Орестократія

2023-08-28 16:23:38 Чи домовився б Салліван з Ріббентропом? Декілька тез про "дипломатичне вирішення конфлікту в Україні"

 Підштовхуючи Київ за стіл перемовин з Москвою, західний істеблішмент повторює риторику 39-го: тоді Гітлер розпочав агресію щодо слабких держав Європи, тоді як сильні країни сподівалися задобрити фюрера, намагаючись уникнути великої війни. 

  Сталін навіть зміг знайти «дипломатичне рішення», ініціювавши пакт «Молотова - Ріббентропа», та відомо, чим то завершилося. 

Аналогія 2000-х з 1939-им пряма: розвинуті країни світу зосереджено "колупаються" у своїх внутрішніх проблемах, і їм не "на часі" сконцентруватися на реальних викликах поточного часу: тому й намагаються загравати з агресором.

Це синдром «Меркель-Саркозі», які почали танцювати під бубон Путіна ще десь наприкінці 2000, заблокувавши вступ України до НАТО, проігнорувавши окупацію частини Грузії й т.д. Це вони своєю нерішучістю підбадьорили російського фюрера до нападу на Україну, а тепер мізкують, як вирішити «конфлікт дипломатичним шляхом». Очікуємо новий пакт?

 Пакти не працюють. Путін зруйнував систему колективної безпеки, створену наприкінці 40-х з подачі американського президента Гаррі Трумена. 

Крім «Плану Маршала» та НАТО, Трумен ініціював формування ООН, в основу якої лягли принципи недоторканості кордонів, мирного вирішення суперечок та рівності прав усіх держав. 

Сьогодні ООН паралізована, і позбавлена актуального алгоритму гарантування світової безпеки. Знову діє право сильного та агресивнішого. За таких обставин лише сила може зупинити тирана-камікадзе. Та демократичні політики зайняті своїми внутрішніми проблемами. 

 Головною зброєю демократичного світу є популізм, за допомогою якого політики різних таборів воюють за симпатії виборців. Саме тому "путінська загроза" знаходить поганий опір в електоральних суспільствах. 

Хвиля закликів «до дипломатичного вирішення конфлікту в Україні», схоже, генерується  т. зв. «яструбами миру» Білого Дому на чолі з Салліваном, радником з питань нацбезпеки: вони переконують, що потрібно боротися з наслідками агресивності Путіна, ніж з першопричиною - неадекватним господарем кремля. Тобто  -  добиватися швидкого завершення війни в Україні на будь-яких засадах. 

За такою "миролюбністю" «прагматичний розрахунок: тривала війна на іншому континенті - штука дорога і не популярна серед виборців, які очікують для себе - образно кажучи - хліба та видовищ. Сучасний технолог політичної кампанії обере гарантовану стратегію видовищної  перемоги на президентських виборах, ніж виснажливу та ризиковану гру проти новоявленого тирана-камікадзе. Звичайно, є й інше крило - поборник повного звільнення України, але воно не настільки медійно активне. 

Та в кожному разі, сьогодні світові не вистачає впевненого у собі Трумена, здатного побачити історичні аналогії та підготувати нові рішення для відновлення контурів світової безпеки. 


На останок: Борис Джонсон, експрем'єр Великобританії написав для Daily Mail: «Путін тримається за своїх друзів, чого не скажеш про нас, західні держави...  ми, з дуже вагомих причин, не вміємо". От вам і резюме.

Підписуйтеся на «Орестократію»  Відкрити / Коментувати

2023-08-23 17:24:06 Китай вказує на нове місце РФ: позаду навіть південних африканців, - перші враження від скандального саміту БРІКС

В ПАРівському Йоганнесбурзі зібралися лідери Глобального Півдня, аби підтримати (чи не підтримати) Китай в його навʼязливій ідеї "догнати та перегнати" G7.  На РФ особливо не розраховують.

 БРІКС свого часу створювався як така собі ще одна СНД, але для т. зв. «дальнього зарубіжжя». Це були золоті часи для Москви, коли вона ще перебувала в клубі найбагатших держав - в G7+1, і водночас намагалася підперти свою впливовість дружбою з групою великих, але бідних країн: йдеться про БРІКС (до складу якого увійшли Бразилія, згадана Росія, Індія, Китай та Південна Африка).  Кремль намагався виконувати функцію мостика між державами Глобальної Півночі та Глобального Півдня, між заможними та… не дуже.

 Та за останніх декілька років ситуація змінилася: поточний саміт в Йоганнесбурзі унаочнив, що Мордор в політичному океані опустився вже нижче ватерлінії та слідує курсом російського корабля: його принижує не лише Китай, але й Південно-Африканська Республіка. 

 З «першої» ліги держав, - московитів виставили, з «другою» лігою верховний бункеркомандувача вимушений  спілкуватись винятково «через телевізор»: фізична присутність на саміті в ПАР може обернутися арештом за ордером Міжнародного кримінального суду. 

