Віршолюб

2021-11-05 17:00:03 Юрій Андрухович Відкрити / Коментувати

2021-11-03 15:45:00 ​​ Здається, з нами щось уже не те

​​Здається, з нами щось уже не те... 
І навіть люди, місто й камні, 
Щось прошепоче – Те усе святе 
У що ти вірив - згинуло з віками 

Пройшло скрізь пальці, 
Як вода, зачерпнута відкритою рукою, 
А на лодоні лиш краплинки сну, 
У сяйві марив, як в полоні. 

І вічність та тяжка завіса, 
Що ми не здатні піднести, 
Роздавить вас, навіщо йти 
Навіщо тратити надію, 
У те усе, що нам святе, 
Скажи мені і я повірю, 
Та все ж із нами щось не те.... 

Ліна Костенко Відкрити / Коментувати

2021-11-02 18:00:03 Вічними не будемо ніколи...

вічними не будемо ніколи 
мертвими не станемо навіки 
осінь як останню непокору 
збережуть поети і каліки 

дощ як перестояне мовчання 
вкриють до зажмуреної жмені 
тільки голоси немов прочани 
сухо обійматимуть легені 

тільки до корозії дозрілі 
кашлем вириваючись понурим 
будуть як мурахи жити в тілі 
створюючи мову крізь фістули 

мова кара — їй потрібен отвір 
страх і бог оскома і спокуса 
золотих дощів нічні полотна 
усмішки держава світло-руса 

осені наврочена крамола 
сонця перестояного ліки 
і вона залишиться ніколи 
і вона просочиться — навіки

Іван Андрусяк Відкрити / Коментувати

2021-11-02 15:01:00 Добірка рецептів від осінньої хандри

Список справ на осінь

Добірка фільмів для осінніх вечорів

Добірка теплих книжок

Мотивація

Натхнення

Затишної і барвистої осені бажає вам канал Артлайф Відкрити / Коментувати

2021-11-01 15:00:02 Василь Грінчак Відкрити / Коментувати

2021-10-30 16:00:03 ​ Чому мовчиш, немов чужий?

Чому мовчиш, немов мені чужий?
В твоїх очах я бачу порожнечу.
Якщо вже не кохаєш, то скажи...
Піду у забуття тебе пробачу.

Та не мій, вже знаю, що не мій.
Та серце тебе не відпускає.
Навіває березень сумний,
Ту весну, якої вже немає.

Не плачу я коханий, то лишень сльоза 
Стікає по щоці моїй сумній
Вірю повернеться щаслива та весна, 
Наче сон забуде день вчорашній

Крістіна Максим Відкрити / Коментувати

2021-10-29 13:10:00 Яке життя, така і пісня

Яке життя, така і пісня —
і не весела, й не сумна…
А зрозуміють лиш опісля —
була правдивою вона.
І не трималася тональність,
і замість співу тільки рев
там, де шляхи людські стинались
гілками висохлих дерев.
І бракувало сліз для плáчу,
і ноти зайвими були,
де долю, гіршу ніж собачу,
вершили залпами стволи.
В огні шукати марно броду,
вода в минуле не верта,
здобуде пісня справжню вроду
від кореня, не від хреста.
Дні для нових пісень настануть,
а з не веселих, не сумних
старі залишаться на пам’ять —
й нас не картатимуть за них.

Віктор Бойко Відкрити / Коментувати

2021-10-28 16:20:00 Емма Андієвська Відкрити / Коментувати

2021-10-28 16:15:00 Сьогодні я не той, що вчора

Сьогодні я не той, що вчора, 
І ватра мрій — не та сама, 
Бо впала непрозора штора 
За тим, що було і вже нема. 
Моїх вражінь вчорашні свідки 
Хильцем майнули за поріг… 
Не буду ждати їх. Бо звідки? 
З яких країн, з яких доріг? 
Я випив пиво до крихітки, 
Промчав, мов сон, останній гріх… 
Повиливав над ранком зцідки — 
Бо хто б минулого беріг? 
Між ним і мною — ніч безодні, 
І згадка — як якась брехня… 
Вітаю радісне сьогодні, 
Чекаю завтрашнього дня. 

