2020-11-07 09:20:46
#запитанняпастору
Я в церквi з дитинства знаю, що iнтимнi стосунки – грiх до шлюбу, але все таки цей екзамен я провалила, хлопець також вiруючий (якщо нас теперь так можна назвати). Ми одружилися, але наш шлюб не благословенний, я бачила наслiдки того вчинку постiйно i до цього дня. Бог показував, що це не моя людина ще коли ми зустрiчались, але я вперто йшла вперед, а мiй чоловiк через провину перед Богом за цей вчинок одружився на менi, як сказано в Бiблiї. Запитань декілька: чи повинна я перед церквою зізнатися у цьому грiху, навiть якщо розкаялася перед Богом і Вiн мене пробачив? І чи може Бог в цих обставинах дати щастя в родину? Чоловiк постiйно мене ображає, я для нього у всьому винна, я як нагадування про той вчинок, тому вiн мене не поважає і не любить, що менi робити? Я жалкую про грiх, який я скоїла, а не про наслiдки (я сама обрала цей шлях, тому тiльки я винна в цьому), але останнє запитання – як я можу служит Боговi і бути свiтлом, якщо я не щаслива і втратила себе у цих стосунках. Постiйнi приниження я не витримую, у мене апатiя до всього, і я втрачаю здоров'я, хоча менi ще й 30 немає. Я знаю, що Бог не хоче такого для мене, але що менi робити?Найкраща порада, яку я можу дати в цій ситуації – вам варто поспілкуватися з християнським сімейним консультантом, з яким ви могли б обговорити всі проблеми, які є у вас у сім'ї (якщо бажаєш, напиши мені, я дам контакти).
Більшість проблем у вас не через те, що ви переспали до весілля, хоча це справді проблема. Як ти вважаєш, якби ви не дозволили собі згрішити, твій чоловік вів би себе зараз по-іншому по відношенню до тебе? Якби не ти, а інша жінка була його дружиною, він би по-іншому до неї ставився? Не думаю. Я розумію, що він винить у всьому тебе, і ти сама у це цілком повірила, але коли двоє лягають у ліжко, ніхто нікого не змушує до цього, а значить винні у гріху обоє. Ти не винна більше за нього. Це по-перше.
А по-друге, якщо ти щиро покаялася перед Богом за цей вчинок, навіть Бог забув про нього. Гарні слова про цей випадок пише Ісая:
"Дійсно, добром і миром обернулась моя велика гіркота, – любов Твоя спасла мою душу від зіпсуття, – Ти позад Себе викинув усі мої гріхи". (Ісаї 38:17) Тому яке має право згадувати про ці гріхи твій чоловік? Я не думаю, що тепер вже варто про них розповідати церкві, тут краще всі сили прикласти до того, щоб налагодити стосунки у вашій сім'ї.
Я просто впевнений, що ви можете бути щасливими. Просто тобі потрібно попрацювати над самооцінкою. Бог страшенно любить тебе, і готовий дати тобі новий шанс стати Його світлом. Історії відомі великі грішники, які стали великими місіонерами, коли повернулися до Бога. А ще потрібно попрацювати над ставленням до чоловіка, а йому, звичайно, – до тебе.
Сядьте якось, побалакайте про це, якщо це можливо. У вас же все життя попереду, треба трішки піднатужитися, щоб воно було більш райдужним, ніж зараз. Ви обоє заслуговуєте на це. Тільки, головне, покладіться на любов Божу і Його прощення, і обов'язково зверніться за порадами і консультаціями до сімейного психолога.
А всім іншим, хто читає, скажу одне: вчіться на чужих помилках, бо на своїх вчитися дуже боляче. Будьте мудрими, і пам'ятайте: Бог вас дуже любить. Не міняйте Його на тимчасове задоволення.
Своє запитання ти можеш поставити анонімно через бота: @StepTV_question_bot
650 views06:20