 Телевізійна "присутність" Путіна в Йоганнесбурзі обернулася декількома пікантними скандалами: замість голосу російського президента режисер увімкнув голос суфлера; пізніше вождя орків нещадно потролив президент ПАР. Після "виступ" суфлера бункерного, африканський лідер сказав: "Російський президент виступив, тепер саміт може зосередитися на своїй основній роботі”.

 Такою сміливістю главу однієї з найбільших держав африканського континенту заряджає Китай: Піднебесна демонструє світу, що вона соромиться, коли Пекін ставлять на один щабель з Москвою.

 Останній приклад: Пекін перед початком саміту заявив у своїй «червоній» пресі: “У великої держави не може бути абсолютних слабкостей”. Так провідне китайське видання Global Times прокоментувало провал місії Росії на місяць, коли розбився її космічний апарат  “Місяць-25”. «Ця невдача завдасть удару амбіціям Росії… РФ успадкувала від СРСР потужні оборонні сили, які можна порівняти з американськими, але всі бездарно втратила… Китай як потужна держава, яку США визнають як свого суперника No1, не може мати суттєвих слабкостей, несумісних з його національними цілями».

 Китай як найвпливовіший учасник саміту, намагається показати нове місце РФ у світовій ієрархії, - далеко позаду Китаю, Індії та навіть ПАР: амбіції Московії не забезпечені ні фінансово, ні технологічно; за свої протекціоністські послуги  Піднебесна не втомлюється виставляти прейскурант. Financial Times ось пише, що Пекін зацікавився покупкою чергового сировинного підприємства - російської кампанії “Polymetal”, найбільшого в країні добувача срібла.

Китай важливим своїм союзником бачить саме ПАР, яка мала б допомогти у протистоянні з партнерами по БРІКС - з Індією та Бразилією. Вони до останнього часу не дуже підтримували ідею Пекіну вступити в економічне протистояння з G7, що дуже кортить КНР.  

Як пишуть світові медія, на 5-ть країн БРІКС уже припадає 40% населення планети, 25% світової економіки та близько 15% міжнародної торгівлі. Китай мріє "накачати" альянс Глобального Півдня до рівня "Великої Сімки", на яку припадає 44% світової економіки. Без розширення БРІКС китайської мети не досягти, економічна міць блоку на 70% забезпечена Китаєм, а він зараз переживає не найкращі часи.

 На поточний саміт у ПАР запрошено близько 40 глав держав, половина з яких уже виявили бажання приєднатися до блоку. Серед потенційних кандидатів - Казахстан, Саудівська Аравія, Іран, ОАЕ, Аргентина, Індонезія, Єгипет, Ефіопія та ще десяток країн. Але на момент написання поста, конкретних рішень ще не було.

Підписуйтеся на «Орестократію». Відкрити / Коментувати

2023-08-17 19:45:02 Злам свідомості Заходу такий же складний, як і депутінізація Московії

Європа та США досі намагаються у будь-який спосіб погасити війну рашистів проти незалежної держави, закриваючи очі на політичного неадеквата Путіна, готового розпочинати нові міжнародні конфлікти. Тобто світ більше турбує наслідок, а не причина.   

 Чиновник НАТО несподівано вибовкав заготовки «спокусливих пропозицій» для України щодо завершення війни: нашу державу можуть прийняти в НАТО в обмін на відмову від окупованих рашистами територій. Про це обмовився голова апарату генсека НАТО Стіан Єнсен. Правда, через день він «перепросив за своє припущення»… але ми ж розуміємо, що це посадовець технічного рівня, не політичного, він не здатен припускати. Він читає документи, слухає розмови, і інколи говорить щось зайве, тобто - передчасно. 

 Стіан Єнсен ляпнув, що відмова від територій нібито може стати першим кроком до закінчення війни, дискусії про майбутній статус України в контексті Альянсу після війни вже тривають… Дискусії не просто «тривають», цими дискусіями штурмують голови провідних політиків світу.

 Протягом усього літа «престижні» американські медіа, на кшталт WP, NYT, Newsweek та інші, що працюють в ідеологічному фарватері лівого крила демократів, наче показившись, відпрацьовували кремлівські меседжі:
 усі війни рано чи пізно закінчуються миром;
 ми дали українцям усе необхідне для контрнаступу, але вони не виправдовують наших очікувань;
 ми на стороні Києва, та він не здатен перемогти кремль;
 шанси українців повернути всі окуповані території невеличкі.
 за ліваками в байденівській партії стоять Джейк Салліван, радник президента з питань нацбезпеки, та Вільям Бернс, глава ЦРУ, проросійські «яструби миру». Нагадаю, що деякі екс-посадовці Білого Дому з подачі Саллівана вели перемовини в Москві та Нью-Йорку з похмурою конякою Лавровим та іншими високопоставленими функціонерами Мордору. І, очевидно, що обговорювали зовсім не мирний план Зеленського. 

