Щоденник надії. Сергій Степанюк

2021-05-24 13:30:57 ​​ Мене дуже цікавить одне питання. Чому в Біблії пише, що розлучитися мають право лише ті, хто зрадив/був зрадженим. Чому про насилля не пише? Якщо чоловік б'є дружину, і ніщо не допомагає, немає злагоди. В такому випадку Бог не схвалює розлучення? І яка позиція церкви до розлучень через насилля?

Бог взагалі осуджує насильство. Є хороший біблійний вірш, у якому тема розлучення і насильства зустрічаються разом: "Адже я ненавиджу розлучення, – говорить Господь, Бог Ізраїлю, – а також тих, хто насильством заплямовує свою одежу чесноти..." (Мал. 2:16)

Насильство у шлюбі – неприпустима річ, так само як і неприродно для Бога виглядає розлучення. Тим не менше, Бог дав право зрадженій стороні вирішувати, чи зберігати шлюб з тим, хто зрадив. Тобто для офіційного розлучення з правом одружуватися з кимось іншим можуть бути дві причини: або смерть одного з подружжя, або зрада.

Щодо насильства такого права не дається, хоча Бог недвозначно показує Своє відношення до нього. Тож, і церква відверто засуджує усі прояви насильства у шлюбі, і, якщо існує загроза життю чи здоров'я того, хто потерпає від нього, то рекомендується роз'їхатися. Але перед Богом цей шлюб і далі вважається чинним. Тобто сторони не мають права одружуватися з кимось іншим, але мають право жити окремо. Відкрити / Коментувати

2021-05-22 17:30:26 ​​ Я проповідник... Молодий. Я буваю часто на служіннях, де призивають до покаяння людей. Але чомусь мені ніяково, коли проповідник після Слова запрошує до покаяння. Короче, мені це не подобається. Я розумію, що це важливо, аби виконувати настанову Ісуса піти і навчити. Моє особисте покаяння відбулося наодинці з Богом. Я точно можу сказати, що це було щире покаяння. Я відчув всередині народження згори. Про що може свідчити подібне ставлення до закликів. І, якщо це проблема, то як її позбутись.

Традиції. Традиції. Традиції. Проблема будь-якої церкви у тому, що вона поступово обростає традиціями, які починають вважатися законом. І якщо людина порушила традицію, вона відчуває, що вчинила гріх.

Я не кажу, що всі традиції погані. Найчастіше вони досить хороші, але якщо вони сприймаються як Закон Божий, і через їх порушення ще й можуть виключити з церкви, – то це вже справжня проблема.

Тепер щодо твого запитання. Думаю, ти непогано орієнтуєшся в Біблії

Де написано, що при покаянні потрібно виходити перед усіма і каятися? Нема такого. 
Чи неправильно так робити? Та ні, можна, Біблія не забороняє. 
Чи буде гріхом, якщо я робитиму по-іншому? Знову ж таки, ні. 

Це всього лише церковна традиція. У одних конфесіях це розповсюджена практика, в інших це не прийнято. А хтось це робить час від часу, дивлячись на ситуацію.

Бог торкається кожного серця особливо, не так, як інших. Ми всі різні, і Бог знаходить підхід до кожного. До тебе Бог достукався наодинці. А когось Дух Святий побудив вийти перед церквою.

Тому не відчувай докорів сумління, проповідуй Слово, як тебе вчить Дух Святий, і нехай саме Він тебе скеровує у виборі методі проповіді і заклику до покаяння. Відкрити / Коментувати

2021-05-22 08:30:35 ​​ "Побої коханого вірність показують, а в ненависників поцілунки численні". (Приповістей 27:6). Тобто це означає, що чоловік, б'ючи жінку, показує вірність і це нормально?

Завжди, коли досліджуєте Біблію, і стикаєтеся з незрозумілим місцем, перевіряйте кілька інших перекладів. Мені не дуже подобається переклад Огієнка, адже його мова трохи відрізняється від сучасної української, і деякі вирази можуть бути сприйняті неправильно сучасним читачем.

Отже, цей же вірш в різних перекладах

Огієнка: «Побої коханого вірність показують, а в ненависника поцілунки численні».

