Ostap Drozdov

2022-07-11 10:35:36 На бульбашкових полях Лугано прозвучала доволі змістовна метафора Ізраїль-на-Дніпрі.
У це перетвориться Україна – в країну 75-річної війни, однаково актуальної для кількох поколінь. Нас чекає Ізраїль-на-Дніпрі й вічна війна. А це означає, що:

зникає поняття «післявоєнний». Нема неологізму післявійни. Всі генерації будуть позначені прикметником «воєнні». Вони навчаться з цим жити і в цьому жити.
мілітаризація сягне свого абсолюту. Дитина виростатиме зі зброєю. Кожен громадянин незалежно від статі пройде через військові збори (якщо держава не піде шляхом професійної армії чи запрошених найманців).
країна стає грубою. Тонкі гуманітарні прояви відходять на задній план. Маскулінність і культ сили замінять високу культуру й тонкі матерії.
тимчасовість і необлаштованість стане станом цілих поколінь. Планування стане розкішшю.
відчуття постійної загроженості продукуватиме нове мислення прекаріату – соціального класу нестабільних людей.
життя в умовах національної ненависті – на століття вперед. Сусіди будуть одвічними ворогами назавжди.
ноу-хау і технології стануть відповіддю на відсталість ворога.
висилати дітей за кордон стане найпоширенішим проявом батьківської любові та опіки.
люди почнуть обирати й цінувати свою країну свідомо. Це те, чого ми не робили ці 30 років. Відкрити / Коментувати

2022-07-10 23:58:06 Підтримати копійчиною 4149499392774418
YouTube канал (https://youtube.com/c/DROZDOV)
Facebook профіль (https://www.facebook.com/ostap.drozdov)
Патреон https://www.patreon.com/drozdov Відкрити / Коментувати

2022-07-10 20:34:06 Ми не знаємо, хто така Вікторія Спартц, але ми пречудово знаємо, хто такий Єрмак.

Усі недолугі квиління про «це на руку кремлю, це на догоду путіну» - не лише клінічна сліпота, але й співучасть.
Якщо для когось не є проблемою, що друга за впливовістю особа держави двома світовими розвідками (британською й американською) підозрюється в співпраці з ворогом – то в нас точно нема шансів перемогти.

Якраз тому, що війна – сам час чистити найвищі оточення во ім’я власної сили й одужання. Це на руку нам. Це на догоду вкраїнському інтересу. Не треба нас чіпати, ми єдині, як ніколи – це риторика дворових ватаг, яким так добре разом тусити, що будь-яка спроба порушити їхню ідеальну компашку викликає оборонний рефлекс.

У цьому відеоблозі я застосовую термін «кліка». Прошу не плутати з командою. Команда – це об’єднання функціонально різних людей на базі цінностей. А кліка – це об’єднання собі подібних за принципом спільних інтересів. Команда грамотно реагує на очищення і легко ротується за професійним підходом. А кліка є закритим клубом із круговою порукою, яка буде відгавкуватися на атаки, бо інфантильно-пацаняче переважає посадово-статусне. Команда гнучко міняє своїх функціонерів, а кліка захищає навіть того, хто провинився. Команда посилюється через очищення, а кліка консервується через «один за всіх» - клубну заповідь усіх капсулізованих спільнот.

Кого цікавить інший погляд на спартцний скандал – прошу подивитися мій блог на цю тему


Відкрити / Коментувати

2022-07-10 17:19:11 До перманентного крінжу наших звитяжних боневтікальників додається ще й глумлива історія про те, що, виявляється, ДБР знищило таємні матеріали та матеріали актуальних розслідувань по індикаторних для країни справах.
А саме:
- розстріл Майдану і причетність до побоїща колишнього голови СБУ Якименка (в лютому 2014 він дав наказ про початок антитерористичної операції - так називали масові розстріли мітингарів, які завершилися Небесною Сотнею);

- харківські угоди, які продовжили до 2042 року базування рос.флоту в Криму;

- вугільна справа Медведчука (схематоз, коли купували за готівку вугілля у сепаратистів за згодою Порошенка);

- усі справи по Порошенку (скерування оборонних замовлень на свої підприємства, незаконне призначення Семочка заступником голови Служби Зовнішньої розвідки, інцидент із проходженням наших кораблів у 2018 через Керченську протоку);

- справи проти Януковича, начальника його Генштабу Замани, двох міністрів оборони Саламатіна та Лєбєдєва (щодо доведення арміі до зубожіння й свідомий розвал).