 Турбулентність розбиває не лише новий світ, але й старий. Улюблене Салліваном лівацьке «Рolitico» пише, наприклад, що Шольца більше цікавлять справи правлячої коаліції Німеччини, ніж доля України.  І все тому, що він вимушений орієнтуватися на «хотілки» свого електорату. А "бюргери" у більшості підтримують канцлера ФРН у відмові від швидкого постачання ракет Taurus Києву. «Зволікання канцлера з озброєнням України - одна з небагатьох сфер, де виборці ставлять йому високі оцінки, тому не варто очікувати, що він найближчим часом змінить курс. Насправді лише меншість німців вважає, що країна має посилати Україні більше зброї. Саме тому ймовірність відправки найближчим часом цих далекобійних крилатих ракет в Україну мала», - пише видання. 

 Генсек НАТО Єнс Столтенберг вважає, що Київ сам має визначити, на яких умовах укладати мир і як звільняти території, які тимчасово під російським контролем. Але при цьому, і як НАТО, так і провідним столицям світу кортить підсунути нам єдиний - в їх розумінні - можливий алгоритм завершення війни… алгоритм, що дозволить позбутися симптомів проблеми: задовольнити фюрера, навіть якщо для цього слід віддати чотири області України плюс Крим. 

 Однак: «яструбів миру» не більше, ніж прихильників допомоги Україні на Заході. Та "яструби" агресивніші, і вони використають чимало російських страшилок. А це означає, що «ІІ фронт» України - дипломатичний - повинен бути не менш потужним (в першу чергу  інтелектуально), ніж фронт між ЗСУ та рашистами. 

 Українці не повинні жити в теплій ванній, одягнувши рожеві окуляри, мовляв, весь світ хоче\поспішає громити русню: світові дуже часто кортить жити своїм життям, і він сподівається, що великий російський ведмідь пройде мимо їх добробуту. Ситуація один в один, як напередодні ІІ-ї світової, тільки тоді Путіна звали Гітлером, а кремль був у нього на підтанцьовуванні, підписуючи пакт «Молотова-Ріббентропа».  

Правда за нами. Але ще не час для релаксу. Підписуйтеся на "Орестократію".   Відкрити / Коментувати

2023-08-14 17:19:22 Мордор готує «імпортозаміщення» Google: так красиво називатиметься введення цифрової диктатури

Московитів очікує скажений технологічний прорив: йдеться не про щось прогресивне… аналогія ближча до порівняння з проривом каналізації: пошуковик “Яндекс” стрімко перетворюється на ізольований від закордону інтранет, аналогічний північнокорейському. 

Наразі кремль намагається вводити інтернет-цензуру за китайськими лекалами, але ні грошей, ні кебети для цього особливо не вистачає. Великий китайський файрвол (під назвою “Золотий щит”) передбачає слухняну поведінку на ринку світових сервісів, від Google до Facebook, що встановлюють фільтри за ключовиими словами та використовують “чорний список” заборонених сайтів. Будь-який “незаконний контент” влада Китаю блокує спритніше, ніж на болотах ловлять мух. Також Китай створив успішні аналоги західних сервісів: замість Google — Baidu, Twitter замінений Weibo, замість Facebook — RenRen, Facebook Messenger і WhatsApp — WeChat, YouTube — Youku. Але Китай — то не Московія. З кремлем західні компанії відмовляються бавитися у цензуру, а будь-які спроби створити російські аналоги популярних у світі сервісів завершилися просто освоєнням коштів. За винятком одного…

Йдеться про пошуковик «Яндекс». Прокремлівський олігарх Усманов ще 2008-го р. придбав 10%, й відтоді вплив кремля на компанію невпинно зростав. Наприклад, торік у квітні "Яндекс" продав усмановському холдингу VK свої ключові пропагандистські майданчики – "Дзен" та "Новости". Зміна власника нічого не змінила – покупець не зміг наростити власних ресурсів для забезпечення майданчиків трафіком, тож залежність від «Яндексу» залишалася. 

Сьогодні «Яндекс» потіснив Google і є ключовим цензором в російському діджиталі та відіграє провідну роль у приховуванні інформації про війну. Водночас «Яндекс» відкриває ФСБ доступ до даних усіх користувачів, не лише російських. Як жартують в мережі, путінські спецслужби змінили гасло компанії з «Яндекс –  найдЕтся все» на "Яндекс – найдУтся все".

Генеральські лампаси ФСБ явно не допомогли бізнесу, прибутки скоротилися: $6,7млрд торік проти $30 млрд 2021-го. 

Росія вже не приховує, що вимушена охороняти інформаційні кордони дужче, ніж фізичні. «Яндекс» очікує короткий повідок ФСБ-шного управління, а Google і Со – пута. 

Незабаром «Яндекс» виявиться на балансі кремля, - на це вказує істерика співзасновника компанії Аркадія Воложа: з багаторічним запізненням підприємець «раптом» засудив російську агресію проти України. Він, мовляв, проти "варварського вторгнення", і "нажаханий, що щодня у будинки українців летять бомби".