Сучасний (Турконяка): «Докори друга є ознакою вірності, тоді як поцілунки ворога зрадливі».

Синодальний: «Искренни укоризны от любящего, и лживы поцелуи ненавидящего».

Кулакова: «Лучше раны от искренне любящего, чем щедрые поцелуи — от ненавидящего».

Є схожа приказка: краще гірка правда, ніж солодка брехня. Саме про це цей вірш. Соломон намагався показати, що краще перетерпіти щось неприємне від того, хто тебе любить, адже це неприємне буде тобі до добра, ніж отримати лицемірні поцілунки.

А щодо побоїв – людина, яка любить, ніколи не зможе підняти руку на об'єкт своєї любові. Б'ють жінок слабкі чоловіки. Вони люблять тільки себе, і цим самостверджуються. Бог ніколи не виправдовував насильства, це протирічить Його суті. Адже Бог є любов, а насильство – це гріх.

Своє запитання ти можеш поставити анонімно через бота: @StepTV_question_bot Відкрити / Коментувати

2021-05-20 18:35:06 ​​ Скажите, почему так случается, что я влюбляюсь не в тех парней? Каждый, с кем я встречалась и кому открыла душу сделал мне больно... Что делать, чтоб не влюбляться и просто жить? Я больше не хочу испытывать эту боль.

Знаєш, що я помітив? Старші люди не використовують слово "зустрічатися", вони кажуть "дружити". До чого це, я поясню трохи пізніше...

Розумієш, хлопці зовсім не такі, як дівчата. І мислять вони зовсім по-іншому. Коли хлопець бере дівчину за руку, у нього в голові думки про те, як би її поцілувати і т.п., а дівчина в цей час вже думає про те, як вона у весільній сукні йде разом з ним до РАГСу...

А тепер повернемося до "зустрічатися" або "дружити". Ми сьогодні в слово "дружити" вкладаємо не те значення, яке вкладали наші батьки. Ми говоримо: "це у нас вже більше, ніж дружба..." А даремно...

Чому? Поясню. Коли ти, як і будь-яка інша дівчина починаєш зустрічатися з хлопцем, ти впевнена, що це вже назавжди... Але в думках у хлопця, як я вже говорив, зовсім інше... Виявляється, він і не думав ні про що серйозне, а дівчина розмріялася, відкрилася йому вся...

Тому, дійсно, не поспішай зустрічатися, не поспішай закохуватися, просто дружи. Стався до хлопця, який тобі сподобався, просто, як до друга... Дружіть, зустрічайтеся не наодинці, а серед друзів. Дізнавайся його характер саме таким способом. Уявляєш, коли майбутній чоловік і дружина до того ж класні друзі – ось це супер, правда?

Пам'ятай: закохуємося-то ми в особистість, а жити доводиться з характером. Проси у Бога мудрості, і якщо будеш нею користуватися, то зустрінеш того єдиного, який тобі саме Богом і призначений. Так що вище ніс. Буде і на твоїй вулиці свято! Відкрити / Коментувати

2021-05-18 11:18:30 ​​ Мені 14. Два тижні тому прийняла хрещення. Ці два тижні я літала в хмарах, і було відчуття, ніби я бачила Бога, навіть не знаю, чому я так думала. А вчора я зовсім впала. Теплий стан. Те, чого я так боялася. Я не хочу йти до церкви. Я приходжу, а мої думки зовсім не на проповіді. Мені взагалі не хочеться молитись. І я розумію, що треба, але просто не можу. Я загубилася. Не знаю, що робити. Не знаю, як мені бути. Я боюсь, що через це все можу відійти від Бога.

Найперше, що хочу зауважити: це нормально. Ну, звичайно, це не зовсім норма, тому що в ідеалі так би не мало бути, але поки ми живемо на землі, ось такі злети і падіння – на жаль, норма, і вони бувають практично у всіх. Тобто ти не одна, хто переживає такий стан. Я теж чудово знаю, що це таке, з власного досвіду.

Наступне. Причини.

