Щоденник надії. Сергій Степанюк

2021-05-08 08:30:43 ​​ Как научится молится? Много раз молимся на молодежках вслух и я не знаю, что говорить, поэтому молитва очень короткая. Как развить молитву, чтобы она была как у пастырей?

Тут головне не плутати красномовність з молитвою. На мою думку, це стало такою собі традицією – красива публічна молитва, використання в ній старослов'янських слів з Біблії, поважні фрази з пафосною інтонацією... Але чи це потрібне Богу?

Молитва, яку я вище описав – молитва для людей. А молитва для Бога – це щирі прості слова, які ми використовуємо у побуті, це коли інколи навіть не можеш підібрати слів, тільки зітхаєш, а Бог тебе розуміє. Це коли щиро і просто. Це коли від серця твого до серця Його.

Так, я розумію, що є особиста молитва, і є публічна. І публічно треба, типу, красиво молитися. А де таке написано, якою має бути публічна молитва? Хто придумав, що вона має бути красномовною і пафосною?

Тому не переживай, коли не знаєш, що говорити в молитві. «Отак і Дух допомагає нам у наших немочах, адже не знаємо, за що і як маємо молитися, але сам Дух заступається за нас невимовними зітханнями» (Рим. 8:26). Ти просто відкрий серце Богу, і не думай, що твої слова оцінюють люди. Дух Святий підказуватиме тобі правильні слова, якщо потрібно.

І хоч тут теж працює правило – чим частіше молишся публічно, тим краще виходить, та все ж найголовніше в молитві – це щирість і простота. Їх важливо не втратити. А красномовність – то справа десята. Відкрити / Коментувати

2021-05-07 13:59:36 ​​ Хотів недавно стати баптистом. Зараз я греко-католик, мама – православна. Я їй розказав про це, але вона до сліз негативно сприйняла це, наводячи аргументи, що цим течіям віри (нашим) вже понад 1500+ років, а баптисти (протестанти) виникли відносно недавно, тобто створені були людьми, а не Господом. Ще як аргумент вона говорила, що священники в баптистів не можуть "зігнати" злих духів. Що би ви могли сказати щодо цієї ситуації?

Я не баптист, не православний і не греко-католик. Тому можу зі сторони сказати про цю ситуацію. По-перше, з усією повагою до твоєї мами, аргументи – так собі. Про злих духів, цікаво, це її власне спостереження? Чи десь прочитала? Щодо давності – є "віри" ще більш давні, це не привід дотримуватися їх. Якщо подивитися, у що і як вірила середньовічна церква, то стає зрозуміло, що навіть та ж католицька церква в багатьох питаннях змінила свої погляди (чого варті ті ж індульгенції і т.п.) І от тепер запитання: ці зміни – від Бога чи від людей?

Якщо мова йде про повернення до біблійних істин від неправдивого вчення – то Бог однозначно це підтримує. І Реформація 500 років тому саме через це і почалася: люди почали читати Біблію, і побачили, що вчення тогочасної церкви відрізняється від того, що написано у Божому Слові.

Так як пануюча церква тоді не погодилася з реформаторами, і почала спалювати їх, вони почали створювати окремі осередки, в яких намагалися жити саме за Біблією. Так з'явилися протестанти. Так, вони з'явилися пізніше, але як результат намагання повернутися до біблійних істин.

Як визначити, яка сьогодні церква Божа? Все просто. Є чудовий критерій: «Звертайтесь до Закону і до Свідчення пророків! Якщо вони не говоритимуть згідно з цим словом, то в них немає світла» (Іс.8:20) Тобто – Біблія. Я у свій час почав читати Біблію, і визначився. Хоча в моєму оточенні були в основному представники інших течій християнства. І чим більше я читаю Слово Боже, тим більше укріпляюся в думці, що я не помилився, і церква, яку я відвідую, дотримується всього того, про що сказав Бог.

Отже, мудрості і тобі у виборі Божої церкви через призму Біблії. Відкрити / Коментувати

2021-05-05 14:24:26 ​​ Чому просять ставати на коліна, коли молишся?