Бізнесмен покинув Росію ще 2014 р., а в червні 2022 внесений у санкційний список ЄС. Серед причин - просування державних ЗМІ та видалення контенту з критикою російської влади. Цілком імовірно, підходить час розгляду його апеляції. Схоже, Волож офіційно вступив до когорти "хороших рускіх", а імідж дисидента прекрасно капіталізується на Заході.

Тримаючи «Яндекс» у кишені, Кремль водночас збирається обрізати цифрове спілкування з «буржуазним» інтернетом, усілякими Googlе, Yahoo! та FB: для цього достатньо в рази сповільнити швидкість із західним світом. Цю гіпотезу підтверджують численні заяви чиновників Мордору: мовляв, блокувати західні ресурси не будуть, але вже знають, як виправлятимуть інформаційні перекоси. Ось у такий ось нехитрий спосіб рунет стане «суверенним». 

Нова версія залізної завіси - це щось на кшталт глушилок, що протидіяли ворожим "голосам" в радіоефірі. Створення «суверенного» інтернету вказує на те, що сучасні інформаційні проблеми режим Путіна вирішує прийомчиками 70-80-річної давнини, попри те, що вони не спрацюють. Адже найбільшим ворогом кремля є не Google, а Путін, і вже байдуже, якими каналами комунікації рознесеться інформація про це. Підходить навіть Телеграм.

Підписуйтеся на «Орестократію». Відкрити / Коментувати

2023-08-11 19:08:46 Щойно Китай почав шукати спільну мову з США, як РФ дико порозумілася з Північною Кореєю. 

Помилкою було думати, що фанерний маршал - міністр оборони Мордору Сєргєй Шойгу літав до столиці КНДР винятково за снарядами: схоже, московити та «червоні» корейці домовилися спільно дратувати світ своєю неадекватністю. Поясню, про що йдеться…

Московити, аж з кирзових чобіт вискакують, так намагаються збільшити кількість конфліктних зон на планеті. Ось зараз від їх «уваги» колотить Нігер, перед тим - Судан. Тепер ще одним генератором конфліктів стане і Північна Корея. 

Не встиг Шойгу забратися геть з Пхеньяну, як голова держради КНДР Кім Чен Ин дав “важливі вказівки” щодо “нарощування потенціалу для серійного виробництва нових боєприпасів”.

Через день-другий він озвучив і мету такого «нарощування», наказавши генералам ретельно готуватись до війни, модернізувати військові арсенали й розпочати навчання. 

Ну і щоб геть зовсім переконати світ у власних намірах, червоний диктатор перетасував генералітет. Найгучнішою стала ротація начальника генштабу: Пак Су Іля замінено на Рі Йонг Гіля. І справа не у грі слів: Рі вже двічі очолював генштаб і доклався до успіху ядерної програми.

Варто згадати, що протягом літа Пхеньян посилював свою войовничу риторику, погрожуючи збивати чужинські літаки-розвідники та відповісти на візит американської ударної субмарини до Південної Кореї… вперше за 40 років. У липні КНДР випробувала міжконтинентальну балістичну ракету Хвасонг-18, потенційно здатну вразити материкову частину США.

  Китай зовсім не в захваті від військових забав Кіма, які часто дисонують з геополітикою Сі. Династія Кімів сидить на підсосі в КНР, але вдячність - не їхня чеснота. І якщо випадає нагода гризнути руку-годівницю, вони це роблять… 

Пхеньян влаштовував ракетні пуски та ядерні випробування у дуже незручні для Пекіну моменти, чим зазвичай викликав роздратування Піднебесної. Але - сильно тішив Москву.

До речі, Кім почав вдавати із себе комуністичного Рембо саме після зустрічі представника Китаю у справах Євразії Лі Хуея із радником з нацбезпеки президента США Джейком Салліваном в Джедді щодо української Формули миру…

Дружба КНДР та РФ тримається не лише на обопільному комплексі молодшого брата, а й на спільному розвиткові військових програм. Наприклад, північнокорейські хакери щонайменше пів року паслися в мережах підмосковного “НПО Машиностроения”. Це підприємство, серед іншого, є розробником протикорабельних ракет сімейств "Базальт-Вулкан" та "Граніт-Онікс-Брамос-Циркон", а також протикорабельних комплексів наземного базування "Бастіон/Редут". Інфо про роботу хакерів розкопали західні журналісти, і саме проникнення навряд чи відбулося без санкції російських спецслужб: за фактом скандалу кремль ніякого шуму не здійняв.

  Посилення напруги на Корейському півострові цілком вкладається в російську геостратегічну парадигму творення криз у больових точках планети. Ця парадигма ґрунтується на тому ж принципі, що й DDOS-атаки: закидати глобальну безпекову систему такою кількістю викликів, на яку вона вже не встигатиме реагувати - і таки поступиться Україною.