Дмитро Загул Відкрити / Коментувати

2021-10-25 19:00:02 Микола Луків

Приходь до мене. Я сьогодні сам.
Приходь до мене, опівнічна зірко.
Чогось на серці ніжно так, аж гірко.
Приходь до мене. Я сьогодні сам.

Я відчиню і двері на балкон,
Я вимкну світло у своїй кімнаті.
Тобі, небесна, в голубому платті,
Я відчиню і двері на балкон.

Приходь. Зустріну. Будемо удвох.
Хай підглядають клени у кватирку.
Приходь до мене, опівнічна зірко,
Помріємо й пожуримось удвох. Відкрити / Коментувати

2021-10-22 18:00:03 Василь Симоненко

Ти не можеш мене покарати
Блискавками з-під милих брів,
Бо тебе я навіки втратив.
Ще до того, як вперше стрів.

Ти не можеш мене любити,
Ненавидіть не можеш теж –
Ти прийдеш, як гаряче літо,
Тільки грозами обпечеш.

Через теплі зелені трави
Поведе тебе в далеч путь.
Та за мною лишиться право
До кінця тобі вірним буть.

Дні і ночі думать про тебе
Виглядати тебе щомить –
Лиш для цього, їй-богу,
Тричі треба на світі жить! Відкрити / Коментувати

2021-10-19 17:00:02 Юрій Іздрик

осіннє безумство розлито в повітрі
немов по новій скатертині чай
та відчай нічого не вартий – повір мені
як дійдеш до краю – ступай за край
це тільки здається – впадеш розіб’єшся
це тільки здається що дно кам’яне
допоки летітимеш гратиме меса
а маса зникатиме і промине
а видиме дно – це поверхня озерна
вчорашніх і позавчорашніх сліз
хоч деякі з них впали в землю зернами
і сталося поле і виріс ліс..
минуле минуло – забудь відірвися
прийдешнє прийде але ми летимо
лиш не оглядайся і вниз не дивися
прорвемось за обрій проб’ємось крізь дно
нехай божеволіють ті що бояться
шаліють дуріють звихаються – хай
ми ж маємо все що потрібно для щастя
і скатерку чисту і свіжий чай Відкрити / Коментувати

2021-10-16 13:00:01 Іван Драч

Без тебе світ — це тьмавий морок.
Без тебе не біжить вода.
Без тебе кожен камінь — ворог,
Подушка каменем тверда.

Без тебе сонце — повне ночі,
Без тебе ночі — без кінця,
Для тебе ж ночі я доточую,
Для тебе місяця — вінця.

Без тебе небо — повне криги,
Стоять в душі самі льоди,
Без тебе світ — це ж тільки крихти
Моєї зимної біди.

Без тебе, що мені без тебе —
Нема мене на всі світи…
Тож нахились блакитним небом,
Тож святом сонця освяти!.. Відкрити / Коментувати

2021-10-12 16:00:03 Сергій Жадан

Навіть якби ти покинула ті місця
в яких народилась і де лишалась чекати,
де формувались риси твого лиця
і починались географічні карти,навіть якби ти вживала чужі слова,
торкалась чужих плечей і чужих простирадел,
і навіть звідтіль, куди мало хто заплива,
не поверталась, хоч хто би тобі не радив,навіть якби ти тікала від власних слідів,
від власних снігів на подвір’ї і сонця в ринвах,
якби уникала присмерків і холодів,
приспавши чужих кошенят на своїх колінах,ти би примчала, всупереч всім листам,
назад — де високі дими і гарячі стіни,
напевне знаючи, що навіть там
ти його не зустрінеш. Відкрити / Коментувати

2021-10-09 14:00:02 Дмитро Павличко

Сонце намальоване циноброю,
На вітрилах вечора пливло.
В золотій спечаленості обрію
Ти світилась, як небесне тло.