Поза для молитви – це питання більше традиції, ніж доктрини. І Біблія більше уваги приділяє тому, про що людині молитися і з яким серцем вона це робить, роблячи акцент на щирості стосунків з Богом при цьому.

Стародавні традиції полягали в тому, що підлеглий перед царем мав схилитися на коліна, або ж навіть лягти долілиць, поки цар не накаже йому піднятися. Щось подібне практикували і біблійні герої, показуючи свою повагу і благоговійність перед Богом.

Тому коли люди стають на коліна при молитві – це ознака того, що ми покоряємося перед Богом як перед своїм Володарем. Але це, знову ж таки традиція. Змушувати ставати на коліна ніхто не має. Це має бути бажання серця.

Біблія говорить: «Невпинно моліться...» (1 Сол. 5:17) А це означає, що молитва може в будь-якій позі, в будь-який момент. Але коли ми знаходимося в офійних обставинах, наприклад, на богослужінні, то традиційно у нашій місцевості під час молитви встають, а при бажанні схиляються на коліна. Відкрити / Коментувати

2021-05-04 10:53:58 ​​ Як полюбити свою церкву?

За своїх 23 роки належності до церкви, я, як ніхто, знаю, якою вона може бути. У церкві можуть надихнути, а можуть обрізати крила. У церкві можуть вилікувати душу, а можуть завести в депресію. У церкві можуть допомогти прийти до Бога, а можуть спонукати до відступлення. І цей список можна продовжувати. 

Але, знаєш, я люблю церкву. Знаєш чому? Бо навчився відділяти церкву від людей. Це, насправді, непросто. Але коли ти говориш "Як полюбити церкву?", ти насправді запитуєш "Як полюбити людей у церкві?"

Мені в такому випадку згадується, як Бог виводив народ ізраїльський (тогочасну церкву) з рабства. Тоді Мойсей (пастор) стільки натерпівся від неї. Вони і ремствували, і повставали проти нього і проти Бога, через них довелося блукати пустелею 40 років замість 40 днів. І після цього всього, після того, як Мойсей з ними такого натерпівся, він молиться: "Тепер, якщо можеш простити їм гріх, то прости. Якщо ж ні, то прошу, викресли і мене з Твоєї книги, в яку Ти записав" (Вих. 32:32)

Як йому вдалося так полюбити цю недосконалу "церкву"? Бо навчився розділяти не тільки церкву від людей, а й людей від гріха. Є відомий вираз "Бог ненавидить гріх, але любить грішника". Ось до цього й потрібно прагнути кожному з нас. Коли людина смертельно хвора, ми усім серцем ненавидимо цю хворобу. Ми намагаємося якось допомогти, збираємо кошти на лікування, молимося за людину. Коли ж людина хвора на гріх, ми чомусь починаємо не любити саму людину. Але гріх – це теж смертельна хвороба. І з нею потрібно боротися, молитися за людину, а не знищувати її.

Так, церква не досконала, але вона – Божа церква. Так, люди у церкві грішні, але Господь любить кожного з них. І якщо вони грішать, ображаючи тебе, роби так, як робив Мойсей – ходатайствуй за них перед Богом. І чим більше ти будеш за них молитися, тим більше ти відчуватимеш, що вони тобі не байдужі.

Кожен із нас є частинкою церкви. І кожен із нас має запитати себе: "А якою була б церква, якби кожен в ній був таким як я?" Змінюймо церкву Божу разом, починаючи з себе, і тоді Господь ще швидше повернеться, щоб забрати Свою Церкву до Себе. Відкрити / Коментувати

2021-05-03 10:05:52 ​​ Уже дуже довгий час мене хвилює одне питання, на яке, мені б дуже хотілося мати відповідь.. Я хрещена ще з самого малечку, але зараз, я розумію, що Ісус охрестився у свідомому віці, і багато хто каже, що хрестити дитину ще з народження - це не правильно.. Уже досить довгий час, я хочу прийняти хрещення, але розумію, що для мене це неможливо, так як мене ніхто не зрозуміє та не підтримає у цьому.. Усі говорять, що хреститися у свідомому віці, якщо ти була хрещена ще змалечку - це великий гріх, так як виходить, що ти "перехрещуєшся" та переходиш у іншу віру.. Це дійсно так?