У попередніх раундах були війна в Сирії, криза біженців у Європі, втручання у вибори в низці провідних демократій, енергетичний шантаж, потім шантаж - харчовий та радіаційний. Тепер розвивається криза в декількох країнах Африки, яка може вилитись у велику африканську війну. 

У перспективі витівка Пхеньяну може спонукати Південну Корею до відмови від контрактів на постачання зброї Польщі й тим самим відтягне посилення східноєвропейського флангу НАТО. США будуть змушені зміцнити свою військову присутність на півдні Корейського півострова та Японії, - у рамках союзницьких зобов’язань. Що, своєю чергою, обмежить можливості постачань озброєнь Україні.
Загалом, виглядає як план. 

Підписуйтеся, не пропустіть головного.  Відкрити / Коментувати

2023-08-10 17:57:50 «Українські» F-16 заплуталися в червоних лініях кремля. Здавалося б, до чого тут американські «яструби миру».

Президент США Джо Байден надзвичайно добре ставиться до України й не шкодує для нас нічого. От, наприклад, учетверте погодився на навчання українських пілотів польотам на F-16. От тільки вони ніяк не розпочнуть.

12 березня 2023. «Байден погодив виділення Україні $200 млн на зброю та навчання військових», - радіо «Свобода».

19 травня 2023 р. «Байден сказав союзникам по G7, що США підтримуватимуть спільні тренування F-16 для українців», - CNN.

16 липня 2023. «Президент США Джо Байден дав європейським країнам "зелене світло" для навчання українських пілотів на винищувачах F-16», - Салліван в інтервʼю CNN.

8 серпня 2023 року. «Президент Байден «дав зелене світло» тому, щоби зробити можливим, а також підтримати процес навчання українських пілотів на F-16», - заступниця речника Пентагону Сабріна Сінгх, - Укрінформ.

США «дали» вже стільки «зеленого світла», що воно мало б уже засліпити всі системи ППО Московії, та насправді ці «світлофори» радше працюють на заспокоєння місцевого політикуму.

«Основне уповільнення підготовки пілотів ЗСУ на F-16 відбувається в США, - каже Голосу Америки екскомандувач об'єднаних сил НАТО у Європі Філіп Брідлав, - США бояться провокувати Росію: російська політика залякування сповільнила надсилання F-16, тоді як саме F-16 можуть кардинально змінити хід війни в Україні.

Інший експерт називає найлякливішого персонажа в команді Байдена. "Людина, яка блокує постачання зброї до України, - це радник із національної безпеки Джейк Салліван", - каже співробітник Atlantic Council Андерс Ослунд: перемога Байдена на виборах президента США 2024 р. залежить від успіху України на полі бою, він повинен спрямувати всі військові ресурси США включно з далекобійними ракетами до України. «Але, мабуть, він цього не розуміє, і цього явно не розуміють його помічники», - каже Ослунд.

Джейк Салліван – помічник президента з національної безпеки. Він очолює т.зв. "крило миру" в Білому Домі, куди входять директор ЦРУ Білл Бернс та Джон Керрі – спеціальний представник президента США з питань клімату, давній товариш президента США. Вони постійно говорять про ризики ескалації «конфлікту з РФ» і постійно повторюють мантру про червоні лінії Путіна. В якийсь момент уже здавалося, що «миротворці» прозріли, навіть Салліван говорив, що переваги постачання більшої смертоносної зброї Україні переважають ризики ескалації. Та, схоже, його вистачило не на довго.

З одного боку, адміністрація Байдена дійсно намагається допомогти Україні, і розуміє всі наслідки «побєдобесія Путіна», якщо той раптом досягне якихось значущих результатів на полі бою в Україні. Але, як говорить республіканець Міт Макконнел, Байден рухається в правильному напрямку, але недостатньо швидко і недостатньо ефективно.

Особисто я думаю, навіть заборонивши Саллівану обмальовувати Білий Дім червоними лініями Путіна, ситуація докорінно не зміниться. Адже США грають у велику геополітичну партію з багатьма іншими гравцями, партію, часто нам не зрозумілу. F-16, ATACMS можуть бути розмінними фігурами у цій грі. Політичне майбутнє демократів, і особливо президента Байдена дійсно міцно привʼязано до українських перемог, але це не додає нам впевненості, коли не зрозуміла логіка поведінки ключового партнера.

Підписуйтеся на «Орестократію». Відкрити / Коментувати

2023-08-09 14:09:56 Путін готується до внутрішньої війни: створює «преторіанську гвардію».

Якщо раніше персональна "охранка" російського самодержця очікувала конфліктів з власним народом, то тепер вже - і з армією.   Тому т.зв. Росгвардія фарширується важкими озброєннями. 

Задачею римських преторіанців був захист цезаря від будь-яких загроз, в тому числі -  від власних військ і бунтівних полководців. Назва підрозділу походить від слова «преторій» - намет полководця. Не варто плутати зі столицею ПАР Преторією. 