За зорею рідною й далекою
Ти тужила на моїм крилі,
Ніби не принесена лелекою,
А прибула в світ на кораблі.

Ми стояли в придніпровській обочі,
Ми вдивлялись, наче діти, в путь,
По якій твої космічні родичі
Надпливуть чи просто надійдуть… Відкрити / Коментувати

2021-10-06 20:00:02 Віталій Іващенко

Мені щемить на серці — мчать літа,
І з кожним днем все швидше,
швидше, швидше,
Душа тривожним сумом оброста,
Кохання мрія безголосо кличе.

Буває, серед тисячі очей
Побачу раптом наче рідні очі.
Я простягнути руку й серце хочу,
Розкрити душу, що жива іще.

В ній стільки мрій, бажання і тепла,
В ній стільки ласки зібрано за роки,
В часи зневіри віру зберегла
У почуття прекрасні і високі.

Як це сказати? Зупинити як
Тих, хто в самотність впевнено крокує?
Душі бажаній як подати знак,
Що нам обом тепла сердець бракує?

Ніяк не скажеш, хоч і не німий.
Ніхто чужого слухати не хоче.
Усі чужі. Тому душа щемить,
І в самоті живі згасають очі. Відкрити / Коментувати

2021-10-04 20:01:48 До вашої уваги добірка цікавих українських каналів в Telegram, на які варто підписатися:

@Porohobotchenko — нам не какаяразніца! Слава Україні.
@kinokraina — найбільша база фільмів українською.
@estetuka — поезія, музика та цитати на щодень.
@virsholub — вірші українських поетів.
@abookua — найкращі аудіокниги українською.
@the_old_chest — про те про се і про людей.
@inspire_life — саморозвиток, мотивація, натхнення.
@netflix_ua_news — прем'єри Netflix українською.
@gradusadparnassum — освітній мистецтвознавчий куточок.

@smachni_retsepti — смачні рецепти з цінами.
@UKRPDR — ПДР України, та все для водія.
@literature_ua — ваша щоденна порція літератури.
@dumyPV — надихаючі вислови відомих людей.
@moja_ukraina — краса України в мистецтві.
@intromen — Ван Гог жартує.
@tudyisudy — маршрути Україною та поради.
@psyhologya_zhyttya — психологія для успішного життя.
@with_love_card — листівки та привітання, з любов’ю.

@costukraine — про економіку, податки, інвестиції.
@louise_hay_notes — психологія, цитати, афірмації щодня.
@factuu — найцікавіший канал в телеграмі.
@serialy_ua — найбільша база серіалів українською.
@trembita_ua — тут найкраща українська музика.
@amazing_ph — дивовижні місця світу українською.
@prytcha — притчі та цитати.
@ResourceNETinfo — просунення українських каналів у Telegram. Відкрити / Коментувати

2021-10-02 15:00:02 Василь Стус

Тримай над головою свічку,
допоки стомиться рука —
ціле життя. Замало — нічку.
Довкола темінь полохка.
Літають кажани, як кулі.
Нестерпом студиться щока.
Де ви, крилаті? Гулі-гулі!
Як вам — нестерпно — без небес?
Аж очі підвели, поснулі.
О ні, ти не один воскрес!
Як в бодню — пугачеві скрики.
Десь бродить землячок-дантес.
О шанталавий, недорікий,
а чи поцілиш ти мене?
Свіча в задумі — не мигне. Відкрити / Коментувати

2021-09-29 14:00:03 Дмитро Загул

О моя остання світла мріє,
За тобою мій співучий льот.
Може, ще раз промінь твій зогріє
І розтопить кількалітній льод.

Ти вкриваєш млосною імлою
Мій осінній неспокійний сон…
Я так тужно тягнусь за тобою,
Як зимою крізь вікно вазон.

І уста в жагучому тремтінні
Притуляю до тонкого скла,
І збираю тремотливі тіні
Деревин, що ти повз них пройшла.