Біблійне хрещення - це справді хрещення у свідомому віці, коли людина розуміє, що вона робить, коли вона кається у своїх гріхах, коли вона сама приймає рішення хреститися. У Біблії справді немає жодного випадку хрещення дітей, та й немає у цьому потреби, адже хрещення символізує смерть для минулого гріховного життя.

Прийняти хрещення у свідомому віці абсолютно можливо. Будь-яка протестантська церква практикує саме таке хрещення. Звичайно, перед тим як хреститися, потрібно пройти певне навчання біблійних істин, щоб пастор, який буде хрестити, розумів, що рішення людина приймає свідомо, знаючи повеління Божі і шлях до спасіння. Пам'ятаєш повеління Христа учням: «Тож ідіть і навчіть усі народи, хрестячи їх...» (Mатв. 28:19).

Щодо перехрещування. Почнемо здалеку.
Авраам покинув рідні місця, родичів, і "перехрестився" в іншу віру, прийнявши Бога своїм Господом. В результаті став "батьком усіх віруючих".
Рут "перехрестилася", пішовши за своїм чоловіком і свекрухою, ще й стала бабусею Давида, і увійшла в родовід Ісуса.
Рахав змінила віру. І цією «вірою блудниця Рахав, прийнявши з миром розвідників, не загинула з невірними». (Євр. 11:31)
Апостол Павло "перехрестився", змінивши кардинально свою віру. В результаті став одним із найвідоміших проповідників християнства. Його листи увійшли в Біблію.
Практично всі перші християни змінили свою віру. Що там говорити, більшість наших предків в Україні в свій час "перехрестилися", покинувши поклоніння ідолам, і прийнявши християнство.

Так, змінювати віру – гріх.

Але не у тому випадку, коли це небіблійна віра, коли вона заснована не на Біблії, не на словах Бога. Тоді та віра просто несправжня, і Біблія прямо закликає її змінити. Усі ці люди, про яких я писав вище (їх насправді набагато більше), вони змінили свою віру, поспішивши за істиною, яку вони дізналися від Бога, чи від людей, які Його представляли.

Отже, вперед і тільки вперед за істиною. Господь обов'язково підтримає. Думки людей можуть бути різними, але якщо для тебе важлива думка Бога, для тебе не буде перепон на новому шляху. Відкрити / Коментувати

2021-05-02 14:02:57 ​​#думки

Пасха воскресла! Воістину воскресла!

Трохи дивно звучить, правда? Ми звикли говорити: «Христос воскрес!», до чого тут Пасха? Так от і пропоную розібратися, до чого тут Пасха.

Пасха – досить давнє свято. І засноване задовго до воскресіння Ісуса. Встановлене як пам’ять виходу ізраїльтян з єгипетського рабства. Фараон тоді не хотів їх відпускати, і на Єгипет прийшли різні кари. Останньою краплею була смерть усіх перворідних дітей по всій країні, у кожній сім’ї. Тільки після того фараон сказав: «Забирайтеся з-посеред мого народу...» (Вих. 12:31)

Але тієї визначальної ночі ізраїльтяни мали за повелінням Бога звершити першу Пасху: заколоти ягня, і його кров’ю змазати косяки дверей, і у тому будинку не було смерті тієї ночі. Звичайно, це не магія, а символи, саме так проявлялася довіра Богу і Його велінням. 

Отож на Пасху вони мали як мінімум три складових:

Ягня, завдяки смерті якого практично вони залишилися живі.
Гіркі трави на столі, які вони мали їсти, щоб пам’ятати про гіркоту виходу з Єгипту.
Прісний хліб, який символізував поспішність виходу – тісто не встигло зійти (та й взагалі, вдома не мало бути нічого квасного і броженого).