По суті своїй, Росгвардія (РГ) - це внутрішні війська, створені для підтримки правопорядку в країні, придушення заколотів. В часи СРСР бійцям цих підрозділів вистачало саперної лопатки для виконання своїх задач: розгону мітингів. Після заколоту Прігожина верховний бункеркомандувач поклопотався, щоб його РГ підросла до статусу римських преторіанців: 4 серпня глава держави підписав закон, згідно з яким «охранка» тепер на рівних зможе воювати з бойовими армійськими підрозділами. 

В законі "Про війська національної гвардії РФ" поняття "зброя" замінюється на "озброєння", а поняття "бойова техніка" - на "військова техніка".  Під "озброєннями" можуть розумітись артилерія та ударні вертольоти, - зазначено у звіті британської розвідки. До речі, в розпорядженні Росгвардії напівлегально вже є 5 змішаних авіаполків та 8 окремих ескадрилей. Тож, очевидно, йдеться про щось більш "нарядне". 

Незмінний командувач Росгвардії Віктор Золотов упродовж усієї своєї карʼєри добивався ще й танків. Цю вимогу він реанімував одразу після заколоту «вагнерівців» – не забувши похвалити підлеглих за чудове невтручання виконання роботи. Важку техніку йому теж дадуть.

Зрозуміло, що Золотов - колишній керівник служби персональної охорони Путіна. Вони познайомилися з ним ще в 90-х, коли майбутній диктатор носив портфелі меру Санкт-Петербурга, а Золотов - прикривав зад йому і його Ксюшє. У нинішнього  командувача РГ давній звʼязок з криміналом, і він робив для фюрера чимало як брудної роботи, так і «чистої», наприклад, керував будівництвом скандальних президентських резиденцій, в тому числі - в Геленджику. Журналісти-розслідувачі знайшли у «гвардійця» майна та коштів на мільярди доларів. Це свідчить, наскільки фюрер цінує свою безпеку.  Зрозуміло, що РГ підкоряється особисто президенту.

Фюрер давно планував воювати з власним народом, але тепер уже готовий дати бій і власній армії. 

  Ще до заколоту Золотова «підсилили» бригадою спецзагону ГРУ генштабу. У поліцейських «сторож Путіна» затрофеїв сцецзагони СОБР та ОМОН.

Щороку зростає чисельність РГ, і торік сягла 340 тис. «штиків». Очевидно, на наступний бюджетний рік Золотову накинуть ще 50-100 тис. голів для заспокоєння Путіна.

Тепер поправка щодо озброєнь перетворює «гвардійців» на повноцінну альтернативну армію. Щось подібне робив Гітлер, давши Гіммлеру карт-бланш щодо розбудови Waffen SS, відданих особисто фюреру.  Гітлер не вірив армійському офіцерству з його уявленнями про мораль і державні інтереси. І не даремно… Путін потрапив в аналогічну ситуацію: війна йде не так і не туди, невдоволення в армії росте, Шойгу – радше клоун, ніж бойовий шаман. Та й тут ще заколот Прігожина і нелояльність генералів… боятись фюреру є чого.

Тут сам час передати щирий привіт ботоксному вождю і нагадати, що чимало римських імператорів загинули від рук преторіанців, деякі були страчені безпосередньо префектом гвардії. Зокрема, так віддав Богу душу знаменитий Калігула, якого старанно наслідує господар кремля в компанії з гімнастичною колись Кабаєвою. А ще імператор Коммод… Ось взагалі прекрасна історія: префект преторіанців Макрін вбив імператора Каракалла, після чого сам став імператором. 
Прекрасна аналогія, я вважаю. 

Заодно, підпишіться на «Орестократію».  Відкрити / Коментувати

2023-08-08 15:19:42 Сі Цзіньпін одягає маску миротворця… щоб приховати войовничість

Після форуму у саудівській Джидді політики з експертами поспішили натягнути на червоного Сі блакитну каску миротворця та українську вишиванку. Від китайської делегації в Саудівській Аравії дійсно віяло антиросійською прохолодою, та на загал температурні настрої Пекіна виглядають суперечливіше. 

 «Сі  змінює свою точку зору на війну проти України», - приблизно так пишуть світові медіа. Звучить правдоподібно, але тут варто пояснити всі складові логіки лідера КНР. 

 Перше: в Саудівській Аравії Китай боровся за довіру Глобального Півдня. А країнам того ж африканського континенту не потрібна війна, вони переживають за хліб та стабільність в їхніх регіонах. 

 В конкуренції за симпатії третього світу Піднебесна мусить конкурувати з саудитами, які також вирішили з «держави-бензоколонки» перетворитися на глобального лідера. Саудівська Аравія особливо не обтяжена дружбою з Московією, тому й китайцям якось не годилося вдавати з себе адвокатів «Джека різника». 