Тобі 14. У цьому віці все сприймається дуже глобально. Я впевнений, що деякі старші читають твоє запитання, і думають: "Тю, знайшла через що переживати..." Але в 14 років це сприймається як кінець світу. Будь-яке зауваження від дорослих, подружка відвернулася, погана оцінка – це все сприймається як щось таке глобальне, від чого залежить життя. Тому й ця проблема для тебе така яскрава, і ти переживаєш, що взагалі підеш від Бога.

Емоції. Я вже якось десь розповідав, що часто християни люблять крайнощі. У одних церквах все на емоціях, у інших – емоції під забороною. Золота середина: розум + емоції. Тобто емоції не мають впливати на ставлення до Бога. І навіть коли вони негативні, ти розумом можеш працювати над укріпленням стосунків з Ним.

Отже, що робити?

Не панікуй. Не розчаровуйся. Цей стан мине, якщо ти не будеш загострювати на ньому увагу. Пам'ятай: Бог тебе любить так само, як і два тижні тому. І сатана так само намагається тебе знищити, як і два тижні тому. тому перепади емоцій і життєвих ситуацій – поки що, на жаль, норма. Тобто в майбутньому будуть часи, коли буде важче, але будуть часи, коли буде й гірше. Тому до цього треба бути готовою.

Вмикай розум, силу волі, і не дозволяй собі зупинитися. Не хочеться молитися – все рівно молись. Не хочеться читати – читай. Не хочеш йти до церкви – все рівно йди. Повір, Дух Святий буде працювати над тобою, і зовсім скоро прийде час, коли емоції зміняться, і ти знову будеш на правильній хвилі.

Вірю, що у тебе все буде класно. Все найкраще – попереду. Нехай це стане твоїм девізом. І не забувай інший девіз: головне, щоб головне було головним. Все налаштується. Тримайся. Відкрити / Коментувати

2021-05-15 08:30:57 ​​ Я прийняла Христа 7 років тому, у мене тоді була пустота, і в той момент Господь покликав мене. Хоча зовні сильно нічого не змінилося, тому що я і без Христа вела себе благопристойно, зовні, тоді коли душа моя тягнулася все ж до поганого. Зараз пройшов час, зовні все як завжди, всі говорять: яка хороша дитина, а я усвідомлюю свою моральну зіпсутість, і мені аж кричати хочеться! Я молюся про це, але не бачу великих змін... Коли це закінчиться? Як досягнути того рівня, коли вже не я буду жити, але Христос в мені?

Хочеш відкрию таємницю? Купа людей зараз читає твоє запитання, і думає: "Так це ж про мене написано!" Як ти думаєш, чому Біблія говорить, що жодна людина не заслуговує бути спасенною? А як же герої віри? Бог їх так хвалить, пишається ними, але в той же час каже: "всі згрішили..."

А Павло, який написав "вже не я живу, а живе в мені Христос"? Може він безгрішний? Але ні. Його перу належать слова: «Адже знаю, що не живе в мені, тобто в моєму тілі, добро: бажання є в мені, але щоб виконувати це добро, того не знаходжу. Тож не роблю те добре, яке хочу, але те недобре, якого не хочу, — те роблю. Якщо ж я роблю те, чого не хочу, то вже не я це роблю, а той гріх, який живе в мені» (Рим. 7:18-20). А завершує він словами: «Нещасна я людина! Хто визволить мене від цього тіла смерті?» (Рим. 7:24).

Слухай, все як у тебе. І як у мене. І як у Павла. І як у багатьох християн, хто розуміє, що поки не прийшов Христос, боротьба плоті і Духа буде постійно. На жаль, тягне нас до гріха завдяки нашій успадкованій гріховній природі. Всі гріхи – солодкі, інакше ми б не грішили.

Але на цьому все не закінчується. Давид нагрішив добряче, але названий "мужем по серцю Бога". Бо був щирий з Ним, і щиро каявся у тому, що наробив. Так і кожен з героїв віри – ніхто з них не прожив безгрішне життя, але завдяки тому, що Христос жив у їхньому серці, вони не зупинялися, не розчаровувалися, а продовжували далі боротися зі спокусами.

А Петро взагалі вчудив – написав таке: «З того радійте, навіть якщо тепер ви маєте бути дещо засмучені всілякими випробовуваннями, щоб випробування вашої віри — набагато ціннішої за золото, яке гине, хоч і випробовується у вогні, — виявилося для похвали, слави і честі при з’явленні Ісуса Христа» (1 Петр. 1:6-7).