А мій погляд – боязливий злодій –
За тобою… за тобою вслід.
До країни золотих мелодій,
До минулих молодечих літ.

Ніжних весен незабутні зграї,
Виринайте, встаньте з забуття!
Хай самотнім серце не вмирає,
Як на бруку вбогий сирота.

Бо щодня, як заграва погасне
І одійде мій турботний день,
Серце стане холодно-нещасним
Серед білих снігових пустель.

О моя остання світла мріє,
Хто розтопить думи крижані?
Як не ти, то хто ж його зогріє,
Буде сонцем бідному мені? Відкрити / Коментувати

2021-09-26 13:00:01 Тодось Осьмачка

Сучасне місто лжеязиче
Мій дух відкинуло у тінь
За те, що небо вічно кличе
Його на дальню височінь;

А люд, у злочинах упертий,
Ушанував мої жалі —
І я, щоб і голоду не вмерти,
Пеньки корчую на селі;

Аби воли спочити з плуга
Ревли на той бік під бичем:
Бо тут у їх шалена туга
З очей струмками потече;

А я ж сьогодні, я вже нині
Жадаю плакати, як віл,
Десь у захованій долині
І від столиці, і від сіл.

Але не маю сліз і змоги
Оплакувати супокій,
Який не тільки руки й ноги
Спотужнює завжди до дій,

А й душу, мріями живу ще,
Сповняє міццю — гнів нести,
Віддячити селу найдужче
І, може, місто заклясти!.. Відкрити / Коментувати

2021-09-23 12:00:03 Микола Сингаївський

Все минає – ночі і світанки,
Та життя не випити до дна.
Залишаються нащадкам знаки, –
Наче карби, наші письмена.

Лиш земля, немов легенда, вічна,
Одцвітають очі і вуста.
Зборознили батькове обличчя
Мозолясті і важкі літа.

Повертаюсь до життя і згадок –
У полон розкрилених жадань.
Батько залишив мені у спадок
Крик своїх незборених страждань.

Я візьму їх у тривожну душу,
В пам’ять, що підвладна тільки нам…
Пронести і передита мушу
Все, що заповідано синам. Відкрити / Коментувати

2021-09-20 11:00:02 Олександр Олесь

Хто в час пожежі край свій кине
І, як боюн, в чужий втече,
Того весь вік огонь пече
І проклін рідної країни.

Не знайде той ніде притулку,
Не стріне усміху ніде,
Не вгледить в друзях порятунку,
Коли знесилений впаде.

Коли ж, зотлівши у провині,
Додому вернеться в свій край,
О друже-брате, не питай:
Умри, як можешь, на чужині! Відкрити / Коментувати

2021-09-17 18:00:03 Броніслав Грищук

Знов за тамбурним сизим димом,
що вгорнув пеленою скло,
мов ковчег, пропливає мимо
невмируще моє село.

Позад нього двигтять пожари,
позад нього доба така,
що в хліві — ні тварі по парі,
у стодолі — ні колоска,
ні жорен в коморі,
ні вишні
за сльозавим більмом вікна…
То яка ж се перед Всевишнім
неспокутна людська вина?

А ковчег у стражденнім морі,
вітром гнаний, дола віки
від почвар содому й гоморри,
через тернії — напрямки,
ген туди, де сія веселка —
лук небесний понад селом,
де злина від стерні лелека,
щоб торкнутись дуги крилом,
де невистиглі ожереди
променіють із далини,
наче вохристі еполети
на мундирі озимини.

Але… серця не розхвилює
біжутерне блищання фраз.
Бо вітчизна не потребує
ні метафор, ані прикрасі

Все, що є в ній,— самодостатнє,
і джерела, і хмарки плин,
всеосяжність журби і щастя.
Павутинка. Роса. Полин.