Сьогоднішня Пасха чомусь стала карикатурою того, що відбувалося тоді. 

Замість ягняти – пасхальний заєць або порося (тобто те, що Бог взагалі заборонив їсти).
Замість гірких трав – гіркі напої, які п’янять, і про які Біблія відгукується досить негативно.
Прісний хліб перетворився чомусь на смачну солодку булку, яку ми називаємо «паскою».
І звідкись взялися крашені яйця. Якщо ви введете в гуглі в пошук за картинками слово «Пасха», побачите в основному саме їх, хоча жодного слова у Біблії про них немає.

А що ж зробив Ісус? Все просто – він змінив святкування Пасхи, і переорієнтував символи. Коли вони з учнями зібралися, щоб відсвяткувати це свято, Христос замість того, щоб розповідати про минуле (про вихід з Єгипту), почав говорити про майбутнє. Він узяв прісний хліб, і сказав «Прийміть, споживайте, це – тіло Моє, що за вас ламається. Робіть це на спомин про Мене!» (1 Кор. 11:24)

Взяв вино, яке теж було обов'язковим атрибутом на Пасху у євреїв і уточнив: «Ця чаша — Новий Завіт у Моїй крові. Робіть це щоразу, коли будете пити, — на спомин про Мене! » (1 Кор. 11:25) І далі важливий момент: «Бо щоразу, як тільки будете їсти цей хліб і чашу цю пити, ви звіщаєте смерть Господа, аж поки Він прийде! » (1 Кор. 11:26) Все? А де паски? А де яйця? 

Пасхальне ягня, якого вбивали на свято, символізувало собою Ісуса, який повинен був прийти, щоб теж померти заради порятунку людей. І тепер, як каже Павло: «Наша Пасха — Христос, принесений за нас у жертву». (1 Кор. 5:7)

Як висновок хочу відзначити важливу річ: Пасха - це в першу чергу не воскресіння, адже Ісус воскрес на третій день після Пасхи. Пасха – це спогад про смерть Ісуса. Він заповідав нам це робити не 14 нісана (так, Пасха святкувалася конкретного числа), і навіть не 19 квітня, і не в якусь неділю (?) весни, а «щоразу», коли будемо здійснювати причастя, Вечерю Господню.

Так, я згоден, що воскресіння Христа – одна з найважливіших подій в історії порятунку людини, але все ж більш важлива подія – це подвиг Ісуса на хресті. Адже саме смерть Христа врятувала нас від вічної смерті, саме в цьому, як ні в чому іншому, проявилася Його любов до людини.

Тому, пам'ятай: Пасха – це не просто «Христос воскрес». Це набагато більше, глибше, важливіше. Це – любов Творця Всесвіту до тебе, хоч ти і не заслуговуєш її абсолютно. Це – смерть Божого Сина за тебе, хоч ти так рідко про це згадуєш. Це – воскресіння Ісуса, щоб показати, що чекає тебе в майбутньому. Це Друге пришестя Христа особисто за тобою. І ти тільки уяви, заварив Бог всю цю кашу заради тебе, адже ти – найулюбленіший у Нього, найрідніший, і без тебе Він не мислить свого існування.

Тож коли тобі на Пасху кинуть недбало «Христос воскрес!» – згадай про це, і тоді твоя відповідь «Воістину воскрес!» буде звучати зовсім по-іншому…  Відкрити / Коментувати

2021-05-02 13:43:19 ​​ Я – підліток, який вже рік у церкві і протягом цього часу я особливо молилась за мою маму і за те щоб Ісус був у неї в серці, але навіть зараз на карантині, коли їй немає що робити, вона ігнорує запрошення до прямої трансляції церкви, іноді, коли спілкується зі своїми друзями, насміхується з моєї віри. Як краще поступати в таких ситуаціях?

Як налагодити стосунки з батьками, якщо ми маємо зовсім різні погляди на життя і вони ні за яких обставин не визнають свою неправоту, через це в нашій сім'ї безліч конфліктів. Як бути?