Каже: радійте, коли є випробування. Але звичайно ж, радіти треба не самим випробуванням, а їхньому результату, який з’являється зщавдяки тому, що їх перемагаєш. Коли ми чогось досягаємо з труднощами – ми цінуємо це більше. І віра наша загартовується від спокус, які ми перемагаємо. А ще вона стає міцнішою від любові Бога, яка зливається на нас, коли ми в спокуті приходимо до Нього, плачучи, що знову згрішили, знову зробили якусь дурницю...

І Він обіймає, витирає сльози, сідає поруч і говорить: "Не плач. Не розчаровуйся. Так, я знаю, що вже не перший раз ти каєшся у цьому гріху, але давай спробуємо разом ще раз його перемогти. Я вірю в тебе! І дуже люблю. У тебе вийде!"

Тож не дивись на гріхи свої, від них буде тільки розчарування. Дивись на Ісуса, намагайся не відводити від нього погляд, і будеш щасливою і зараз, серед випробувань і спокус, і потім, коли Він повернеться, щоб забрати тебе до Себе.

Своє запитання ти можеш поставити анонімно через бота: @StepTV_question_bot Відкрити / Коментувати

2021-05-14 12:06:58 ​​ Як боротися із заздрістю і ревністю?

Це дві великі проблеми, які зазвичай руйнують стосунки. «Тому що де заздрість та чвари, там безладдя і всяке лихе діло» (Як. 3:16).

На мою думку, щоб цього позбавитися, потрібно лікувати не симптоми, а саму хворобу. Апостол Павло, коли перераховує цілий список різних гріхів, серед яких згадує і заздрість, вказує на причину цього: «... той став гордим, нічого не розуміє, але хворий на суперечки й диспути, з яких виникають заздрість, сварки, зневага, лукаві підозри...» (1 Тим. 6:4)

А Яків ось так описав дві протилежності: «Хто мудрий і досвідчений між вами? Нехай покаже свої діла в лагідній мудрості доброго способу життя. Коли ж маєте гірку заздрість і суперництво у ваших серцях, не хваліться і не говоріть неправди на правду» (Як. 3:13-14). З одного боку – заздрість і суперництво, з іншого – лагідна мудрість (рос. "мудрая кротость"), тобто відсутність гордості.

Тобто причина заздрості – гордість. Але це не найперша причина. Копаємо далі...

В посланні до Галат, у 5 розділі, Павло протиставляє справи плоті (серед яких заздрість) і плід Духа. Відповідно, можна зробити висновок, що заздрість з'являється там, де не може повноцінно зростати плід Святого Духа.

Отже, немає змісту боротися з заздрістю і ревністю. Це просто симптоми хвороби. Це все рівно, що намагатися відновити нюх при коронавірусі. Всі чудово розуміють, що вилікуєшся від ковіду, відновиться й нюх. А це значить, що потрібно боротися за лікування основної хвороби – нестачі якісних стосунків з Богом. Думаю, кожен християнин відчував, що чим ближче він з Богом, тим менше думок про гріх.

Я не виділяв зараз окремо ревність, тому що це теж один із симптомів. Коли є справжня, не егоїстична любов до Бога і до людини, ревність теж розвіюється. Отже, наша мета – не боротися з гріхами, наша мета – боротися за стосунки з Богом. А все інше додасться. Відкрити / Коментувати

2021-05-13 08:30:32 ​​ Почему я христианин и это правильно? Или же, почему именно христианская вера самая правильная?

З одного боку це філософське питання. З іншого – все просто й логічно, і по-іншому бути не може. Але за тебе я не відповім, чому ти християнин, а от за себе можу.

По-перше, свободу віросповідання ніхто не відміняв, і кожен із нас має право визначити сам, яка віра найбільш правильна. І от, я, скориставшись цією свободою, визначився. Так, звичайно, в моєму випадку зіграло важливу роль те, що я народився у країні, де все ж переважає християнство, тому вибір у мене був більше між конфесіями, ніж між релігіями. Якби я жив у країні, де більше, наприклад, мусульман, моя історія і шлях до християнства міг бути зовсім іншим.