Незникома і непомеркна,
незбагненна, мов часу нить,
праотцівщина страстотерпна
у сльозі у моїй тремтить. Відкрити / Коментувати

2021-09-14 17:00:02 Ліна Костенко

Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Лиш не зроби слухняною рабою,
не ошукай і крил не обітни!
Не допусти, щоб світ зійшовся клином,
і не присни, для чого я живу.
Даруй мені над шляхом тополиним
важкого сонця древню булаву.
Не дай мені заплутатись в дрібницях,
не розміняй на спотички доріг,
бо кості перевернуться в гробницях
гірких і гордих прадідів моїх.
І в них було кохання, як у мене,
і від любові тьмарився їм світ.
І їх жінки хапали за стремена,
та що поробиш,— тільки до воріт.
А там, а там… Жорстокий клекіт бою
і дзвін мечів до третьої весни…
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни. Відкрити / Коментувати

2021-09-11 16:00:02 Василь Стус

Я так і не збагнув
і досі ще не знаю,
чи світ мене минає
чи я його минув.
Днедавнє завзялось
у снінні чарувати.
Та й знакомиті дати’
мені проставив хтось!
Світ повен сподівань,
мов став, що ні схлюпнеться.
І царство це — минеться
без клятв і без карань. Відкрити / Коментувати

2021-09-05 15:00:02 Євген Плужник

Дивлюсь на все спокійними очима
(Давно спокійний бути я хотів) –
І вже не тішить вишукана рима,
А біль її шукати – й поготів!

Коли дійшов за ранній біль розплати –
Збагнув усю непереможність днів, –
Чи потребуєш час твій марнувати
На лад закінчень, суфіксів і пнів?

Ні, на вуста усмішкою гіркою
Ляга мовчання мудрого печать...
Дар нелегкий ваш, досвіде й спокою,
Дар розуміти, знати і мовчать! Відкрити / Коментувати

2021-09-02 14:00:02 Василь Симоненко

У маленьких очах відбивається світ —
Гамірливий, гучний і великий —
Буйна радість зелених віт,
Білі хмари і срібні ріки.

В них — червона печаль зірниць
І світанків краса незабутня.
Із маленьких лукавих зіниць
Поглядає на нас майбутнє.

В них відіб’ється простір без меж,
Тиха вулиця й синє поле,
Але клекіт страшних пожеж
Хай у них не тремтить ніколи.

Хай в маленьких очах відбивається світ —
Од маленьких ромашок до стартів великих,
Хай в них світиться синій зеніт,
А не жах од побоїщ диких. Відкрити / Коментувати

2021-08-30 11:00:02 Леся Українка

Скрізь плач, і стогін, і ридання,
Несмілі поклики, слабі,
На долю марні нарікання
І чола, схилені в журбі.
Над давнім лихом України
Жалкуєм-тужим в кожний час,
З плачем ждемо тії години,
Коли спадуть кайдани з нас
Ті сльози розтроюдять рани,
Загоїтись їм не дадуть.
Заржавіють від сліз кайдани,
Самі ж ніколи не спадуть!
Нащо даремнії скорботи?
Назад нема нам воріття!
Берімось краще до роботи,
Змагаймось за нове життя! Відкрити / Коментувати

2021-08-26 19:00:07 Олег Ольжич

Приxодили. Стрічали шану й страх,
Здолавши багна, пущі і вертепи.
Приносили в приплющених очах
Своє блакитно-зеленаве небо.

Ми не зазнали радости. Були
Їх пестощі рвучкі і небуденні.
Зривалися. Збиралися й ішли.
Їм скрізь були краї ще більш південні.

І діти ці, вони уже тепер
Тікають в гори, наче вовченята,
І в них під чолом — синява озер,
Неспокій хвиль і далеч необнята. Відкрити / Коментувати

2021-08-23 16:34:41 Микола Вінграновський

Далекими світами
Вночі і по ночах
Горбатими морями
Летів додому птах.

Його мала голівка
Боялась над крилом —
Та зацвітала гілка
Блакитно-білим сном.

І птах сказав до себе,
До вітру на крилі:
Нам лиш літати небом,
А жити на землі. Відкрити / Коментувати