Будьмо відверті, у Піднебесної чимало органічних причин для роздратованості щодо РФ, включно з блокадою зернової угоди: вона  обернулася проблемами із продовольством у країнах Глобального Півдня, в тому числі — в Китаї. Та найголовнішою претензією до московитів є непередбачуваність термінів війни, яка дестабілізує світ.

 Друге. Китай використав форум для протидії США, що намагаються  ізолювати Пекін. Очікуйте, що політика Сі буде дволикою. 

 З одного боку, він і надалі заграватиме з європейськими столицями, крутитиме тим самим Макроном, як циган сонцем, пропонуватиме нові мирні ініціативи по Україні й на пару з Ердоганом добиватиметься відновлення зернового коридору.

 З іншого, мірятиметься амбіціями із США. Наприклад, одночасно з форумом у Джидді, Китай та Мордор скерували 11 патрульних кораблів в район Аляски. Враховуючи війну в Україні та напруженість навколо Тайваню, «спільні навчання» двох держав інакше, як провокацією, назвати важко. 

 Третє. Взаємини між Китаєм і Московією багаторівневі та значно складніші, ніж виглядає зі сторони. 

 Москва і Пекін доклали чималих зусиль, аби позбутися усіх накопичених образ у взаєминах,  щоб зосередитися на цілях, де сходяться їх інтереси. При цьому, Сі не боїться завдати удару Росії — особливо, якщо її дії загрожують інтересам КНР. 

 Москва інколи намагається відгавкуватися, та в підсумку програє. Нещодавно російські прикордонники проявили жорстокість до декількох китайців, протримавши їх декілька годин на кордоні. У китайських мережах розійшлося відео брутального догляду громадян КНР, і блогери розкручували тему, що «Росія не варта тих випробувань, які Пекін переживає через позицію США та їхніх союзників».

Тому можна говорити про початок проукраїнського тренду в дипломатії Китаю. Але треба розуміти, що політика Пекіну ніколи не буде ні проукраїнською, ні проросійською: вона завжди буде прокитайською, і формуватиметься винятково їх національним інтересом, а попутники можуть бути різними.  Як то кажуть, Китай настільки великий, що в нього може бути лише один партнер - це він сам.

Підписуйтеся на "Орестократію". Відкрити / Коментувати

2023-08-06 17:46:42 США та Китай поставили спільний діагноз Московії. Очікується терапія. 

У саудівській Джидді під «українським прапором» відбулася нарада радників з національної безпеки понад 40-ти країн: з одного боку, представлені друзі України, включно з США, з іншого - несамовиті соратники рашистів, очолювані Китаєм. Правда, - без самих росіян. Формально, учасники обговорювали формулу миру, запропоновану Володимиром Зеленським, хоча насправді дві найбільших держави світу шукали точки дотику між собою. 

З паркетного офіціозу відомо, що учасники погодилися з підходом про дотримання територіальної цілісності України та верховенство Статуту ООН. Тобто, підтримали «кордони 1991 року». Та найцікавішою виявилася та інформація, про яку вголос не говорили.

Китай схвально кивнув на запрошення прилетіти до Джидди, але Пекін намагався приховати участь у проукраїнському форумі спецпредставника у справах Євразії Лі Хуея (це - китайський аналог американського радника з питань нацбезпеки Джейка Саллівана). Очевидно, КНР ще не готовий офіційно переходити на світлу сторону, та неофіційно не приховує своє роздратування витівками кремля. Але, є два «але»…

По-перше, Китай потребує українського зерна як для себе, так і для своїх африканських сателітів, якими він опікується. Тоді як кремль - всупереч інтересам Піднебесної - зірвав зернову угоду, атакував українські термінали зі збіжжям, та намагається влаштувати морську блокаду портів України. Китаю важкувато бути гегемоном Глобального півдня в час, коли найближчий партнер знищує ракетами африканську надію на завтрашній день. 

По-друге, Москва лише ускладнює геополітичні ігри Пекіну. «Триденна війна» затягується, у світі виникає тренд на покарання агресора, який обʼєднує проти себе дедалі більше країн… Це ніяк не відповідає планам Сі щодо “повернення Тайваню у рідну гавань”. 

У Пекіна один вихід: поступово зливати Москву. Табу московитам на застосування ядерки, обмеження на експорт дронів, визнання кордонів України та припущення про можливість вступу до НАТО (про що прямо сказав Кіссінджер після поїздки в Китай) - етапи цього шляху.

Китай опинився на шпагаті, і розтягуватись стає дедалі важче. Використання Московії як проксі-агента у протистоянні США приносить менше і менше задоволення та більше головняків. Насамперед у тому, що стосується фінансово-торгових операцій та санкційного режиму, який дедалі більше поширюється на треті країни. Навіть В'єтнам радить своїм бізнесменам зважати на українські санкції, не кажучи вже про європейські та американські. 

