. Та, виявилося, цю гру можна грати у двох. Подивимось на результат. 

Підписуйтеся на "Орестократію". Відкрити / Коментувати

2023-08-29 14:01:34 Світ  готується протистояти Московії... без підтримки США. Все через Трампа

ЄС прагне значно розширити виробництво зброї, - від артилерії до систем протиракетної оборони, щоб Євроспільнота могла забезпечити арсенали України самостійно.

 До президентських виборів у США понад рік, але для багатьох столиць можливість другого «пришестя» Дональда Трампа є джерелом тривоги. Союзники від Парижа до Токіо вважають експрезидента нестабільним лідером, який мало зацікавлений у протидії російському та китайському експансіонізму,- дуже знакова стаття у WSJ, яку варто розібрати детальніше.

 У разі перемоги Трамп погрожує розпочати глобальну торговельну війну, запровадивши нові мита на всі товари, що імпортуються до США, завдаючи удару як друзях, так і ворогах — крок, який ризикує посіяти розбіжності в трансатлантичних відносинах під час війни РФ проти України.

 Трамп також обіцяв в разі перемоги вивести США зі складу НАТО.

 Пекін і Москва вбачають чимало потенційних вигод від його перемоги: Трамп готовий укладати угоди, щоб послабити напругу в таких "гарячих точках", як Україна і Тайвань. Кремль затягує війну в Україні, сподіваючись, що одіозний політик у разі обрання відмовиться від допомоги Києву.

 Трамп не вельми шанує союзників США, тому Пекін очікує, що альянси та коаліції за часті Сполучених Штатів послаблять тиск на Китай.

 Ці сценарії викликають холодок у спині союзників, зокрема - у Європі. Тому вони готуються воювати з Путіним без США. 

 G7 укладають двосторонні домовленості з Києвом про надання зброї та проговорюють сценарії військової підтримки України без участі США. 

 Французькі офіційні особи попереджають європейських союзників, що можливість повернення Трампа вимагає від континенту значного розширення виробництва зброї, від артилерії до систем протиракетної оборони, щоб ЄС міг забезпечувати Україну самостійно.

 Країни Східної Європи та Франція також підштовхують союзників до прийняття України до НАТО, що значно підвищить ставки у протистоянні з Росією, надаючи Києву гарантії безпеки. «Чи можна дозволити Україні програти, а Росії виграти? Відповідь – ні... Ми повинні витримати час», - Макрон журналу Le Point.

Перемога Трампа - поки що гіпотеза. Але важливо, що деякі лідери ЄС уже починають бодай говорити про прогнозований негативний сценарій.
Є така приказка: "Якби знав де впадеш, то сінця постелив би".  Європейці ще "сіна не стелять", їхні доходи на оборону часто не досягають знаменитих 2%, передбачених статутом НАТО, але принаймні вони вже знають, "де падатимуть". І це вже прогрес, бо років два тому ЄС навіть не думав "гострити списи" проти росіян... 

Підписуйтеся на «Орестократію» Відкрити / Коментувати