По всіх цих справах матеріали знищені на третій день війни. Спалені й ліквідовані всі негласні слідчі розшукові дії (прослушки, зйомки, фактаж). Директор ДБР Сухачов дав резолюцію на знищення справ із грифом "Особливо важливі".

Бракує цензурних слів, аби щось вимовити вголос. Були справи – й нема справ. Як усе в них просто. І ніхто ж не відповість. Бо мафія на то й мафія. Відкрити / Коментувати

2022-07-10 14:01:01 Щось мене насторожує оте зближення московськопатріархатної нечисті з ПЦУ. Ці вовкулаки в овечих шкурах, коли їм хвости поприпікало, подвійно небезпечні. Обійми – ідеальна поза для подальшого розп’яття.

Маю побоювання, що п’ята колона збагнула неліквідність свого автономного плавання, тому вирішила влитися в організм ПЦУ, щоб його зруйнувати зсередини своєю ретроградною ортодоксією, церковнослов’янським язиком і смердячими агентами фсб у вигляді патлатого монашества, рівномірно розкиданого по всіх лаврах.

Деструкція і диверсія зсередини – саме таким я бачу підлий задум адептів секти кіріла-гундяєва, яких далекоглядно ворог закидає в лоно Української Церкви. Стати як мінімум стоп-краном, як максимум гранатою – таку роль я вбачаю в інвазії руских батюшек у ПЦУ.

Я би три ряди фільтрів виставив для кожного московськопатріархатника, бо нічого путнього ці служителі культу путіна не здатні привнести в церковне тіло. Кожен їхній єпископ – потенційний підозрюваний у вербуванні конторою фсб.

Доступ до українського церковного процесу їм потрібен саме з міркувань його отруїти.
Ряжені вони всі. Відкрити / Коментувати

2022-07-10 10:21:06 Прийшла свята неділонька, і можна без докорів сумління влаштувати собі невеличку музичну паузу.

Коли любить – дуже рідкісна пісня Мирослава Скорика. Першим виконавцем був Олександр Щеглов – співак дивовижної долі. Комуняки його затравили. Про нього несправедливо забули, хоча Щеглов був першим виконавцем творів Кос-Анатольського, Скорика, інших укр.композиторів.

Мало хто знає, але якраз Щеглов заспівав укр. версію пісні А сніг іде, яка вже потім стала популярною в рос.виконанні. Колись я наберуся хоробрості й опублікую своє виконання пісні А сніг іде – то станеться, мабуть, узимку, коли захурделить.

А нині, в липневу неділю, нехай лірична пісня Коли любить прозвучить у майстерному виконання Зіновія Карача і ансамблю Wszystko.
Гарного всім дня! Відкрити / Коментувати

2022-07-09 21:12:06 Хто не мав змоги побачити вчорашній домашній етер – публікую посилання на нього. Він був не по-літньому змістовний і насичений. Ключова тематика:

- Залужний, хунта і страхи офісу президента
- Боріс Джонсон і торжество інституцій без прізвищ
- Боневтік – не геройство, а авантюрна безвідповідальність
- Провальне Лугано малювальників педеефок
- Монополізм – шлях лінивих і захланних
- Казочка про «бо ми бідні» й обсяги пограбунку
- 3 сценарії закінчення війни й віра в форс-мажор.



Відкрити / Коментувати

2022-07-09 18:05:31 Не хочу ображати рівнян, але скільки я не був у Рівному в різний час і з різних приводів – це місто завжди відповідало своїй непідйомній назві – місто Рівне рівне, як кардіограма трупа.

Мене завжди вражав зашкал лінивих напівватників, які, таке враження, засіли на задвірках Галичини і вперто бдять свою совєтську сутність. Усі ці танки й іржаві літачки в якості пам’ятників, увесь цей махровий московськопатріархат, уся ця інертна радянщина, помножена не назбагненну обережність, плюс сплячість, плюс тяжкість на підйом – усе це лягало в мій приватний стереотип про дуже рівне місто на автотрасі Львів – Київ, яке від сходу, таке враження, більше набралося всього червонявого, ніж із заходу синьожовтого.