Та коли я вже почав досліджувати Біблію, дізнаватися більше про вірування інших релігійних течій, я зробив кілька висновків:

Християнство – віра пустої могили. Засновники інших релігій десь поховані, Христос – живий.
Християнство – віра люблячого Бога. Тільки Христос, будучи Богом, став нікчемно маленькою людиною і помер заради спасіння людей-мурашок, які абсолютно на це не заслуговують.
Християнство – віра відповідей на глобальні запитання. На мій погляд, у християнстві найбільше логіки і здорового глузду. Так, є різні конфесії, про яких так не скажеш, але чисте, біблійне християнство дуже логічне і зрозуміле.
Християнство – віра змінених сердець. Жодна релігія не змінює серця і не вчить такої жертовності, як релігія Ісуса.

Звичайно, представники інших релігій можуть сперечатися, і мають право. Але я для себе зробив висновки. Я вірю в Господа мого Ісуса Христа, Який так полюбив мене, що прийшов у цей світ померти замість мене, аби тільки я був з Ним усю вічність. Більше мені нічого не треба. Відкрити / Коментувати

2021-05-11 08:30:46 ​​ Заботится ли Бог о людях, которые не верят в Него или принадлежат другой религии? Защищает ли Он их? Может ли использовать в своих целях?

Бог є любов. По-іншому бути не може. Все, що робить Бог, продиктоване виключно любов'ю, навіть якщо нам здається, що все навпаки. Розуміючи цей факт, спробуємо відповісти на запитання, як Бог ставиться до тих, хто у Нього не вірить.

У моєї бабусі був син-алкоголік. Я пам'ятаю з дитинства, коли йому було вже за 40, він п'яний приходив до своєї мами, скандалив, матюкав її... Я пам'ятаю, що дуже його не любив, хоч він і був моїм дядьком. З моєю мамою (його сестрою) теж стосунки у нього майже не складалися. Він рідко був тверезим. І що цікаво – моя бабуся завжди його приймала, який би він не прийшов. Вона його мила, прала, годувала, клала спати. Я до цих пір пам'ятаю страшенний сморід у хаті від його брудних шкарпеток. Моя мама сварилася на бабусю, щоб та його не приймала. А бабуся казала: "А куди я його діну? Він же мій син..."

Бог любить своїх дітей, якими б вони не були, і як би вони до Нього не ставилися. Він піклується і захищає їх, як тільки може. Єдине, що Його обмежує – це воля самих цих людей. Якщо вони свідомо відмовляються від Його впливу, Він не може їх змушувати до чогось, навіть доброго для них, бо вільний вибір і свобода – це один із найголовніших Його принципів.

Єдине, що залишається Йому – тихенько стукати у серця цих людей, і працювати над ними за допомогою інших, віруючих людей, обставин та інших чинників. Відкрити / Коментувати

2021-05-08 22:01:42 ​​ Вся правда про Проводи

Вікіпедія: "Проводи (також Гробки, Могилки, Поминальні дні, Поминки, Провідки, Радовниця, Бабський Великдень) — другий тиждень після Великодня, який в українській традиції є поминальним за померлими родичами.

Традиція Радовниці походить з язичницької доби і тісно пов'язана з давнім культом предків. У стародавніх слов'ян Радуницею (або «весняною радістю») називався, ймовірно, цілий цикл весняних свят — час поминання мертвих, за давнім народним віруванням, мерці радіють, коли їх поминають добрим словом живі свояки та ще й приходять до них на їхні могили.

Після введення у Київській Русі християнства з Х століття церковники засуджували й переслідували тих, що трималися старої традиції відмічати Радуницю, але оскільки завадити цьому були невзмозі, встановили християнську традицію справляння Радуниці, однак лише одного дня — на другу неділю після Великодня".

Біблія: "Мертві не знають нічого, і вже немає для них жодної частки... І їхня любов, як і їхня ненависть та їхні ревнощі, – все минулося, і вже ніколи вони не братимуть участі ні в чому, що діється під сонцем" (Екл. 9:5,6)

Якось так... А ви йдете на "Проводи"? Відкрити / Коментувати