2022-07-25 13:30:46
Той випадок, коли видно, що людина реально старалась, і шо з неї люде будуть, але не дотягнула на окремий допис. Якщо хтось може, дайте, будь ласка, в коментарях до цього твору конструктивну критику, аби людина розвивалась і працювала над помилками.
Моє серце м'яке, як вчорашнє морозиво,
що забули під лід випадково покласти.
Ти мов чокер на шиї, що мені не за розміром,
А я - хмиз, що для тебе буде тільки нещастям
На спині ти писа,в кров'ю пальці змочивши,
що текла по судинах в серце моє.
Я люблю, я волію, і жага, ледь не вбивши,
лише стратить мене, і рука не здригне.
І слова ті по спині, мов залізо гаряче,
відбиваються досі на шкірі моїй,
а для тебе вони ніби крейда дитяча
кольорова асфальт прикрашає, постій!
Ти же знаєш, що зараз у мене стріляєш.
Та я іскроні підствалю, тільки швидше задій
свою ненависть, лють, і нахабну поставу
крізь мою мережУ запеклих надій.
Так, тремчу, ти же бачиш, тремчу сподіваюсь,
що потрапиш у серце, хоча цілишся - ні
Я навшпиньки привстану не заплачу, отямлюсь,
не війдійду, не впАду, затям це собі.
І нехай сила пострілу твого автомату
розщепне моє тіло вщент як кавун.
від удару твердого, і свого супостату
як для мене ти став, без судді та трибун.
Я мов риба без кисню у воді тут стою,
Захлинаюсь в собі слізьми горя і зради.
Ну, а ти взявши сторону гідну твою
Душу, мЕне почав катувати.
Я не зможу як в річці, ти знаєш, буває
Карасі і без кисню, якось, виживають.
Попри біль і наснагу терпіти це все.
Я іду, та лишаю тебе на тебе!
ariland21_
82 views10:30
П