Тому я не здивований імпотентному рішенню Рівнеради накласти мораторій на «питання, які вносять розкол». Серед таких питань – московський патріархат і українська мова.

Ясне діло, рівне місто нічого кращого не придумало, як сховатися в своїх бульбяних лушпайках і не помічати тектонічних викликів, які в повен зріст постали перед країною, яку російськими попами (наголос на а) і російським язиком довели до стану остаточного манкуртства.

Оце рівненське ні вашим ні нашим – це зловонна яловість, за яку має бути соромно. Аж не віриться, що УПА зачалася в таких рівних ніяких краях. Відкрити / Коментувати

2022-07-09 14:03:06 По Єрмаку все й так зрозуміло.

Ще в жовтні 2020 новопризначений глава британської розвідки МІ6 Річард Мур попередив Зеленського про те, що глава його офісу зливає секретну інформацію.

Цьому передував наймасштабніший у галузі спецрозвідок скандал навколо вагнерівців. Роль Єрмака в зливі таємної міжнародної спецоперації на фінальному етапі – пряма й безпосередня.

У травні 2021 вилізло, що Єрмак має фірму напару з російським бізнес-партнером, який володіє банком, де в свою чергу основний акціонер – член партії "Єдина Росія", а в раді директорів – однокурсник президента путіна.

У січні 2022 напередодні вторгнення держсекретар США Блінкен був у Києві і поставив вимогу закритості своєї зустрічі з президентом без зайвих вух. У США дуже добре знають, що замовну кримінальну справу проти Байдена курував Єрмак (вона була порушена в січні 2021). Там же добре знають, що батько Борис Єрмак - співробітник Головного розвідувального управління РФ у відставці.

Єрмак є співорганізатором найзагадковішої поїздки Зеленського в Оман (січень 2020). Саме там відбулася зустріч із генералом Патрушевим – другою людиною після путіна в ієрархії силовиків. На літаку Патрушева повертався в Жуляни президент України.

А напередодні конспіративного Оману в Москві перебували покійний мер Харкова Кернес і такий собі Роберт Тедеєв (брат того самого Ельбруса Тедеєва з Партії регіонів, помічником якого багато років працював Єрмак). За різними даними, вони мали зустріч із Патрушевим.

Єрмак був призначений керівником Офісу президента рівно через місяць після таємної зустрічі в Омані. І відтоді пішов повний розворот у бік росії, стався Вагнергейт, так зване відведення військ, розмінування й пошук миру в очах путіна.

З Єрмаком усе давно зрозуміло. Не зрозуміло лише, чи здатен буде президент поставити державні інтереси вище особистих. Страх - думаю, вся справа в ньому. Бо вилізе багато цікавого. Відкрити / Коментувати

2022-07-09 10:39:06 В усіх соціологіях щодо мови/язика мене вибішує лицемірство респондентів. Щоби підігрувати трендам, брешуть самим собі, брешуть соціологам, брешуть Україні й брешуть прямо в вічі арифметиці, яка пізніше не сходиться і вибішує ще більше.

Ось – свіже дослідження Державної служби якості освіти, в якій зашита чергова шизофренія.

89% вчителів і 82% батьків та дітей кажуть, що їхня рідна мова – українська, саме її вони використовують в усіх сферах життя (родинне коло, навчання). Алилуя! – вигукувати ранувато, тому що далі йде інша, більш практична цифра, яка уневажнює першу.

73% вчителів під час уроку та 63% вчителів під час перерви розмовляють українською. Співставляю з першою цифрою і запитую вчительок дурноватих: якого біса з 89% тих, для кого українська мова рідна, у школі нею послуговуються лише 63? Виходить, україномовний вчитель переступає поріг школи і стає москалем?

Далі. 82% дітей вважають українську мову рідною. Але – увага! – лише 38% говорять нею між уроками серед ровесників. Себто: більше половина українських дітей змоскалюються яксамраз у стінах школи.

Мій висновок простий і безапеляційний: школа є місцем зросійщення наших дітей.
Якщо це не припинити – то війна не матиме ніякого сенсу. Помирати за шкільну освіту, яка україномовних дітей інфіковує псячим язиком, - це блюзнірство вищої категорії. Відкрити / Коментувати