Участь Китаю в проукраїнському форумі в Саудівській Аравії - це спроба порозумітись з протилежною стороною. Тим паче, що американський візаві - радник з національної безпеки США Джейк Салліван найбільше опікується саме проблемою протистояння Китаю. Якщо китайсько-американських домовленостей буде досягнуто, то Пекін змусить Москву підпорядковуватися волі дорослих гравців. Це не складно, зважаючи, що Китай на сьогодні практично повністю контролює всю зовнішню торгівлю РФ, а також - значну частину її економіки.

  Африка, Близький Схід, Індія, Китай мають свої інтереси. Банально, лідерам країн слід годувати свої народи. Вони чудово розуміють, як на них позначиться російська зернова монополія: московити вже продемонстрували свої "таланти" при енергетичному шантажі Європи. Те ж саме стосується і ядерки, екоциду, породження гуманітарних катастроф в Африці та повалення нелояльних режимів там само. Входячи в раж, кремль не бачить берегів, і не помічає своїх та чужих.

Звідси й рішення аравійської тусовки: концепцію української формули миру взяти за основу і допилювати так, щоб продукт влаштував усіх. Крім бункерного діда, звісно. Тепер примушувати до миру будуть його.

Підписуйтеся на «Орестократію». Відкрити / Коментувати

2023-08-05 19:08:28 Кремль зайшовся крупнокаліберними сльозами: атаки морських дронів змінюють матрицю війни

Успішна атака на другий за масштабами [після крейсера «Москва»] корабель "Оленегірський гірняк", а також на нафтовий танкер «SIG», - це не просто обіцяна реакція Києва на блокаду рашистами морського коридору до українських портів… Наші силовики одним пострілом підбили й велич Чорноморського флоту, і значущість РФ як нафтової держави.  

 Україна оголосила, що 6 російських портів у Чорному морі перебувають під воєнною загрозою: йдеться про акваторії внутрішнього та зовнішнього рейдів портів Анапа, Новоросійськ, Геленджик, Туапсе, Сочі та Тамань. По суті, це оголошення наміру затопити будь-які російські кораблі в цих локаціях, в тому числі - нафтовози та зерновози. 

 ЗСУ не обовʼязково вражати кожне вороже судно. Київ прозоро натякнув, що має можливість підбивати морський транспорт РФ, що апріорі збільшує вартість транспортування, страхування та, логічно, зростатиме кінцева ціна товару. 

 Половина російської нафти та нафтопродуктів транспортуються саме Чорним морем, - це удар по економіці кремля - дай Боже. Зі збіжжям ситуація приблизно така ж сама.

 Чорноморський флот донедавна вважався одним з найпотужніших у світі, але креативно-технологічні рішення України дозволяють завдавати симетричної відповіді ЧФ, тобто множити його на нуль. Точкові відповіді ЗСУ завдають неймовірного репутаційного ефекту російському ЧФ. 

 Російські адмірали воюють в «минулу війну», використовуючи доктрину 70-80-х років минулого століття (тобто розквіту СРСР). Більшість нових технологій у РФ існують лише в мультфільмах, а доблесть флоту перевірялася переважно на показушних парадах, за якими споглядали генерали та адмірали, обвішані нагородною біжутерією. Саме тому зʼявився міф про «могутній ЧФ».

  Для парадних адміралів, - пишуть пабліки московитів - виявилась несподіванкою здатність ЗСУ вести військово-морське протистояння на таких несиметричних позиціях: катастрофа «Москви» на правильні думки адміралтейство не навела, і тепер ЧФ де-факто перетворився з наступального флоту в оборонний.  Значна частина його суден відведена в Новоросійськ і навіть там почувається не певно.  

 Використання морських дронів ЗСУ має важливий нюанс: їх вартість невисока, і навіть одиничні екземпляри здатні завдати серйозних проблем ЧФ, уже не говорячи про «зграю».

 РФ отримує неймовірні репутаційні та економічні збитки через бажання повипендрюватися та заблокувати зернову угоду. 

 Кремль може отримати значно більші втрати через розбишацькі дії ЗСУ в акваторії Новоросійська, ніж "зернові" збитки України. Звісно, це одномоментно не поверне транспортний коридор для українських суден, але створює ґрунт для перемовин з рашистами. Особливо після того, як судна під європейськими прапорами вільно заходять в українські порти.

 FT пише, що Вашингтон може бути незадоволений атакою українських безпілотників на російські судна, оскільки це призвете до зростання світових цін на нафту та нафтопродукти. Якщо США дійсно так вболіватимуть за ціни, то ЗСУ перемикнуться на зернові танкери: тут ріст цін на цьому ринку зіграє лише нам на користь. 

 В кожному випадку, ЗСУ намацали нову вразливість рашистів, і це має допомогти Києву схилити зернові перемовини на нашу користь. Уже не говорячи про нафту: якщо світ прагне отримувати дешеву нафту, то мав би якось повпливати на пРусаків. Бо боротися з рашизмом і  брати в нього дешеву нафту, - це чистий оскюморон, як гарячий сніг.

Підписуйтеся на "Орестократію" Відкрити / Коментувати