Чудово тебе розумію. Я прийшов до Бога у 18 років. Мої батьки були страшенно проти мого вибору. У мами через це траплялися просто істерики, вона мене водила до православного священника, щоб він мене відмовив відвідувати протестантську церкву. У нас на фоні цього постійно відбувалися конфлікти, я просто ридав у молитві, і запитував у Бога: "Чому вони мене не розуміють?!"

Пройшов час. Я прийняв хрещення. До речі, після цього батьки трохи заспокоїлися, зрозумівши, що у них не вийде мене збити з обраного мною шляху, але не підтримували мене у моїх переконаннях. Заспокоїлися вони аж після мого одруження, побачивши вінчання у великій церкві, познайомившись з моїми віруючими друзями. Вони зрозуміли, що це не просто якась підпільна секта, а велика світова спільнота, яка щиро вірить у Бога, навчає тільки хорошому і пропагує правильні речі. Хоч вони не прийняли Христа і до цього часу, але у всякому разі нічого проти моєї віри вони не мають.

А тепер перекручуємо час знову туди, коли я тільки почав відвідувати церкву. Разом зі мною на богослужіння почала ходити одна моя знайома, яка жила в моєму гуртожитку. Її мама, на відміну від моїх батьків, була абсолюно не проти нового захоплення її доньки. Вона казала: "Ходи, там немає нічого поганого". Я десь їй заздрив у цьому. Ну чому їй так просто з цим, а у мене такі труднощі? Відповідь я зрозумів пізніше. Завдяки нерозумінню з боку найближчих моя віра укріплялася, коли прийшов час приймати хрещення, я просто палав бажанням це зробити, а от та дівчина сумнівалася. Пройшло кілька років, і вона, на жаль, покинула церкву.

Яків якось написав: "Брати мої, майте велику радість, коли попадаєте в різні випробування..." (Якова 1:2) Складно, звичайно, сильно радіти через проблеми, але якщо подивитися на них з висоти прожитих років, то я сьогодні дякую Богу за ті переживання, адже вони, як не дивно, мене наближали до Нього.

Звичайно, я не можу похвалитися тим, що завдяки моєму впливу мої батьки увірували, бо я продовжую за це молитися, хоч і пройшло вже більше 20 років. Але поради дам. Не треба батькам проповідувати. Так, я не помилився. Не треба їм проповідувати словами, бо вони не готові від тебе чути відверту істину. Проповідуй ставленням до них, не реагуй на їхні гострі слова, говори, що любиш їх, допомагай, у чому тільки можна. І от між цим, якщо буде така нагода, скажи 2-3 слова щодо своїх переконань, не переконуючи, а просто розповідаючи свій досвід. А ще молися, щоб Бог послав їм людину, яка б розповіла їм про Бога, адже Сам Ісус казав: "Пророк не буває без пошани, — хіба тільки на своїй батьківщині та у своєму домі" (Матвія 13:57).

Хай Господь тобі дасть терпіння і мудрості у цій нелегкій боротьбі за твоїх батьків. Відкрити / Коментувати

2021-05-02 13:42:47 Привіт всім.

Відкриваємо нову сторінку спілкування.
Господь поруч, і Він керує кожним і будує нове майбутнє.

І, до речі, Христос воскрес! І цей факт хай рухає кожним з нас щодня (а не тільки у часи святкування релігійних свят).

Отже, з Його допомогою, вперед.

P.S.: Є тут хто? ) Відкрити / Коментувати

2020-12-31 14:21:06 З Новим роком!
Роком надії!



Відкрити / Коментувати

2020-12-25 13:00:25 #другедихання

Найсильніша людина світу Олексій Новіков у програмі "Друге дихання". У свої 24 роки Олексій здобув звання найсильнішого, але на шляху до цього п'єдесталу не все було райдужно.
У новому випуску програми "Друге дихання" Олексій розповідає про труднощі, з якими він стикнувся ще підлітком, а також історію про змагання, які могли закінчитися для нього дуже плачевно.



Відкрити / Коментувати